3.1. Проблеми та напрямки вдосконалення системи оподаткування страхових операцій
Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Одним з напрямків державного регулювання страхових компаній є податкове. Податкове регулювання страхового ринку – це цілеспрямовані дії держави, з одного боку, для підтримки і стимулювання розвитку страхового ринку, а з іншого – на стримування і пом’якшення небажаних негативних наслідків діяльності, що здійснюється суб’єктами страхового ринку. [10]
За період існування страхового ринку в Україні особливості оподаткування страхових операцій постійно змінювалися.
Починаючи з 1997 р. для страхових компаній запровадили особливий податковий режим, що характеризується одночасним застосуванням двох податків: альтернативного для оподаткування страхових премій за ставкою 3 % та звичайного – для оподаткування прибутку від іншої, крім страхової діяльності. Альтернативний податок було запроваджено з метою забезпечення прозорості прибуткового оподаткування страхових компаній та зростання на цій основі його фіскальної ефективності, оскільки внаслідок специфіки страхового операційного циклу порядок визначення прибутку від страхових операцій вважається технічно складним та неоднозначним, тобто податкові новації переслідували, переважно, фіскальні цілі. Але, порівняння динаміки податків, сплачених страховиками, і динаміки страхових премій доводить, що їх не було досягнуто, оскільки темпи зростання податків суттєво відставали від темпів зростання страхових премій. [11]
Така система оподаткування передбачала за страховою діяльністю в якості об’єкта оподаткування не прибуток, а оподатковуваний дохід страховика у вигляді отриманих (нарахованих) у звітному періоді страхових премій. Ставка податку становила 3 % від об’єкта оподаткування за договорами загального страхування та 0 % за договорами довгострокового страхування життя. Фінансова діяльність страховиків, не пов’язана зі страховими операціями, оподатковувалася в загальному порядку.
Головні недоліки такої системи оподаткування полягають в тому, що, по-перше, в одному податку поєднуються елементи зовсім різних за своєю економічною суттю податків: прямого податку на прибуток і непрямого податку зі страхових премій; по-друге, така специфіка оподаткування страхової діяльності стала одним із чинників поширення на вітчизняному страховому ринку операцій, пов’язаних із «оптимізацією» за допомогою страхових компаній оподаткування прибутку господарюючих суб’єктів. [8]
Для унеможливлення використання страховиками схем ухилення від оподаткування розглядалася перспектива переведення страховиків на загальну систему оподаткування у 2015 році, результатом реалізації якої стало подвійне оподаткування страховиків.
Згідно з прийнятими змінами до Податкового кодексу з 1 січня 2015 року в Україні введена змішана система оподаткування страхових компаній, а саме 3 % податок на дохід у вигляді страхових платежів і податок на прибуток на загальних підставах.
Незаперечною перевагою старої системи була її прозорість: 3 % з премій, які надійшли. І для перевіряючих органів – розрахунок простий.
Недоліком було те, що навіть якщо бізнес був збитковим, страхова компанія все одно платила б податки, і це ставило її в нерівні умови з іншими фінансовими посередниками.
Щодо прийнятої системи оподаткування, то вона здатна практично знищити страховий бізнес України. Це пов’язано з тим, що:
1) навантаження на фонд оплати праці не знизиться (оскільки в кризовій ситуації у страховиків не буде можливості виконати умови для застосування понижуючого коефіцієнта), а податкове навантаження на страховика збільшиться сукупно до 30 %;
2) відсутній прописаний перелік витрат, який враховується при визначенні фінансового результату страховика до оподаткування, тому незрозуміло, які витрати необхідно віднімати при розрахунку бази оподаткування з інших доходів. Також не прописано, які страхові резерви можливо враховувати при визначенні фінансового результату до оподаткування, що, в свою чергу, також може значно вплинути на збільшення бази оподаткування і, як наслідок, збільшення податку на прибуток.
Зрозуміло, що уряд шляхом таких нововведень сподівається зібрати більше податків, але в підсумку ефект може виявитися прямо протилежним. Наслідком буде погіршення фінансового стану страховиків, оскільки компанії змушені платити податок незалежно від фінансового результату діяльності, необхідність щорічного внесення акціонерами коштів для виконання вимог щодо платоспроможності, погіршення якості страхових послуг, а також відтік іноземного капіталу з України.
Якщо уряд справді хоче провести реформування оподаткування страхових компаній, то для того, щоб зберегти страховий ринок України від занепаду потрібно перевести страховиків на загальну систему оподаткування. Тобто, стягнення податку безпосередньо з корпоративного прибутку страхової компанії. Така система дозволить не тільки встановити єдиний підхід до оподаткування прибутку страховиків та інших суб’єктів господарювання, але й забезпечити ліквідацію фінансових схем із залученням страховиків. Це буде сприяти очищенню вітчизняного ринку від «псевдострахування», розвитку в Україні ринку класичного страхування і відповідатиме міжнародній практиці. [8]
Отже, страховий ринок є перспективним сектором фінансового ринку України, розвиток якого потребує стимулювання з боку держави. Проте, реформи, які запроваджуються в країні лише призводять до його занепаду. Тому, замість того, щоб копіювати зарубіжний досвід, необхідно пристосовуватися до особливостей фінансового ринку України, та страхового зокрема, і впроваджувати свої реформи.
Перспективні напрямки розвитку ринку страхування життя в Україні
В усіх країнах з ринковою економікою страхування життя є універсальним інструментом для вирішення багатьох соціальних завдань, а також для задоволення потреб фізичних осіб в забезпеченні стійких гарантій захисту їх економічних інтересів, пов’язаних із здійсненням різних видів господарської діяльності, збереженням визначеного рівня добробуту і здоров’я.
Процеси ринкової інтеграції національної економіки зумовлюють необхідність проведення дослідження вітчизняного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у страхуванні життя для подальшого розвитку цієї послуги в Україні, що забезпечить всебічне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, її подальшу інтеграцію у світове господарство.
Наприклад, у Німеччині страхування життя традиційно є найпопулярнішим інструментом забезпечення в старості. Державне пенсійне страхування, яке було запроваджено ще у 1889 році й до недавнього часу постійно вдосконалювалося, забезпечує дуже високий рівень соціального забезпечення громадян.
Україна також поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок від радянських часів. Але в нашій країні страхування життя тільки на початку розвитку і нажаль, на національному ринку страхових послуг становить найменшу частку (0,5 %), тоді як у західноєвропейських країнах цей показник досягає 40 %.
Мінімальною є і частка страхування життя в загальному обсязі премій. Якщо в загальносвітовому масштабі майже 3/5 загального обсягу зібраних страхових премій припадає на страхування життя, то в Україні – лише 1/30. Але існує і позитивна динаміка, так з 2004 р. обсяг ринку страхування життя виріс.
Статистика діяльності страхових компаній в Україні за надходженням страхових премій свідчить про те, що страхові премії компаній з кожним роком збільшувалися, а це означає, що все-таки страхування життя набирає попиту у населення, можливо не швидкими темпами, але поступово Україна у цій сфері розвивається.
Отже, в Україні існує можливість досягнути тих успіхів, що і зарубіжні країни в галузі страхування життя. Тільки для цього обов’язково необхідно врахувати ряд негативних чинників, які потребують вирішення, як страховими компаніями так і державою в цілому.
Серед негативних чинників, які стримують розвиток ринку страхових послуг, виділяють такі:
- недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;
- нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування;
- недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;
- велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;
- використання страхового ринку суб’єктами господарювання для оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;
- недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;
- низький рівень страхової культури населення.
Західні експерти позитивно оцінюють перспективи вітчизняного страхового ринку, вважають, що український ринок страхування життя – один з найпривабливіших в Європі, оскільки має великий потенціал розвитку. Як зазначають експерти, страхування життя може розвиватися і на далі, але для розвитку цієї галузі в Україні необхідно [13]:
- підвищити добробут громадян і поліпшити стан державних фінансів;
- розвивати класичні види довгострокового і накопичувального особистого страхування;
- освоїти нові види страхування життя та поліпшити якість послуг;
- підвищити рівень капіталізації страхових компаній, їх фінансову стійкість, плато- і конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість;
- розвивати сучасну інфраструктуру ринку страхування життя;
- підвищити ефективність менеджменту та маркетингового аналізу сегментів ринку;
- приділити увагу вдосконаленню страхової справи в регіонах;
- підвищити якість підготовки і перепідготовки кадрів страхового бізнесу;
- підвищити прозорість страхового ринку, створити єдину базу даних;
- впроваджувати в практику роботи страхових компаній новітні Інтернет-технології;
- підвищити довіру до страхових компаній.
Таким чином, з однієї сторони, розвиток страхування життя в Україні є важливий і необхідним, а допомога з боку держави та ефективне вирішення проблем, які мають страхові компанії, допоможуть постійно розвивати цей сегмент ринку фінансових послуг, а з іншої сторони, якщо в Україні буде розвиватися та удосконалюватися страхування життя, то обов’язково будуть спостерігатися позитивні тенденції для населення, що проживає в даній країні, тобто це забезпечення громадян пенсіями, а також стабільне та щасливе майбутнє для молоді.
Сприяти розвитку українського ринку страхування життя має насамперед держава і саме вона має: провести заходи стосовно популяризації страхування життя, які б підвищили ступінь довіри до інституту страхування загалом; запровадити умови, які б дозволили страховикам пропонувати привабливі програми нагромадження капіталу і були б доступні більш широкому загалу, а також на державному рівні приділити значну увагу розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.
ВИСНОВОК
Страхування життя – це вид особистого страхування, об’єктами якого є майнові інтереси застрахованої особи, пов’язані з її життям (смертю) і направлені на отримання нею (або вигодонабувачем) певного доходу при настанні відповідної страхової події. Суб’єктами страхування життя є страховик, страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач.
Страхування життя є невід’ємним елементом економічної системи ринкового типу. Попри активний економічний розвиток, кожна країна намагається забезпечити населенню належне соціальне забезпечення. Частиною такого забезпечення є страхування життя, основу якого складають дві групи ризиків: демографічні ризики (смерть або інвалідність годувальника, старість), які доводять людину або її родину до втрати сталого джерела доходу; соціальні (життєві події, такі як одруження, одержання освіти тощо, вимагають фінансових витрат та виходять за рамки сімейного бюджету).
Ринок страхування життя є потужним джерелом інвестиційних ресурсів в економіку у багатьох країнах світу. Страхування життя посідає важливе місце серед інших видів страхування, що пов’язано саме з його сутністю, адже найважливішим є життя людини.
Страхування життя України розвивається в доволі складних умовах, адже негативні наслідки фінансово-економічної кризи не оминули і страхового ринку. До 2008 року розвиток страхового ринку, в т.ч. й ринку страхування життя, відбувався високими темпами: щорічний приріст зібраних премій та кількості укладених договорів вимірювався двозначними показниками, тобто темп росту ринку випереджав ріст економіки в цілому. Однак, після 2008 року стрімкий розвиток ринку зупинився.
Яскравою ознакою погіршення умов функціонування ринку страхування життя в Україні є постійне зменшення частки юридичних осіб у преміях зі страхування життя на користь фізичних осіб. Це пояснюється тим, що більшість підприємств в докризовий період включали поліси страхування життя в соціальний пакет своїх працівників. Однак, криза внесла свої корективи, й, як наслідок, частина працівників була звільнена внаслідок оптимізації організаційної структури підприємства. Водночас, підприємства почали здійснювати політику тотальної економії, внаслідок чого відмовлялися фінансувати такого роду соціальні послуги.
Основними проблемами розвитку страхового ринку в Україні є: незахищеність внесків страхувальників за довгостроковими договорами страхування від руйнівного впливу інфляції; низький рівень довіри з боку населення; загроза втрати ринку для вітчизняних операторів у зв’язку з відкриттям його для іноземних страхових компаній, перед якими українські страховики залишаються незахищеними.
Сучасний страховий ринок у своєму розвитку має певні здобутки і численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і системи страхування в цілому.
Щоб страхування життя в Україні отримало додатковий імпульс розвитку, необхідно дозволити страховим компаніям укладати договори страхування у вільно конвертованій валюті, що забезпечило б надійніше зберігання коштів страхувальників і дозволило б виплачувати гарантований інвестиційний дохід. Необхідно також удосконалити методику формування резервів зі страхування життя, запровадити податкові пільги для страхових компаній при інвестуванні коштів страхувальників, що дозволило б пропонувати останнім більш привабливі програми нагромадження капіталу.
Таким чином, можна зробити висновок, що галузь страхування життя в Україні потрібно серйозно реформувати, враховуючи її теперішній стан, а також соціальне значення та притаманний цій галузі потужній інвестиційний потенціал. Перспективи ринку страхування життя залежатимуть не тільки від кількісного чи якісного складу ринку, а й від подальшого розвитку законодавчої бази, що регулює страховий бізнес, а також від створення сприятливої системи оподаткування компаній та інституту страхових посередників.
Список використаної літератури
Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (зі змінами та доповненнями).
Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник / О. В. Вовчак. – К.: Знання, 2011, - 391 с.
Говорушко Т. А. Страхові послуги. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 376 с.
Долгошея Н. О. Страхування в запитаннях та відповідях: навч. посібник / Н. О. Долгошея. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 318 с.
Страхування : підручник / Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Пікус Р. В. та ін.; за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2008. – 1019 с.
Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.
Фисун В. І., Ярова Г. М. Страхування. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 232 с.
Барсученко А. С. Податок на прибуток страховиків: основні тенденції та шляхи вдосконалення / А. С. Барсученко // журнал «Управління ризиком», № 5. – 2014 р. – С. 70–72.
Відлацький В. А. Тенденції та проблеми розвитку страхування життя в Україні / В. А. Відлацький, Л. А. Приступа // Економіка – погляд у майбутнє. Тенденції інноваційного розвитку економіки: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 25-26 квіт. 2014 р.): у 3 ч. – Дніпропетровськ: НО «Перспектива», 2014. – Ч. 1. – С. 27-30
Гнатуш О. В. Системний підхід щодо оподаткування діяльності вітчизняних страховиків податком на прибуток / О. В. Гнатуш // Економіка України. – 2006. – № 7. – С. 82–87.
Островерха Р. Е. Прибуткове оподаткування страхових компаній: досвід та напрямки удосконалення / Р. Е. Островерха // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2009. – С. 80–84.
Стецюк Т. І. Сутність страхування життя: значення, функції, ризики. // Наука й економіка. – 2015. - № 1(37). – С. 154 – 160
Чала Ю. В. Ринок страхування життя в Україні: тенденції та європейський досвід.
Журнал Insurance Рейтинг страхових компаній України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forinsurer.com/ratings/nonlife
Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nfp.gov.ua/content/strahoviy-rinok.html
Хаменко К. Проблеми ринку страхування життя в Україні / К. Хаменко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pck.kneu.edu.ua/?p=344