Д) характеристика осн. Форм соц. Роб. З….

Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється в порядку, визначеному законодавством, шляхом надання комплексу соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді, що передбачає: 

1. надання психологічних послуг з проведення психодіагностики, психологічної корекції, психологічної реабілітації, надання методичних порад; 

2. формування здорового способу життя, збереження здоров'я сімей, дітей та молоді; 

3. інформування з питань працевлаштування та сприяння в цьому; 

4. соціальну адаптацію, соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 

5. задоволення матеріальних потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, згідно із законодавством; 

6. захист прав та інтересів осіб, посередництво у представництві інтересів сімей, дітей та молоді; 

7. виявлення, підтримка талановитих дітей та молоді; 

8. поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань, об'єктивної інформації про види соціальних послуг, формування відповідального ставлення суспільства до соціальних проблем.

Соціальна профілактика серед сімей, дітей та молоді

Соціальна профілактика в сімейному, дитячому та молодіжному середовищі передбачає здійснення: 

• комплексних заходів, спрямованих на запобігання сімейному неблагополуччю, соціальному сирітству, насильству в сім'ї та жорстокому поводженню з дітьми, торгівлі людьми, найгіршим формам дитячої праці;

• системного обліку і догляду за дітьми та молоддю, які виявили схильність до асоціальної поведінки; 

• інформаційно-просвітницької, пропагандистської роботи в сім'ях, серед дітей та молоді за місцем проживання, навчання або роботи, спрямованої на формування в особистості стандартів позитивної поведінки, здорового способу життя.

Соціальна реабілітація дітей та молоді передбачає здійснення: 

1.навчально-виховної реабілітації у загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей та молоді, які потребують соціальної допомоги; у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для дітей та молоді, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку; у загальноосвітніх санаторних школах (школах-інтернатах) для дітей, які потребують тривалого лікування; 

2.соціально-лікувальної та психологічної реабілітації у відповідних закладах охорони здоров'я дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, а також які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; 

3.фізичної реабілітації дітей та молоді з фізичними, розумовими вадами у спеціалізованих фізкультурно-оздоровчих закладах (клубах, центрах тощо); 

4.медико-соціальної реабілітації дітей, які зловживають алкоголем, наркотиками і які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації; 

5.соціально-освітньої реабілітації в школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації дітей, які скоїли правопорушення. 

Соціальна реабілітація передбачає також працевлаштування, надання соціально-медичних, психолого-педагогічних, юридичних, інформаційних та інших видів соціальних послуг дітям, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та молоді, яка відбувала покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.  Соціальна реабілітація спрямовується на оптимізацію і коригування ставлення дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, до сім'ї та суспільства, виховання в них навичок до самообслуговування та самостійного проживання.

Соціальне інспектування здійснюється з метою виявлення, обліку, здійснення аналізу та оцінки потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, контролю за умовами життєдіяльності, моральним, психічним і фізичним станом дітей та молоді, забезпеченням захисту їх прав, свобод і законних інтересів, дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи. 

Соціальне інспектування здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Порядок та умови здійснення соціального інспектування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім'ї та дітей. 

Е)завдання суб’єктів соц. роб.з…

Завданнями суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є: 

1.участь у виконанні загальнодержавних, регіональних та інших програм соціальної підтримки сімей, дітей та молоді; 

2.надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді; 

3.здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, реалізація системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання; 

4.розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, морального, психічного і фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги сім'ям, дітям та молоді, які потрапили у складні життєві обставини; 

5.впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм, методів проведення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; 

6.здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; 

7.здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю відповідно до законодавства.

2. А. визначення проблем на розв’язання якої спрямована Програма.

Для збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, а також підвищення соціального захисту сімей, які опинились у складних життєвих обставинах у2013 р. було прийнято Державну цільову соціальну програму підтримки сім’ї до 2016 року.

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає здійснення заходів щодо матеріальної підтримки соціально незахищених верств населення та надання соціальних послуг сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, з приводу насильства в сім’ї.

Перевагою зазначеного варіанта є те, що в умовах нестабільності соціально-економічного розвитку, кризових та інфляційних процесів сім’ям, у тому числі сім’ям з дітьми, державою гарантовано матеріальну підтримку. Також у зв’язку з виникненням складних життєвих обставин у сім’ях державою створено систему соціальних закладів, які надають соціальні послуги з метою відтворення життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Недоліком такого підходу є подальший розвиток системи державної допомоги, яка не мотивує людину до самостійного розв’язання проблем у власній сім’ї.

Перший варіант є недостатньо ефективним, оскільки неактивно впливає на проведення профілактичної роботи на ранній стадії виявлення сімей, які можуть опинитися в складних життєвих обставинах, а також потребує постійного зростання обсягу бюджетних коштів, необхідних для виплати соціальної допомоги.

Другий варіант передбачає перенесення акцентів сімейної політики на засади стимулювання саморозвитку та самозабезпечення сім’ї, надання адресної соціальної допомоги, поєднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, активізацію діяльності органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань.

Перевагою зазначеного варіанта є те, що згадані заходи сприятимуть ціннісній трансформації ставлення українців до створення та функціонування сім’ї, посиленню відповідальності кожного з батьків за виховання дітей, запровадженню ефективного механізму взаємодії та соціального партнерства сім’ї, громадськості та держави.

Недоліком такого підходу може бути недостатня кількість громадських об’єднань, які працюють у системі підтримки сім’ї, та недостатньо розвинутий механізм взаємодії між громадськістю та державними установами.

Другий варіант є оптимальним, оскільки він спрямований на:

1.пропаганду сімейних цінностей з формування сім’ї, орієнтованої на народження та виховання двох і більше дітей, здатної самостійно розв’язувати проблеми, забезпечувати власний розвиток, брати активну участь у житті громади, виховувати відповідальних громадян;

2.здійснення підготовки молоді до подружнього життя;

3.формування свідомого та відповідального ставлення до батьківства, повноцінного виховання та розвитку дітей;

4.здійснення соціальної підтримки сімей шляхом створення ефективної системи захисту населення через запровадження механізму комплексного надання сім’ям адресної допомоги та соціальних послуг;

5.соціальний захист та підтримку сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, запобігання асоціальним проявам у сім’ї, передусім насильству;

6.забезпечення всебічної підтримки сімей, особливо з дітьми.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмно-цільовим методом

Виникнення проблеми функціонування та розвитку сім’ї насамперед зумовлено такими взаємопов’язаними факторами:

зниження престижу сім’ї, нівелювання сімейних цінностей у суспільстві;

суспільна нестабільність та знецінення ряду моральних принципів - порядності, доброти, відданості, взаємодопомоги тощо;

непідготовленість молоді до подружнього життя;

низький рівень культури населення у питаннях збереження здоров’я та планування сім’ї, внутрішньосімейних стосунків, запобігання насильству в сім’ї;

недостатній рівень педагогічної культури батьків, їх відповідальності за здоров’я та виховання дітей;

незадовільний рівень життя багатьох сімей, слабка мотивація до самозабезпечення.

Соціально-економічні, соціально-психологічні та морально-етичні фактори, що зумовлюють проблеми функціонування сім’ї, потребують формування цілісної системи заходів, застосування комплексного підходу до їх розв’язання, що можливо лише на основі програмно-цільового методу.

Необхідно забезпечити узгоджену діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, активізувати роботу інституту громадянського суспільства, залучення приватних структур. Реалізація такого підходу можлива лише в рамках виконання державної цільової соціальної програми.

Для розв’язання зазначених проблем необхідно розробити Державну цільову соціальну програму підтримки сім’ї до 2016 року (далі - Програма).

Мета Програми

Метою Програми є посилення мотивації до реєстрації шлюбів, народження і виховання бажаних дітей у сім’ях, забезпечення надання адресної підтримки та проведення превентивної роботи із сім’ями, в яких існує ризик потрапляння осіб у складні життєві обставини.