Категорія відмінка

Відмінок - граматична категорія іменника, що виражає його синтаксичні відношення до інших слів у реченні. Відмінок іменників є морфологічною, самостійною категорією.

В українській мові є сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Кожний з відмінків, крім кличного, відповідає на певне питання: називний - хто? що?; родовий - кого? чого?, давальний -кому? чому?, знахідний - кого? що?, орудний - ким? чим?, місцевий - на кому? на чому?

Групи іменників

І відміна

1.Тверда: іменники з основою на твердий приголосний, крім шиплячих (борона, кобза, порода, химера, пора, копа, сваха).

2. М’яка: іменники з основою на м’який приголосний (скриня, зброя, дзвіниця, Марія, змія, шия, Ілля, суддя).

3.Мішана: іменники з основою на шиплячий (огорожа, пожежа, круча, онуча, свіча, тиша, миша, воша, груша, святоша, потороча).

Групи іменників

ІІ відміна

1. Тверда:

•іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) із закінченням -о та іменники середнього роду із закінченням -о (дуб, плац, темп, батько, коло, місто, село, вікно);

•іменники на -р (вир, вихор, відвар, двір);

•іменники звір, комар, снігур;

•всі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур(-юр) і з постійно наголошеними ар ( яр), -ир (інженер, майстер, касир, директор, абажур)

2.М’яка:

•іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи (боєць, велетень, звичай, край, цистень);

•іменники із суфіксами -ар, -ир, які мають в однині наголос на корені (бондар, козир, лікар, буквар, вівчар; друкар, шахтар);

•при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (горе, місце)

•іменники середнього роду із закінченням -е та -я, без суфіксів -ен-, -ет при відмінюванні: поле, завдання, збіжжя, здоров’я.

Групи іменників

3. Мішана:

•іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи (вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш);

•іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (вугляр — вугляра, каменяр— каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр

— тесляра);

•іменники середнього роду з закінченням на -е при основі на шиплячий (ложе, плече, прізвище, явище).

Іменники ІІІ та ІV відміни на групи не поділяються.