Висновки

У висновках здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення наукової проблеми, що виявилося у дослідженні правового регулювання розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села в Україні. На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу України важливого значення набуває забезпечення виробників сільськогосподарської продукції гідними умовами проживання. В зв’язку з цим виникає потреба у наявності належного правового регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села.

До найбільш важливих результатів дисертаційного дослідження належать наступні висновки та пропозиції.

1. Правовідносини в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села мають специфічний суб’єктний склад, до якого входять: 1) аграрні суб’єкти в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села (фізичні особи, які постійно проживають на селі та ведуть сільськогосподарську діяльність, фермерські господарства, особисті селянські господарства, сільськогосподарські кооперативи); 2) суб’єкти, які наділені адміністративними повноваженнями в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села (суб’єкти загальної компетенції – Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування; суб’єкти спеціальної компетенції – Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України, Міжвідомча координаційна комісія з питань підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, Департамент розвитку сільських територій); 3) спеціальний суб’єкт у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села.

Діяльність органів державної влади в аграрній сфері забезпечує розвиток і підтримку сільськогосподарських товаровиробників, зокрема великотоварних форм підприємництва. На підставі цього фермерське господарство з відокремленою садибою, товарні особисті селянські господарства, особисті селянські господарства, майно яких може використовуватись в сфері сільського зеленого туризму потребують проголошення спеціального правового статусу в житлово-комунальному господарстві як складової соціальної сфери села у зв’язку з особливістю їх діяльності, статусу житла та специфікою споживання житлово-комунальних послуг.

Особливе місце серед суб’єктів у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села займає спеціальний суб’єкт обслуговуючої інфраструктури на селі. Способи і форми його діяльності потребують удосконалення. На нашу думку, досягнути ефективності можна шляхом утворення в даній сфері таких спеціальних суб’єктів обслуговуючої інфраструктури на селі: 1) житлово-комунальних господарств. Їх розвиток і діяльність має провадитися на основі договору про публічно-приватне партнерство. За таких умов органи місцевого самоврядування будуть уповноважені здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а приватні партнери (фізичні та юридичні особи) своїми інвестиціями мають можливість безпосередньо впливати на покращення сфери житлово-комунального господарства відповідно до умов договору. При цьому приватними партнерами можуть бути особи, які не проживають або не господарюють у відповідному населеному пункті та не користуються послугами відповідного житлово-комунального господарства; 2) житлово-комунальних кооперативів. Вони являтимуть собою сільськогосподарський обслуговуючий кооператив утворений шляхом добровільного об’єднання фізичних та юридичних осіб для обслуговування господарств членів кооперативу. При цьому передбачається обов’язкова участь членів кооперативу в його господарській діяльності.

2. Об’єктом правовідносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села необхідно вважати надання житлово-комунальних послуг на селі та послуг з благоустрою сіл, які мають специфічні ознаки в порівнянні з аналогічними послугами в місті та потребують відокремленого правового регулювання.

Житлово-комунальне господарство на селі – це комплексна галузь соціальної сфери села, яка забезпечує виробників сільськогосподарської продукції комунальними послугами, а також послугами: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з управління будинком, спорудою або групою будинків, з ремонту приміщень, будинків, споруд та створює на території села сприятливе для життєдіяльності довкілля. Складовими житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села є: житлове господарство на селі; комунальне господарство на селі (яке складається з теплопостачання, електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення); благоустрій сіл.

Для житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села характерні такі риси: надання і отримання житлово-комунальних послуг безпосередньо залежить від характеру ведення сільського господарства; індивідуальні житлово-комунальні послуги (зокрема, водопостачання, водовідведення) переважають над централізованими; існує значний зв’язок життєдіяльності селян з навколишнім природнім середовищем; наявні особливі види робіт пов’язані з виконанням сільськогосподарських робіт на присадибних ділянках сільських жителів; існує можливість ефективно використовувати альтернативні джерела енергії.

Теплоенергетичний комплекс як складова соціальної сфери села потребує реформування. В основі реформування має бути перехід на альтернативні джерела енергії. Запорукою даної реформи стане її державне фінансування.

3. Правовідносини в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села, це врегульований нормами аграрного права комплекс суспільних відносин, який виникає між суб’єктами аграрного права з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг на селі та послуг із благоустрою сіл.

4. Нормативно-правові акти у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села можна класифікувати за чотирма ознаками: за юридичною чинністю (закони та підзаконні нормативно-правові акти); за територіальним поширенням (нормативно-правові акти, які діють в межах України і міжнародні нормативно-правові акти); за обсягом правового регулювання (загальні та спеціальні нормативно-правові акти у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села); за предметом правового регулювання (нормативно-правові акти, що визначають механізм підтримки розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села в цілому; нормативно-правові акти, що визначають правовий статус аграрних суб’єктів у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; нормативно-правові акти, що визначають правовий статус суб’єктів, які наділені адміністративними повноваженнями в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання в сфері теплопостачання в сільській місцевості; нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання в сфері електропостачання в сільській місцевості; нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання в сфері газопостачання сільського населення; нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання в сфері водопостачання та водовідведення на селі; нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання в сфері благоустрою сіл).

5. На підставі проведеної класифікації нормативно-правових актів, якими регулюється житлово-комунальне господарство як складова соціальної сфери села можна сформувати наступні висновки про сучасний стан законодавчого регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села: 1) на сьогодні в Україні відсутня система законодавства в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села, що зумовлює неможливість формування ефективного правового механізму регулювання суспільних відносин у цій сфері; 2) загальні нормативно-правові акти, які направлені на регулювання широкого кола суспільних відносин, переважають над спеціальними, що призводить до прогалин у законодавстві, що регулює суспільні відносини у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 3) нормативно-правові акти містять положення, які мають загальний характер та орієнтуються на регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства міст (значна увага приділяється відносинам які не притаманні селу, наприклад, діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків). Вони не конкретизують наявні правові норми з метою правового регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села та не враховують їх специфіку, яка полягає в тісному зв’язку проживання на селі з веденням сільського господарства; 4) суспільні відносини в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі регіональними програмами («Власний дім» та «Реформування та розвиток комунального господарства в сільській місцевості»), які приймаються відповідно до Указу Президента України «Про Основні засади розвитку соціальної сфери села» від 20 грудня 2000 року № 1356. Положення вказаного Указу носять декларативний характер, оскільки не мають належного механізму їх реалізації на практиці. Враховуючи підзаконний характер правового регулювання досліджуваних нами аграрних відносин, ці відносини мають бути врегульовані у спеціальному законі, а саме у Аграрному кодексі України.

6. Норми права, які регулюють суспільні відносини у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села складають відповідний інститут аграрного права. Вони формують систему відносно відокремлених від інших і пов’язаних між собою правових норм, які регулюють відносини щодо забезпечення відповідних суб’єктів аграрного права (виробників сільськогосподарської продукції) належними умовами для життєдіяльності.

Поряд з інститутом житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села існують родинні інститути: інститут медичного та інститут фізкультурно-спортивного обслуговування сільських жителів, інститут забезпечення культурно-побутових умов проживання у сільській місцевості, інститут надання освіти на селі, інститут будівництва та ремонту шляхів із твердим покриття у сільській місцевості. Оскільки родинні інститути однієї й тієї самої галузі права, як система однорідних предметно пов’язаних інститутів, утворюють підгалузь права, то доцільно вважати правові норми щодо соціального розвитку села підгалуззю аграрного права. Характерною рисою вказаної підгалузі є наявність загальних норм права, які, зокрема, покликані забезпечувати державну підтримку розвитку соціальної інфраструктури села.

Інститут житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села включає відносно відокремлені комплекси правових норм, тобто субінститути. У межах цього інституту можна виділити такі субінститути: 1) субінститут у сфері теплопостачання; 2) субінститут у сфері електропостачання; 3) субінститут у сфері газопостачання; 4) субінститут у сфері водопостачання та водовідведення; 5) субінститут у сфері житлового обслуговування; 6) субінститут у сфері благоустрою.

Правові норми, якими регулюються зазначені суспільні відносини, за своїми юридичними властивостями є утвореннями, що містять приписи, характерні для аграрного права, які доповнюються приписами, яким властиві риси інших галузей права, а саме цивільного, господарського, земельного, фінансового та житлового права. Незважаючи на їх «розкиданість» по різних правових актах, їх об’єднує специфіка даних відносин, яка полягає у взаємозв’язку ведення домашнього господарства з виробництвом сільськогосподарської продукції.

7. Інститут житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села є інститутом аграрного права. Це вимагає формування відповідного інституту законодавства чіткої галузевої належності. Постає необхідність у розробці цілого комплексу правових норм, які б забезпечили детальне правове регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села. Визначальна роль у побудові інституту законодавства житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села має належати систематизації нормативно-правових актів у даній сфері суспільних відносин. Встановлено, що на даному етапі розвитку агарного законодавства постає потреба у його кодифікації. Необхідно розробити та прийняти нові правові норми щодо розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села, які б склали відповідний інститут законодавства, а також закріпити його основні положення в особливій частині Аграрного кодексу України.

8. Під принципами правового регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села слід розуміти керівні засади правового регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села, які забезпечують доступну та розвинену житлово-комунальну інфраструктуру села, яка відповідає встановленим світовим стандартам та не завдає шкоди навколишньому середовищу.

9. Здійснення правового регулювання суспільних відносин у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села має відбуватись за такими принципами: принцип сталого розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; принцип пропорційного фінансування громадянами, територіальними громадами та державою розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; принцип державно-приватного (публічно-приватного) партнерства в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; принцип забезпечення належної якості житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; принцип запровадження політики енергозбереження в житлово-комунальному господарстві як складової соціальної сфери села.

10. Під підтримкою житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села слід розуміти систему спеціальних організаційних, економічних, політичних засобів та засобів правового регулювання, які покликані сприяти розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села та підносити його до такого ступеню розвитку, при якому буде досягнуто самоокупність його об’єктів та забезпечено вищий за нормативний рівень життя виробників сільськогосподарської продукції.

Визначено ознаки, які мають бути притаманні для правового регулювання підтримки житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села. Ними є: підтримка житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села має здійснюватись за допомогою системи спеціальних організаційних, економічних, політичних засобів та засобів правового регулювання; заходи підтримки житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села мають поширюватись на всі його елементи; заходи підтримки житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села мають передбачати розвиток та ефективне функціонування житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; у результаті застосування заходів підтримки житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села об'єкти, які входять до складу житлово-комунального господарства мають не лише повною мірою задовольняють потреби споживачів своїх послуг, а й стати прибутковими. Прибуток має спрямовуватись на вдосконалення технічної бази (запровадження новітніх технологій тощо).

11. За ознакою характеру діяльності суб’єктів управління можна виділити такі види управління у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села: а) державне управління (суб’єкт управління – держава та її органи); б) самоврядне або муніципальне управління (суб’єкт управління – органи місцевого самоврядування); в) громадське управління (суб’єкт управління – органи громадських організацій, інших об’єднань громадян); г) корпоративне управління (суб’єкт управління – органи господарських товариств та об’єднань підприємств).

Суб’єкти управлінської діяльності в сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села здійснюють такі функції: 1) прогнозування розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 2) забезпечення фінансовими, матеріально-технічними ресурсами діяльності з розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 3) планування розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 4) ведення містобудівного кадастру у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 5) моніторингу у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 6) нормування та стандартизації у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села; 7) контролю у сфері житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села.

12. Для правового регулювання фінансування розвитку житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села оптимальною є змішана форма інвестування. Остання має здійснюватися державою, територіальною громадою та громадянами та бути спрямованою на розвиток житлово-комунального господарства як складової соціальної сфери села.