
- •1. Диференційна діагностика та лікування бронхіту та катаральної бронхопневмонії.
- •2. Ветеринарні правила допуску на забій хворих та вакцинованих тварин.
- •3. Анатомо-топографічна будова черевної стінки. Методи лапаротомії.
- •1. Відібрати кров для гематологічних досліджень.
- •2. Провести коротку новокаїнову блокаду нервів вим’я за методом д.Д. Логвинова при маститі задніх чвертей.
- •3. Описати існуючі методики знешкодження трупного матеріалу.
- •4.Провести осіменіння корови мано-цервікальним методом
- •5.Описати методику гастротомії
- •6. Методи визначення м*яса хворих і загиблих тварин
- •1.Методи та біохімічні принципи консервування м’яса, їх санітарне та економічне значення.
- •2.Диференційна діагностика і лікування гастриту і гастроентериту.
- •3.Місцеві розлади лімфообігу та вмісту тканинної рідини.
- •1.Етіологія, патогенез та лікування тварин на панкреатит.
- •2)Класифікація хвороб та вад вимя
- •3)Підготовка тварини до наркозу. Контроль перебігу наркозу. Методи реанімації.
- •4) Ветсан експертиза і санітарна оцінка свіжих і консервованих рослинних продуктів.
- •2. Дослідити орган зору кератоскопом
- •1.Наркоз, види, визначення, ускладнення.
- •2.Періоди утробного розвитку
- •3. Систолічні, пресистолічні та діастолічні пороки серця.
- •4. Все продуктів забою на агропородовольчих ринках.
- •5.Критерії визначення деформації копит і копитець
- •6. Дослідити тварину на предмет виявлення травматичного перикардиту
- •1. Класифікація анемій. Діагностика і лікування
- •2. Поняття про неплідність і яловість
- •3. Анатомотопографічна будова голови. Операції в ділянці голови.
- •4. Визначити групу чистоти молока та кислотність
- •5. Продемонструвати методику інфільтраційної анестезії
- •6. Ввести тварині лікарський розчин інтраперитоніально
- •1.Етіопатогенез, діагностика та лікування аліментарної остеодистрофії
- •2. Етіопатогенез, діагностика, лікування тварин хворих на міозит.
- •3.Передвісники родів.
- •4.Лабораторні методи дослідження риби.
- •2.Описати методику перкутанної кастрації самців.
- •3.Відбір проб крові для біохімічного дослідження.
- •1. Смерть та посмертні зміни.
- •2.Імунодефіцитний стан. Діагностика та лікування.
- •3.Вагітність - визначення, термінологія і види вагітності.
- •2. Визначення густини та вмісту сухих речовин у молоці
- •3.Дослідження стану печінки у тварин.
- •1.Синдром стресу (сс). Етіопатогенез та лікування
- •2.Стадії статевого циклу за Студєнцовим
- •3.Методи роз'єднання та з'єднання біологічних тканин
- •1.Органолептичні та фіз.-хім.Методи визначення натуральності меду
- •2. Новокаїнова блокада промежини за Магдою
- •1.Жовте тіло, його розвиток і функція
- •2.Як лікують тварин, хворих на ревматизм
- •3. Етіотропна терапія:визначення та класифікація
- •1. Продемонструвати методику руменотомії
- •2.Органолептичні та лабораторні методи дослідження меду, фальсифікація меду, її розпізнання.
- •3. Описати методику розтину трупів свиней
- •1.Маткова кровотеча.(metrorrhagia)
- •3. Що таке травматичний дифузний набряк холки?
- •1.Диференціальна діагностика міокардиту і міокардозу та їх лікування.
- •3. Забійні та м’ясопереробні підприємства
- •4. Підготувати штучну вагіну.
- •5. Дослідити рубець.
- •6. Описати правила особистої гігієни до під час та після розтину трупа.
- •1Пр Дослідити орган зору кератоскопом
- •2Пр Визначити ступінь свіжості мяса
- •3Пр Дослідити легені у тварини
- •1. Визначення жиру в молоці.
- •2. Провести вагінальне дослідження піхви
- •3. Поставити очисну клізму.
- •1. Диференційна діагностика нетравматичного і травматичного перикардиту.
- •2. Етапи акушерської і гінекологічної диспансеризації.
- •3. Місцеві розлади кровообігу.
- •4.Проба на «тріцепс»
- •5. .Методи виявлення м’яса хворих,загиблих тварин та тих,що були забиті в агонії
- •6. Дослідити сичуг у тварини.
- •1.Диференційна діагностика хвороб що супроводжуються спазмолітичною формою кольок у коней.
- •2.Хімічний склад,фізико-хімічні показники якості молока корів та фактори що їх обумовлюють.
- •3.Ускладнення при переломі рогу.
- •4.Провести осіменіння церві кальним методом з ректальною фіксацією шийки матки.
- •5Методика езофаготомії
- •6.Визначити пульс у тварини.
- •2.Гпертрофії, атрофії, метаплазія.
- •3.Об'єкт родів, родові шляхи та сили, які обумовлюють роди.
- •4.Визначення видової належності м'яса за органолептичними дослідженнями (яловичина, конина).
- •5.Продемонструвати методику оваріоектомії.
- •6.Поставити крапельницю.
- •1.Позаматкова і несправжня вагітність.
- •2.Суть процесу дозрівання м'яса та фактори, що впливають на нього.
- •3.Структура служби ветеринарної медицини в районі.
- •4.Промити передшлунки у тварин за допомогою зонда Черкасова.
- •5.Продемонструвати методику кастрації самців відкритим методом.
- •6.Описати методику розтину трупів однокопитних.
- •1.Хімічний склад та технологічні властивості молока, вплив різних факторів на молочну продуктивність.
- •2.Морфофункціональні зміни в організмі вагітної самки.
- •3. Диференційна діагностика і лікування фронтиту і гаймориту.
- •1.Визначити кількість дихальних рухів у тварини.
- •2. Описати документи, що складаються за результатами розтину, та правила їх заповнення.
- •3. Продемонструвати методику ентеротомії у тварин
2. Етіопатогенез, діагностика, лікування тварин хворих на міозит.
Міозити — ураження м'язів плечового пояса, крупа та стегна внаслідок їхнього перевантаження чи механічних пошкоджень.Розвитку хвороби сприяють простуда, перевтома, переохолодження, зниження імунобіологічної реактивності організму.
Патогенез . У місцях найбільшого напруження (м'язи плечового пояса) спочатку настає дезорганізація сполучної тканини з подальшим розвитком гіперергічного запалення, переродженням м'язових воло¬кон (фібриноїдний некроз) та розростанням фіброзної тканини.
Симптоми. Раптове підвищення температури тіла, кульгавість, болюче і тверде припухання уражених м'язів, особливо у місцях перехо¬ду в сухожилки. Після відповідного лікування кульгавість зникає, але під дією сприятливих факторів (охолодження) хвороба періодично загострюється.
Діагноз. Діагноз ставлять за клінічними ознаками, уточнюючи його салі¬циловою пробою.
Лікування. Поліпшення умов утримання, вилучення з раціону кис¬лих кормів, збалансована годівля. Внутрішньом'язово вводять біцилін-3, внутрішньовенно — 10%-й розчин натрію саліцилату (100—200 мл великим тваринам протягом 2—3 днів). Парентерально чи всередину призначають кортикостероїдні препарати. Місцево показані мазі й лі¬німенти, що містять метилсаліцилат або саліцилову кислоту.
Профілактика полягає в дотриманні правил годівлі, утриманні й експлуатації тварин.
Розрізняють такі міозити:
Травматичний міозит, як показує сама назва, викликається ударами, сильними перенапруженнями при скачках, стрибках, великих перегонах і т. д. При легких ступенях травматичного пошкодження порушується цілість м'язових волокон, що супроводжується крововиливами і реактивним запальним процесом серозного характеру. У більш важких випадках може утворитися роззлита м'язова гематома і навіть розтрощення м'язів.Клінічні ознаки травматичного міозиту проявляються в припухлості м'язів, місцевому підвищенні температури, хворобливості (при пальпації) і розладі функції відповідного м'яза або групи м'язів.
Вихід зазначеного захворювання знаходиться в залежності від ступеня пошкодження. У легких випадках перебіг сприятливий, відбувається всмоктування крововиливів і всі явища міозиту протягом 3-15 днів зникають. При більш важких випадках повільне розсмоктування відбувається неповне і в міру пошкодження може утворитися м'язова кров'яна кіста або нагноєння. Іноді при травматичному міозиті виходять переродження в м'язових волокнах, які призводять до атрофії м'язів, контрактури (вкорочення) ураженого м'язу і остаточного розладу функції.
Лікування полягає в призначенні спокою (у початковій стадії), зігріваючому компресі, масажу і електротерапії. При утворенні кров'яного набряку або нагноєння необхідно розкрити і лікувати, як рану.
Ревматичний міозит найчастіше спостерігається у коней і собак і рідше у інших тварин. Це захворювання з маловідомими патолого-анатомічними змінами та ще менш визначеною етіологією. Припускають, що безпосередньою причиною служить інфекція або інтоксикація. З'являється він часто після впливу холоду або інших атмосферних умов (різка зміна погоди від тепла до холоду і т. п.). Ревматичний міозит протікає в гострій і хронічній формі. При гострому міозиті виходить просочування міжм'язової сполучної тканини серозним ексудатом або незначним випотом крові і тільки в рідкісних випадках відбувається переродження м'язової. При хронічному ревматичному міозиті відбувається поступове стійке зміна в м'язовій тканині, остання частково замінюється сполучною тканиною.
Клінічні ознаки зводяться до раптової й кульгавості, до підвищення загальної температури і хворобливості м'язів, при цьому м'язи напружені і дуже щільні. При русі іноді кульгавість тимчасово зникає. Вражаються більшою частиною м'язи плеча, передпліччя, крупа, стегна, спини та шиї. Гострі ознаки тривають недовго, але вони мають схильність до хронічного перебігу і часто призводять до рецидивів. При ревматичному міозиті рецидиви характерні тим, що вони часто з'являються в інших м'язових групах .
Лікування. При гострих випадках ревматизму показаний спокій, масаж, подразнюють шкіру втирання,накладають зігріваючі компреси і вводять під шкіру ареколін, пілокарпіну або всередину призначають саліцилові препарати (Natr. Salicylicnm, Acid. Salicylicum). Надалі бажані легкі активні рухи. При хронічній формі застосовують всередину тривалий час саліцилові препарати і грязелікування. При загостренні процесу, що часто буває, застосовуються ті ж заходи, що і при гострій формі. Корм під час хвороби повинен даватися легко перетравний, а вода нагріта до кімнатної температури. 3Інтерстіціальний або фіброзний міозит
Фіброзний міозит є хронічний запальний процес, характеризується посиленим розладом міжм'язової сполучної тканини. Остання, розростаючись у великій кількості, починає тиснути на м'язові волокна , що призводить поступово до переродження і атрофії м'язової тканини і заміни її сполучною тканиною. Причина захворювання часто залишається нез'ясованою. У деяких випадках причиною фіброзного міозиту є інфекція (актиномікоз у корів та ботріомікоз у коней), або зазначене захворювання розвивається з різних форм гострого міозиту, коли останній, внаслідок повторюваності причин, затягується на довгий час.
Клінічні ознаки. Клінічні ознаки полягають у поступово збільшується щільності уражених м'язів і порушенні функціональної діяльності.
Перебіг тривалий і несприятливий.
Лікування при фіброзному міозиті здебільшого не призводить ні до яких позитивних результатів. Там, де анатомічно можливо видалити оператив ним шляхом уражену частину м'язової тканини, роблять операцію або застосовують електротерапію. Якщо міозит викликаний актиномікозом у рогатої худоби, то роблять розрізи і змащують настоянкою йоду.
Осифікуючий міозит є хронічний запальний процес, що характеризується новоутворенням кісткової тканини в сполучної тканини мяза. Спостерігається він частіше на місцях сильних хронічних травм (tensor fascia lata). Причина даного захворювання лежить в багаторазових повторюваних травмах, або він є наслідком фіброзного міозиту.
Перебіг тривалий і прогноз несприятливий. Лікування здебільшого дає негативний результат. Якщо анатомічно можливо, то абсолютно видаляють окостенілі частини тканини.
Гнійний міозит
Гнійний процес може розвиватися як в міжм'язової клітковині, так і в самій м'язовій тканині. Причиною гнійного міозиту є головним чином інфекція - стафілококи і стрептококи, які впроваджуються в міжм'язову тканину через пошкоджену шкіру або шляхом поширення гнійного процесу з сусідніх частин. Занесення інфекції також може бути і гематогенним або лімфогенним шляхом.
Клінічні, ознаки гнійного міозиту наступні: спочатку уражені м'язи потовщені, набряклі, болючі, тверді навпомацки, в подальшому відбувається розм'якшення інфільтрату і утворюється абсцес, який інкапсулюється. Інкапсулювання абсцесів відбувається внаслідок розвитку по периферії інтерстиціального міозиту. Такі абсцеси представляються у вигляді досить великих, розташованих в товщі м'яз пухлин, безболісних, в яких іноді можна встановити флюктацію. У коней вони найчастіше спостерігаються в грудинно-плечовому мускулі (так званий грудний жовно), але іноді бувають і в інших м'язах. Перебіг гнійного міозиту частіше хронічне.
Лікування зводиться до розрізу нагниваючих вогнищ і ретельному видаленню їх. Після розрізу лікують як звичайну рану.
Актиномікозний міозит майже виключно зустрічається у рогатої худоби. Він викликається впровадженням збудника (актіномікозного грибка) в товщу м'яза. Патологоанатомічні зміни ті ж, що і при ботріомікозі.
Клінічні ознаки при ураженні язика проявляються в опуханні його іноді настільки сильно, що він висовується з ротової порожнини. У подсдізістой оболонці його промацуються тверді вузли різної величини. У тварин, які страждають даним захворюванням, спостерігається слинотеча і утруднене пережовування корму. Точний діагноз можна поставити тільки на підставі мікроскопічного дослідження.
Лікування полягає в широких розрізах язика і вискоблюванні уражених вогнищ гострої ложечкою. Рани після розрізу змащуються настоянкою йоду, а всередину дають йодистий калій. актіномікозний міозит