ВСТУП

Сучасна ситуація підготовки спеціалістів з соціальної психології, реальне зростання суспільного запиту на соціальних психологів істотно підвищує рівень вимог до майбутніх спеціалістів, а також змінює зміст і структуру завдань, які студент повинен вміти вирішувати самостійно.

Загальновизнано, що наукова розробка і облік соціально-психологічних факторів дає істотний соціальний, управлінський, економічний ефект, що потребує цілеспрямованого практично-орієнтованого підходу у підготовці спеціалістів. Суттєво відрізняються завдання, які повинен вирішувати соціальний психолог на промислових підприємствах або в комерційних структурах, органах державної влади або в засобах масової комунікації чи рекламі, освітніх, спортивних або інших закладах.

Саме тому головною метою соціально-психологічної практики є формування вмінь та навичок дослідницької та практичної соціально-психологічної діяльності, оволодіння різноманітними методами і формами її здійснення, формування вмінь та навичок педагогічної діяльності, опрацювання прикладних алгоритмів вирішення конкретних завдань, що виникають в різних галузях застосування соціально-психологічних знань.

Практична соціально-психологічна робота вимагає від фахівців постійного професійного розвитку, навчання та самовдосконалення, тому й соціально-психологічна практика вимагає від студентів спрямування зусиль на підвищення якості самостійної педагогічної роботи, і тому включає істотний педагогічний компонент, а саме постійне оновлення системи методів, методичних прийомів, форм організації та проведення педагогічної роботи; відпрацювання навичок педагогічної рефлексії в контексті вирішення конкретних педагогічних завдань.

1. Цілі та завдання соціально-психологічної практики

Головною метою соціально-психологічної практики є формування вмінь та навичок дослідницької та практичної соціально-психологічної діяльності, оволодіння різноманітними методами і формами її здійснення, формування вмінь та навичок педагогічної діяльності, опрацювання прикладних алгоритмів вирішення конкретних завдань, що виникають в різних галузях застосування соціально-психологічних знань. Мета практики конкретизується рядом завдань, що взаємно доповнюють одне інше:

1. Участь у проведенні прикладних соціально-психологічних досліджень, що здійснюються психологічними службами підприємств і організацій; у здійсненні соціально-психологічного супроводу діяльності організацій.

2. Формування навичок особистісної рефлексії соціально-психологічної проблеми шляхом вивчення практичного запиту, дослідження контексту ситуації, висування гіпотез щодо причин та джерел явищ, що спостерігаються, практичних вмінь, необхідних для виконання поставлених завдань.

3. Розробка програми прикладного соціально-психологічного дослідження щодо запиту організації у вирішенні соціально-психологічних проблем.

4. Проведення соціально-психологічного дослідження відповідно до робочого плану програми, обробка та аналіз результатів.

5. Складання звіту за результатами проведеного дослідження.

2. Зміст соціально-психологічної практики

Зміст соціально-психологічної практики визначається даною програмою, а її терміни і порядок проведення – навчальним планом випускової кафедри.

Перед початком практики проводиться установча конференція, на яку запрошуються представники баз практики. На конференції роз'яснюється мета і завдання практики, її порядок і зміст.

Реалізація закладених в основу програми соціально-психологічної практики змісту й основних завдань, передбачає проходження студентами наступних етапів роботи:

Початковий (1 тиждень): вивчення ситуації конкретного організаційного соціально-психологічного запиту, складання програми, формулювання гіпотез, вибір методів, визначення процедури проведення досліджень, підготовка робочих матеріалів.

Основний (2 тиждень): проведення дослідження та запланованих навчально-педагогічних заходів, виконання поставлених завдань; первинна обробка одержаних результатів.

Заключний (3, 4 тиждень): аналіз одержаних результатів, складання висновків та підготовка звіту за матеріалами проведеного дослідження та виконаних робіт.

Якісна реалізація змісту практики вимагає від студентів:

1) На початковому етапі:

- ретельно ознайомитися з програмою;

- отримати індивідуальне завдання у керівника і узгодити з ним календарний план роботи;

- згідно з отриманним завданням, розробити індивідуальну програму проходження практики, яка буде складовою звіту;

- занести індивідуальне завдання у щоденник практики.

2) На основному етапі:

- якісно і повністю виконати індивідуальне завдання;

- збирати й узагальнювати матеріал по практиці;

- систематично доповідати керівнику про виконані завдання;

- вести щоденник практики.

3) На заключному етапі:

- подготувати звіт по практиці у відповідності до вимог програми практики;

- своєчасно здати у встановлені сроки звіт по практиці на кафедру.

Звіт повинен містити наступну інформацію:

Індивідуальну програму практики, яка включає:

• цілі, предмет, об’єкт дослідження;

• гіпотеза, завдання.

- опис засобів, методик, що використовуються.

Опис всього об’єму виконаної роботи.

Опис отриманих результатів.

Труднощі, які виникли в процесі практики та способи їх подолання.

Висновки, аналіз своєї діяльності, набутого практичного досвіду.

Звіт про проведене дослідження і результати проведеної практичної роботи повинен бути зданий протягом тижня після її закінчення.

3. Форми та методи контролю

На всіх етапах проходження соціально-психологічної практики студенти отримують індивідуальні консультації у своїх викладачів-керівників.

В процесі здійснення практичної роботи передбачається ведення студентом щоденника з практики встановленого зразка, в якому висвітлюються всі етапи роботи і форми контролю, і який додається до звіту з практики.

Упродовж всього періоду практики з боку методистів і керівників забезпечується безперервний контроль її ефективності. По закінченні практики студенти представляють методисту випускаючої кафедри звітну документацію.

Звітна документація:

1. Щоденник.

2. Харктеристика з місця практики.

3. Звіт (див. п.5 «Вимоги до звіту»)

4. Результати проведеного дослідження (характеристика колективу, протоколи бесід, інтерв’ю, анкетування тощо). Іх кількісна та якісна характеристика.

5. Наочний матеріал (таблиці, графіки, схеми)

6. Незаповнені бланки методик.

На підставі поданих документів і характеристик методист (керівник) проводить оцінку роботи студента.

Результати практики обговорюються на підсумковій конференції студентів і на засіданні кафедри.

4. Критерії оцінювання

За результатами проходження соціально-психологічної практики оцінюється якість індивідуальної програми прикладного соціально-психологічного дослідження, вміня та навички студента, виявлені у процесі її реалізації.

Підсумкова оцінка формується наступним чином:

№	Вид контролю	Кількість балів за вид контролю
1	Ведення щоденнику практики	20 балів
2	Оцінка керівника практики від організації	20 балів
3	Представлення матеріалів роботи у друкованому вигляді	40 балів
4.	Написання і захист звіту по практиці	20 балів
	Всього	100 балів

Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в традиційну 4-бальну шкалу та європейську шкалу ECTS.

За шкалою ECTS	За шкалою університету	За національною шкалою
		Екзамен
A	91 – 100 (відмінно)	5 (відмінно)
B	81 – 90 (дуже добре)	4 (добре)
C	71 – 80 (добре)
D	61 – 70 (задовільно)	3 (задовільно)
E	51 – 60 (достатньо)
FX	31 – 50 (незадовільно – з можливістю повторного складання)	2 (незадовільно)
F	0 – 30 (незадовільно – з обов’язковим повторним курсом)

Оцінка виставляється керівником практики з урахуванням результатів за звітом, характеристики з місця проходження практики, якості програми прикладного соціально-психологічного дослідження, вмінь та навичок студента, виявлених у процесі її реалізації.

5. Вимоги до звіту

Звіт студента повинен відповідати наступним правилам оформлення:

1. Обсяг звіту складає довільну кількість (не менше 15 сторінок) сторінок комп’ютерного набору. До загального обсягу входять титульна сторінка, план, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел та додатки.

2. Текст набирається на аркушах паперу стандартного формату А-4 з використанням шрифтів текстового редактора Times New Roman, кеглем 14, через 1,5 інтервали з дотриманням таких розмірів полів: верхнього і нижнього – 20 мм, лівого – 30 мм, правого – 10 мм.

3. Титульна сторінка оформляється за встановленою формою (див. додаток 1).

4. Заголовки розділів виконують великими літерами, симетрично до тексту, наприклад: ЗМІСТ, ОСНОВНА ЧАСТИНА, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ. Крапку в кінці заголовку не ставлять.

5. Список використаної літератури та інших документальних джерел, використаних під час роботи, розміщуються після висновків і оформляється відповідно до чинних стандартів.