Лікування та профілактика.

При встановленні діагнозу на псороптоз хоча б у однієї тварини дезакаризації підлягає вся отара.

Ураховуючи пору року, температуру зовнішнього середовища, акарициди можна використати при цьому вологим або сухим способом. Однак вважають, що тільки дворазова волога обробка усіх: овець неблагополучної отари гарантує звільнення їх від псороптесів. Десятки років овець купали в емульсії гексахлорану з вмістом; в ній 0,025—0,03 % активно діючої його фракції — гамма-ізомеру ГХЦГ. У зв'язку з тим, що ця хлорорганічна сполука небезпечна для здоров'я людини, майже всі країни відмовилися від її використання.

Рекомендовані й широко використовують у практиці ветеринарної медицини багатьох країн акарициди з групи фосфорорганічних сполук. Особливої уваги з них заслуговують: пликтран у 0,02 %-ній концентрації, ветиол — 0,025, гаратіон — 0,02—0,04, неоцидол (діазонін) — 0,03—0,06, алуган — 0,07, азунтол — 0,1, байтекс, фталофос, дитіон, дурсбан, ціодрин — 0,25—0,75, дикрезил — 0,5—0,75, тролен — 0,5—1,5, етоксифос — 1 та бутонат — 1— 2 %-ний. Обробку хворих тварин ними проводять двічі з 7—10-добовим інтервалом. Дворазове з 10-добовим інтервалом купання овець у ванні з 0,05—2 %-ним водним розчином амітрази також сприяє звільненню овець від псороптесів.

Антибіотик авермектин, нанесений на шкіру поливанням у дозі 0,5 мг/кг маси тварини, виявився також високоефективним при арахнозах овець. Такий результат одержують і при використанні 10 %-ного клозантелу у дозі 15 мг/кг перорально, двічі з восьми-добовим інтервалом.

Для лікування овець у випадку низької і середньої інтенсивності ураження псороптозом рекомендовані акарициди в аерозольних балонах: акродекс, ціодрин, дикрезил, дерматозоль. Перед обробкою уражені ділянки тіла вистригають. Через 2—3 тижні після другої обробки проводять їх клінічне й акарологічне обстеження. При одержанні позитивного результату акарицид заміняють.

Вилікувану отару утримують на контролі до весни наступного року і лише при відсутності нових випадків захворювання її вважають оздоровленою.

Взимку хворих на псороптоз лікують сухим способом, використовуючи дуети акарицидів: дикрезилу 7 %-ний, карбофосу 4 %-ний, фталофосу 2 %-ний, витрачаючи при цьому 250—500 г на вівцю. Паралельно з цим вівцям протягом 30—60 днів у суміші з кормом згодовують сірку з розрахунку 3—5 г на тварину за добу. Одночасно акарицидами обробляють тварин й інших видів, які знаходяться на фермі, оскільки вони можуть бути механічними перенощиками псороптесів.

Отару, в якій взимку виявлено хворих на псороптоз, незалежно від ефективності лікування навесні після стрижки овець обов'язково купають у акарицидній рідині. З профілактичною метою цю отару купають і восени, до переведення на стійлове утримання.

Приміщення, загони, де утримували хворих овець, а також інвентар, предмети догляду дезакаризують гексахлоран-креоліновою емульсією (400 мл/м²) з вмістом у ній 0,03 % гамма-ізомеру ГХЦГ чи іншим акарицидом.

Необхідно пам'ятати, що використання тривалий час одного з акарицидів призводить до адаптації до нього кліщів. При обробці овець акарицидним препаратом необхідно керуватися інструкцією по його використанню. Акарицидні рідини готують і використовують в один і той же день. За 5 год до купання овець годують і вволю напувають. Вівцематок забороняється купати за 15 діб до і 15 діб після осіменіння.

Після стрижки овець обробляють акарицидом на 3—5-ту добу. Не слід купати їх у жарку чи дощову погоду. Термін купання — 1—2 хв. На початку та в кінці купальної ванни овець на 2—3 с занурюють у рідину з головою. Температура рідини у ванні повинна бути 18—25 °С. Після купання перших 200—400 неострижених чи 300—500 острижених овець у ванну в необхідній кількості додають маточний розчин акарициду або його концентрат.