Релігієзнавство_лекції
.docГоловним богослужінням у католицькій церкві є меса (літургія), яка до нещодавнього часу проводилася латинською мовою.Для посилення впливу на маси тепер дозволено користуватися національними мовами і вводити у літургію національні мелодії.Деякі відмінності є у формі проведення таїнств: хрещення проводиться не зануренням немовляти у купіль, а обливанням; на відміну від православних миряни причащаються тільки хлібом, випеченим з прісного тіста; миропомазання (конфірмація) здійснюється не над немовлям, а у 7-8-річному віці; сповідь здійснюється перед особливою сповідальнецею, де священик відгороджений від того, хто сповідується.
Очолює католицьку церкву папа римський, який діє за допомогою особливої системи установ. Усі ці утанови є за своєю сутністю особливого роду міністерствами,які керують різними галузями церковного життя(монастирі,релігійна освіта,церковні кадри, контроль за обрядами тощо). Усі найважливіші центральні органи управління церквою очолюють вищі католицькі ієрархи-кардинали.
Папська курія знаходиться у місті-державі Ватікані,світським главою якого є папа. Обирається папа на конклаві (зборах)кардиналів довічно. Він вважається вікарієм Христа, вищим главою вселенської церкви західним патріархом, примасом Італії, архієпископом Римської провінції, сувереном держави-міста Ватикан, розташованим у межах Рима.Незважаючи на свої карликові розміри, він має усі атрибути держави.
Ватікану підпорядковані численні позацерковні політичні католицькі організації: партії,профспілки,об’єднання молоді,жінок, студентів, вчителів та ін. В цілому державний секретаріат Ватикану керує 34 міждународними політичними позацерковними об’єднаннями.
На території України послідовники католицизму мешкають переважно у західних областях.
ПРОТЕСТАНТИЗМ являє собою різновид християнства, що виник у 16 ст. і започаткував собою епоху Реформації. В результаті від папства відмежувалися деякі країни Західної та Північно-Західної Європи, де й виникли у 16 ст. незалежні від римської курії так звані протестанські церкви: лютеранська,реформатська, меннонітська, анабаптистська, англіканська, пуританська.
Заперечуючи католицьку ієрархію,протестанти відкинули рішення церковних соборів, послання пап, а також культ Богородиці, свяятих, ікон. Оскільки протестанти поставили за основу не магічну релігійну дію, а внутрішню віру, то літургія була усунена, а молитовніі будинки більшості протестантських церков мало чим відрізняються від звичайних будинків. Вони лише повинні мати великий зал для всієї громади.
З семи таїнств, що практикуються в католицизмі та православ’ї, протестантизм залишив лише два—хрещення та причастя. До основних принципів протестантизму відносяться: спасінняя особистою вірою, священству всіх керуючих, виключнийй авторитет Біблії.
Лютерани. Назва цієї течії протестантизму походить від прізвища його основоположника Мартіна Лютера. Виникла 1517р. в Німеччиніі. Основи віровчення викладені в “Книзі угоди”.З Біблії лютерани особливу увагу приділяють Новому заповіту, а в ньому—Євангелію від Іоанна і посланням Павла.
Особливостями культу є те, що ікони усунені, хоча релігійні картини, вівтарі, свічки, розп’яття і органна музика збережені. Богослужіння проводиться рідною мовою. Католицька меса відкинута. Перше місце посідає проповідь, пояснення тих чи інших пунктів віровчення. З таїнств визначаються лише два—хрещення і причастя.
Оскільки шлюб не вважається таїнством, дозволяється розлучення і другий шлюб. Найбільш поважними причинами для розлучення лютерани вважають подружню невірність. Лютерани визначили церкву як “конгрегацію святих, в яких Євангелія правильно сповідуються, а таїнства правильно здійснюються”. Лютеранську громаду очолює виборна церковна рада і пастор, які повністю залежать від місцевої влади.
Баптисти—найпоширеніший різновид протестантизму, нараховує понад 75 млн. послідовників у всьому світі. На Україні баптисти складають 80% від загальної кількості членів протестанських церков. Баптизм виник у 1609р.
Визнаючи загальнохристиянські догмати, баптисти разом з тим заперечують роль церкви як посередниці між богом і людьми, проповідують принцип “спасіння особистою вірою”. На відміну від лютеран, баптисти хрестять дорослих: хрещення, мовляв, це початок навернення у віру.
Адвентизм виник у середині 19ст. в США, коли баптистський проповідник Уільям Міллер виступив з пророцтвом про друге пришестя Христа. Культ адвентистів мало чим відрізняється від баптистського.
П’ятидесятники—вишли з баптизму на прикінці 19ст. у США. Назва секти походить від християнського свята п’ятидесятниці—на відзначення євангельської оповіді про зшестя святого духа на учнів Христа на п’ятидесятий день після його воскресіння.
На відміну від баптистів, п’ятидесятники практикують не лише водне хрещення, а й “хрещення” святим духом.Вони вірять у можливість безпосереднього спілкування з богом і одержання від нього так званих видимих дарів Святого духа: здібності говорити на інших мовах, пророцтва, зцілення.
Свідки Єгови. Секта виникла на прикінці 19ст. Засновник—Чарльз Рассел, який 1872р. створив гурток “дослідників Біблії”. 1884р. зареєстрував “Біблійне і трактатне товариство вартової башти”.Вчення Рассела доповнив Д.Рутерфорд.
Змінивши ряд назв, секта врешті прийняла у 1931р. назву “Свідки Єгови”. Вважають себе християнами, але християнську догматику заперечують. Вірять в єдиного бога Єгову, готуються до “армагеддону”--кінця світу.
Католицизм (грец. католикос-вселенський,всесвітній )-один з трьох основних напрямів християнства, має ряд особливостей у віровченні, відправленні культу та організації. Сучасний католицизм поширений у країнах Європи, Північної та Південної Америки, а також Африки, Азії.
У питаннях віровчення католицизм має багато спільного з православ’ям: віра у два джерела віровчення(“священне письмо” і “священний переказ”), у божественну трійцю, у рятівну силу церкви, у наявність безсмертної душі, у потойбічне життя тощо.Є загальні риси і в обрядності. Але водночас віровчення та культ католицизму мають деякі відмінності. За поглядами католицьких богословів, Дух святий йде не тільки від Бога-отця, а й від Бога-сина. Поряд з раєм та пеклом католицизм визнає чистилище, де душа нібито знаходиться доти, поки її не відправляють до раю. Католицька церква вчить, що тривалість перебування у чистилищи залежить від молитов та пожертвувань родичів і друзів померлого. У католицизмі значною мірою,ніж у православ’ї, розвинуте шанування Богородиці. Католики вірять, начебто Марія, на відміну від усіх інших святих, вознеслася на небо не лише душею,а й тілом. Вччення про Марію необхідне церкві для поширення свого впливу серед жінок. Одніією з головних відмінностей католицизму від інших напрямів у християнстві є вчення про зверхність римського папи та догмат папської непогрішності у справах віри та моралі. Католицькому духовенству всіх рангів заборонено одружуватися.
Головним богослужінням у католицькій церкві є меса (літургія), яка до нещодавнього часу проводилася латинською мовою.Для посилення впливу на маси тепер дозволено користуватися національними мовами і вводити у літургію національні мелодії.Деякі відмінності є у формі проведення таїнств: хрещення проводиться не зануренням немовляти у купіль, а обливанням; на відміну від православних миряни причащаються тільки хлібом, випеченим з прісного тіста; миропомазання (конфірмація) здійснюється не над немовлям, а у 7-8-річному віці; сповідь здійснюється перед особливою сповідальнецею, де священик відгороджений від того, хто сповідується.
Очолює католицьку церкву папа римський, який діє за допомогою особливої системи установ. Усі ці утанови є за своєю сутністю особливого роду міністерствами,які керують різними галузями церковного життя(монастирі,релігійна освіта,церковні кадри, контроль за обрядами тощо). Усі найважливіші центральні органи управління церквою очолюють вищі католицькі ієрархи-кардинали.
Папська курія знаходиться у місті-державі Ватікані,світським главою якого є папа. Обирається папа на конклаві (зборах)кардиналів довічно. Він вважається вікарієм Христа, вищим главою вселенської церкви західним патріархом, примасом Італії, архієпископом Римської провінції, сувереном держави-міста Ватикан, розташованим у межах Рима.Незважаючи на свої карликові розміри, він має усі атрибути держави.
Ватікану підпорядковані численні позацерковні політичні католицькі організації: партії,профспілки,об’єднання молоді,жінок, студентів, вчителів та ін. В цілому державний секретаріат Ватикану керує 34 міждународними політичними позацерковними об’єднаннями.
На території України послідовники католицизму мешкають переважно у західних областях.
ПРОТЕСТАНТИЗМ являє собою різновид християнства, що виник у 16 ст. і започаткував собою епоху Реформації. В результаті від папства відмежувалися деякі країни Західної та Північно-Західної Європи, де й виникли у 16 ст. незалежні від римської курії так звані протестанські церкви: лютеранська,реформатська, меннонітська, анабаптистська, англіканська, пуританська.
Заперечуючи католицьку ієрархію,протестанти відкинули рішення церковних соборів, послання пап, а також культ Богородиці, свяятих, ікон. Оскільки протестанти поставили за основу не магічну релігійну дію, а внутрішню віру, то літургія була усунена, а молитовніі будинки більшості протестантських церков мало чим відрізняються від звичайних будинків. Вони лише повинні мати великий зал для всієї громади.
З семи таїнств, що практикуються в католицизмі та православ’ї, протестантизм залишив лише два—хрещення та причастя. До основних принципів протестантизму відносяться: спасінняя особистою вірою, священству всіх керуючих, виключнийй авторитет Біблії.
Лютерани. Назва цієї течії протестантизму походить від прізвища його основоположника Мартіна Лютера. Виникла 1517р. в Німеччиніі. Основи віровчення викладені в “Книзі угоди”.З Біблії лютерани особливу увагу приділяють Новому заповіту, а в ньому—Євангелію від Іоанна і посланням Павла.
Особливостями культу є те, що ікони усунені, хоча релігійні картини, вівтарі, свічки, розп’яття і органна музика збережені. Богослужіння проводиться рідною мовою. Католицька меса відкинута. Перше місце посідає проповідь, пояснення тих чи інших пунктів віровчення. З таїнств визначаються лише два—хрещення і причастя.
Оскільки шлюб не вважається таїнством, дозволяється розлучення і другий шлюб. Найбільш поважними причинами для розлучення лютерани вважають подружню невірність. Лютерани визначили церкву як “конгрегацію святих, в яких Євангелія правильно сповідуються, а таїнства правильно здійснюються”. Лютеранську громаду очолює виборна церковна рада і пастор, які повністю залежать від місцевої влади.
Баптисти—найпоширеніший різновид протестантизму, нараховує понад 75 млн. послідовників у всьому світі. На Україні баптисти складають 80% від загальної кількості членів протестанських церков. Баптизм виник у 1609р.
Визнаючи загальнохристиянські догмати, баптисти разом з тим заперечують роль церкви як посередниці між богом і людьми, проповідують принцип “спасіння особистою вірою”. На відміну від лютеран, баптисти хрестять дорослих: хрещення, мовляв, це початок навернення у віру.
Адвентизм виник у середині 19ст. в США, коли баптистський проповідник Уільям Міллер виступив з пророцтвом про друге пришестя Христа. Культ адвентистів мало чим відрізняється від баптистського.
П’ятидесятники—вишли з баптизму на прикінці 19ст. у США. Назва секти походить від християнського свята п’ятидесятниці—на відзначення євангельської оповіді про зшестя святого духа на учнів Христа на п’ятидесятий день після його воскресіння.
На відміну від баптистів, п’ятидесятники практикують не лише водне хрещення, а й “хрещення” святим духом.Вони вірять у можливість безпосереднього спілкування з богом і одержання від нього так званих видимих дарів Святого духа: здібності говорити на інших мовах, пророцтва, зцілення.
Свідки Єгови. Секта виникла на прикінці 19ст. Засновник—Чарльз Рассел, який 1872р. створив гурток “дослідників Біблії”. 1884р. зареєстрував “Біблійне і трактатне товариство вартової башти”.Вчення Рассела доповнив Д.Рутерфорд.
Змінивши ряд назв, секта врешті прийняла у 1931р. назву “Свідки Єгови”. Вважають себе християнами, але християнську догматику заперечують. Вірять в єдиного бога Єгову, готуються до “армагеддону”--кінця світу.
ТЕМА ІСЛАМ.
Ислам - сегодня представляет свой одной из наиболее влеятельных и
распространенных религий мира. В 35-ти государствах Азии и Африки
мусульмане составляют большенство. Кроме того почти в двух десятках
стран мусульманская община занимает видные позиции. Общие колличество
мусульман во всем мире на 1988 год составляет уже около 800 миллионов
человек и продолжает быстро увеличиваться .
Сегодня ислам является важным составляющей частью жизненного уклада
различных народов Востока.Конституции многих стран объявляют его
государственной религией, а политические партии в том числе и
прогрессирующего направления, в своих программных докуументах часто
провозглашают свою приверженность к мусульманским ценностям. Ислам
зародился в Аравии в VII в. н.э. Происхождение его яснее чем
происхождение хрестьянства и будизма ибо он почти с самого начала
освщается письменными источниками . Но и здесь много легендарного . По
мусульманским традициям основателем ислама был пророк божий Мухаммед,
араб , живший в Мекке ; он якобы получил от Бога ряд "откровенний",
записанных священной книге Коран и передал их людям. Коран - основная
священная книга мусульман , как Пятекнижие Моисеева для евреев ,
Еванглие для хрестиан .
Сам Мухаммед ничего не писал он был, видимо неграммотен . После
него остались разрозненные записи его изречений и поученний сделанные
в разные время. Мухаммеду предписывают тексты и более раннего времени
и более поздние. Из этих записей был сделан свод получивший название
"Коран" ("чтение "). Книга эта была объявлена священной , продиктован-
ной самому пророку Архангелом Джебраилом (Гавриил) невошедшие в нее
записи были уничтожены.
Коран разделен на 114 глав (сур). Они расположены без всякого по-
рядка просто по размерам : боллее длинные ближе к началу, боллее ко-
роткие- к концу. Восклецание и прославление величие и могущество Алла-
ха чередуется с предписаниями запретами и угрозами "геенной" в будуу-
щей жизни всем непослушникам .
Другая часть реллегиозной литературы мусульман это - сунна (или
сонна), состоит из священных предписаний (хадисов), о жизни , чудесах
и поучениях Мухаммеда . Сборники хадисов составлялись в XI в. мусуль-
манскими богословами- Бухари, Муслимом и другими. Но не все мусульмане
признают сунну, призающие ее называются сунитами, они составляют зна-
чительное число в исламе.
Аравия была издавна населена семитическими пременами, предками те-
перешних арабов. Часть их жила оседло в оазисах и городах занималась
земледелием , ремеслами торговли , часть кочевала в степях и пустынях
разводя верблюдов, лошадей, овец и коз. Аравия была экономически и
культурно связана с соседними странами- Месопотанией, Сирией, Палисти-
ной и тд. Торговые пути между странами шли через Аравию.
В VI в. начался упадок караванной торговли так как торговые доро-
гои переместились на восток. Это нарушило экономическое равновесие
державшиеся веками. Кочевники потеряли доход от караванного движения,
стали склоняться к оседлому образу жизни , переходя к земледелию. Воз-
росла нужда в земле усилились столкновения между племенами. Стало
чувствоваться потребность в обьединении. Это немедленно отразилось в
идеологии: возникло движение за слияние племенных культов, за почтение
единого верховного бога Аллаха; тем более, что евреи и отчасти хрести-
ане подавали арабам премер единобожия. Среди арабов возникла секта ха-
нифов чтивших единого бога.
В такой то обстановке и развинулась проповедническая деятельность
Мухаммеда, вполне отвечающеяся общественной потребности. В его пропо-
веди, собственно, небыло ничего нового по сравнению с реллигиозными
учениями иудеев, хрестиан, ханифов: основное у Мухаммеда- строгое тре-
бование почитать только единного Аллаха и быть безусловно покорным его
воле . Само слово "ислам" означает покорность .
"Свидетельствует Аллах , что нет божества, кроме него , и ангелы ,
и обладающее знанием, которые стойки справедливости: нет божества,
кроме него , великого мудрого! По истине, религия перед Аллахом- ис-
лам... "
(3:16-17)
Проповедь Мухаммеда была встречена окружающими недоверчиво, даже
вреждебно, особенно предводителя его собственного племени корейши.
Торговая знать опасалась ,что прекращение культа староарабских племен-
ных богов подорвет значение Мекки как релегиозного , а значит эконо-
мического центра . Мухаммеду с его преверженцами пришлось бежать из
Мекки: это бегство (хиджра), совершенное в 622 году нашей эры считает-
ся мусульманами за начало особого летоисчисления (мусульманская эра).
В земледельческом оазие Медине (Ятриб) Мухаммед нашел более благопри-
ятную почву для пропоганды: меденцы соперничали и враждовали с мек-
канской арисократией и рады были вступить против нее. Мухаммеда под-
держало несколько местных племен, навербовав себе много сторонников.
Мухаммед в 630 году захватил Мекку. Мекканские корейшитские заправилы
вынуждены были принять новую религию ; но они не прогадали, а выигра-
ли на этом: с объединением арабских племен, котороые одно за другим
примыкало к новому учению, значение Мекки как национально-религиозного
центра еще более выросло. Корейшитская знать вначале враждебная му-
сульманскому движению, теперь признала за благо примкнуть к нему и да-
же возглавила движение.
Догматика ислама очень проста. Мусульманин должен твердо верить,
что есть только один бог- Аллах: что Мухаммед был его посланником -
пророком, что до него бог послал людям и других пророков - это биб-
лейские Адам, Ной, Авраам, Моисей, хрестианский Иисус, но Мухаммед вы-
ше их; что сущестуют ангелы и здые духи (джины); что в последний день
мира мертые воскреснут и все получат воздание за свои дела: праведные
будут наслаждаться в раю, грешные гореть в геенне.
Обрядовые заповеди сводятся к тому : обязательные пятикратные мо-
литвы каждый день в установленные часы; обязательное омовение перед
молитвой и других случаях после каждого загрязнения; ежигодный пост
(ураза, в десятом месяце - рамадане) в течении всего месяца; поломни-
чество (аджи) в святой город Мекку.
Каждое из этих предписаний не смотря на то, что они сами по себе и
тяжкие и невыполнимы, допускают изъятие и смяхчение в затруднительных
случаях. Вода может быть заменена песком ; соблюдение поста необяза-
тельно для больных, для путишественников, они могут и должны отпос-
титься позднее соответствующее число дней; мусульманский пост в отли-
чие от христианского состоит в полном воздержании от всякой пищи и пи-
тия от восхода до заката солнца, но зато в остальное время суток можно
пить и есть что угодно и придаваться любым удовольствиям.
Мусульмане имеют с иудеями ряд общих обычаев и запретов: обяза-
тельное обрезание мальчиков (но это проделывается не над новорожденны-
ми, как у евреев, а над 7-10-летними мальчиками); запрет есть свини-
ну; строго запрещается делать изображение бога. Последователям ислама
запрещено пить вино, но этот запрет не везде соблюдается.
Одно из предписаний мусульманоской религии состоит священной войне
за веру(джихад). Это вполне понятно, если вспомнить, что само движение
возникло из потребности арабов в объединении и добывании новой земли.
В коране это предписание изложено ясно: в тичении 8 месяцев в году (и-
бо 4 месяца считаются "запретными") надлежит воевать с многобожниками
с неверными, истриблять их, захватывать их имущество.
По канонам ислама женщина - человеческое существо "II-го сорта"
многие мусульманские теолог пологают, что женщина неимеет души.
В семейной жизни долг мусульманки состоит в полном подчинении му-
жу, послушание и удовлетворение его желаний.
"Ваши жены - нива для вас ходите на вашу ниву, когда пожелаите..."
(2:223)
Cогласно преданию, Мухаммед призывал мусульман хорошему обращению
с женами. Но при этом исходил , как само собой разумеется, из неравно-
го положения женщины:"Обращайтесь с женами вашими хорошо так как они у
вас какбы пленницы".
Если "мусульманин" значит "покорный (Аллаху)", то мусульманка по
исламским канонам, должна быть покорна и своему мужу, своему земному
богу и властителю. Рождение девочки, а не мальчика воспренимается во
многих семьях как несчастье.
В повседневной жизни мусульманка окована бесчислинными правилами
поведения: обязана уступать дорогу мужчине, не имеет право обгонять
его . Не принято мусульманских странах и уступать место в транспорте.
При наследстве имущества дочь получает в два раза меньше чем сын. Жен-
щина не имеет права давать присягу брать на себя какое-либо обяза-
тельство без разрешения мужа или отца.
Известно также, что ислам поощряет многоженство - полигиния. Есть
несколько версий происхождения многоженства - арабские купцы переез-
жавшие из города в город по торговым делам заводили по жене в каждом
городе , и в совокупности получался горем . Некоторые историки обьяс-
нили возникновение многоженства нехваткой мужчин которые погибли в бо-
ях с неверными во время арабских завоеваний.
Брак был священной обязаностью каждого члена, безбрачье - преступ-
ление перед общееством и сородичами. Мусульманский брак заключается
как договор по которому женщина перестает быть "запретной" (харам) для
мужчины, вступающему с нею в союз. До заключения договора жениху зап-
рещается обращаться к невесте.
В коране ничего не сказано о брачном возрасте. Но тот факт , что
Аише, одной из жен пророка было 9 лет , когда он на ней женился. Для
юноши брачный возраст по шариату наступает с 15 лет. По современному
законодательству возраст полной брачной способности для обоих супругов
наступает в 15-18 лет.
Развод у мусульман весьма простая процедура: мужу достаточно триж-
ды сказать жене в присутствии двух свидетелей "ты свободна" после чего
жена должна собрать свои вещи и покинуть дом мужа . По сути это даже
не развод а отказ от жены ее "отставка". По Корану после этого женщина
становится для него запретной и он уже не может вернуть ее в свою се-
мью, даже если одумался и раскаялся в содеянном. Для востановления
прежнего положения шериат предписывает разведенной выйти замуж за дру-
гого , а затем развестись с ним , только после этого она может заклю-
чить с первым мужем брачный договор.
ТЕМА
ПРИЙНЯТТЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА В ДАВНЬОРУСЬКІЙ ДЕРЖАВІ (КІНЕЦЬ Х - ПЕРША ПОЛОВИНА ХII СТОЛІТТЯ).
ПЛАН
1.Актуальність ролі християнства в сучасному світі.
2.Передумови хрещення Русі.
3.Різноманітні версії хрещення населеня Давньокиївської держави
4. Утвердження християнства в Стародавній Русі.
Ось уже два тисячоліття християнська релігія володіє душами значної частини людства. Майже дев'ять віків потрібно було християнській церкві, щоб затвердитись в Давньоруській державі.
Актуальність даної теми полягає в тому, що хоч людство і стає з часом на вищий рівень цивілізації, але основи християнської релігії та моралі були і будуть становим хребтом духовного життя будь якого суспільства. Ця тема є актуальною на наш погляд і тому, що основна кількість міжнародних і внутрішньополітичних конфліктів виникає в результаті конфліктів різних релігійних конфесій. Яскравим прикладом цього можуть бути недавні події в Чечні та Югославії.
На Україні в теперішній час дуже важкий стан у проблемах стосунків церков різних конфесій. Щоб запобігти виникненню міжрелігійних конфліктів, на наш поляд необхідно більш грунтовно вивчати історію впровадження християнської релігії в нашій країні, а також популяризувати цю тематику.
Якщо розглядати історіографію даної тематики, то необхідно підкреслити ту обставину, що дана проблема привертала увагу багатьох істориків і не тільки них. Умовно історіографію обраної нами проблеми можна розділити на слідуючі періоди: перший - це літописна література про хрещення Русі; другий - дворянська та буржуазна література про прийняття християнства в Давньокиївській державі; третій - радянська та зарубіжна література про хрещення Давньої Русі; четвертий - сучасна література.
Найбільш давньою пам'яткою по цій темі є, поза всяким сумнівом "Повесть временных лет"[28]. Однак, вона є тенденційною і недосконалою тому, що існує у трьох редакціях, а початковий твір до наших часів не дійшов. Відносно відображення проблеми в літописах, то слід виділити такі твори, як Київський Синопсис[16 ] та ін. Відносно ранніми джерелами по даній темі можна вважати візантійські хроніки ХI - ХII століть в яких повторювалась розповідь Констянтина Багрянородного. Ці хроніки писали монахи Скілиця та Зонара. Цікаво відзначити те, що грецькі історики одностайно мовчать про Володимирове хрещення [3,с.59]. До більш пізніх джерел цього періоду необхідно віднести Новгородський четвертий літопис, скорочений у 1495р., Московський 1497р., Уварівський літопис, Володимирський, Новгородський другий, Мазуринський та Тверську збірку [3,с.63]. Одним з перших слов'янських історіографів який торкався даної теми був митрополит Іларіон, перу якого належить "Слово о законе и благодати"[55,с.24 ].