Епітет в англійській мові
Взаємодія значень слів при створенні художніх образів здавна вивчається в стилістиці під загальною назвою тропи. Тропами називаються лексичні зображально-виражальні засоби, в яких слово або словосполучення вживається в перетвореному значенні. Як зображально-виражальні засоби мови тропи привертали до себе увагу з часів класичної давнини і були детально описані в риториці, поетиці та інших гуманітарних науках. З давніх-давен розроблена їх досить детальна класифікація або, вірніше, детальні класифікації.
Суть тропів полягає в зіставленні поняття, представленого в традиційному вживанні лексичної одиниці, і поняття, що передається цією же одиницею у художній мові при виконанні спеціальної стилістичної функції. Тропи відіграють важливу, хоча і допоміжну роль у поясненні та інтерпретації тексту, але, зрозуміло, стилістичний аналіз повинен призводити до синтезу тексту і ніяк не може бути зведений тільки до розпізнавання тропів.
Епітет є лексико-синтаксичним тропом, оскільки він виконує функцію означення (a silvery laugh) або обставини (to smile cuttingly), або звернення (my sweet!), Він необов’язково має бути вжитим у переносному значені, але обов’язково має мати емотивну та експресивну конотацію, завдяки якій передається ставлення автора до предмета. Особливо часто у функції епітетів виступають прикметники і прислівники, але нерідкі епітети бувають виражені іменниками.
І.В. Арнольд розрізняють постійні епітети. Вони можуть бути тавтологічними, тобто вказувати на необхідну для даного предмету ознаку, оцінним і описовим. Під тавтологічним епітетом розуміється семантично узгоджений епітет, що підкреслює якусь основну властивість означуваного.
Пояснювальні епітети вказують на якусь важливу рису означуваного, не обов'язково властиву всьому класу предметів, до яких він належить, тобто дійсно характеризує саме його. Таким чином, класифікуючи епітети з семантичної точки зору, їх можна розділити на дві великі групи: група без порушення семантичного узгодження і група з порушенням узгодження. Епітети в постпозиції, особливо якщо в них містяться два і більше елементів, неодмінно звертають на себе увагу читача Вони естетично дієві і емоційно-забарвлені.
У сучасній англійській мові експресивність епітета збільшується також за рахунок транспозиції; оказіональне функціонування словосполучення або речення як цільнооформленого утворення, графічно, інтонаційно та синтаксично уподібненого слову. В силу своєї непередбачуваності такі словосполучення ( «фразовий епітет») дуже виразні. [Арнольд, с. 92]
І накінець, все більшого поширення набуває емфатично-атрибутивна конструкція. Емфатичні структури з інвертованим епітетом відрізняються досить вільним варіюванням лексичного наповнення. Подібний епітет називається інвертованим, оскільки ієрархічні відносини в ньому перерозподілені. Смисловим центром є не ядерне, тобто перше слово, словосполучення, а те, що формально є до нього визначенням.
Переклад англійських епітетних конструкцій на українську мову
Незважаючи на прагнення перекладача відтворити якомога повніше змістову, емоційно-експресивну та естетичну цінність оригіналу, а також домогтися рівнозначного з оригіналом впливу на читача, перекладачеві можна розраховувати лише на відносну еквівалентність художнього перекладу тексту оригіналу.
При перекладі епітетів з англійської мови українською необхідно ретельно вибирати їх відповідники. Влучний переклад епітетів надасть мові безпосередній характер. Проте слід уникати стилістичних та смислових помилок, що знижують якість перекладу.
Переклади епітетних конструкцій у зіставленні з їхніми оригіналами дають вагомий і багатий матеріал в англо-українській і українсько-англійській площинах для теоретичних узагальнень щодо способів відтворення узуальної і контекстуальної семантики епітетних конструкцій засобами цільової мови у функціонально-динамічному плані. Епітетна конструкція – один з різновидів словесних образів, що належать до найважливіших категорій індивідуально-авторського стилю письменника. Оскільки епітетна конструкція має семантико-стилістичну та експресивну значущість, вона є одиницею перекладу і перекладається як єдине ціле з урахуванням актуалізованих у тексті оригіналу конотацій, незалежно від наявності чи відсутності еквівалентних конструкцій у цільовій мові. Епітет набуває свого особливого (переносного) значення лише у зв’язку з означуваним словом. Відтворюючи епітетну конструкцію, слід ураховувати, що мови відрізняються не лише фонетичною, граматичною та лексичною структурами, а й нормами сполучуваності компонентів атрибутивних виразів, що передбачають логічну та семантичну взаємозалежність компонентів атрибутивних конструкцій. Сміливе руйнування цих звичних норм якраз і створює "ефект несподіванки", що є основою будь-якого тропу і спричинює образність та експресивність виразу. Означуване слово розширює семантичне поле означення, яке, у свою чергу, висвітлює нові, іноді несподівані, семантичні властивості самого описуваного слова. Відтворення аксіологічної і когнітивної сутності епітета у перекладі вимагає глибокого прочитання і визначення його семантико-стилістичної та експресивно-емоційної функції у системі складного художнього цілого. Лише контекст активізує потужні художні потенції епітетної семантики, створює підґрунтя для свіжих асоціацій і через них розширює семантичну структуру компонентів епітетної конструкції, яка навзаєм збагачує контекст, що її оточує. Випадковий замінник послабить питому вагу словесного образу. З огляду на експресивне забарвлення, визначають три групи словесних образів: образні авторські новотвори, вислови з притемненою образністю та фразеологічні одиниці, де образ уже майже стерся. Епітетні конструкції належать до першої (індивідуально-авторські епітети) і другої (сталі епітети) груп, адже семантична структура епітета не зазнає вповні тих змін, що властиві семантичній структурі власне фразеологізмів. Однак у процесі викристалізовування семантика сталої епітетної конструкції проходить ряд перетворень, близьких за своєю природою до процесів, що властиві фразеологізмам. Зокрема, ідеться про повну чи часткову десемантизацію означального компонента. Урахування цього процесу під час відтворення образу цільовою мовою – запорука адекватного перекладу. Щоб передати “складну простоту” постійних епітетних конструкцій, перекладач повинен осягнути символічну специфіку її компонентів, пов’язані з ними історико-культурні асоціації, під впливом яких вони піднімаються над своїм буквальним значенням. Образність епітетної конструкції забезпечують не тільки особливості лексичної семантики, а й семантика форми. Функціонуючи на двох рівнях – лексико-семантичному і синтаксичному – епітет поєднує лексичну і граматичну валентності. Семантична навантаженість епітетної конструкції залежить і від морфологічного вираження, і від позиції означення щодо означуваного слова, і від його функцій у реченні. Зіставний аналіз морфолого-синтаксичної будови епітетних конструкцій українського та англійського художнього мовлення дав змогу виділити в них ряд конвергентних і дивергентних ознак. Щодо структурного вираження епітетної конструкції української та англійської мов, то конвергентними є: 1/ одинні, 2/ парні, 3/ ланцюжкові, 4/ двоступеневі епітетні конструкції. Крім епітетних конструкцій, характерних для обох мов, в англійській мові натрапляємо на дивергентні конструкції, притаманні лише їй: 1/ фразові; 2/ синтаксичні епітети.