2. Етіопатогенез, діагностика, лікування тварин хворих на міозит.

Міозити — ураження м'язів плечового пояса, крупа та стегна внаслідок їхнього перевантаження чи механічних пошкоджень.Розвитку хвороби сприяють простуда, перевтома, переохолодження, зниження імунобіологічної реактивності організму.

Патогенез . У місцях найбільшого напруження (м'язи плечового пояса) спочатку настає дезорганізація сполучної тканини з подальшим розвитком гіперергічного запалення, переродженням м'язових воло¬кон (фібриноїдний некроз) та розростанням фіброзної тканини.

Симптоми. Раптове підвищення температури тіла, кульгавість, болюче і тверде припухання уражених м'язів, особливо у місцях перехо¬ду в сухожилки. Після відповідного лікування кульгавість зникає, але під дією сприятливих факторів (охолодження) хвороба періодично загострюється.

Діагноз. Діагноз ставлять за клінічними ознаками, уточнюючи його салі¬циловою пробою.

Лікування. Поліпшення умов утримання, вилучення з раціону кис¬лих кормів, збалансована годівля. Внутрішньом'язово вводять біцилін-3, внутрішньовенно — 10%-й розчин натрію саліцилату (100—200 мл великим тваринам протягом 2—3 днів). Парентерально чи всередину призначають кортикостероїдні препарати. Місцево показані мазі й лі¬німенти, що містять метилсаліцилат або саліцилову кислоту.

Профілактика полягає в дотриманні правил годівлі, утриманні й експлуатації тварин.

Розрізняють такі міозити:

        Травматичний міозит, як показує сама назва, викликається ударами, сильними перенапруженнями при скачках, стрибках, великих перегонах і т. д. При легких ступенях травматичного пошкодження порушується цілість м'язових волокон, що супроводжується крововиливами і реактивним запальним процесом серозного характеру. У більш важких випадках може утворитися роззлита м'язова гематома і навіть розтрощення м'язів.Клінічні ознаки травматичного міозиту проявляються в припухлості м'язів, місцевому підвищенні температури, хворобливості (при пальпації) і розладі функції відповідного м'яза або групи м'язів.

Вихід зазначеного захворювання знаходиться в залежності від ступеня пошкодження. У легких випадках перебіг сприятливий, відбувається всмоктування крововиливів і всі явища міозиту протягом 3-15 днів зникають. При більш важких випадках повільне розсмоктування відбувається неповне і в міру пошкодження може утворитися м'язова кров'яна кіста або нагноєння. Іноді при травматичному міозиті виходять переродження в м'язових волокнах, які призводять до атрофії м'язів, контрактури (вкорочення) ураженого м'язу і остаточного розладу функції.

Лікування полягає в призначенні спокою (у початковій стадії), зігріваючому компресі, масажу і електротерапії. При утворенні кров'яного набряку або нагноєння необхідно розкрити і лікувати, як рану.

 Ревматичний міозит найчастіше спостерігається у коней і собак і рідше у інших тварин. Це захворювання з маловідомими патолого-анатомічними змінами та ще менш визначеною етіологією. Припускають, що безпосередньою причиною служить інфекція або інтоксикація. З'являється він часто після впливу холоду або інших атмосферних умов (різка зміна погоди від тепла до холоду і т. п.). Ревматичний міозит протікає в гострій і хронічній формі. При гострому міозиті виходить просочування міжм'язової сполучної тканини серозним ексудатом або незначним випотом крові і тільки в рідкісних випадках відбувається переродження м'язової. При хронічному ревматичному міозиті відбувається поступове стійке зміна в м'язовій тканині, остання частково замінюється сполучною тканиною.

Клінічні ознаки зводяться до раптової й кульгавості, до підвищення загальної температури і хворобливості м'язів, при цьому м'язи напружені і дуже щільні. При русі іноді кульгавість тимчасово зникає. Вражаються більшою частиною м'язи плеча, передпліччя, крупа, стегна, спини та шиї. Гострі ознаки тривають недовго, але вони мають схильність до хронічного перебігу і часто призводять до рецидивів. При ревматичному міозиті рецидиви характерні тим, що вони часто з'являються в інших м'язових групах .

Лікування. При гострих випадках ревматизму показаний спокій, масаж, подразнюють шкіру втирання,накладають зігріваючі компреси і вводять під шкіру ареколін, пілокарпіну або всередину призначають саліцилові препарати (Natr. Salicylicnm, Acid. Salicylicum). Надалі бажані легкі активні рухи. При хронічній формі застосовують всередину тривалий час саліцилові препарати і грязелікування. При загостренні процесу, що часто буває, застосовуються ті ж заходи, що і при гострій формі. Корм під час хвороби повинен даватися легко перетравний, а вода нагріта до кімнатної температури. 3Інтерстіціальний або фіброзний міозит

 Фіброзний міозит є хронічний запальний процес, характеризується посиленим розладом міжм'язової сполучної тканини. Остання, розростаючись у великій кількості, починає тиснути на м'язові волокна , що призводить поступово до переродження і атрофії м'язової тканини і заміни її сполучною тканиною. Причина захворювання часто залишається нез'ясованою. У деяких випадках причиною фіброзного міозиту є інфекція (актиномікоз у корів та ботріомікоз у коней), або зазначене захворювання розвивається з різних форм гострого міозиту, коли останній, внаслідок повторюваності причин, затягується на довгий час.

Клінічні ознаки. Клінічні ознаки полягають у поступово збільшується щільності уражених м'язів і порушенні функціональної діяльності.

Перебіг тривалий і несприятливий.

Лікування при фіброзному міозиті здебільшого не призводить ні до яких позитивних результатів. Там, де анатомічно можливо видалити оператив ним шляхом уражену частину м'язової тканини, роблять операцію або застосовують електротерапію. Якщо міозит викликаний актиномікозом у рогатої худоби, то роблять розрізи і змащують настоянкою йоду.

Осифікуючий міозит є хронічний запальний процес, що характеризується новоутворенням кісткової тканини в сполучної тканини мяза. Спостерігається він частіше на місцях сильних хронічних травм (tensor fascia lata). Причина даного захворювання лежить в багаторазових повторюваних травмах, або він є наслідком фіброзного міозиту.

Перебіг тривалий і прогноз несприятливий. Лікування здебільшого дає негативний результат. Якщо анатомічно можливо, то абсолютно видаляють окостенілі частини тканини.

Гнійний міозит

Гнійний процес може розвиватися як в міжм'язової клітковині, так і в самій м'язовій тканині. Причиною гнійного міозиту є головним чином інфекція - стафілококи і стрептококи, які впроваджуються в міжм'язову тканину через пошкоджену шкіру або шляхом поширення гнійного процесу з сусідніх частин. Занесення інфекції також може бути і гематогенним або лімфогенним шляхом.

Клінічні, ознаки гнійного міозиту наступні: спочатку уражені м'язи потовщені, набряклі, болючі, тверді навпомацки, в подальшому відбувається розм'якшення інфільтрату і утворюється абсцес, який інкапсулюється. Інкапсулювання абсцесів відбувається внаслідок розвитку по периферії інтерстиціального міозиту. Такі абсцеси представляються у вигляді досить великих, розташованих в товщі м'яз пухлин, безболісних, в яких іноді можна встановити флюктацію. У коней вони найчастіше спостерігаються в грудинно-плечовому мускулі (так званий грудний жовно), але іноді бувають і в інших м'язах. Перебіг гнійного міозиту частіше хронічне.

Лікування зводиться до розрізу нагниваючих вогнищ і ретельному видаленню їх. Після розрізу лікують як звичайну рану.

  Актиномікозний міозит майже виключно зустрічається у рогатої худоби. Він викликається впровадженням збудника (актіномікозного грибка) в товщу м'яза. Патологоанатомічні зміни ті ж, що і при ботріомікозі.

Клінічні ознаки при ураженні язика проявляються в опуханні його іноді настільки сильно, що він висовується з ротової порожнини. У подсдізістой оболонці його промацуються тверді вузли різної величини. У тварин, які страждають даним захворюванням, спостерігається слинотеча і утруднене пережовування корму. Точний діагноз можна поставити тільки на підставі мікроскопічного дослідження.

Лікування полягає в широких розрізах язика і вискоблюванні уражених вогнищ гострої ложечкою. Рани після розрізу змащуються настоянкою йоду, а всередину дають йодистий калій. актіномікозний міозит