Бабезіоз собак

Збудник хвороби — кровопаразит Babesia canis (синонім Рігоplasma canis, а викликане ним захворювання раніше називали піроплазмозом). Він спричиняє захворювання переважно декоративних та мисливських собак у вигляді спорадичних випадків у різних районах України.

Характеристика збудника хвороби.

В еритроцитах паразит може мати вигляд овальних, амебо- та грушоподібних форм. Характерною формою бабезії є дві груші, з'єднані гострими кінцями під гострим кутом (див. рисунок 2; 5), які заповнюють майже всю уражену клітину крові (до 7 мкм завдовжки). В один еритроцит частіше проникає 1—2 паразити, в деяких випадках — до 10—15. Зараженість еритроцитів досягає 5—10 %. В організмі собак бабезії розвиваються простим поділом або лункуванням. Біологічними перенощиками збудників є окремі види іксодових кліщів, здатних до трансоваріальної передачі цих паразитів. 1 — Babesia bigemina; 2 — В. bovis; 3 — В. ovis; 4 — В. equi; 5 — В. canis

Епізоотологічні дані.

Основним перенощиком бабезій є триживительні іксодові кліщі Dermacentor pictus (Полісся і Лісостеп України) та Rhipicephalus sanguineus (Степ). Захворювання реєсрують з весни до осені — в період паразитування на собаках іксодових кліщів. Порівняно з дорослими тваринами у молодих собак (особливо у цуценят) бабезіоз перебігає у тяжчій формі. Безпородні собаки хворіють у легкій формі.

Імунітет нестерильний, триває від 4 міс до одного року.

Патогенез.

Основне значення в патогенезі має руйнування бабезіями значної кількості клітин червоної крові, що призводить до зменшення в крові хворих собак кількості еритроцитів, гемоглобіну та розвитку гемолітичної анемії. Внаслідок цього порушується нормальна діяльність багатьох внутрішніх органів хворої тварини.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період від 6 до 20 днів. Для бабезіозу характерний гострий, рідше підгострий та хронічний перебіги хвороби. При гострому перебігу бабезіозу температура тіла підвищується до 41—42 °С, пульс і дихання прискорюються. Собаки стають пригніченими, частіше лежать, апетит у них відсутній. Слизові оболонки бліді, пізніше стають жовтяничними. Часто спостерігається пронос (фекалії з домішками крові), інколи — рвота. Сеча набуває червоного кольору. Хвороба триває 3—9 днів. Загибель тварин може наставати уже через 3—7 діб після появи перших ознак захворювання. Підгостра форма характеризується підвищенням температури тіла до 41 °С, зниженням апетиту. Періодично температура тіла знижується до норми. Триває хвороба 2—3 тижні. При хронічному перебігу клінічні ознаки бабезіозу виражені слабо. Собаки пригнічені, апетит знижений. Температура тіла підвищується до 40—41 °С, а наступного дня — знижується до норми. Характерною ознакою хвороби є анемія і кахексія. Хвороба триває 3—5 тижнів.

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений. Слизові та серозні оболонки анемічні й жовтяничні. Спостерігаються крововиливи в жовчному та сечовому міхурах, на епі- і ендокарді. Селезінка збільшена. Сеча червоного кольору.

Діагностику здійснюють на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, дослідження мазків крові, а посмертно — при розтині трупів собак. Високоефективною для діагностики бабезіозу є РА.

Бабезіоз слід диференціювати насамперед від чуми м'ясоїдних тварин, характерними ознаками якої є ураження нервової системи, катаральне запалення слизових оболонок кишечника та органів дихання. При чумі специфічні хіміопрепарати неефективні.