- •Ценуроз церебральний
- •Фасціольоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Гіподерматози
- •Будова гіподерм.
- •Біологія оводів.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Заходи боротьби та профілактика гіподерматозу.
- •Еймеріоз курей
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патолагоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування та профілактика.
- •Еймеріоз кролів
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Еймеріоз великої рогатої худоби
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування та профілактика.
- •Токсоплазмоз
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Профілактика.
- •Естроз овець
- •Будова еструса.
- •Біологія овода.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Заходи боротьби та профілактика естрозу.
- •Аскаридоз свиней
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Неоаскаридоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бабезіоз собак
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бабезіоз коней
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Лікування.
- •Бабезіоз великої рогатої худоби
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Гастрофільоз однокопитних
- •Біологія оводів.
- •Патогенез.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Бореліоз
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Бореліоз
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Опісторхоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагноз.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Псороптоз кролів
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування і профілактика.
- •Псороптоз овець
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування та профілактика.
- •Анаплазмоз
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Сірі м'ясні мухи (вольфартіоз).
- •Будова збудника.
- •Біологія збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез та клінічні ознаки.
- •Діагноз.
- •Заходи боротьби та профілактики.
- •Дикроцеліоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Заходи боротьби та профілактика.
- •Ехінококоз
- •Біологія збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика та заходи боротьби.
- •Диктіокаульоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Балантидіоз
- •Характеристика збудника хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Кнемідокоптоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез і клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Лікування.
- •Макраканторинхоз свиней
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Профілактика.
- •Саркоцистоз
- •Характеристика збудників хвороби.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Профілактика.
- •Отодектоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування і профілактика.
- •Метастронгільоз
- •Характеристика збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Імунітет.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Трихінельоз
- •Характеристика збудника.
- •Локалізація.
- •Морфологія.
- •Епізоотологічні дані.
- •Імунітет.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Диференційний діагноз.
- •Профілактика трихінельозу.
- •Токсокароз і токсаскаридоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Дирофіляріоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Лікування.
- •Телязіоз великої рогатої худоби
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Клінічні ознаки.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Кровососки
- •Будова вовноїда.
- •Біологія збудника.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез та клінічні ознаки.
- •Заходи боротьби та профілактика.
- •Стронгілоїдоз
- •Характеристика збудників.
- •Епізоотологічні дані.
- •Патогенез.
- •Клінічні ознаки.
- •Патологоанатомічні зміни.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Заходи боротьби з мухами.
- •Деларвація біотопів мух.
- •Дезинсекція.
Діагностика.
Для діагностики ехінококозу застосовують найбільш специфічні діагностичні реакції: непрямої гемаглютинації (ΡΗΓΑ), латексаглютинації (РЛА), подвійної дифузії у гелі (РДПГ), імуноелектрофорезу (ІЕФ), флюоресціюючих антитіл (РФА), імуноферментну реакцію (ІФР). Останню реакцію рекомендують для серодіагностичних досліджень з метою виявлення інвазії у стаді. У практиці ветеринарної медицини застосовують внутрішньо-шкірну реакцію Казоні, суть якої полягає у тому, що в товщу шкіри верхньої повіки або підхвостову складку вводять антиген вівцям у дозі 0,2 мл, великій рогатій худобі — 0,3 мл. Реакцію ураховують через 1—3 год після введення, яка характеризується потовщенням складки шкіри більше 2,5 см. Недоліком цієї проби є можливість розвитку анафілактичного шоку при повторному введенні антигену. У медичних закладах застосовують томо- і бронхографію, гепатосканування, лапароскопію та інші методи інструментального дослідження. Велику роль у діагностиці ехінококозу людей відіграє флюорографія, за допомогою якої проводять масове обстеження населення. У неблагополучних щодо ехінококозу районах, областях, краях усіх службових собак чотири рази на рік досліджують методом діагностичної дегельмінтизації. Найчастіше для цього використовують ареколін бромистоводневий у дозі 0,004—0,005 г/кг живої маси тварини. Після даванки ареколіну собак витримують на прив'язі не менше 3—4 год (до 2—3 актів дефекації). Виділені фекалії, і особливо слиз, досліджують на наявність ехінококів або їх члеників.
Лікування.
Найбільш ефективними препаратами при ларвальному ехінококозі є мебендазол, флубендазол, альбендазол. Під впливом мебендазолу знижується імунодепресивна дія паразита. Це настає в результаті пригнічення його росту, а потім — деструкції тканин. Для поліпшення всмоктування мебендазолу в кишечнику Та пролонгування високого вмісту препарату в крові рекомендують вводити мебендазол всередину з рослинними маслами та яєчним жовтком. Введення препарату вівцям по 50—200 мг/кг протягом 3—14 днів спричинило дегенерацію більшості ларвоцист ї загибель у них протосколексів. Нині продовжуються інтенсивні пошуки лікувальних препаратів та методів вакцинопрофілактики.
Профілактика та заходи боротьби.
У справі ліквідації ехінококозу й припинення циркуляції інвазії у синантропних осередках найбільш дійовим заходом є розрив в ланцюзі «сільськогосподарські тварини — собака». Припинення згодовування собакам органів, уражених ларвоцистами ехінокока, а також загиблих тварин запобігає їх зараженню ехінококозом. Боротьба з статевозрілими паразитами — це розрив в ланцюзі «собака — сільськогосподарські тварини». Вона складніша, оскільки складається з трудомістких і дорогих заходів. Забій тварин (включаючи тих, що є в особистій власності) слід проводити лише на забійних пунктах, бойнях, м'ясокомбінатах під суворим ветеринарно-санітарним наглядом. Забороняється поотарний або подвірний забій тварин. Для тимчасового збереження трупів на тваринницькій фермі необхідно мати оббитий жерстю ящик з кришкою. Розтин загиблих тварин слід проводити у спеціальних приміщеннях, розміщених біля місць утилізації та знищення трупів. Конфіскати забою та трупи тварин переробляють на утильустановках або утильзаводах для одержання м'ясо-кісткового борошна, а при їх відсутності спалюють або викидають у біотермічні ями (Беккарді). У населених пунктах усіх без винятку сторожових собак необхідно утримувати на прив'язі в спеціально відведених місцях чи закритих дворах. Категорично забороняється утримувати собак на території тваринницьких ферм, боєнь, забійних майданчиків, у місцях збереження кормів і приготування їх до згодовування. Одним із важливих елементів у системі заходів по викоріненню ларвальних цестодозїв є дегельмінтизація собак — носіїв зрілих цестод. Для дегельмінтизації собак використовують. 1. Фенасал (ніклозамід, йомезан) у дозі 0,25 г/кг, індивідуально одноразово в суміші з кормом без витримування на голодній дієті і без використання проносних препаратів. 2. Фенасал-ареколінові брикети у дозі 0,5 г на 10 кг маси тварини після 14—16-годинної голодної дієти. Брикети подрібнюють і використовують у суміші з кормом. 3. Бунамідин оксинафтоат у дозі 25—50 мг/кг з м'ясним фаршем дворазово з інтервалом чотири дні. 4. Дронцит (празиквантел) у дозі 5 мг/кг з м'ясним фаршем чи іншим кормом без попередньої голодної дієти одноразово. 5. Цетовекс — 1 мл/кг у болюсах із хліба одноразово. 6. Сульфен у дозі 100 мг/кг з кормом. Голодна дієта, а також даванка проносних не обов'язкові. Перераховані антгельмінтики є активними цестодоцидами, які впливають на статевозрілих гельмінтів, але не знезаражують їх яєць. Останні, виділені протягом 24—26 год після використання препарату, зберігають життєздатність і можуть продовжувати розвиток в організмі проміжного живителя.