1.Диференціальна діагностика міокардиту і міокардозу та їх лікування.

Міокардит ( Myocarditis) – запалення міокарда, характеризується ексудативно-проліферативними процесами інтерстиціальної тканини й альтернативними змінами м’язових волокон, супроводиться підвищеною збудливістю міокарда і послабленням скоротливої функції, розвитком екстрасистол.

Міокардоз ( Myokardosis), міокардіодистрофія – захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, супроводжується змінами біохімічних, біоенергетичних і обмінних процесів у міокарді з наступним порушенням основних функцій серця.

Диференціальна діагностика

Міокардит

Запальний процес у міокарді виникає при дії на нього різних мікроорганізмів чи токсинів і перебігає здебільшого за типом алергічного запалення. Інколи міокардит виникає як вторинна органоспецифічна патологія при ушкодженні окремих органів і тканин (зокрема міокарда)Симптоми: підвищена температура тіла ,різко пригнічений стан, апетит знижений або відсутній, продуктивність і роботоздатність різко знижені. У перший період хвороби внаслідок подразнення нервово-рецептурного апарату серцева діяльність посилюється, тахікардія (ВРХ до 90-100, коні до 60-90), посилений часто стукаючий серцевий поштовх, посилені тони серця (особливо 1). Екг характеризується різким збільшенням зубців P і R і особливо T, зменшення тривалості інтервалів PQ, QT і TP, нерідко зміщенням і деформацією сегмента ST, екстасистолами (частіше шлуночковими).У другому періоді розвитку міокардиту спостерігають всі основні симптоми СС недостатності. Пульс слабкого наповнення, серцевий поштовх і тони послаблюються, інколи ритм галопу і функціональні ендокардіаль шуми. Максимальний АКТ знижений (до 80-90 мм), мінімальний залишається високим(60-70), венозний кров’яний тиск підвищений до 200-300мм водяного стовпа. Часто супроводжується прогресуючими набряками, які при одужанні зникають. На ЕКГ зниження зубця Т, відносне подовження інтервалів PQ, QT при короткому діастолічному періоді, зміщення й деформацію сегмента ST. Порушуються функції інших систем і органів. Гострий міокардит триває від кількох днів до тижнів, хронічний місяцями. Діагноз ставлять за симтомами: тахікардія, посилення тонів серця, підвищення максимального АКТ, екстрасистолія, набряки, і тяжкий стан при підвищеній температурі тіла, вирішальне значення – ЕКГ.

Лікування: залежить від етіології. Інфекційна етіологія – етіотропна терапія (антибіотики – ампіцилін, ампіокс, клафоран, рефніл. Сульфаніламідні – бісептол, сульфанел, сульфадимезин). Специфічні сироватки, імуноглобуліни, інтерферон. Аутоімунна етіологія – в/м антилімфоцитарну сироватку 1-2 мл на кг маси тіла, також кортизон або гідрокортизон. Для тварини спокій, захист від яскравого світла, шумів, холод на ділянку серця, у тяжких випадках киснева інгаляція (80-120л великим, 10-15 дрібним). Протиалергічні засоби. Натрію саліцилат (всередину великим 10-75г, собакам 0,2-0,4, в/в 10% рн великим 5-20 г в розрахунку на суху речовину, амідопірин (всередину велким 30-50г), кальцію хлорид або глюконат (10% рн в/в в розрахунку на суху речовину 10-40 г великим, 1-3 ДРХ, 0,2-2 собаки), димедрол ( підшкірно коням 0,1-0,5 г, ВРХ 0,3-0,6, собаки 0,2-0,4). З гормональних препаратів кортикотропін, преднізолон, кортизон і його аналоги.Кортикотропін в/м на ізотонічному розчині натрію хлориду великим 1,5-5 тис. ОД, собакам 0,06-0,02. Кортизону ацетату призначають всередину 1-1,5г. Препарати наперстянки категорично протипоказані. Можна валеріану, препарати камфори.

Міокардоз

Розвивається в наслідок порушення кровопостачання серцевого м’яза й розладу його трофіки. Спочатку змінюються біохімічні й біоенергетичні процеси у міокарді, а потім настають його деструктивні зміни.

Симптоми. До загальних симптомів належать кволість, поганий апетит, знижені продуктивність або роботоздатність, м’язовий тонус, розлад периферичного кровообігу (проявляється частим переступанням кінцівками і зниженим тургором шкіри), задишка, ціаноз, набряки, порушення серцевого ритму. Міокардіодистрофія без виражених деструктивних змін міокарда проявляється тахікардією, ослабленням серцевого поштовху, посиленням, розщепленням або роздвоєнням першого й ослабленням другого тону серця, порушенням функції провідності серця (частіше у вигляді антріовентрикулярної блокади), зниженням АКТ, підвищенням ВКТ і сповільненням течії крові. ЕКГ характеризується розширенням і дефо рмацією зубця Т, зміщенням сегмента ST, подовженням інтервалів PQ I QТ.

Клінічне проявлення міокардіодистрофії з вираженими деструктив- ними змінами міокарда характеризується різкішою тахікардією, ослабленим і часто дифузним серцевим поштовхом, слабкими і глухими то нами серця, різкішим зниженням АКТ і підвищенням ВКТ, сповільне ною течією крові. На ЕКГ виявляють малий вольтаж зубців, розширення зубця Т, розширення і деформацію комплексу QRS, подовження ін- тервалів PQ i QT, часто антріовентрикулярну блокаду, блокаду ніжки передсердно-шлуночкового пучка або серцевих провідних міоцитів. Фонокардіограма при міокардозі показує, за М. А. Уразаєвим, збільшення тривалості тонів серця, особливо першого, подовження інтервалу від початку першого до початку другого тону (свідчить про зниження скорочувальної властивості міокарда), зниження частоти першого тону. Застійні набряки підгрудка й нижньої черевної стінки при міокардозі. Електрокардіограма корови при міокардозі появи третього і п’ятого тонів, що є ознакою значного зниження тонусу міокарда. Міокардоз супроводжується порушенням функцій легень, печінки,

травної і нервової систем.

Терапія. Хворим тваринам забезпечують спокій, переводять на легку роботу. Раціони мають бути збалансовані за вмістом і співвідношенням основних поживних речовин, мінеральних солей і вітамінів. Тваринам організовують регулярний моціон. З лікарських речовин призначають глюкозу, кофеїн, аскорбінову кислоту, камфору, кордіамін, коразол. Показані також серцеві глікозиди — препарати конвалії, наперстянки, горицвіту (адонісу), строфанту, жовтушника. Настойку конвалії вводять усередину (великій рогатій худобі й коням 10 – 25 мл, вівцям і козам 5 – 10, свиням 2 – 5 мл), гітален уводять підшкірно (великим тваринам 1 – 5 мл) і всередину (5 – 10 мл великим і 2 – 5 мл дрібним тваринам). Адонізид призначають усередину (20 – 40 мл великим тваринам, 1 – 10 дрібній рогатій худобі, 0,5 – 0,8 мл свиням), підшкірно або внутрішньом’язово (1 – 5 мл великій рогатій худобі, 1 – 10 коням, 1 – 3 дрібній рогатій худобі, 0,1 – 2 мл свиням). Настойку строфанту вводять внутрішньовенно — повільно, в суміші з 10 %-м розчином глюкози (1 : 20) — великій рогатій худобі і коням 0,3 – 2 мл. Її можна вводити усередину по 20 – 30 мл великим тваринам, 3 – 8 дрібній рогатій худобі, 2 – 5 мл свиням. Строфантин призначають внутрішньовенно, в суміші з 10 – 20 %-м розчином глюкози або ізотонічним розчином натрію хлориду (1 : 10 – 20) великій рогатій худобі і коням 0,005 – 0,015 г або 10 – 15 мл

0,05 %-го розчину. Препарат жовтушника (еризимін) уводять внутрішньовенно — повільно, в суміші з 10 – 20 %-м розчином глюкози (1 : 10 – 20), у таких дозах, як і для строфантину.

При порушенні функцій інших органів і систем призначають симптоматичні засоби.

2. Потенційований наркоз.

Потенційований наркоз - це вид наркозу, при якому основна наркотична речовина вводиться на фоні дії попередньо введених фармакологічних препаратів, що володіють особливістю викликати перерив імпульсів в різних відділах нервової системи. Завдяки дії цих препаратів наркоз можливий при пониженій дозі наркотичної речовини. Нейровегетативна блокада, що викликається препаратами, знижує реактивність організму і зменшує патологічні реакції на операційну травму. При потенційованому наркозі застосовують нейролептичні препарати, в основному похідні фенотіазину у вигляді "літичних сумішей". Методика застосування і дози препаратів індивідуальні. Найбільш поширена наступна методика: напередодні операції, на ніч, хворі отримують снодійне - 0,1 г. фенобарбіталу або 0,1 г. етамінал 0, 025 г. аміназину, 0,025 г. етазину. Це забезпечує спокійний сон.

За 30-45 хв. до операції вводять суміш наступного складу: 2мл 2,5% розчину аміназину (50мг.), 2мл 2,5% розчину діпразилу (50мг), 2мл 5% розчину глюкози, вводять повільно, протягом 15-18 хв. В залежності від показань суміш можна вводити під час операції. Вказану дозу розводять в 200 мл 5% розчину глюкози і вводять краплинно.

Переваги потенційованного наркозу:

5. зменшується розхід наркотиків і їх токсичний вплив на організм

6. знижуються надлишкові патологічні реакції організму, що попереджує розвиток шоку

7. зберігаються енергетичні ресурси організму, що забезпечує сприятливе протікання післяопераційного періоду.

Негативний бік потенційованого наркозу: при великій дозі і невмілому користуванні, препарати можуть зняти фізіологічні компенсаторні реакції, тому їх не можна застосовувати при вже розвитому шоці. При гострих запальних процесах в черевній порожнині до встановлення діагнозу "літичні суміші" вводити не можна, так як вони спотворюють клінічну картину.