KucherrajvenkoAktual

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Монографія

За редакцією М. П. Кучерявенка

Харків «Право»

2010

3

О. А. Лукашев

Категорії «фінанси» та «фінансова діяльність» у фінансово-правовому регулюванні

Дослідженнякатегоріїфінансівбезумовнопризводятьдовисновку, що вони є принциповим важелем у реформуванні економіки. При цьому акцентується увага на декількох аспектах цього впливу, який забезпечує економічну стабілізацію; адаптацію до ринкових перетворень; стимулювання інвестиційної активності1. Фактично йдеться про консолідований вплив усіх функцій фінансів, які і мають забезпечити економічну стабілізацію. Слід мати на увазі, що дуже тісно переплітаються при цьому фінансова, економічна, суспільна стабільність, коли виваженість і сталість засобів фінансового регулювання забезпечують адекватні економічні пропорції та суспільну стабільність розвитку. Саме фінансова стабільність і забезпечує ефективне функціонування всіх складових фінансової діяльності, формування, розподіл та витрачання коштів для стабільного економічного розвитку. Головним суб’єктом, який організує та забезпечує функціонування фінансів сукупності як відносин, так і матеріальних носіїв, є держава. Саме вона спрямовує та контролює процеси руху фінансів, ґрунтуючись на тому, що «фінанси виступають матеріальною основою існування держави. Тому головне призначення фінансів – це грошове забезпечення функціонування держави»2.

Поява категорії фінансів пов’язується з дослідженнями представників економічної науки. У найбільш виваженому й узгодженому ви-

1Бабич А. М., Павлова Л. Н. Государственные и муниципальные финансы: Учеб. для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. – С. 27.

2Див.: Худяков А. И. Финансовое право Республики Казахстан (Общая часть). – Алматы: Каржы-каражат, 1995. – С. 7.

4

Категорії «фінанси» та «фінансова діяльність» у фінансово-правовому регулюванні

гляді це поняття зустрічається в працях А. Сміта1, К. Рау2, Г. Єллінека3. На території Російської імперії це поняття досліджувалось такими представникамифінансовоїнауки,якІ.Я.Горлов4,М.М.Сперанський5, М. І. Тургенєв6, М. Ф. Орлов7, І. І. Янжул8.

Дуже помітний етап у розвитку наукового осмислення категорії фінансів пов’язаний із втручанням у цю діяльність представників фінансово-правової науки. Одним із перших та досить досконалих підходів є підхід С. І. Іловайського, який характеризував у сукупності поняття фінансів, фінансового господарства, публічних фінансів9. Він аргументовано пов’язував необхідність існування фінансів з політичними союзами, які мають на меті формування відповідних матеріальних коштів для виконання своїх завдань і саме з цим пов’язував зміст фінансового господарства, яке передбачає планомірну організаційну діяльність примусових союзів, що і зумовлює отримання та витрачання таким чином акумульованих коштів. Одним із перших він використав поняття публічних фінансів та розглядав фінанси і фінансову діяльність не лише в контексті господарської діяльності держави, а пов’язав їх з діяльністю «всіх взагалі примусових союзів». Таким чином, концепція публічних фінансів, фінансів, які передбачають специфічного власника – відповідне публічне територіальне утворення, була започаткована ще на межі ХІХ–ХХ ст.

Поняття фінансів як узагальнюючої категорії передбачає врахування її комплексного значення. Слід звернути увагу, що в цьому випадку йдеться про два рівні комплексності. По-перше, комплексність наукового поняття, наукової категорії. Складно уявити характеристику фінансів без аналізу їх на межі економічних і правових досліджень.

1Смит А. Исследование о богатстве народов. – М., 1895.

2Рау К. Основные начала финансовой науки: Пер. с нем. / Под ред. В. Л. Лебеде-

ва. – СПб., 1868.

3 Еллинек Г. Бюджетное право. – Ростов, 1906. 4 Горлов И. Я. Теория финансов. – Казань, 1841.

5 Сперанский М. М. План финансов / Золотые страницы финансового права Рос-

сии. – М., 1998. – Т. 1.

6 Тургенев Н. И. Опыт теории налогов. – СПб., 1818. 7 Орлов М. Ф. О государственном кредите. – М., 1833.

8 ЯнжулИ.И.Основныеначалафинансовойнауки.Учениеогос.доходах/Золотые страницы финансового права России. / Под ред. А. Н. Козырина. – М.: Статут, 2002.

– Т. 3.

9 Див.: Иловайский С. И. Учебник финансового права / Под ред. Н. П. Яснопольского. – 5-е (посмертное) издание доп. и перераб. Г. И. Тиктиным. – Одесса, 1912. –

С. 3–5.

5

Актуальні питання науки фінансового права

Фундаментальні характеристики економічного сенсу цього поняття як збагачують науку в цілому, так і дають певний поштовх у визначеності, спрямованості, обумовленості меж правового впливу1. Досліджуючи системність категорії фінансів, С. В. Запольський звертає увагу на те, що «…під фінансами розуміють в одних випадках відносини, у других – грошові фонди, у третіх – сукупність фінансових інститутів… На думку одних дослідників, фінанси – об’єктивно існуючі відносини, в інтерпретації других – це інструмент господарювання, треті наполягають на ідентичності понять фінанси, фінансова система, фінансова діяльність»2. Здається, що в цьому випадку, якщо протиріччя й існує, то лише формальне, оскільки такий підхід підкреслює багатоаспектність того поняття, яке визначається як фінанси. Дійсно, в цьому твердженні можна знайти погляди й економістів, і представників фінансово-правової науки, і різну деталізацію інструментарію на рівні окремих галузей науки (фінанси, фінансова система, фінансова діяльність). Тому багато в чому йдеться про те саме явище, а погляд обумовлюється кутом зору тієї особи, яка намагається з’ясувати зміст категорії фінансів.

На наш погляд, неможливо характеризувати як систему фінансів у цілому, так і окремі її складові у відриві від економічного сенсу тих чи інших понять. Доречно б навести приклад, коли певна невизначеність правової форми того чи іншого різновиду суспільних відносин спирається на сталі економічні уявлення, конструкції. Ідеться перш за всепросучаснийпідхіддовизначеннясистемиподатковогообліку,яка характеризується як бухгалтерський облік, що здійснюється з метою оподаткування. Тобто правова форма (яка ще досконало та остаточно законодавцем не визначена) спирається, базується на економічному понятті. «Статистичний, бухгалтерський та податковий облік, частково збігаючись, частково розподіляються на самостійні потоки, в сукупності утворюють систему інформаційних координат, у яких діє будьякийучасникцивільногообороту»3.Слідпогодитися,що,дійсно,облік як кількісне вираження якісної характеристики суспільних зв’язків

1Див.: Финансы / В. М. Родионова, Ю. Я. Вавилов, Л. И. Гончаренко и др. / Под ред. В. М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1995; Государственные финансы: Учеб. пособие для студ. экон. вузов и ф-тов / Под ред. В. М. Федосова, С. Я. Огород­ ника, В. Н. Суторминой. – Киев: Лыбидь, 1991; Фінансово-правовий словник / Укл. В. В. Безугла, О. Д. Василик, Л. К. Воронова та ін. – К.: Київ. ун-т, 1993.

2Запольский С. В. Дискуссионные вопросы теории финансового права: Моно-

графия. – М.: РАП, Эксмо, 2008. – С. 6–7.

3 Там само. – С. 11.

6

Категорії «фінанси» та «фінансова діяльність» у фінансово-правовому регулюванні

може виражатися у вигляді статистичного, бухгалтерського, податкового. В той же час навряд чи їх можна пов’язувати лише з учасниками цивільного обороту. Облікові завдання притаманні регулюванню низки галузей права, і бухгалтерський та податковий облік, впливаючи на поведінку учасників фінансових правовідносин, може принципово відрізнятись від засобів упорядкування дій учасників цивільного обороту.

У зв’язку з цим логічним видається погляд О. М. Ашмариної на необхідність включення до системи права і такого змістовного нормативного блоку, як бухгалтерський облік1. На перший погляд, забезпечуючи лише обслуговуючу функцію в регулюванні обігу фінансів, бухгалтерський облік, тим не менш, вимагає адекватного правового оформлення, низки обов’язкових законодавчих приписів, які мають знаходитись при його здійсненні. Водночас на сьогодні вихідні положенняреалізаціїобліковихобов’язківубухгалтерськомусенсімістяться в підзаконних актах, навіть більшим чином в актах застосування права. Виходячи з цього виникають колізії, незручності. Наприклад, ґрунтуючись на правилах бухгалтерського обліку, різними засобами (більш п’яти) можна обчислити розмір доходу. При цьому визначення доходу в кількісному вираженні різнитиметься залежно від характеру розрахунку. Навряд чи при оподаткуванні таке положення є прийнятним. У той же час співвідношення між бухгалтерським та податковим обліком на законодавчому рівні ще не визначено та його торкаються лише в деяких рекомендаційних нормах.

По-друге, комплексність при регулюванні окремими самостійними правовими галузями. Визнаючи значення цієї категорії для правового впливу в цілому, важливо поєднати два процеси. З одного боку, закріпити узагальнюючу родову категорію фінансів, яка вбирали би в себе найбільш принципові риси, які характеризують це явище. З іншого боку, виділити специфічні, видові конструкції, які підкреслювали б галузеву характеристику такої категорії, забезпечували б адекватний впливнаповедінкуучасниківцихвідносинзавдякигалузевимметодам регулювання. Саме з цих позицій, на нашу думку, і може бути перспективним погляд на комплексність фінансів у правовому регулюванні: законодавче відображення загальних рис та визначення специфічних галузевих для побудови відповідного правового режиму. Дослідження правової природи фінансів передбачає багатоаспектний аналіз, у який

1 Див.: Ашмарина Е. М. Некоторые аспекты расширения предмета финансового права в Российской Федерации: проблемы и перспективы. – М., 2004. – С. 92.

7

Актуальні питання науки фінансового права

повинні залучатися законодавчі норми декількох галузей права. Це і конституційне право, і адміністративне та фінансове право, і державнебудівництвотамісцевесамоврядування.Саметомуважливовиокремити притаманні відповідні галузеві режими регулювання при особливому акценті на виключно фінансово-правовому аспекті.

Показово,щонатакихпозиціяхбазуютьсяпоглядиЛ.К.Воронової, якавизначаєфінансипершзавсеякекономічнукатегорію,щовідбиває сукупність відносин, пов’язаних зі створенням, розподілом та використаннямресурсівугрошовійформідляпотребдержави,виробництва й соціального захисту населення. На цьому ґрунті нею і класифікується внутрішня структура фінансів, які поділяються на загальнодержавні фінанси та фінанси виробничої і соціальної сфер1. При такому підході поєднується класифікація на базі розмежування відносин власності та характеристика видів діяльності. У подальшому саме виходячи з цього будуються специфічні правові режими, як у межах галузей, так і в межах окремих правових інститутів, що закладає підстави розмежування приватних та публічних фінансів.

Н. І. Хімічева характеризує фінанси як економічні грошові відносини щодо формування, розподілу та використання фондів грошових коштів держави, її територіальних підрозділів, а також підприємств, організацій та установ, необхідних для забезпечення розширеної освіти та соціальних потреб, у процесі яких відбувається розподіл та перерозподіл суспільного продукту та контроль за задоволенням потреб суспільства2. О. Ю. Грачова, характеризуючи фінанси як суспільні відносини, які складаються в процесі розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного доходу у зв’язку зутвореннямтавикористаннямгрошовихкоштів,підкреслює,що«при будь-якому визначенні фінансів слід мати на увазі, що фінанси – це насамперед економічна категорія, для якої визначальне значення має її суспільна сутність»3.

На підґрунті змістовного аналізу існуючих думок економістів, правників на зміст фінансів до логічних та аргументованих висновків доходитьА.А.Нечай,якавиділяєпринциповіриси,щохарактеризують

1Фінансово-правовий словник / Укл. В. В. Безугла, О. Д. Василик, Л. К. Воронова та ін. – К.: Київ. ун-т, 1993. – С. 118–119; Воронова Л. К. Банковско-финансово- правовой словарь-справочник / Авт.-упоряд. Л. К. Воронова. – Киев: А.С.К., 1998. –

С. 272–273.

2Див.: Финансовое право: Учебник /Отв. ред. Н.И. Химичева. –3-е изд., перераб.

идоп. – М.: Юрист, 2003. – С. 21.

3 Финансовое право: Учебник / Под ред. Е. Ю. Грачевой. – М.: Право и закон,

КолосС, 2003. – С. 8.

8

Категорії «фінанси» та «фінансова діяльність» у фінансово-правовому регулюванні

цю категорію1. По-перше, фінанси – це суспільні відносини, які виникають у процесі обігу фондів коштів. Причому в такого обігу є дві особливості: а) об’єктивно обумовлена послідовність стадій (утворення, розподіл та використання); б) пов’язані з обігом коштів специфічних власників: держави, територіальних громад та підприємств, організацій, установ (у випадку, коли останні мають відношення до утворення або використання централізованих фондів коштів). По-друге, фінанси виступають економічним засобом розподілу суспільного сукупного продукту. Причому розподільна функція об’єктивно поєднується зі здійсненням функції контролю як наскрізної та підсумкової

ворганізації руху публічних фондів коштів. По-третє, фінанси узгоджують складну систему інтересів, поєднуючи матеріальне забезпечення потреб суспільства, виконання завдань держави та територіальних громад, фінансове забезпечення потреб громадян та розвиток суспільства в цілому.

Досліджуючи зміст категорії фінансів, О. І. Худяков виділяє декілька груп: фінанси громадян; фінанси юридичних осіб; фінанси держави2. Дійсно, це поширений погляд, але нам видається, він деяким чином неузгоджений, оскільки низка осіб, які є безпосередніми учасниками фінансових правовідносин, випадає із такої системи. По-перше, складно погодитися зі ставленням до учасників фінансових відносин осіб за принципом громадянства. Тим чи іншим чином у фінансових відносинах беруть участь і особи без громадянства,

ііноземці, тому більш зручною формою виокремлення такого типу суб’єктів є посилання на фінанси фізичних осіб, а не громадян. Подруге, в такій класифікації зникають фінанси інших адміністратив- но-територіальних утворень, які існують на території держави. Тому більш аргументованим було б або додати до цієї системи ще і такий різновид, або замість державних фінансів визначити як складову публічні фінанси. Останні й охопили б два підвиди: державні фінанси та фінанси адміністративно-територіальних утворень (територіальних громад – в Україні).

Виходячи з цього складно одностайно погодитися з твердженням цього автора, яке він наводить трохи нижче і підкреслює, «… що

взоні уваги фінансового права перебувають лише ті грошові кошти,

1Див.: Нечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 51–52.

2Див.: Худяков А. И. Финансовое право Республики Казахстан (Общая часть). – Алматы: Каржы-каражат, 1995. – С. 5.

9

Актуальні питання науки фінансового права

якими розпоряджається держава»1. Не будемо зосереджуватися на тому, що доцільніше, мабуть, було б замінити «увагу» на сферу чи предмет регулювання (безумовно, ми не використовуємо їх як синоніми, але доводити їх співвідношення зараз навряд чи доцільно). Але більш принциповим є інший момент – зв’язок спрямованості фінансово-правового регулювання виключно з грошовими коштами держави. Фінансово-правові засоби впливу забезпечують поряд з регулюванням коштів держави і рух коштів територіальних громад. Саме тому навіть на цю групу відносин слід безумовно розширити предмет фінансового права. До того ж певним чином до «зони уваги» фінансового права мають потрапляти і кошти юридичних та фізичних осіб в умовах виконання ними імперативних обов’язків перед державою та територіальними громадами (наприклад, при сплаті податку, використаннікоштівФондугарантуваннявкладівфізичнихосібіт.д.). Звісно, приватні фінанси не є предметом фінансового права, але специфічна межа, на якій сходяться засоби правового впливу на поведінку цих учасників відносин, дуже багатогранна, і фінансове право займає тут відповідне місце.

Особливим чином узгоджуються як логічне, так і (на наш погляд) помилкове твердження в позиції С. В. Запольського. Так, він пише: «...виникнення фінансів, навіть найнедосконаліших та малоорганізованих, неможливо інакше ніж унаслідок дій тих чи інших правових норм та правових інститутів, які, не будучи фінансовими, тим не менш породжуютьфінансовіправовідносини.Ізцьоговипливає,щофінанси, фінансові відносини, в тому числі ті з них, які ще тільки повинні піддатися правовому регулюванню, є вже правовідносинами, існують у вигляді реальних юридичних зв’язків»2. Слід, безумовно, погодитися з наявністю тісних зв’язків у співвідношенні фінансового законодавства з іншими галузями, коли, використовуючи бланкетні норми до фінансово-правового впливу, залучаються приписи законодавчих актів іншихгалузей.Наприклад,приоподаткуваннідоходівзамісцемосновної роботи не треба в законі про оподаткування визначати поняття основного місця роботи, достатньо використати норму трудового законодавства. В той же час складно погодитися з твердженням С. В. Запольського про те, що вже є правовідносинами ті фінансові відносини, які ще тільки мають піддатися правовому регулюванню.

1ХудяковА.И.ФинансовоеправоРеспубликиКазахстан(Общаячасть).–Алматы: Каржы-каражат, 1995. – С. 5.

2Запольский С. В. Дискуссионные вопросы теории финансового права: Монография. – М.: РАП, Эксмо, 2008. – С. 12.

10