3Пр Дослідити легені у тварини

Перкусія грудної клітки. При дослідженні легень застосовують перкусію двох видів: топографічну, за допомогою, якої визначають межі легень, і порівняльну - щоб виявити в паренхімі вогнища запалення, пухлини, каверни, скупчення рідини і газів, повітря.

При проведенні топографічної перкусії перкутіруют по міжреберних проміжків методом легато по допоміжних лініях. Задня межа легень визначається за трьома горизонтальним лініях: проведена через маклоком, сідничний горб, і через плечелопаточного зчленування. Межі встановлюють по переходу ясно легеневого звуку в тупий, притуплений або тимпанічний.

Визначивши межі легень, приступають до перкусії легеневого поля грудної клітини. У здорових тварин на всіх ділянках легеневого поля звук ясно легеневої з різними варіантами. Поле легких перкутіруют стакатто, починаючи позаду лопатки, зверху вниз по міжреберних проміжків.

Проекція легень на грудну клітку має вигляд трикутника, верхня межа якого проходить горизонтально, нижче хребетного стовпа; передня межа спускається вертикально по лінії анконеуса; задня перетинає лінію маклока в 11-му, лінію сідничного бугра - в 9-м і лінію плечового суглоба - у 8-му міжребер'ї.

Аускультація грудної клітини. Приступаючи до аускультації, бічні поверхні грудної клітки подумки ділять на області спочатку двома горизонтальними лініями - на верхню, середню, нижню, а потім трьома вертикальними, з яких одна проходить позаду лопаток, інша - через передній край останнього ребра, а третя - між ними.

Аускультацію починають зі середньої третини грудної клітки, потім середню задню область, після чого прослуховують верхню середню і нижню області і в останню чергу предлопаточную. У кожній ділянці вислуховують не менше п'яти-шести актів вдиху і видиху, порівнюючи результати аускультації на симетричних ділянках.

При аускультації в нормі під час вдиху і на початку видиху чути м'який дме шум, що нагадує вимову букви «Ф». Цей шум називають везикулярним (альвеолярним).

У собак дихальний шум найбільш інтенсивний, близький до бронхиальному диханню.

Звертають увагу на додаткові дихальні шуми: хрипи, крепітація, шум тертя плеври, шум плескоту в плевральної порожнини, а також шум легеневої фістули і т.п.

При інструментальній аускультації вловлюється нормальне чергування вдиху і видиху.

Білет 15

1. Гіпотонія та атонія передшлунків. (hyрotonia et atonia ruminis, reticuli et omasi) — це хвороби, які характеризуються переважним розла-

дом моторної діяльності рубця, сітки, книжки. Частіше хворіє велика,

рідше — дрібна рогата худоба, особливо в стійловий період утримання.

За перебігом хвороба може бути гостра й хронічна, а за походженням —

первинна і вторинна.

Етіологія. Основною причиною гіпотонії та атонії передшлунків є

порушення умов годівлі й утримання тварин.

Первинна гостра гіпотонія або атонія передшлунків настає після ра-

птової зміни корму (соковитого на грубий, сухий або навпаки). Хвороба

може статися внаслідок поїдання твариною великої кількості корму,

особливо відходів зерна, полови.

Вторинна гостра гіпотонія або атонія передшлунків виникає під

впливом рефлекторних імпульсів з інших органів (переповнення сичуга

м’якими кислими кормами) при маститі, ушкодженні блукаючого нерва

тощо, а також при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах.

Хронічна гіпотонія або атонія передшлунків розвивається з гострої

або спричинюється одноманітним за типом і низьким за поживністю

раціоном (при тривалій годівлі сухою соломою, солом’яною січкою, по-

ловою, недоброякісним силосом), а також недостатністю моціону.

Вторинна хронічна гіпотонія або атонія передшлунків частіше про-

являється при порушенні обміну речовин (внаслідок білкової, мінера-

льної і вітамінної нестачі), внаслідок запалення травного каналу, на-

явності хвороб печінки (цироз, абсцеси), нирок, при туберкульозі, пара-

туберкульозі, монієзіозі.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. Численні етіологічні факто-

ри зменшують збудливість і скорочення передшлунків, порушують пе-

реміщення та евакуацію кормових мас, знижують всмоктування та ін-

тенсивність ферментативних процесів. Це завжди призводить до зміни

складу мікрофлори, а також до зниження рН вмісту рубця.

Метаболіти, що утворилися, всмоктуються і токсично діють на орга-

нізм. В організмі порушуються кислотно-лужна рівновага (зростає аци-

доз), секреторна діяльність травних залоз, моторика травного каналу,

знижується травлення, посилюються бродильно-гнильні процеси і ви-

никає аутоінтоксикація.

Склад інфузорій змінюється або вони гинуть. У передшлунках по-

рушується утворення вітамінів групи В.

При гострій гіпотонії або атонії передшлунків рубець наповнений

кашоподібним або сухим вмістом з кислим неприємним запахом, а в

книжці виявляють велику кількість щільних сухих кормових мас. Іноді

знаходять почервоніння і цяткові крововиливи на слизових оболонках

рубця, книжки і сичуга.

При хронічній гіпотонії та атонії передшлунків вміст рубця напіврі-

дкий або щільний, твердий з рідким неприємним запахом, а вміст кни-

жки сухий. Листки книжки місцями червонуваті з вогнищами некрозу.

Іноді знаходять спайки органів черевної порожнини, дегенеративні

зміни в печінці, нирках, серці.

Симптоми. Спочатку в тварин помічаються погіршення, спотворення

або повна відсутність апетиту, розлад жуйки й відригування. Відригу-

ються гази неприємного запаху. Тварина пригнічена, довго лежить,

неохоче встає (інколи її не можна навіть примусити встати). Нерідко

помічається фібрилярне тремтіння скелетних м’язів. Температура тіла

і частота пульсу залишаються в межах фізіологічних коливань або тро-

хи підвищені, дихання частішає. Шерстний покрив тьмяніє і кошла-

титься.

При гіпотонії передшлунків частота скорочення рубця зменшується,

скорочення стають слабкими, а при атонії припиняються.

Порушується перистальтика травного каналу. Пальпація ділянок

рубця і книжки у деяких тварин викликає больові відчуття, збудження.

Спостерігається розлад дефекації (вона стає рідкою, запор змінюється

проносом тощо). Інтоксикація організму посилюється. Тварини худнуть,

різко знижується молочна продуктивність їх. При вторинних гіпотонії

або атонії передшлунків виявляються симптоми основної хвороби.

Перебіг і прогноз. Хвороби перебігають гостро, підгостро або хроніч-

но. У тварин гостра гіпотонія або атонія передшлунків у легких випад-

ках при наданні лікувальної допомоги та усуненні причини триває 3 –

5 днів, у тяжких випадках хвороба затягується до 10 – 15 днів. Хроніч-

на гіпотонія або атонія передшлунків триває 2 – 3 тижні, інколи — до

двох місяців. Особливо затяжними бувають вторинні гіпотонії і атонії

передшлунків.

Прогноз — обережний.

Діагноз. Симптоми, анамнестичні дані, візуальне визначення якості

кормів, умови утримання дають підстави для достатнього уявлення про

хворобу. При встановленні діагнозу слід мати на увазі травматичний

ретикуліт і ретикулоперитоніт, засмічення книжки, вторинні гіпотонії

й атонії, які доповнюються симптомами основної хвороби.

Терапія. Спочатку призначають голодну дієту, потім легкозасвоюва-

ні доброякісні корми — моркву, буряки, сінне борошно, пшеничні ви-

сівки, м’яке сіно. Одночасно показаний масаж рубця по 10 – 15 хв 3 – 4

рази на день. Високий ефект дає промивання рубця 1 %-м розчином

натрію сульфату або гідрокарбонату за допомогою зонда Черкасова.

Показані паранефральна й епіплевральна новокаїнові блокади.

З лікарських речовин призначають настойку чемериці всередину в

дозах 10 – 15 мл великій рогатій худобі, 3 – 5 мл дрібній рогатій худобі.

Настойку чемериці великій рогатій худобі можна вводити підшкірно в

дозі 4 – 5 мл (бугаям 7 – 8 мл). З успіхом застосовують внутрішньовенне

введення 5 – 10 %-го водного розчину натрію хлориду в дозі 0,05 – 0,1 г

на 1 кг маси тіла тварини.

Дають сольові проносні засоби — сульфат натрію або магнію (вели-

кій рогатій худобі 400 – 700 г, дрібній рогатій худобі 40 – 80 г в 5 %-му

водному розчині), а при запаленні слизових оболонок шлунка й ки-

шок — 400 – 600 г соняшникової або іншої рослинної олії з антибіоти-

ками. Застосовують всередину фталазол по 10 – 20 г великій рогатій

худобі і по 2 – 5 г дрібній рогатій худобі, іхтіол (відповідно по 10 – 20 і

1 – 5 г).

Показано внутрішньовенне введення глюкози великій рогатій худобі

по 30 – 150 г, а дрібній рогатій худобі по 10 – 50 г у вигляді 20 – 40 %-го

розчину.

Дієтичний раціон доповнюють дачею всередину 10 – 40 мл 0,5 %-ї

оцтової кислоти з двома літрами води і 500 г цукру, 1 – 2 л свіжого вміс-

ту рубця від здорової корови. Ефективне застосування суміші С. І. Смир-

нова із 50 г спирту, 100 г дріжджів, 200 г цукру й 1 л води.

Профілактика гіпотонії або атонії передшлунків полягає в додер-

жанні всіх гігієнічних норм годівлі та утримання тварин. Не слід згодо-

вувати великої кількості зернових відходів, дробини, барди, жому. Не

можна згодовувати промерзлі й зіпсовані корми. Переводити худобу з

одного раціону на інший треба поступово. Забезпечувати повноцінну

годівлю і систематичні щоденні вигулювання тварин.

2. Хірургічна операція. Види, показання, етапи.

Під хірургічною операцією розуміють сукупність кривавих і некривавих механічних прийомів, які виконуються за допомогою

різноманітних хірургічних інструментів на тканинах й органах живого організму з лікувальною, діагностичною і профілактичною метою.

Операції поділяють на дві основні групи: криваві, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок і кровотечею із судин, та безкровні, або некриваві, при яких цілісність зовнішніх покривів не порушується.

Залежно від мети розрізняють операції: лікувальні (виконують з метою ліквідації захворювання,

відновлення втраченої або зниженої продуктивності, поліпшення або відновлення втраченої працездатності

тварини); діагностичні (виконують з метою уточнення або підтвердження діагнозу), які часто переходять у

лікувальні; економічні (направлені на підвищення продуктивності тварин і покращення якості отриманої продукції - наприклад, кастрація самців і самок); експериментальні (виконують для створення моделей

хвороб або з метою фізіологічних експериментів при вивченні життєдіяльності організму або функцій ного окремих органів); пластичні (для виправлення форми, відновлення протяжності і

функції пошкоджених органів і тканин); косметичні (для поліпшення зовнішнього вигляду тварин -

наприклад, ампутація вушних раковин і хвоста у собак тощо); профілактичні (направлені на попередження

травматизму - наприклад, декорнуація, попередження росту рогів у телят, ампутація хвоста у телят тощо).

За своїм характером хірургічні операції можуть бути радикальними й паліативними.

Радикальна (від лат. radix- корінь) операція ставить своєю задачею енергійне втручання з метою

ліквідувати захворювання, повністю усунути причини і попередити його рецидиви. При цьому повністю

усуваються, як правило, не тільки больові явища, але й причини хвороби (наприклад, операції при карієсі

зуба - екстракція зуба, при грижах - закриття грижових воріт тощо).

Паліативна (від лат. palliatus- одягнений у плащ, прихований) операція виконується в тих випадках,

коли радикальне оперативне втручання в зв'язку з незадовільним загальним станом хворої тварини

протипоказане (наприклад, накладання бандажу при пупковій грижі з одночасною ін'єкцією навколо

грижових воріт подразнювальних фармакологічних речовин), або ж у зв'язку з особливостями захворюван-

ня (наприклад, перерізування нервів при невиліковній кульгавості, прокол черевної стінки при водянках

живота тощо). Вони повинні тимчасово полегшити стан хворої тварини усуненням або зменшенням

небезпечного чи важкого симптому хвороби, щоб продовжити життя і використання господарських

цінностей тварини. Ці операції не усувають причин хвороби і тому бувають вимушеними.

Серед лікувальних операцій, терміновості їх виконання розрізняють: невідкладні, термінові,

вимушено відкладені, вільного вибору і нетермінові.

Невідкладні, або екстрені, операції застосовують у випадках, коли необхідно врятувати життя тварині.

їх виконують негайно при кровотечах, асфіксії, защемлених грижах, випадінні внутрішніх органів або їх

перфорації, тимгіанії рубця тощо.

Термінові операції показані в тих випадках, коли відкладання їх на тривалий час може призвести до

швидкого розвитку захворювання. Йдеться, в першу чергу, про злоякісні новоутворення, оскільки їх

розвиток може спричинити появу метастазів в інших органах і тканинах.

До вимушено відкладених відносяться операції, які необхідно виконати, але їх не можна зараз же

виконати в зв'язку з тяжким загальним станом тварини (виснаження, знесилення, шок, гнійно- некротичні

процеси тощо). У цих випадках обмежуються терміновим загальним лікуванням тварини, а операцію відкладають до більш сприятливого моменту, коли загальний

стан тварини покращиться.

Операції вільного вибору не вимагають негайного їх виконання й можуть бути в ряді випадків замінені

іншими методами лікування (одинична гостра тимпанія рубця, обтурація стравоходу, закупорка книжки

тощо).

Нетермінові операції, або планові - їх можна виконати будь- коли й навіть запланувати на цілий рік (це

кастрація самців і самок, експериментальні операції тощо).

У залежності від того, на неінфікованих чи інфікованих тканинах виконують хірургічне втручання,

операції бувають асептичні і гнійні.

Асептичні, або "чисті", операції виконують на неінфікованих органах і тканинах (кастрація самців і

самок, грижорозтин, езофаготомія тощо).

Гнійні операції виконують при гнійно-некротичних процесах (розтин абсцесу, флегмони тощо).

На наш погляд (Л. А. Гихонюк), хірургічні операції можна також розділити на:

- "чисті" - асептичні операції без розтину шлунково-кишкового тракту або дихальних шляхів;

- "із частковим забрудненням" - чисті операції з розтином шлун- кового-кишкового тракту або

дихальних шляхів без виділення вмісту;

- "забруднені" - операції при гострому запаленні та (або) виділенні вмісту порожнистих органів;

- "брудні" - операції, які пов'язані з видаленням гнійного ексудату або з виникненням перфорації

порожнистих органів.

Вірогідність післяопераційного розвитку інфекції ран у залежності від "забруднення" знаходиться в

межах 1,5-40 %.

У залежності від того, скільки витрачається часу на операцію і на яких тканинах й органах її виконують,

вони бувають малі і великі. На виконання малих операцій потрібно мало часу і вони застосовуються на

поверхневих тканинах (проколи, ін'єкції, розтин абсцесів тощо). Великі операції виконують на глибоких

тканинах та органах і на їх виконання витрачається велика кількість часу.

Операції бувають одномоментними й двомоментними. При од- номоментній операції оперативне

вручання від початку до кінця виконується в один прийом, при двомоментних - в два прийоми, з деяким

проміжком між ними (наприклад, пункція бурси при гнійному запаленні, видалення гнійного ексудату і

введення в її порожнину подразнювальних засобів, а через 5-7 днів - екстирпація цієї сумки) при

незадовільному загальному стані тварини, загрозі сильної кровотечі, можливості розвитку шоку та інших

ускладнень.

Є ряд операцій, які мають абсолютні показання - indicatio Vitalis, коли вони визнаються єдиним методом лікування, наприклад, такі операції: защемлені грижі, злоякісне новоутворення, випадіння внутрішніх органів, зміщення і защемлення їх, гостра непрохідність дихальних шляхів, кровотеча, пневмоторакс, тимпанія рубця, сичуга, сліпої кишки, закупорка сечовивідних шляхів, гнійні запалення тканин і органів. При цьому лікар, не вагаючись у необхідності операції, повинен розв'язувати питання лише про спосіб і терміновість оперативного втручання (багато операцій з абсолютними показаннями є невідкладними).

Є операції з відносними показаннями, які не становлять єдиний метод лікування, коли можна не оперувати, щоб не завдати суттєвої шкоди здоров'ю тварини, і, отже, без ризику знизити її продуктивність (доброякісне новоутворення, незащемлена грижа тощо).У таких випадках лікар,насамперед, з'ясовує необхідність оперативного втручання як кращого методу лікування при захворюванні даної тварини, а потім вже встановлює терміновість оперативного втручання й спосіб операції, враховуючи майбутні безпосередні (найближчі) і віддалені її результати, які визначають надалі господарську цінність тварини.

Іншими словами, глибоко вивчивши загальний стан хворої тварини і характер патологічного процесу, лікар

у кожному конкретному випадку повинен розв'язувати ці питання, додержуючись правила: не застосовувати хірургічної операції там, де вилікувати можна іншими, більш легкими і менш небезпечними способами, але й не відкидати операції, коли вона є єдиним методом лікування!

Лікар повинен, нарешті, враховувати й те, що в багатьох випадках операції, незалежно від їх необхідності, абсолютно протипоказані.

3. Ветеринарна звітність, форми і подання звітів.

Статистична ветеринарна звітність призначена для віддзеркалення стану захворюваності тварин і інших питань діяльності ветеринарної служби. Ветеринарна звітність складається в строгій відповідності з Ін­струкцією Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерс­тва аграрної політики України.

Ветеринарна звітність складається з окремих форм звітних докуме­нтів і є основним джерелом інформації про ветеринарно-санітарний стан тваринництва, результати роботи державних ветеринарних установ і організацій, ветеринарної служби сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, тваринницьких комплексів, птахофабрик, вете­ринарних кооперативів, малих підприємств, ветеринарних фахівців-підприємців з діагностики, попередження і ліквідації хвороб тварин, ве­теринарного нагляду, а також торгівлі продукцією і сировиною тваринно­го походження. Дані ветеринарної звітності складають інформаційну ба­зу для управління ветеринарним обслуговуванням тваринництва.

Ветеринарні звіти складають на основі первинної реєстрації і пода­льшого узагальнення даних про захворювання і загибель тварин, діаг­ностичних дослідженнях, профілактичних, лікувальних і ветеринарно-санітарних заходів. Відповідальність за повноту і достовірність відомос­тей, що включаються у ветеринарні звіти, несуть керівники ветеринар­них установ і інші посадовці цих установ.

Діючі форми звітів про захворюваність і загибель тварин, а також з інших питань діяльності ветеринарної служби затверджені ухвалою Держкомстату України "Про затвердження форм державної статистичної звітності для підприємств і організацій агропромислового комплексу". При складанні ветеринарних звітів необхідно дотримуватися порядку, встановленого вищеназваною Інструкцією.

Форми ветеринарної звітності, порядок їх складання і предста­влення

Форма № 1-Вет (місячна) "Звіт про заразні хвороби тварин"

призначена для подання до вищих установ і органів відомостей про ви­никнення, розповсюдження і ліквідацію заразних хвороб сільськогоспо­дарських і інших тварин.

Форма № 1 вет Затверджена ухвалою

Держкомстату України Поштова - місячна

Подають ветеринарні фахівці господарств і ветеринарних установ до вищих органів управління 3-го числа після звітного періоду. Звіт подають щомісячно в наступному порядку:

• ветеринарні пункти, ветеринарні лікарі та фельдшери підпри­ ємств, організацій - ветеринарній дільниці, дільничній ветеринарній лі­ карні 2-го числа після звітного періоду;

• ветеринарні працівники, обслуговуючі господарства, підприємст­ ва інших відомств в містах, дільничні ветеринарні лікарні в містах, ветеринарні кооперативи, малі підприємства, ветеринарні фахівці- підприємці - міській станції по боротьбі з хворобами тварин 2-го числа після звітного місяця;

• ветеринарні дільниці, дільничні ветеринарні лікарні, головні ве­ теринарні лікарі міст районного підпорядкування і господарств, ветери­ нарні кооперативи, малі підприємства, ветеринарні фахівці-підприємці - районній лікарні 3-го числа після звітного місяця;

• районні і міські лікарні - управлінню ветеринарної медицини у складі АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя 6-го числа після звітного місяця; всі вище перераховані органи - Державного департаме­ нту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України до 12-го числа після звітного місяця.

Звіт про заразні хвороби тварин складають всі господарства неза­лежно від форми власності і їх відомчої приналежності, що займаються розведенням, вирощуванням, відгодівлею і реалізацією тварин, що ма­ють в штаті ветеринарного фахівця; по господарствах, що не мають штатних ветеринарних фахівців, відомості про заразні хвороби тварин включають в звіт, що представляється ветеринарною установою, обслу­говуючою дане господарство (державною ветеринарною установою, ве­теринарним кооперативом, малим підприємством, ветеринарними това­риствами і фахівцями-підприємцями).

Форма № 1-вет А (квартальна) "Звіт про протиепізоотичні за­ходи" призначена для представлення до вищих установ і органів уп­равління ветеринарною службою відомостей про виконання заходів що­до попередження заразних хвороб сільськогосподарських і інших тва­рин.

Звіт за цією формою подають всі господарства і установи щоквар­тально.

Звіт про роботу державних лабораторій ветеринарної медицини

Звітна форма №2-вет "Звіт про роботу державних лабораторій ве­теринарної медицини" призначена для подання в вищі державні лабора­торії та органи управління службою ветеринарної медицини даних про

діагностичну роботу лабораторій ветеринарної медицини всіх профілів та рівнів.

Форма № 2-вет використовується в системі державних лабораторій ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної меди­цини.

Форма № 8-вет. "Звіт про ветеринарно-санітарний нагляд при пе­ревезенні продуктів тваринництва та заразні хвороби, виявлені при транспортуванні"

Звітна форма № 8-Вет "Звіт про ветеринарно-санітарний нагляд при перевезені продуктів тваринництва та заразні хвороби, виявлені при транспортуванні" призначена для подання даних про результати вете­ринарного огляду та ветеринарно-санітарний огляд продуктів, сировини тваринного походження при їх транспортуванні.

Форма № 8-вет використовується в системі державного ветеринар­ного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті регіона­льними службами державного ветеринарного контролю та Державним департаментом ветеринарної медицини.

Форма № 5-вет (піврічна) "Звіт про ветеринарно-санітарний на­гляд на м'ясокомбінатах, м'ясоптахопереробних підприємствах, забійних пунктів господарств і організацій, птахофабрик, лабора­торій, ветсанекспертизи ринків" подають до вищестоящих органів державної ветеринарної служби до 5-го числа після звітного періоду. Звіт складається з трьох розділів.