Псороптоз овець

Досить поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахнозне захворювання тварин різних порід і віку, яке спричинює овечий нашкірник — P. ovis. Хвороба характеризується ураженням усього тіла, за винятком кінцівок, і супроводжується інтенсивним свербіжем, дерматитом, облисінням значної частини тіла, виснаженням та загибеллю окремих хворих.

Епізоотологічні дані.

Нашкірники — постійні ектопаразити овець. Вівці інвазуються при контакті з хворими або через посередників чи речі, що стикалися з хворими. У приміщеннях псороптеси можуть зберігати життєздатність до 50—65 діб, на пасовищах, в умовах інтенсивної інсоляції—не більше 1—2 діб. При зниженні температури до —5 °С кліщі виживають кілька діб. Досить швидко хвороба поширюється серед молодняка. Виснажені молоді тварини хворіють не лише частіше, а й тяжче. Серед овець тонкорунних порід інвазія нерідко набуває ензоотичного перебігу. За рік ці кліщі можуть відтворити 8—10 генерацій.

Псороптоз — сезонне захворювання; Найбільш сприятливі умови для розвитку кліщів взимку та на початку весни. Сприяють поширенню інвазії у цей період зниження резистентності організму тварин, тісний контакт, підвищена вологість повітря у приміщенні, незадовільна годівля, подовження й ущільнення волосяного покриву, стоншення епідермального шару шкіри.

У літній період після стрижки овець інвазійний процес згасає і переходить у латентний стан, але восени активується знову. Ягнята інвазуються в 1,5-місячному віці головним чином від своїх матерів. Перебіг хвороби у них хронічний, майже непомітний. В осінній період, коли у них відростає вовна, захворювання також набуває гострого перебігу.

Джерело інвазії — хворі, а точніше, інвазовані тварини. Збудник інвазії потрапляє на ферми найчастіше з придбаними тваринами.

Патогенез.

Псороптеси поселяються і швидко розмножуються на шкірі тварин, покритій густим волоссям, в умовах високої вологості повітря і тісного контакту тварин. Паразитуючи на тілі своїх живителів, вони пошкоджують шкіру, внаслідок чого порушується нормальне відправлення фізіологічних функцій цим органом.

Кліщі своєю механічною і токсичною дією спричиняють інтенсивне подразнення рецепторів шкіри, що супроводжується сильним свербіжем. При розчісуванні травмується шкіра, що призводить до її запалення. Ексудація в сосочковий шар шкіри та серозна інфільтрація епідермісу призводять до появи вузликів, пухирців та гнійничків. Підсихаючий вміст везикул, лімфа, жиропіт, склеюючи лусочки епідермісу, волосся, просто сміття, утворюють на шкірі кірочки. Шкіра поступово втрачає еластичність, потовщується, стає складчастою. Запалення волосяних фолікул, потових залоз супроводжується втратою волосяного покриву, облисінням, порушенням температурного режиму поверхні тіла. Тварина втрачає масу тіла, у неї знижуються усі види продуктивності. При кахексії, наявності інших захворювань можлива загибель хворих.

Всмоктані у кров продукти метаболізму кліщів, токсична слина, продукти розпаду порушених тканин шкіри, мікробні токсини впливають на центральну нервову та ретикуло-ендотеліальну системи, на загальний обмін речовин організму тварини.