Соціально-психологічна практика / Вимоги до складання анкети

Анкета (від фр. enquete): Спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів. Використовується при проведенні соціологічних, політичних, маркетингових досліджень для оцінки поточної ситуації (стану справ) або визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів.

При виборі анкетування як методу збирання необхідної інформації слід також знати його позитивні та негативні характеристики. До переваг анкетування належать:

• можливість, яка дозволяє при обмежених ресурсах провести широкомасштабні дослідження і охопити опитуванням великі маси людей у різних регіонах;

• при поштовому, пресовому чи телефонному методах опитування не вимагається мобілізації великої групи анкетерів;

• порівняно дешевий і економічний метод збирання досто­вірної інформації, який займає мало часу;

• можливість за порівняно короткий час одержати велике розмаїття даних з різних сфер життєдіяльності, які цікавлять дослідників;

• дозволяє, і це найголовніше, проводити повторні дослід­ження через певний проміжок часу.

Наведені переваги анкетування обернулись, на жаль, на практиці в його "недоліки", оскільки сприяли розвиткові "анкетоманії", за якою майже кожному видається складання анкети легкою працею. Непрофесійний підхід до анкетування сприяв і сприяє девальвації цього методу у соціології, а зловживання телефонним опитуванням викликає серйозні нарікання людей.

Щодо справжніх недоліків анкетування, то слід виділити при груповому його виді певні труднощі, пов'язані із забезпеченням повного повернення анкет та їх якісним заповненням тощо.

Анкетування повинно відповідати таким вимогам:

— запитання протягом анкетування мають залишатися незмінними;

— перед початком необхідно провести інструктаж про порядок заповнення анкети;

— наявність гарантії анонімності;

— запитання анкети повинні бути чіткими, лаконічними;

— на початку анкети запитання мають бути простими, поступово ускладнюючись;

— запитання мають ураховувати індивідуально-психологічні особливості респондента: вік, стать, рівень освіти, схильності й переваги тощо.

Кожна анкета має певну структуру і може містити такі комунікативні компоненти: — епіграф до анкети і звернення до респондента (це робиться з метою створення позитивного емоційного настрою респондента, сприяння активізації його розумової діяльності в потрібному напрямі, позитивного впливу на формування мотивації до участі в опитуванні, підкреслення ролі громадської думки);

— повідомлення про мету дослідження, умови анонімності опитування, використання одержаних результатів та їх значення, правила заповнення анкети та пояснення;

— основна частина анкети, яка містить питання про факти, поведінку, продукт діяльності, мотиви, оцінки і думки респондентів;

— запитання про соціально-демографічні характеристики респондентів (це своєрідна візитна картка респондента, його схематичний портрет, який можна розмістити як на початку, так і наприкінці анкети).

Основні види питань

1. Закриті питання (з варіантами відповіді "так" - "ні").

2. Відкритті питання (розгорнуту відповідь респондент має написати самостійно в довільній формі).

3. Альтернативні питання (дають можливість обрати з кількох можливих варіантів відповідей).

4. Ранжування об’єктів опитування (на основі суб’єктивних вражень, думок, переконань респондента).

Вимоги до складання анкет