1. Охорона праці жінок і неповнолітніх

Щодо праці жінок. Забороняється використання праці жінок на важких, шкідливих та деяких підземних роботах. Не допускається залучення до нічних надурочних робіт, у вихідні, відрядження вагітних жінок та тих, які мають дітей віком до 3-х років.

Заборонено відмовляти жінкам у зарахуванні на роботу та знижувати їм заробітну платню, мотивуючи це вагітністю чи наявністю дітей до 3-х річного віку, а одиноким матерям — за наявності дітей до 14 років. Не допускається звільнення з роботи цих жінок за ініціативою роботодавця, за винятком випадків повної ліквідації підприємства, в цьому випадку — з обов’язковим працевлаштуванням.

Жінкам надається відпустка під час вагітності і пологів - 70 календарних днів до пологів і, як правило, 56 — після пологів.

Жінкам, за їх заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною 6-річного віку.

Жінкам, які мають дітей віком до 1,5 року надається додаткова перерва для відпочинку й годування дитини через кожні три години тривалістю не менше 30 хвилин.

Щодо праці неповнолітніх. Забороняється використання праці неповнолітніх на важких, шкідливих та деяких підземних роботах. Забороняється залучення до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми. Забороняється залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.

Заробітна плата при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років. Щорічні відпустки працівникам молодше вісімнадцяти років надаються влітку або на їх бажання в будь- яку іншу пору року.

2. Порядок застосування вогнегасників при гасінні пожежі.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно зірвати пломбу і вийняти запобіжну чеку. Потім необхідно, для вогнегасників з газовим балоном або газогенеруючим елементом, ударити рукою по кнопці запуску вогнегасника або подіяти на пусковий важіль, що розташовані на голівці вогнегасника (або відкрити вентіль газового балона, розташованого зовні вогнегасника). При цьому бойок ударяє по балончику і розкриває його або вдаряє по капсулю газогенеруючого елемента і запускає хімічну реакцію між його компонентами. Газ по спеціальному каналу надходить у верхню частину корпуса вогнегасника або через газову трубку з аератором - у нижню частину корпуса (порошкового вогнегасника), проходить через шар вогнегасного порошку, розпушуючи (спушуючи) його, і створює тиск у верхній частині корпуса вогнегасника. Для закачних вогнегасників ця операція відсутня, тому що в них ВГР постійно знаходиться під дією тиску стиснутого газу або парів ВГР.

Під дією надлишкового тиску газу або парів вогнегасна речовина з корпуса вогнегасника по сифонній трубці через клапан запірного пристрою (пістолет), надходить на розпилювач вогнегасника.

Направляють розпилювач вогнегасника на осередок горіння, відкривають клапан запірного пристрою і приступають до гасіння осередка пожежі.

Підходити до осередка горіння необхідно з навітряної сторони (щоб вітер або повітряний потік бив у спину) на відстань не менше мінімальної довжини струменя ВГР вогнегасника (величина якої вказується на етикетці вогнегасника). Необхідно враховувати, що сильний вітер заважає гасінню, знося з осередка пожежі вогнегасну речовину й інтенсифікуючи горіння.

При роботі з пересувними вогнегасниками необхідно враховувати, що чим більше тиск у корпусі вогнегасника або чим більше діаметр вихідного отвору насадки-розпилювача і, отже, витрата ВГР, тим сильніше реактивний вплив (віддача) струменя ВГР і тим складніше нею маневрувати.

3. Гарантії прав громадян на охорону праці

Права громадян (у тому числі працівників), закріплені у відповідних нормативно-правових актах, можуть бути реалізовані тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть установлені для цього необхідні гарантії. Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладанні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві. Установлено, що умови трудового договору не можуть містити положення, які не відповідають законодавству України про охорону праці.

Громадянин при укладанні трудового договору має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, про права на пільги та матеріальну чи інші види компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Усі працівники згідно із Законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків та професійних захворювань, які можуть спричинити втрату працездатності. Однією з гарантій є те, що працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також середній заробіток.

Працівникам, зайнятим на роботах важких і зі шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням чи молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, на скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію й інші пільги та компенсації, надані в передбаченому законодавством порядку. Роботодавець також може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці і колективного договору.

4. Вибір типу вогнегасників в залежності від місця спалаху пожежі.

Вогнегасними називаються речовини, які при введенні в зону горіння припиняють його. Основними вогнегасними речовинами та матеріалами є: вода, водяна пара, хімічна та повітряно-механічна піни, водні розчини солі, негорючі гази, галогеновуглеводні вогнегасні сполуки та сухі вогнегасні порошки.

Порошкові вогнегасники перешкоджають горінню хімічним шляхом і є майже універсальним протипожежним засобом. Порошок добре гасить вогонь не лише при горінні твердин та рідких речовин, але й добре зарекомендував себе в боротьбі з горінням електрообладнання. Тож, такий вогнегасник є багатоцільовим.

Рідинні вогнегасники ідеально підходять для гасіння паперу, дерева, пластмаси, сміття або виробів з тканини. Протипожежна сила води у тому, що вона чудово поглинає тепло. Коли води достатньо, вона знімає жар швидше, ніж вогонь може його створити, тому полум’я просто гасне. Однак не можна не використовувати воду у випадку горіння займистих рідин. Вогонь миттєво пошириться. А оскільки вода електропровідна, не застосовуйте її та жодного вогнегасника, в якому вона міститься, до електрообладнання під напругою.

Хімічно-пінні вогнегасники. Ці вогнегасники особливо ефективні під час гасіння харчових жирів та олії, але їх не можна застосовувати до нафтопродуктів. Вони також придатні для пожеж твердих речовин.

Пінні вогнегасники дуже добре справляються з пожежею твердих речовин, але особливо ефективні для гасіння пожеж рідких речовин, коли горять легкозаймисті рідини (промислові мастила, пальне, фарби). Піна вкриває палаючу рідину непроникною плівкою, ув’язнюючи горючі випари і перекриваючи доступ кисню. Тому застосовувати пінний вогнегасник слід більш обережно, щоб піна не проникла в рідину, але швидко поширилася по її поверхні. Ніколи не використовуйте піни до електроприладів під напругою.

Вуглекислотні вогнегасники можна застосовувати майже до всіх видів пожеж. Принцип їхньої дії — витіснення кисню вуглекислим газом. Але, як було показано раніше, коли не охолодити займисту речовину, то можливе повторне самозапалювання. Оскільки засобом гасіння у цих вогнегасниках є газ, їх не дуже ефективно використовувати у великих приміщеннях, де є протяг. Але через те, що цей вогнегасник зовсім не забруднює, він найліпше підходить для гасіння чутливих механізмів та електроприладів. Однак коли застосовуєте вуглекислотний вогнегасник у невеликому приміщенні, як тільки полум’я згасне, вийдіть і зачиніть за собою двері, щоб не задихнутися вуглекислим газом.

Протипожежне покривало — це зброя, яка завжди під рукою й чудово підходить для боротьби з невеликою пожежею, коли загориться, наприклад, щось на кухонній плиті або клаптик килима. Протипожежне покривало може також врятувати людині життя, коли на ній зайнявся одяг.

5. Організація навчання з питань охорони праці на підприємстві

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі й студенти під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання і перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів. Перед перевіркою знань на підприємстві організовують заняття: лекції, семінари та консультації. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з охорони праці виявили задовільні результати, видають посвідчення. При незадовільних результатах перевірки знань працівник повинен протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.

Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються. Відповідальність за організацію та здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань з питань охорони праці покладається на роботодавця.

6. Які існують класи пожеж в залежності від присутності в приміщеннях матеріалів і різних речовин.

КЛАСИФІКАЦІЯ пожеж:

КЛАС A – горіння твердих горючих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір).

КЛАС B – горіння рідких речовин або твердих речовин, які розтоплюються;

КЛАС C – горіння газоподібних речовин;

КЛАС D – горіння металів та їх сплавів.

Окрім цих чотирьох класів Правилами пожежної безпеки в Україні введений ще один додатковий п`ятий клас (Е) прийнятий для позначення пожеж, пов`язаних з горінням електроустановок:

клас E – пожежі пов`язані з горінням електроустановок.

У кожен клас об`єднані пожежі, пов`язані з горінням речовин, які мають подібні характеристики. Знання класів пожеж та їх символів необхідне для вибору ефективних для гасіння відповідних пожеж вогнегасящих засобів та вогнегасників. Символи класів пожеж вказуються на корпусах вогнегасників.

Окрім класів пожеж існують ще категорії приміщень, які визначаються згідно ОНТП 24-86 Визначення категорій приміщень і будівель по вибухопожежній і пожежній небезпеці.

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, які знаходяться в приміщенні
А(вибухопожежонебезпечна)	Горючі гази, легкозаймисті рідини (ЛВЖ) з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, у випадки займання яких створюється розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним в такій кількості, що розрахунковий надмірний тиск в приміщенні перевищує 5 кПа;
Б(вибухопожежонебезпечна)	Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини (ЛВЖ) з температурою спалаху більше 28°С, горючі рідини (ГЖ) в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у випадки займання яких створюється розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа;
В (пожежонебезпечна)	Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі, важкогорючі матеріали (зокрема пил і волокна), речовини і матеріали при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним здатні горіти тільки за умови, якщо приміщення, в яких вони знаходяться, не відносяться до категорій А і Б;
Г	Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки, яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскр і полум`я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізувалися як паливо;
Д	Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Дозволяється зараховувати до категорії Д приміщення, в яких знаходяться горючі рідини (ГЖ) в системах змазування, охолоджування і гідроприводу устаткування, в яких не більше 60 кг на одиницю устаткування за умови тиску не більше 0,2 Мпа, кабельні електропроводки до устаткування, окремі предмети меблів на місцях.