Епізоотологічні дані.

Ехінококоз досить поширений в Україні. Захворювання реєструють серед свиней, великої рогатої худоби та овець. У свиней цю інвазію виявляють у всіх областях. Велика рогата худоба та вівці уражені ехінококозом переважно в південних та східних областях. Строкатість у поширенні ехінококозу та інтенсивності інвазії зумовлені наявністю штамів збудника, та насиченістю живителями. Більш поширеним та активнішим є штам, що функціонує між свинею та собакою, слабкішим є штам, що функціонує між собакою та жуйними.  Основним джерелом інвазії є бродячі, приотарні та службові собаки, заражені ехінококозом. Факторами передачі збудника є трава, сіно, вода та концкорми; для людини — шерсть собак та різні види овочів, фруктів, забруднених яйцями ехінокока. Забрудненню шерсті собак яйцями гельмінта сприяє сверблячка, яку відчувають тварини при відходженні члеників. Вони зубами роздавлюють членики, яйця злизують язиком. Членики досить рухливі, здатні мігрувати від місця дефекації до 25 см. Одним із небезпечних факторів зараження людей є овеча вовна. Це пояснюється наявністю великої кількості яєць ехінокока в густій довгій вовні, оскільки вівці, лягаючи на землю, забруднюють її фекаліями приотарних собак.  Серед факторів, які зумовлюють поширення ехінококозу, велике значення має професія. Відмічають перевагу кількості хворих на ехінококоз серед працівників тваринницьких ферм, шкірників, продавців м'яса, робітників боєнь, у яких бувають забруднені руки яйцями паразита внаслідок контакту з тваринами.  Концентровані корми, контаміновані яйцями ехінокока — основний фактор передачі інвазії тваринам, особливо свиням. Зараження кормів відбувається ще на токах під час збирання врожаю. Для охорони токів використовують собак, які часто є носіями ехінококів, а отже, перебуваючи біля зерна, уражують його яйцями гельмінта. При переробці фуражного зерна на дерть чи використанні для одержання комбікорму яйця залишаються життєздатними і потрапляють в організм тварин. Іноді достатньо однієї партії фуражного зерна, контамінованого яйцями паразита, доставленого на комбікормовий завод, щоб заразити свиней багатьох господарств, які поїдають виготовлені корми з такого зерна.  Зараження дефінітивних живителів і насамперед собак відбувається при поїданні ними органів, вибракуваних при забої тварин, уражених ехінококовими міхурами, на бойнях та на забійних майданчиках, м'ясопереробних підприємствах, фермах і пасовищах, при подвірному забої худоби. Нерідко собаки заражаються при поїданні трупів загиблих тварин і м'ясних конфіскатів, викинутих на невпорядковані скотомогильники, які являють собою природні балки, рови, траншеї, вириті бульдозерами, або лісосмуги та поля.  Важливе епізоотологічне значення має висока стійкість яєць та протосколексів ехінокока проти факторів зовнішнього впливу. Так, при температурі +1 °С яйця паразита зберігають життєздатність протягом 16 днів, у сіні при температурі від -2 до +20 °С — 6 міс, у приміщеннях на фермі — до 18 міс. Протосколекси в міхурах м'ясних конфіскатів та трупах зберігаються 3—4 тижні. При кімнатній температурі вони залишаються життєздатними 21 день, але під дією прямих сонячних променів гинуть через три доби.>