2.Диференційна діагностика і лікування гастриту і гастроентериту.

(gastritis) — це запалення шлунка. У сільськогосподарських тварин частіше трапляється катаральний гастрит.

гострого перебігу -пригнічений стан, зменшення апетиту, спотворення смаку, незначне підвищення темпе¬ ратури тіла (на 0,5-1,0 °С), ознаки неспокою тварин, Слизова оболонка рота покрита тягучою слиною, на язиці виявляють нашару¬ вання сірого кольору. Із рота відчутний неприємний запах. Склера може бути жовтушною. У разі нормацидних і субацидних гастритів відмічають діарею, за гіперацидного - запор (кал ущільнений, темно¬ го кольору, вкритий шаром слизу).

За тяжкого перебігу у свиней, собак, котів, хутрових звірів харак¬ терною ознакою гастриту є відрижка газів і блювання з домішками в кормовій масі слини, слизу, жовчі, іноді крові, виникають як після годівлі чи напування, так і незалежно від них. Під час пальпації черев¬ ної стінки в ділянці шлунка відмічають болісність.

У коней, (за винятком блювання), часте позіхання, витягування шиї, спазм підіймача верх¬ ньої губи. За гіперацидного гастриту спостерігають неспокій тварин внаслідок пілороспазму. У лактуючих тварин (кобил, свиноматок та ін.) відмічають гіпо- й агалактію, а в їх приплоду - діарею. У разі по¬ силення інтоксикації виникають тахікардія, дегідратація організму, тварини більше лежать, у свиней з'являється ціаноз рильця, кінчиків вух, шкіри стінки живота.

Геморагічний гастрит, порівняно з серозним і катаральним, харак¬ теризується більш вираженими симптомами пригнічення, інтоксика¬ ції та серцевої недостатності. Під час блювання серед кормової маси відмічають наявність геморагічного ексудату.

За ерозійно-виразкового гастриту спостерігають неспокій тварин під час годівлі; блювота з домішками у кормовій масі крові, швидко розвивається анемія, кал чорного кольору, за великих кровотеч - ціа¬ ноз слизових оболонок, серцева недостатність, збільшення частоти пульсу і дихання.

Хронічний гастрит характеризується тривалим перебігом запаль¬ ного процесу з атрофічними чи гіпертрофічними змінами слизової обо¬ лонки та інших тканин стінки шлунка. На спинці язика нашарування сі¬ ро-білого кольору, набряк слизової оболонки верхнього піднебіння - його валики ніби звисають, досягаючи рівня корінних зубів; відмічають стійке порушення травлення, розвиток бродильних і гнильних процесів з виникненням метеоризму, посилення перистальтики кишечнику, діарею та ознаки інтоксикації організму. За діареї кал рідкий з домішками вели¬ кої кількості слизу і неперетравлених частинок корму з різким запахом.

ДІАГНОЗ Хворобу визначають на підставі анамнезу, клінічних симп¬ томів, аналізу лабораторних досліджень шлункового вмісту, калу, крові, сечі, рентгенологічних досліджень і гастроскопії у свиней та собак. У шлунковому вмісті коней, свиней і собак, який отримують за допомогою зонда, визначають загальну кислотність, зв'язану й вільну хлоридну кис¬ лоту, протеолітичну активність (перетравну здатність), приховану кров.

За гастроскопії у хворих на катаральний гастрит слизова оболонка шлунка гіперемійована, набрякла, вкрита товстим шаром липкого прозо¬ рого слизу. Складки збільшені й щільно прилягають одна до одної, утво¬ рюючи вузькі, ледь помітні щілини (смужки) темно-червоного кольору.

За хронічного перебігу катарального гастриту слизова оболонка шлунка нерівномірно гіперемійована і вкрита сірим слизом. За гіпер¬ трофічного гастриту слизова оболонка червоного або бордового ко¬ льору, шершава, без блиску, складки потовщені й під час введення повітря у шлунок майже не розгладжуються; виявляють геморагії на верхівках складок. Ерозії і виразки на слизовій оболонці можуть бути різної форми та величини (

Терапія. Слід усунути причини, які викликали хворобу. Тваринам призначають голодну або напівголодну дієту на 1 – 2 доби, після цього — щадну дієту, організують дієтичну годівлю. При складанні лікувальних раціонів враховують кислотність шлункового вмісту. На початку захворювання дають слизові відвари з висівок, вівсяного, ячмінного та іншого борошна з додаванням 1 – 2 курячих яєць, ПАБК, АБК.

При тяжких формах гастриту з метою виведення токсичних речовин шлунок промивають теплою водою, 1 – 2 %-м розчином натрію гідрокарбонату або іхтіолу. Свиням призначають ртуті монохлорид (каломель) по 0,02 – 0,03 г на 1 кг маси тіла, підшкірно — апоморфін по 0,01 – 0,2 г.

При тривалому проносі призначають танін і танальбін в таких дозах: коням 10 – 20 г, свиням 1 – 2 г. При запорах вводять усередину з великою кількістю води натрію або магнію сульфат: коням 300 – 500 г, свиням 25 – 50 г; олію рицинову: коням 250 – 500 мл, свиням 20 – 100 мл.

Для пригнічення патогенної мікрофлори застосовують антибіотики: синтоміцин або левоміцетин усередину на 1 кг маси поросятам 25 – 35 мг; біоветин усередину на 1 кг маси тварини: коням 0,03 – 0,05 г, свиням дорослим 0,06 – 0,12, поросятам 0,05 – 0,1 г; неоміцину сульфат усередину на 1 кг маси поросятам 5 – 10 тис. ОД.

Призначають також сульфаніламідні препарати — сульгін усередину: коням 10 – 20 г, свиням 1 – 5 г; фталазол усередину: коням 10 – 15 г, свиням 1 – 3; етазол усередину: коням 5 – 15 г, свиням 1 – 2 г.

Призначають усередину поросятам фуразолідон по 3 – 4 мг на 1 кг маси тіла; фурацилін по 0,05 г. Ефективні ентеросептол та інтестопан (по 0,1 – 0,2 г поросятам).

Великим тваринам дають хлороводневу кислоту по 10 – 20 мл, дрібним — по 1 – 2 мл з водою для пиття у вигляді 0,1 – 0,4 %-го розчину (краще з пепсином).

(gastroenteritis) характеризується одночасним запаленням шлунка й кишок.

Етіологія. Гастроентерит виникає при годівлі тварин недоброякісними, зіпсованими кормами (запліснявілими соломою, сіном, макухою, зернозлаками), напуванні їх недоброякісною водою.

Клінічні симптоми гастроентериту залежать від виду і віку тварин, ділянки локалізації, розповсюдження й перебігу запаль¬ ного процесу.

У перші дні симптоми малопомітні: апетит є, посилюється спрага, неспокій тварин і розлади дефекації. За гост¬ рого перебігу і дифузного запалення слизових оболонок шлунка й тонкого кишечнику температура тіла підвищена, апетит знижується, по¬ силюється перистальтика кишок, виникає діарея, кал рідкий, водяни¬ стий, містить велику кількість слизу і неперетравлених решток корму (зернозлаків). Залежно від локалізації та характеру запалення в калі виявляють кров (геморагічне), щільні згустки фібрину (крупозне), кри- шкувату некротичну тканину (дифтеритичне). За дуоденіту виявляють обтураційну жовтяницю. Клінічні симптоми за гастроентериту (ентерит, ентероколіт) мають особливості, які залежать від виду і віку тварин.

У коней за розвитку бродильних процесів у кишечнику спостері¬ гають швидку втому під час роботи, підвищене потовиділення, поси¬ лену перистальтику кишок, яку чути на відстані, часту дефекацію, кал рідкий, покритий слизом, кислого запаху. Можуть виникати спазми ентералгія) та метеоризм кишок з проявом неспокою тварин (явища кольок). Реакція сечі кисла або нейтральна. За розвитку гнильних проце¬ сів у коней виявляють пригнічення, зниження тонусу м'язів, іноді під¬ вищення температури тіла, сухість слизової оболонки ротової порожни¬ ни; кал темно-бурого кольору з різким гнильним запахом, у калі - під¬ вищений вміст аміаку, в сечі - індикану, іноді уробіліну і білка.

У жуйних симптоми ентериту з розвитком бродильних і гнильних процесів подібні до коней. Відмічають, крім того, зменшення частоти скорочень рубця і жуйок, неспокій тварин, явища кольок. У телят з розвитком інтоксикації спостерігають прискорений пульс, поверхневе дихання, за тяжкого перебігу виникає гіпотермія і коматозний стан з можливим летальним закінченням.

У свиней відмічають зниження апетиту, спотворений смак, блю¬ вання, підвищену спрагу, тварини більше лежать, зариваються в під¬ стилку, перистальтику кишок чути на відстані, запор змінюється про¬ носом, кал ущільнений або рідкий з домішками газів, слизу, крові; тем¬ пература тіла може бути підвищена на 1-2°; пульс частий, малого напов¬ нення, тони серця послаблені, іноді спостерігають задишку. Внаслідок серцевої недостатності порушується газообмін, виникає ціаноз кінчиків вух, рильця, анемічність слизових оболонок. Пізніше температура тіла знижується, з'являються судоми окремих груп м'язів і тварина гине.

Пальпація черевної стінки у дрібних тварин спричиняє біль. У собак спостерігають відрижку газів і блювання, часто тенезми. Кал рідкий, смердючий, червоного або коричневого кольору. Швидко розвивається зневоднення. Температура тіла на початку підвищена до 40,5°. За інток¬ сикації протягом кількох годин або 1-2 діб може виникнути колапс.

У разі запалення товстого кишечнику (коліт) характерними клініч¬ ними симптомами є профузний пронос (діарея) внаслідок порушення всмоктування води і посиленої перистальтики. Кал містить велику кількість слизу і домішки крові, особливо за геморагічного, фібриноз¬ ного та ерозійно-виразкового коліту. У разі запалення прямої кишки (проктит) відмічають часту дефекацію з виділенням великої кількості слизу. Задня частина тіла тварини забруднена каловими масами.

Хронічний перебіг гастроентериту супроводжується млявістю, малорухливістю тварин. Волосяний покрив тьмяний, скуйовджений. У хворих тварин на довгий час затримується линька. Відмічають роз¬ лади дефекації, тварини худнуть, знижується їх продуктивність, роз¬ вивається патологія печінки і серця.

Діагноз ставлять за найхарактернішими симптомами, даними копрологічних досліджень, з урахуванням анамнезу.

Терапія. Тваринам призначають голодну й напівголодну дієту на один-два дні. Після голодної дієти встановлюють щадний режим годівлі. Якщо виникає гастроентерит з переважанням бродильних процесів, раціон збагачують білковими кормами, а якщо з переважанням гнильних процесів — вуглеводами. Травоїдним згодовують високоякісне сіно, моркву, свіжу траву, високоякісний кукурудзяний силос, осолоджений зерновий корм, буряки, сінне борошно. Призначають мінеральну підгодівлю. Свиням дають варені вівсяні та ячмінні каші, дріжджований корм, кормовий вітамін В12, ПАБК, АБК, собакам — м’ясний фарш, бульйон, вівсянку, молоко, вітаміни В1, В12. Кількість води не обмежують.

Для запобігання розвитку кишкової інфекції застосовують сульфаніламіди, антибіотики, похідні нітрофурану (див. терапію при гастриті).

Призначають штучний або натуральний шлунковий сік коней, гіркоти, штучну карловарську сіль (при підвищеній кислотності шлунка).

Про проносі застосовують в’яжучі засоби. На практиці ефективно зарекомендували себе в комплексному лікуванні байо-н-окс (премікс) всередину з кормом молодняку свиней 0,5 – 1 кг на 1 т корму; атаветрин великій рогатій худобі, свиням 1 мл на 15 кг маси внутрішньом’язово одноразово; байтрил (таблетки) по 15, 20, 150 мг всередину собакам і котам по 5 мг на 1 кг маси; байтрил 5 %-й телятам підшкірно та свиням внутрішньом’язово по 1 мл на 20 кг маси протягом 5 днів; енроксил 10 %-й великій рогатій худобі підшкірно, свиням внутрішньом’язово по 2,5 мл на 100 кг маси один раз на добу протягом 3 днів; егоцин П. Д. великій рогатій худобі, козам, вівцям, свиням внутрішньом’язово 1 мл на 10 кг маси; ветрим коням, великій рогатій худобі, козам, вівцям 1 мл на 14 кг маси один раз на день протягом 5 днів, свиням 1,5 мл на 14 кг маси один раз на день протягом 5 днів, собакам 2 мл на 10 кг маси один раз на день протягом 7 днів; гентаміцин 4 %-й внутрішньом’язово великій рогатій худобі 0,5 – 1,25 мл на 10 кг маси кожні 8 – 12 год протягом 3 днів, коням 0,50 – 1,0 мл на 10 кг маси кожні 8 год протягом 3 днів, свиням 0,50 – 1,0 мл на тварину кожні 8 –12 год протягом 3 днів, собакам і котам 1,25 мл на 10 кг маси кожні 12 год протягом 4 днів; катозал внутрішньовенно, внутрішньом’язово, підшкірно коням та великій рогатій худобі 10 – 25 мл свиням 2,5 – 10 мл, хутровим звірям 0,5 – 2,5 мл, собакам 0,5 – 5 мл; вітамін АD3Е (розчин для ін’єкцій) внутрішньом’язово або підшкірно ко- ням та великій рогатій худобі 10 – 20 мл на одну голову, свиням 5 – 8 мл на одну голову, собакам та котам 2 – 4 мл на одну голову.

Для ослаблення больових відчуттів прикладають грілки, застосовують тепле обкутування, всередину дають настойку беладони або підшкірно вводять анальгін.