Drobitko_A.Vinogradar_Lab
.pdf
При вивченні особливостей росту і розвитку кореневої системи виноградної рослини необхідно звернути особливу увагу на характер розвитку сінця і саджанця.
При вирощуванні в культурі для одержання високих урожаїв гарної якості, зручності виконання ручних прийомів по догляду, виноградному кущеві штучно надається визначена форма і застосовується та або інша система ведення.
Розрізняють надземну та підземну частини куща. Будова підземної частини (кореневої системи) залежить від способу розмноження винограду.
При насіннєвому розмноженні підземна частина молодих сіянців має стрижневу кореневу систему. При вегетативному розмноженні винограду коренева система рослини складається з підземною штамба і адвентивних коренів, що відходять від нього.
Рис. 1. Коренева система:
І - сіянця, ІІ - саджанця; 1 - стрижневий корінь; 2 - бокові корені; 3 - коренева шийка; 4 - поверхневі (росяні) корені; 5 - бокові корені; 8 - основні (головні) корені;7 - підземний штамб.
Підземний штамб має стеблове походження і формується з чубука сорту,
який знаходиться в ґрунті. У перші роки на чубуку, який укорінився, виникає
11
20-40 придаткових коренів, але надалі внаслідок часткового відмирання їхнє число зменшується. На дорослих кущах звичайно залишається 10-12 коренів,
які розгалужуються до 6-7 порядку.
Залежно від розміщення на підземному штамбі корені називаються по-
різному. На нижньому кінці підземного штамба, який називається п'яткою,
формуються головні (основні, або п'яткові) корені, на вузлах у середній частині (бічні корені), а вгорі - поверхневі (росяні) корені. При вивченні особливостей росту і розвитку кореневої системи виноградної рослини необхідно звернути особливу увагу на можливість росту і розвитку поверхневих коренів в перші роки росту. Розвиток поверхневих (росяних)
коренів заважає росту і розвитку основної кореневої системи, що збільшує ймовірність її загибелі та загибелі всієї рослини в посушливий літній період або в зимовий період в разі глибокого промерзання грунту.
Для посилення росту і розвитку основної глибинної кореневої системи винограду, поверхневі корені необхідно ретельно і систематично видаляти,
щорічно на початку вегетації винограду весною. Спеціальний агротехнічний прийом у виноградарстві по видаленню поверхневих коренів називається
катаровкою.
При вивченні анатомічних особливостей кореневої системи необхідно звернути увагу на те, що різні види винограду мають особливості в розвитку кореневої системи, особливо в структурі первинного кореня. Так, у сортів винограду , що належать до виду Vitis Vinifera під епідермісом розташований один шар клітин інтеркутісу, у американських видів винограду інтеркутіс складається із кількох шарів клітин, що зумовлює стійкість коренів проти шкідника кореневої системи – філоксери.
12
Рис.2. Анатомічна будова молодого кореня в зоні поглинання (первинна будова) 1— кореневі волоски, 2 — епідерміс, 3 — інтеркутіс, 4 — ендодерма, 5 — первинна ксилема, 6 — первинна флоема; 7—. корова паренхіма, 8 — клітини, які містять рафіди, 5
—перицикл.
Надземна частина виноградною куща. Будова надземної частини залежить від клімату і способу культури. У неукривній зоні формують надземний штамб.
Штамб надземний - багаторічна стеблова частина куща від поверхні ґрунту до першого розгалуження. Надземний штамб с продовженням підземного штамба і може бути різної висоти (довжини): низьким — до 40
см; середнім — від 41 до 80 см; високим - понад 80 см.
Голова - верхня розширена і потовщена частина підземного або надземною штамба, від якої починаються розгалуження. Голова утворюється в результаті постійного короткого обрізування (головчаста форма) і може не мати розгалужень. Голова добре розвинена у форм головчастого,
чашоподібного і віялового типу.
Рукави - основні багаторічні розгалуження, що відходять від підземного і надземного штамба. Рукави можуть бути різної товщини, довжини і розташовуватися похило, горизонтально або вертикально відносно поверхні ґрунту. Якщо рукав має постійну довжину, то він називається плечем.
13
Рис. 3. Будова виноградного куща:
1 — п'яткові корені; 2 — підземний штамб; 3 — поверхневі (росяні) корені; 4 — голова куща; 5 — рукава; 6 — плодоносні пагони; 7 — плодова ланка; 8 — безплідний пагін; 9
— пасинок; 10 — порослевий пагін; 11 — однорічні пагони (лоза); 12 — стрілка плодо-
ношення; 13 — сучок заміщення; 14 — ріжок
Ріжок - короткий дворічний або багаторічний пагін, несе навантаження у вигляді сучків, стрілок або лоз плодоношення. На плечах ріжки розташовуються через визначені проміжки.
Лоза плодоношення - однорічний визрілий пагін, який обрізано на 10 і
більше вічок.
Стрілка - однорічний пагін, який обрізано на 5-7 вічок. Сучок - це також однорічний визрілий пагін, який обрізано на 1-4 вічка. У наступний рік із пагонів, що розвинулися на сучку, формують плодові ланки.
14
Плодова ланка - це сполучення на одному ріжку лози плодоношення або стрілки і розташованого нижче сучка. У цьому випадку сучок буде називатися сучком заміщення.
У винограду розрізняють три типи пагонів: основні (головні)
розташовані на дворічних пагонах і розвиваються із зимуючих вічок,
жируючі (вовчки) - розташовані на багаторічних утвореннях надземної частини виноградного куща і розвиваються зі сплячих бруньок, порослеві пагони, що виникають із підземного штамба, пасинкові — пагони другого порядку, що розвиваються на основних, жируючих і порослевих пагонах майже одночасно з ними в пазухах листкових черешків із пасинкових бруньок. При нормальному стані куща пасинки ростуть слабо, не визрівають і опадають восени разом в листками.
Пагони винограду несуть на собі листки, бруньки, суцвіття (складні китиці), грона, вусики, пасинки. Іноді навпроти місця прикріплення листка на вузлах замість вусиків формуються позапазушні пагони.
Поживні речовини в стеблі знаходяться, в основному, у вузлах та діафрагмі і служать для живлення бруньки, що розвивається.
При вивченні особливостей росту і розвитку стебла винограду,
необхідно особливу увагу звернути на неоднаковий ріст і розвиток тканин на різних сторонах стебла, що можна бачити на поперечному розрізі лози винограду. Тому, виділяють спинний (дорсальний) та черевний
(вентральний) сторони. Ця властивість, характерна для всіх провідних органів, особливо для однорічних пагонів.
На різних сторонах пагона тканини мають не однакову швидкість росту, внаслідок чого верхівка пагона постійно загинається. Ця особливість має велике значення в технології догляду за виноградними кущами. Так,
наприкінці літа, коли верхівки пагона стають рівними, коли ріст пагонів припиняється і верхівка більше не загинається, роблять чеканку пагонів.
15
Рис. 4. Поперечний розріз вузла пагона винограду:
1 — черевний бік; 2 — спинний бік; 3 — жолобковий бік; 4 — плоский бік; 5 —
черешок листка; 6 — зимуюче вічко; 7 — пасинок; 8 — вусик, або ніжка, суцвіття
(грона); 9 — серцевина; 10 — деревина.
При вивченні будови бруньок слід звернути увагу і на те, що зимуючі бруньки (вічка) формуються у пазухах найнижчих листків пасинка, з яких навесні розвиваються основні пагони. Вічко складається з декількох бруньок:
головної, або центральної і кількох заміщуючих - запасних, які розташовані навколо головної.
Рис. 5. Повздовжній розріз зимуючої бруньки (вічка) винограду:
16
1— головна брунька; 2 — заміщаюча брунька першого порядку; 3— заміщаюча брунька другого порядку; 4 — підстилаючий шар; 5— зародковий листок; 6 — суцвіття; , 7 —
вусик; 8 — лускоподібні прилистники; 9 — волосяний покрив; 10 — покривні зовнішні луски, 11 — вузол ембріонального пагона; 12 — міжвузля; 13 — внутрішній паренхімний слід бруньки (заГордеєвою).
Рис. 9. Будова ягоди винограду, поперечний розріз.
1 - плодоніжка, 2 - подушечка, 3 - судинні пучки, 4 - насіння, 5 - шкірка, 6 - м’якоть, 7 - сердечко,
8- епідерміс
Завдання 1. Замалювати та вивчити будову виноградного куща.
Завдання 2. Замалювати кореневу систему сіянця і саджанця, розглянути на малюнках анатомічну будову кореня.
Завдання 3. Замалювати повздовжній та поперечний розрізи однорічного пагона, виноградного вічка.
Завдання 4. Розглянути, замалювати та вивчити типи квіток виноградної рослини, типи гроно та будову ягоди.
Контрольні запитання
1.Назвати основні морфологічні та специфічні особливості анатомічної будови виноградної рослини.
2.Назвати особливості розвитку системи сіянця і саджанця винограду.
3.Що таке катаровка? Обґрунтувати доцільність застосування даного агротехнічного заходу в перші роки життя виноградної рослини.
4.Що таке дорсовентральність?
17
5.Обґрунтувати проведення терміну виконання такого агротехнічного заходу, як чеканка пагонів.
6.Обґрунтувати особливості розвитку бруньок у стеблі виноградної рослини та процесу виникнення і розвитку пасинкових бруньок.
Матеріали та обладнання: зошити, ручки, підручники. Проспекти,
схеми, додаткова література.
Література:
1.Дудник М.О.,М. М. Коваль та ін.“Виноградарство”-Київ,-Урожай.-1999.- 287с.
2.Смирнова К.В., Т.И.Калмыкова, Г.С.Морозова “Виноградарство”, - М.,
Агропромиздат, - 1987 - 365с.
Лабораторна робота №3
Тема: Агробіологічна оцінка сортів винограду у весняно-літній період.
Вивчення малого річного циклу винограду.
Мета заняття: Отримати агробіологічну оцінку сортів винограду у весняно-літній період. Вивчити основні фази росту і розвитку винограду.
Загальні положення: Сорт винограду характеризується сукупністю ознак та властивостей, більшість із яких мають кількісний характер. Це відноситься і до агробіологічних параметрів, які, змінюючись, достатньо вірно характеризують його протягом річного циклу розвитку: загибель вічок від морозу, тривалість фаз вегетації, маса врожаю з 1 куща,
цукристість та кислотність соку ягід, довжина пагонів, ступінь їх дозрівання, плодоносність бруньок та інше. Навесні, або ж на початку літа з утворенням на зелених пагонах вусиків та суцвіть можна отримати важливі характеристики сорту, які мають важливе значення не тільки для біологічної оцінки сорту в цілому, але і для практичних цілей.
При оцінці сорту необхідно вирішувати наступні задачі:
1.визначити коефіцієнт плодоношення пагонів;
2.визначити коефіцієнт плодоносності пагонів;
18
3.встановити частку плодоносності пагонів, % ;
4.визначити частку нерозвинутих вічок (живих та загиблих), % ;
Лабораторно-практичне заняття проводимо наступним чином:
1. На виноградній ділянці на кущах проводимо оцінку 25 лоз найбільшої довжини (наприклад до 15 вузла). При цьому оцінюємо кожен вузол лози, починаючи від основи. Записи проводимо в облікову форму 1
із наступними умовними позначеннями.
1-зелений пагін з одним суцвіттям; (далі ПП): 2-зелений пагін з двома суцвіттями
O- безплідний пагін ( далі П0 );
X- нерозвинуте вічко
У випадку, якщо у вузлі розвинулись “двійки” і “трійки”, враховують пагін найбільш розвинений та сильний, тобто розвинений з центральної бруньки зимуючого вічка.
2. Потім знаходимо суми ( ) однойменних показників по кожному вузлу (підрахунки по вертикалі): - суцвіть ( ∑C)
-плодоносних пагонів(∑ПП)
-безплідних пагонів(∑П0 )
-нерозвинених вічок (∑Х)
апотім окремою строчкою і суму всіх пагонів
Після цього знаходимо суму однойменних показників (підрахунки горизонтальні).
3. Проводимо розрахунки ( до “сотих”) коефіцієнтів плодоношення
(К1 ) та плодоносності (К2 ) в кожному вузлі. Коефіцієнт плодоношення (К1 )
показує скільки суцвіть (гроно) приходиться на один пагін і розраховується як частка від ділення суми суцвіть на пагони ( плодоносні та безплідні):
К1 = |
С |
ПП П0 |
19
Коефіцієнт плодоносності пагонів показує, скільки суцвіть (гроно)
приходиться на один плодоносний пагін і вичислюється як частка від ділення суми суцвіть на плодоносні пагони:
К2 = С
ПП
Вузли
Лози п/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
Суми по |
|
вузлах |
∑∑С |
∑С |
|
∑ПП |
∑∑ПП |
∑П0 |
∑∑П0 |
|
|
∑Х |
∑∑Х |
∑(ПП+П0 ) |
∑∑(ПП+П0 ) |
К1 |
|
К2 |
|
20