Тема 4. Синекологія та патологія тварин

Питання за темою:

1. Поняття про біоценоз і біотоп.

2. Організм тварини як біоценоз. Симбіонти та паразити – компоненти організменного біоценозу.

3. Біоценоз рубця жуйних і його роль у життєдіяльності цих тварин.

Методичні поради

Біоценоз – це спільнота взаємопов'язаних організмів (продуцентів, консументів, редуцентів), що мешкають у межах одного біотопу.

Біотоп – однорідний за абіотичними факторами середовища простір, що зайнятий біоценозом.

Таким чином, біоценоз являє собою організовану групу популяцій рослин, тварин, мікроорганізмів, які мешкають спільно в одних і тих самих умовах середовища. Біоценоз є продуктом добору, причому жоден біоценоз не може розвиватися сам по собі, поза і незалежно від середовища. В результаті в природі складаються певні комплекси, сукупності живих та неживих компонентів, де складні взаємодії окремих їх частин підтримуються на основі різнобічної пристосованості.

Кожний конкретний біоценоз характеризується суворо визначеним видовим складом. Під видовою структурою біоценозу розуміють різноманітність у ньому видів і співвідношення їх чисельності чи маси. Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угрупування, а також між ними і довкіллям. Видовий склад біоценозів значною мірою залежить від тривалості їх існування, історії кожного біоценозу. Молоді біоценози, які тільки формуються, включають менший набір видів, ніж ті, що давно склалися, зрілі. Проте, навіть збіднені біоценози включають, у крайньому випадку, декілька десятків видів організмів, що належать до різних систематичних і екологічних груп. Види, які в біоценозі переважають за чисельністю, є домінантними.

Як специфічний біоценоз можна також розглядати організм будь-якої тварини. В ньому майже завжди присутні паразити та симбіонти, які разом з організмом хазяїна формують біологічну систему, яку називають відповідно паразитоценоз та симбіоценоз. Паразитизм – це специфічна форма співжиття організмів різних видів, один з яких (паразит) перебуває у більш-менш тісному зв’язку з іншим (хазяїном), використовуючи його як джерело їжі та середовище існування. Паразитами можуть бути гриби, віруси, бактерії, багато видів комах та кліщів, плоских та круглих червів. Розрізняють екзо– і ендопаразитизм.

Особливу увагу слід звернути на популяції мікроорганізмів, які населяють організм здорових тварин.

Мікрофлора шкіри багата різними бактеріями, актиноміцетами і грибами. У поверхневих шарах шкіри коней виявлені стафілококи, стрептококи, диплококи, сарцини, кишкова та псевдо дифтерійна бактерії.

Мікрофлора дихальних шляхів. За допомогою різних методів встановлено, що у коней в нормальному стані бронхіальна система та альвеоли легенів стерильні і лише при патологічних процесах (бронхіт, пневмонія) з них можуть бути виділені пневмококи, пастерели, стрептококи.

Мікрофлора шлунково-кишкового тракту. Відомо, що у плода шлунково-кишковий канал стерильний, однак уже в перші години після народження спостерігається заселення кишечнику мікрофлорою, причому деякі види мікроорганізмів, зокрема Е.соіі, залишаються постійною складовою частиною мікробоценозу кишечнику на все життя тварини.

Склад мікроорганізмів шлунково-кишкового тракту залежить від мікрофлори та хімічного складу кормів, відділу шлунка та кишечнику. Застосування з лікувальною метою антибіотиків веде до зміни складу кишкової мікрофлори, а іноді до дисбактеріозу, тобто різкого порушення нормального складу мікрофлори. У цьому разі порушується нормальна функція кишечнику.

Мікрофлора шлунку відносно бідна, що пов'язано з бактерицидністю шлункового соку.

Біоценоз рубця. У жуйних тварин (велика рогата худоба, вівці, кози) основна переробка корму відбувається в рубці. Бактерійна мікрофлора тут представлена різноманітними мікроорганізмами. Зокрема, в 1 г вмістимого рубця нараховано 10⁵-10¹⁰ бактерій, які розщеплюють целюлозу до глюкози та ряду органічних кислот (оцтова, масляна та ін.). Деякі стрептококи (Streptococcus bovis, Str.faecalis та ін.) беруть участь у зброджуванні крохмалю, глюкози з утворенням молочної кислоти.

Пропіонові бактерії зброджують лактати з утворенням пропіонової кислоти, а бактерії, які утворюють янтарну кислоту, зброджують клітковину та крохмаль.

Різноманітним є також біоценоз кишечнику тварин. Тут виділяють кишкову паличку, ентерококи, деякі спорові бактерії. В тонкому і товстому відділах кишечнику проходять складні біохімічні процеси, які пов'язані з розщепленням поживних субстратів. Продукти такого розщеплення засвоюються тваринним організмом. Особливо важливе значення має розщеплення клітковини, зокрема для жуйних тварин, кишечник яких не містить ферменту целюлази. Здійснюється це деякими анаеробними паличками та актиноміцетами.

У нормі навіть слизова оболонка ока містить кокову мікрофлору – стафілококи і стрептококи.