Лікування.

Із специфічних хіміопрепаратів при бабезіозі великої рогатої худоби призначають: береніл (азидин) у вигляді 7%-ного розчину на дистильованій або прокип'яченій воді в дозі 3,5 мг/кг внутрішньом'язово або підшкірно; діамідин (імідокарб) — 1—2 мг/кг підшкірно або внутрішньом'язово у вигляді 1—7%-ного водного розчину; солянокислий флавакридин — внутрішньовенно в дозі 3—4 мг/кг 1%-ний водний розчин (тяжко хворим тваринам дозу розділяють на дві частини і вводять через 12 год); піроплазмин (акаприн)—підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 1 мг/кг 1—2%-ний водний розчин; гемоспоридин — підшкірно в дозі 0,5 мг/кг 1—2%-ний водний розчин; трипансинь (трипанблау) — внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг у вигляді 1%-ного розчину на дистильованій воді. Застосування цих препаратів повторюють через 1—2 доби.  Одночасно із специфічними препаратами рекомендується призначати симптоматичні засоби лікування. Це насамперед серцеві (кофеїн, камфору, наперстянку), проносні (глауберову сіль, хлористий натрій) препарати. Хворим тваринам часто дають воду в невеликих кількостях, у раціон вводять свіжу траву та сіно. Тваринам надають спокій, їх не виганяють на пасовище.

Профілактика.

Велику рогату худобу випасають на пасовищах, де відсутні іксодові кліщі — церенощики збудників хвороби. Надійною профілактикою захворювання є стійлове утримання тварин та регулярне їх купання або обприскування за допомогою розчинів акарицидних препаратів (перметрин, К-отрин, бутокс, бензофоефат та ін.). У неблагополучній щодо захворювання місцевості на початку спалаху бабезіозу великої рогатої худоби тваринам вводять беренил або азидин, які профілактують організм від кровопаразитів протягом 2—3 тижнів. Інші препарати запобігають захворюванню тварин на бабезіоз протягом коротшого часу. Особливу увагу приділяють профілактиці бабезіозу у великої рогатої худоби, завезеної у неблагополучну щодо цього захворювання місцевість.

Гастрофільоз однокопитних

Гастрофільоз — досить поширене хронічне захворювання коней, ослів і мулів, яке спричинюють личинки шлунково-кишкових, оводів ряду двокрилих (Diptera) з родини Gastrophilidae. Хвороба характеризується стоматитом, фарингітом, виразками на шкірі губ в осінній період, гастроентеритом, розладом акту дефекації і симптомами колік взимку та навесні. Паразитують на однокопитних шість найбільш поширених видів оводів: Gastrophilus intestinalis — великий шлунковий овід, довжиною до 16 мм, буро-жовтого кольору, голова більша грудей (рис. 81). Самка відкладає яйця (приклеює на волосини) на таких місцях тіла, де тварина зможе дістати їх губами чи зубами (передні кінцівки, плечі, боки). Личинки першого віку прикріплюються до слизової оболонки язика та глотки, а личинки другого та третього віків паразитують у шлунку. 

Gastrophilus inermis — малий шлунковий овід, сіро-бурого кольору, довжиною до 11 мм, голова більша грудей. Самка відкладає яйця на волосся ділянки жувальних м'язів. Із яєць вилуплюються личинки, які проникають в епідерміс, мігрують до куточків рота й потрапляють на слизову оболонку ротової порожнини. Личинки другого і третього віків локалізуються в шлунку і прямій кишці.

Gastrophilus haemorrhoidalis — вусоклей, темно-бурого кольору, довжиною до 12 мм. Голова по ширині рівна грудині. Самка відкладає яйця на волоски губ. Личинки першого віку розвиваються на слизовій оболонці ротової порожнини, а другого і третього— паразитують у шлунку.

Gastrophilus veterinus — дванадцятипальник (кишковий овід), темно-жовтого кольору, довжиною до 17 мм. Голова вужча грудини. Самка відкладає яйця на волосинки міжщелепного простору. Личинки першого віку заповзають у рот і розвиваються на слизовій оболонці ясен. Личинки другого і третього віків паразитують у дванадцятипалій кишці.

Gastrophilus nigricornis — чорновусий кишковий овід, сірувато-жовтого кольору, довжиною до 10 мм. Голова й груди рівні за шириною. Самка відкладає яйця на волосинки навколо рота. Личинки, які вилуплюються з яєць, проникають під епідерміс і рухаються до куточків рота. Дорослі личинки паразитують у дванадцятипалій кишці.

Gastrophilus pecorum — травняк темно-бурого кольору, довжиною до 13 мм. Голова вужча грудей. Самка відкладає яйця на траву. Тварини заражаються при поїданні трави з яйцями. Личинки з яєць у зовнішньому середовищі не виходять і зберігають життєздатність до 9 міс, можуть навіть перезимовувати. Личинки першого віку паразитують на слизовій оболонці рота, а другого та третього віків — у шлунку і кишечнику.

Gastrophilus magnicornis — довговусий овід і G. flavipes — ослиний овід зустрічаються у субтропічній зоні. Личинки усіх видів оводів мають два рухомих приротових гачки, а на сегментах тіла — два ряди шипів, більших у першому ряду.