Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Інформаційно-комунікаційне забезпечення фінансової діяльності навчальний посібник

.pdf
Скачиваний:
32
Добавлен:
29.03.2016
Размер:
5.31 Mб
Скачать

Windows-NT, Unix або Linux. У якості СУБД використовується професійна СУБД типу Paradox, dBase і т. д., що забезпечує реляційну або мережеву організацію БД. Структурно АБС побудована з АРМів, які пов'язані між собою інформаційно або через ядро системи функціонально. Після введення обов'язкової сертифікації НБУ щодо АБС комерційних банків саме це покоління отримало масовий розвиток і сьогодні є все ще поширеним

[89].

П'яте покоління АБС будується виключно за розподіленою схемою із застосуванням професійних СУБД типу ORACLE, INFORMIX , SYBASE і т. д. з використанням SQL-запитів, мереж передачі даних, як локальних так і глобальних, IP-простору для роботи в реальному часі за ON-LINE технологією. Структурно АБС складається з інформаційно і функціонально взаємопов'язаних АРМів.

Перевагами таких систем є поєднання технологій "Клієнт/сервер" і SQL, що забезпечують одночасно транзакційний механізм, цілісність БД і безпеку доступу до інформації на певному територіальному просторі. Зокрема п'яте покоління АБС дозволило віддаленим робочим станціям користувачів, наприклад у районних філіях, працювати з сервером у регіональному банку [89].

Шосте покоління АБС є перспективним і фактично перебуває у стадії розробки та впровадження. Структурно воно становить систему логічно пов'язаних АРМів, які використовують у роботі професійні СУБД, SQLтехнологію, WEB-технології та тісно пов'язані в мережі Інтернет. Фактично глобально розподілені схема побудови АБС, дані зберігаються на різних комп'ютерах, але оперативність доступу і знання про пошук даних у різних БД і на різних серверах забезпечує Internet. Структурно АБС складається з АРМів, логічно пов'язаних між собою інформаційно і функціонально в рамках мережі Інтернет [89].

Перевагою АБС шостого покоління є той факт, що для СУБД не важливо, де фізично розташовані дані на сервері головного, регіонального банку або філії банку. БД в такому випадку розподілені теж територіально, а СУБД в поєднанні з Інтернет-технологіями швидко на логічному рівні їх знайде.

Таким чином, в автоматизації банківської діяльності, сьогодні левова частка належить обліковим завданням у реальному часі на певній тери-

321

торії, що належать за міжнародною класифікацією до класу OLTP – Оnline Transaction Processing. Дещо менша частка завдань АБС належить аналітичним завданням, які призначені для аналізу ресурсної бази, активів, результатів фінансово-господарської діяльності, оцінювання фінансових ринків і ризиків і т. д. і належать до класу OLAP – Online Analyse Processing System. Практично відсутні в АБС задачі прийняття рішень, що належать до класу DSS – Decision Support Systems [89].

У цілому вимоги до сучасних АБС або їх ключові характеристики полягають у такому.

1.Функціональна повнота – це коли АБС дозволяє виконувати всі банківські операції та обслуговувати всі управлінські функції і процедури.

2.Гнучкість – можливість системи легко модернізуватися як кількісно (відкриття філій і відділень), так і якісно (поява нових банківських операцій, нових управлінських завдань).

3.Надійність системи означає забезпечення безперебійної одночасної роботи великої кількості користувачів.

4.Безпека і захищеність системи полягає в тому, щоб не допускати витоку інформації як усередині банку (користувачі не бачать інформацію один одного), так і за його межами (хакерство тощо).

5.Реальний масштаб часу – миттєве відображення змін у банку (після введення документа в АБС і здійснення бухгалтерських проведень нова інформація має бути одразу помітна всім користувачам з відповідними правами).

6.Інтегрованість системи – всі користувачі працюють з єдиною базою даних, всі автоматизовані робочі місця (далі АРМ) пов'язані між собою.

Сучасна АБС повинна забезпечувати:

1) автоматизацію виконання внутрішньобанківських операцій, перш за все, пов'язаних із клієнтами (прийому, видачі коштів, нарахування відсотків і под).

2) автоматизацію міжбанківських розрахунків та інших зовнішніх банківських операцій;

3) автоматизацію фінансових операцій у міжнародному банківському середовищі.

322

Ключовими функціональними елементами сучасної АБС є:

1)ОДБ – операційний день банку: відкриття, закриття, протоколювання, установка лімітів, бізнес-правил для всіх підрозділів банку;

2)управління клієнтами: реєстрація нових, закриття недійсних, редагування інформації про клієнтів, перегляд інформації про клієнтів і т. д.;

3)управління операціями: кредитними, депозитними, касовими, розрахунковими, валютними, картковими, інвестиційними;

4. Управління зовнішніми зв'язками: зв'язкам із Системою електронних платежів Національного банку України та іншими системами НБУ, з бан- ками-нерезидентами, SWIFT, REUT, ERS і т. д.

В українській практиці використання АБС зустрічаються як стандартизовані продукти іноземного виробництва, тобто АБС, розроблені провідними світовими виробниками ІТ-продукції, так і інформаційні системи вітчизняного виробництва, які поділяються на стандартизовані системи для широкого користування та системи, створені за індивідуальним замовленням. Реалії українського бізнесу показали, що банку дешевше найняти команду вітчизняних програмістів, які створять АБС, ніж купувати іноземний аналог.

12.2. Система обліку в банках

Динаміка змін зовнішнього і внутрішнього середовища сучасного бізнесу потребує від керівництва та менеджерів банку прийняття своєчасних рішень. Точність та обґрунтованість рішень значною мірою залежить від якості інформаційного забезпечення, яке для успішного функціонування та розвитку банку відіграє в сучасних умовах провідну роль.

Слід відзначити, що будь-яка автоматизована банківська система є всього лише інформаційним інструментом, який будується з урахуванням принципів, правил та процедур базових, первинних інформаційних систем банку, найважливішою серед яких вважається облікова система.

Основною системою, яка фіксує, обробляє та надає інформацію для управління банком, є облік [54]. Це пов'язано передусім з тим, що ведення фінансового обліку є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності [55]. Також загальновідомо, що для прийняття обґрунтованого рішення щодо діяльності банку, яке обов'язково вплине на його результати в майбутньому, відповідальним особам необхідно враховувати інформацію

323

про минулі події діяльності банку. Таку інформацію надає система обліку [54]. Також облік забезпечує зворотний зв'язок за кожним прийнятим рішенням і наслідками цього рішення, оскільки, аналізуючи фінансові звіти, які періодично складаються для зацікавлених осіб, можна відстежити наслідки раніше прийнятих рішень [54].

Отже, облік у банках є складовою управлінського процесу і системою, яка забезпечує інформацією прийняття управлінських рішень [54].

Систему обліку в банках можна уявити як складний інформаційний потік даних щодо стану і руху майна, грошових коштів, залучених та розміщених ресурсів, а також щодо змін фінансових результатів, доходів і витрат. Такий потік формується для задоволення потреб зовнішніх і внутрішніх користувачів інформації, здійснення як стратегічного процесу управління банком, так і реалізації контрольних функцій [34].

Цілями фінансового обліку є:

по-перше, надавати інформацію, що є корисною для наявних та потенційних інвесторів, кредиторів та інших користувачів інформації з метою раціонального інвестування, кредитування та прийняття подібних рішень;

по-друге, в конкретних ситуаціях надавати керівництву механізм та інструменти для використання в управлінні фінансовими потоками, які мають стати частиною загальної структури управління суб'єктом підприємницької діяльності [56].

Система обліку в банках включає три основні підсистеми (рис. 12.1): фінансовий (бухгалтерський) облік; управлінський облік; податковий облік.

Фінансовий облік у банках ґрунтується на таких принципах [54]: повноти висвітлення – усі банківські та небанківські операції підля-

гають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків; превалювання сутності над формою – операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою, наприклад, за юридичною формою операції репо є операціями з купівлі/продажу цінних паперів, проте за економічною сутністю це операція кредитного характеру, отже, в обліку

операції репо враховуються за правилами обліку кредитних операцій; автономності, згідно з яким банк розглядається як окремий суб'єкт,

його активи та зобов'язання відокремлені від активів та зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств);

324

обачності, згідно з яким у процесі ведення обліку використовуються такі методи оцінювання, відповідно до яких обсяги активів та доходів не мають бути завищені, а обсяги зобов'язань та витрат не мають бути заниженими;

безперервності, за яким облік діяльності банку та його результатів ведеться, ґрунтуючись на припущенні, що існування банку є безперервним та нескінченним. Планове або непланове скорочення обсягів банківської діяльності відображається у фінансових звітах банку;

нарахування та відповідності доходів і витрат, який означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

послідовності – постійного (з року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

історичної (фактичної) собівартості, який означає, що активи і пасиви обліковуються передусім за вартістю їх придбання чи виникнення [54].

Система обліку в банках

Фінансовий (бухгалтерський) облік

процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції та ресурси банку внутрішнім і зовнішнім користувачам

Управлінський облік

процес визначення, вимірювання, накопичення, аналізу, інтерпретації та передачі фінансової інформації, яка використовується керівництвом для планування, оцінювання, контролю використання

Податковий облік

процес групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого чинним податковим законодавством

Рис. 12.1. Складові системи обліку в банках

325

Податковий облік суттєво відрізняється від фінансового та управлінського і ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку господарських операцій, що були проведені платником податків упродовж звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків до відповідних бюджетів.

Головне завдання податкового обліку – сформувати повну та достовірну інформацію про те, як враховано для цілей оподаткування банківські та небанківські операції.

На законодавчому рівні сформульовані лише загальні принципи організації податкового обліку. Як його вести, кожен банк має визначити самостійно. Якщо, наприклад, для ведення бухгалтерського обліку затверджені певні форми реєстрів обліку (журнали-ордери тощо), то в податковому обліку таких форм не існує.

Підтвердженням даних податкового обліку є: первинні облікові документи; аналітичні реєстри податкового обліку; розрахунок податкової бази тощо.

Податковий облік передбачає нову методологію обліку, повний обліковий цикл, незалежний від бухгалтерського обліку, який ведеться в реєстрах податкового обліку (реєстри банківських операцій, стану розрахунків, одиниці податкового обліку, декларації). Порядок ведення податкового обліку встановлюється наказом про облікову політику. Облікова політика для цілей оподаткування застосовується послідовно від одного періоду до іншого.

12.3. Фінансовий та управлінський облік у банку

Фінансовий та управлінський облік у банку становлять основу системи обліку та слугують підґрунтям для прийняття важливих управлінських рішень. Незважаючи на те що і фінансовий, і управлінський облік ґрунтуються на однакових принципах та умовностях, вони суттєво відрізняються, оскільки мають різне призначення (табл. 12.1).

Кожний банк має самостійно вирішувати проблеми ведення управлінського обліку, виходячи із внутрішніх потреб управління банком як складною динамічною системою, адже дієвість управлінського обліку за-

326

безпечується орієнтацією на контролювання поточної діяльності банку, планування його майбутньої стратегії і напрямів ведення бізнесу, оптимізацію використання ресурсів, зменшення суб'єктивізму в процесі прийняття рішень [34].

У кожному банку управлінський облік виконує такі функції:

надання потрібного за обсягом та структурою набору аналітичних даних для проведення аналізу впливу результатів попередньої діяльності на її рентабельність у майбутньому;

забезпечення надійної інтерпретації цих даних для спрощення та полегшення прийняття управлінських рішень;

поєднання загальновизнаних норм і правил підготовки управлінської звітності з вимогами задоволення потреб усіх груп користувачів [34].

Водночас інформація управлінського обліку не повинна виходити за межі банку. Цим і пояснюється абсолютне невтручання НБУ у процеси опрацювання дієвих механізмів організації та ведення банками управлінського обліку. Закон збереження комерційної таємниці передбачає невтручання у внутрішні справи банку, тобто будь-які спроби регулювання управлінського обліку є абсолютно неприпустимими.

Управлінський облік спрямований на вирішення внутрішніх проблем банку, які пов'язані з підвищенням ефективності центрів відповідальності, сегментів діяльності та інших завдань [55].

Таблиця 12.1

Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку [55]

Порівняльна ознака

Фінансовий облік

Управлінський облік

 

 

 

1

2

3

 

 

 

Обов'язковість ведення

Обов'язково

Необов'язково

 

 

 

 

Активи, зобов'язання, капі-

Встановлюються банком

 

самостійно, об'єктами облі-

 

тал, доходи, витрати, фі-

 

ку можуть бути також окре-

Об'єкти обліку

нансові результати, доку-

мі центри фінансової відпо-

 

менти, матеріальні цінності

 

відальності, аспекти діяль-

 

та інші господарські одиниці

 

 

ності

 

 

 

Відкритість інформації

Частково відкрита інфор-

Закрита інформація

мація

 

 

 

 

 

327

 

 

Закінчення табл. 12.1

 

 

 

1

2

3

 

 

 

 

Державні регулятивні

 

 

та контрольні органи, акці-

 

Користувачі інформації

онери або власники банку,

Керівництво банку

 

клієнти банку, керівництво

 

 

банку

 

Вимоги до оперативності

Інформація про підсумки

Оперативна, щоденна ін-

роботи за звітний період

формація, плаваючі строки

подання інформації

(місяць, квартал, рік)

подання інформації

 

 

 

 

 

Форми і період звітності

Форми і період звітності

Форми і період звітності

регламентовані Національ-

регламентуються кожним

 

ним банком України

банком самостійно

 

 

 

 

Фіксація і відображення по-

Фіксація і відображення по-

Часова спрямованість

дій у минулому з метою

дій у минулому

 

здійснення прогнозів

 

 

 

 

 

На відміну від фінансового (табл. 12.1), управлінський облік не є обов'язковим та не регламентується законодавчими актами чи національними стандартами. Кожен банк самостійно організовує управлінську бухгалтерію, визначає методи її функціонування. При цьому в різних країнах, що мають свої національні системи обліку, взаємозв'язок між фінансовим та управлінським обліком здійснюється різними способами за допомогою спеціальної системи рахунків, що входять в управлінську бухгалтерію. Для цього розробляється система операційних рахунків або до номенклатури рахунків для фінансового обліку запроваджується клас спеціальних рахунків відображення, які забезпечують зв'язок управлінського обліку з фінансовим [55].

Як видно з даних табл. 12.1, фінансовий облік покликаний відобразити всі господарські й фінансові операції банку за звітний період, а також забезпечити складання фінансової звітності для потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів. Його мають вести всі банківські установи незалежно від видів їхньої діяльності та форм. За даними фінансового обліку складається фінансова звітність, що призначена як для зовнішніх, так і для внутрішніх користувачів і є відкритою для користування.

328

Об'єктами фінансового обліку в комерційних банках є: активи, зобов'язання і капітал банку; доходи й витрати за їх видами;

фінансові результати діяльності та їх розподіл.

Фінансовий облік діяльності банку є жорстко регламентованим з боку чинного законодавства. Законодавча система регулювання фінансового обліку в банках має чотири рівні. Перший рівень становлять Закони України, зокрема Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Другий рівень регулювання – це Національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку. Нормативні акти національного банку України з питань обліку в банках відносять до третього рівня законодавчого регулювання фінансового обліку в банках. Четвертий рівень – нормативні акти та положення кожного окремого банку, наприклад, облікова політика.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються банком для ведення обліку, складання й подання фінансової звітності. Облікова політика окреслює методику ведення обліку

вконкретній установі банку.

12.4.Характеристика та принципи складання фінансової

та управлінської звітності

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, зрозумілої, достовірної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку, материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці [110].

Порядок, періодичність складання, подання та оприлюднення фінансової звітності банківських установ, зразки форм, що входять до складу фінансової звітності, мінімальні вимоги до розкриття інформації визначає Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [110].

Основними вимогами до фінансової звітності банків є такі [110]:

1)банк складає фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням коригувальних проведень щодо подій, які коригують дані після дати балансу;

2)банк складає та подає фінансову звітність до Національного банку України у грошовій одиниці України;

329

3)річна фінансова звітність банків має бути перевірена та підтверджена аудиторською фірмою відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

4)інформація, що наведена у фінансових звітах, має бути суттєвою, своєчасною, достовірною й порівнянною. Інформація повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінювання минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, мають бути зіставлені фінансові звіти за різні періоди, а також порівняні звітності різних банків;

5)банк, який контролює та/або має суттєвий вплив на діяльність інших компаній, складає окрему та консолідовану річну фінансову звітність;

6)банк, який не має дочірніх компаній, складає індивідуальну річну фінансову звітність;

7)банк має право вносити зміни до форм фінансової звітності та приміток до них відповідно до вимог МСФЗ з метою забезпечення користувачів доречною, достовірною, зрозумілою інформацією відповідно до вимог МСФЗ, наприклад, шляхом:

уведення додаткових рядків, заголовків та проміжних підсумків за операціями, розмір яких згідно з принципом суттєвості такий, що окреме надання інформації у фінансовій звітності підвищить її прозорість та якість;

розкриття суттєвої інформації як окремої статті фінансової звітності; створення додаткових приміток; об'єднання окремих статей у разі несуттєвості обсягу певних опе-

рацій із сумами, подібними за економічною сутністю чи функціями; виключення статей фінансової звітності з нульовими показниками

за поточний та попередній періоди [110].

Обов'язковими формами звітності банку, що затверджені НБУ, є:

1)звіт про фінансовий стан (Баланс);

2)звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Звіт про фінансові результати);

3)звіт про зміни у власному капіталі (Звіт про власний капітал);

4)звіт про рух грошових коштів;

5)примітки до фінансової звітності.

У Звіті про фінансовий стан (Балансі) відображають активи, зобо- в'язання та власний капітал банку за станом на кінець звітного періоду. Статті цього балансу банку розміщені у порядку зменшення ліквідності. Наприклад, найліквідніші активи – це власне грошові кошти та їх еквіва-

330