конспект лекций 2011

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 24. УДОБРЕННЯ ЯРИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР (ЯЧМІНЬ, ЖИТО, ОВЕС, ПРОСО, ПШЕНИЦЯ)

24.1.Вегетаційний період у ярих зернових культур коротший, ніж в озимих: у ячменю — 70-110 діб, вівса — 100 - 120, пшениці ярої — 80-115 діб, а кількість елементів живлення, яка витрачається на формування врожаю, у них майже однакова. До ґрунтово-кліматичних умов проростання з ярих зернових культур найвимогливіші ячмінь і пшениця. Найкраще вони ростуть при застосуванні добрив на ґрунтах, які мають близьку до нейтральної реакцію (рН 6,0 - 7,3). Тритикале яре і просо за вимогами до умов росту й особливостями живлення наближаються до пшениці ярої.

24.2.Коренева система ярих зернових культур розвинена слабкіше, менш інтенсивно відбувається процес кущіння. Ці особливості потрібно враховувати для забезпечення повноцінного живлення рослин упродовж вегетації.

24.3.Ярі зернові культури мають найбільшу потребу в азоті у фази від початку кущіння до виходу в трубку. За цей період вони поглинають до 40 % азоту загального виносу за вегетаційний період. У перші 10 – 30 діб після появи сходів азот сприяє накопиченню в рослинах вуглеводів. Тому його нестача у цей період призводить, до порушення формування генеративних органів, а в кінцевому результаті — до зниження врожаю. Оптимальна норма азотних добрив під ярі зернові культури, які вносять під час передпосівної культивації після просапних культур — 60 кг/га д.р., після багаторічних трав — 30 - 40, після зернових, капустяних та інших небобових попередників — 90 кг/га д.р. Максимальна норма азотних добрив для цих культур становить 120 кг/га д.р. Під пивоварні сорти ячменю норму азотних добрив зменшують на 30 - 50 %. Сучасні сорти ярих зернових культур зазвичай стійкі до вилягання. Тому навіть за норми понад 60 кг/га д.р. азотних добрив перенесення частини їх для підживлення, за винятком умов достатнього зволоження, не дає бажаного результату. Найкращими азотними добривами для основного внесення є аміачна селітра, карбамід, сульфат

Агрохімія. Конспект лекцій.

амонію, а також КАС, який забезпечує кращий розподіл азоту по поверхні поля.

24.4.Фосфор сприяє росту кореневої системи у ярих зернових культур, формуванню великого колоса, більш ранньому достиганню врожаю. Початковий період росту є критичним у фосфорному живленні рослин. Тому внесення фосфорних добрив у рядки під час сівби у дозі 10 - 20 кг/га д.р. підвищує врожайність на 2 - 4 ц/га. Загалом фосфорні добрива дають менший приріст урожаю, ніж азотні, але без них рослини гірше засвоюють азот і калій.

24.5.Калію ярі зернові культури також найбільше поглинають на початку свого росту. Найвища ефективність калійних добрив спостерігається на піщаних і супіщаних ґрунтах, які мають невисокий вміст рухомих сполук калію. Після вапнування у міру окультурення ґрунтів значення їх зростає.

24.6.Фосфорні й калійні добрива під ярі зернові культури вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту або навесні під час передпосівної культивації в нормі 45 - 60 кг/га д.р. За весняного застосування добрив ефективніше локальне стрічкове внесення на глибину 12 - 16 см, Такий спосіб дає змогу зменшити їх норму на 25 - 30 %. Ефективне також внесення добрив у рядки під час сівби ярих зернових культур на опідзолених ґрунтах по 10 - 15 кг/га МРК, а на чорноземах Р10-20 або N10Р10-20 , що забезпечує додатковий приріст урожайності зерна в

2,0-3,5 ц/га.

24.7.Ячмінь ярий найінтенсивніше засвоює основні елементи живлення впродовж досить короткого періоду - від фази кущіння до початку колосіння (25 – 30 діб). За цей час у рослини надходить 40 - 45 % азоту, 5065 - фосфору, 65 - 70 % калію. У фазу колосіння ячменю майже завершується засвоєння з ґрунту всіх 100 % калію, 90 — фосфору і 80 % — азоту від загального виносу їх з урожаєм. Просо має добре розвинену кореневу систему зі значною всисною здатністю, тому воно економно витрачає воду та елементи живлення з ґрунту. Просо досить вибагливе до родючості ґрунту, потребує нейтральної його реакції — рН 6,5 - 7,5. На початку росту йому потрібен насамперед фосфор, який

стимулює розвиток кореневої системи, але в цей час споживає також азот і ка-

Агрохімія. Конспект лекцій.

лій.

24.8.Найбільше елементів живлення просо засвоює у фазах кущіння і цвітіння. За цей період рослини споживають близько 70 % азоту, 60 — фосфору

імайже 45 % калію. Решту елементів живлення просо вбирає в процесі формування і достигання зерна. При цьому важлива роль належить фосфору, який разом з азотом забезпечує виповненість зерна та високий вміст у ньому жирів.

24.9.Овес менш вибагливий до умов проростання. Він краще переносить кислотність ґрунту, але досить добре реагує на його вапнування (оптимальне значення показника рН 5,0-6,5). Овес має високу потенційну продуктивність, краще, ніж інші ярі зернові культури, засвоює елементи живлення із ґрунту та із внесених під попередник добрив. Характерним для вівса є тривалий період засвоєння елементів живлення. На початку росту й розвитку він реагує на вміст у ґрунті мінерального азоту. Особливо чутливий до нестачі азоту у фази кущіння

— початку виходу в трубку, коли відбувається диференціація конуса наростання, визначається висота рослин і кількість листків, а також кількість зерен у волоті, після чого овес рівномірно засвоює азот до завершення вегетації.

24.10.Для ярих зернових культур з мікроелементів найбільше значення мають мідь, а також цинк і манган. Позакореневе підживлення солями цих елементів проводять у фазу початку виходу в трубку рослин сумісно з внесенням пестицидів або позакореневим підживленням азотом. З підвищенням рівня врожаю ярих зернових культур потреба у застосуванні мікродобрив зростає.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 25. УДОБРЕННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР

25.1.Під час складання системи удобрення для зернобобових потрібно враховувати одночасно підвищення врожаю і поліпшення якості продукції, оскільки ці культури мають велике значення для виробництва рослинного білку. Це пояснюють тим, що в насінні більшості зернобобових культур його міститься

25-30, у соломі— до 10-15%.

25.2.На формування 1 т зерна з урахуванням соломи горох використовує

45 - 65 кг азоту, 15-20 - Р2О5, 20 - 30 кг К2О; вика - відповідно 50 - 60, 12 - 16, 16

-20; люпин - 70 - 80, 15 - 25, 40 - 50.

25.3.На кореневій системі бобових рослин можуть розвиватися бульбочкові бактерії, що дає їм можливість фіксувати газоподібний азот з атмосфери. Зернобобові культури за оптимальних умов вирощування (реакція ґрунту близька до нейтральної, достатнє фосфорно-калійне живлення, застосування інокуляції) засвоюють з повітря за допомогою бульбочкових бактерій близько 60 - 70 % азоту загального його вмісту в рослинах і лише 1/3 — використовують із ґрунту. Тому вважають, що у більшості випадків достатньо внести лише стартову дозу азотних добрив (20 - 40 кг/га д.р.) під час передпосівної культивації, щоб отримати високий урожай з добрими показниками якості продукції. Це сприяє забезпеченню рослин азотом на початку росту, коли діяльність бульбочкових бактерій ще слабка.

25.4.Поряд зі створенням оптимальних умов зовнішнього середовища для життєдіяльності бульбочкових бактерій ефективність їх симбіозу забезпечується інокуляцією насіння зернобобових культур спеціальними активними расами бульбочкових бактерій.

25.5.За складом зерна і соломи зернобобові культури відрізнються від інших культур, зокрема від зернових злаків, підвищеним вмістом мікроелементів. Засвоєння ними елементів живлення залежить особливостей розвитку.

Агрохімія. Конспект лекцій.

25.6.Збільшенню вмісту білка в зерні бобових культур на 1 - 1,5 % і вище також сприяє поліпшення фосфорно-калійного живлення. Внесення фосфорних і калійних добрив по 40 - 60 кг/га д.р. підвищує врожайність зерна гороху на 2 - 3 ц/га. Фосфорні добрива ефективніше вносити під зернобобові культури на слабко окультурених ґрунтах та особливо на чорноземах, калійні - на дерновопідзолистих ґрунтах легкого гранулометричного складу. З калійних добрив можна використовувати всі форми, але превагу потрібно надавати без хлорним.

25.7.Горох, вика і боби кормові більш вибагливі до родючості ґрунту, ніж люпин. Вони краще ростуть на ґрунтах важкого гранулометричного складу, добре реагують на післядію органічних добрив. Отже, гній потрібно вносити лише під бобові культури, які не схильні до вилягання і призначені на зелену масу, приготування силосу або для заорювання як зелене добриво.

25.8.Боби кормові потребують більшої кількості добрив, оскільки у них збігаються періоди інтенсивного росту, цвітіння і формування зерна. Тому під них можна вносити органічні добрива (до 30 т/га).

25.9.Зернобобові належать до групи рослин, які порівняно добре використовують запаси фосфору в ґрунті. Проте на початку росту вони мають слаборозвинену кореневу систему, тому добре реагують на внесення невеликої кількості водорозчинних сполук фосфору. Внесення суперфосфату в нормі 1.0 кг/га д.р. підвищує врожайність зерна на 2 - 3 ц/га. На площах, де основне удобрення не застосовували, особливо ефективно вносити в рядки під час сівби N10-20P10-20K10-20 . Залежно від культури прирости врожайності від цього прийому становлять 3-4,5 п/га.

25.10.Важлива роль в удобренні зернобобових культур належить мікродобривам, зокрема тим, що містять молібден, бор, манган, цинк. Зернобобові культури добре реагують на внесення магнієвих добрив, зокрема на легких ґрунтах (20 – 30 кг/га МgО). Найбільше значення має молібден, оскільки винос його зернобобовими культурами значно більший, ніж злаковими..

Агрохімія. Конспект лекцій.

25.11.Особливості удобрення сої. Потреба в елементах живлення визначається біологічними особливостями сої. На початку вегетації вона розвивається повільно. Від появи сходів до цвітіння їй потрібно незначну кількість елементів живлення. За наближення до фази цвітіння вимоги сої до умов живлення значно зростають. У період від цвітіння до масового наливання бобів у неї найбільша потреба в елементах живлення. За цей період соя поглинає їх 65 % загального виносу з урожаєм.

25.12.Порівняно з іншими культурами соя з урожаєм виносить багато азоту. На створення 1 т зерна і відповідної маси соломи з ґрунту виноситься 70

-75 кг азоту, 18-20 — фосфору, 20 - 25 кг калію. Соя на 50 - 60 % задовольняє свої потреби в азоті внаслідок його фіксації з атмосфери. Проте на перших етапах росту й розвитку рослини неспроможні повністю забезпечити себе азотом. Звідси її позитивна реакція на внесення органічних і мінеральних добрив.

25.13.Для сої, як і для інших культур, важливо правильно поєднувати основне і припосівне удобрення та підживлення. Основне удобрення вносять під сою восени під зяблевий обробіток ґрунту або навесні - під культивацію. Азотні добрива навесні вносять у нормі, вдвічі меншій, ніж фосфорні. На посівах сої особливо ефективне позакореневе підживлення азотом, що сприяє поліпшенню якості зерна. Його проводять на початку утворення бобів 3%-м розчином карбаміду. Значну роль у підвищенні якості зерна сої відіграють також калійні добрива, які, як і фосфорні, вносять у нормі 45 - 60 кг/га д.р.

25.14.Під час вирощування сої широко використовують інокуляцію насіння з внесенням під час передпосівної культивації невисоких доз азоту мінеральних добрив (3060 кг/га). Застосування інокуляції менш ефективне на слабо окультурених ґрунтах. При цьому спостерігається істотний ефект від внесення азотних мінеральних добрив.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 26. УДОБРЕННЯ КУКУРУДЗИ

26.1.Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту, не переносить кислих та важких перезволожених, що сильно запливають, і засолених ґрунтів. Під кукурудзу відводять поля з найродючішими ґрунтами і добрими попередниками.

26.2.Кукурудза має дуже розвинену кореневу систему, здатну засвою-

вати елементи живлення з великого об'єму ґрунту. Основна маса кореневої системи (близько 60 %) розміщена в шарі ґрунту 0-20 см.

26.3.На 1 т зерна кукурудза виносить 15 – 30 кг N, 6 - 12 - Р205 і 20 - 30 кг

К2О.

26.4.Система удобрення кукурудзи складається з трьох прийомів: ос-

новного, рядкового і підживлення.

26.5.Кукурудза досить чутлива до внесення органічних добрив, особливо на Поліссі. Кращими органічними добривами є підстилковий гній і торфогноївкові компості які на цих ґрунтах вносять по 30 - 40 т/га, а в Лісостепу і Степу — відповідно 25 – 30 і 20 т/га.

26.6.Азот кукурудза продовжує засвоювати майже до початку достигання качанів. Однак найінтенсивніше вона його засвоює у період за 10 - 20 діб до викидання волотей. Азотні добрива не лише збільшують урожай, а й поліпшують його якість, підвищують вміст у зеленій масі та зерні протеїну. Високі норми азоту на ґрунтах легкого гранулометричного складу доцільно вносити роздрібно, проводити підживлення (N30-40) під час першого міжрядного обробітку ґрунту. З органічних добрив для підживлення використовують гноївку (3-5 т/га) і пташиний послід (5 ц/га). При підживленні важливо забезпечити рівномірність розподілу добрив на достатню глибину у вологий шар ґрунту.

26.7.Фосфор кукурудза засвоює більш-менш рівномірно впродовж тривалого часу, аж до достигання врожаю. Фосфорні добрива стимулюють розвиток потужної кореневої системи, закладання репродуктивних органів, сприяють

Агрохімія. Конспект лекцій.

більш ранньому утворенню качанів, прискорюють достигання врожаю. Найвибагливіша кукурудза до їх внесення на чорноземних ґрунтах Степу. У системі удобрення кукурудзи обов'язково передбачають внесення фосфорних добрив у рядки під час сівби 10 - 20 кг/га Р2О5. При цьому насіння і добрива мають бути розділені шаром ґрунту 2 -4 см, щоб висока концентрація ґрунтового розчину, зумовлена добривом, не пошкодила насіння.

26.8.Калій кукурудза найінтенсивніше споживає в перший період вегетації. Найбільша потреба у калійних добривах на піщаних ґрунтах легкого гранулометричного складу, заплавних і торф'яних ґрунтах, а також при вирощуванні після калієфільних культур (соняшнику, коренеплодів, картоплі та ін.).

26.9.На суглинкових ґрунтах гній, фосфорні і калійні добрива під кукурудзу вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту, азот — навесні під час культивації. За достатнього зволоження на піщаних і супіщаних ґрунтах гній доцільно заробляти навесні. За дворічного вирощування кукурудзи на одному місці у перший рік вносять органічні добрива в нормі 50 т/га і повну норму мінеральних, на другий рік — лише повне мінеральне добриво. Якщо у перший рік вносять більше ніж 50 т/га органічних добрив, то з мінеральних добрив достатньо внести лише азотні (не більш як 100 кг/га). На другий рік органічні добрива вже не застосовують.

26.10.На зрошуваних масивах за достатнього поливу кукурудзи спостерігається значне посилення дії азотних добрив і, навпаки, значне ослаблення дії фосфорних і калійних, що пояснюється мобілізацією природних запасів фосфору і калію.

26.11.З мікроелементів для живлення кукурудзи особливо важливі цинк, мідь, бор, манган та ін. Так, на дерново-підзолистих ґрунтах потреба в цинку становить 3 кг/га, міді — 2 кг/га. Потреба в цинку особливо зростає за високого вмісту в ґрунті рухомих сполук фосфору. Крім внесення мікроелементів з міне-

ральними добривами та нанесенням їх на насіння позитивний ефект дає позакореневе підживлення цинком (300 - 400 г/га) і міддю (250 - 300 г/га) у фазу 3-5

Агрохімія. Конспект лекцій.

листків.

26.12. На ґрунтах із показником рН 5,0 і менше обов'язково проводять вапнування. Вапняні добрива краще вносити під попередник.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 27. УДОБРЕННЯ ГРЕЧКИ

27.1.Порівняно з іншими культурами гречка мало вибаглива до родючості ґрунтів. Найкращими для її вирощування є чорноземи та сірі лісові ґрунти, що характеризуються легко- й середньо суглинковим гранулометричним складом з доброю аерацією та високою вологоємністю.

27.2.Коренева система в гречки розвинена слабкіше, ніж в інших сільськогосподарських культур, тому її корені проникають у ґрунт на незначну глибину. Проте в неї добре розвинена мережа тонких корінців і кореневих волосків, які живуть довше, ніж у ярих зернових культур. Це дає змогу гречці використовувати важкорозчинні форми фосфатів та запаси ґрунтового калію. Вважають, що гречка порівняно з пшеницею та ячменем у 2,5–6 разів інтенсивніше поглинає фосфор.

27.3.Вона виносить з 1 т продукції 35 - 45 кг N, 12-17 - Р2О5, 35 - 50 кг - К2О. В соломі гречки міститься в 2,5 - 3,0 рази більше калію, фосфору і кальцію, ніж у соломі будь-якої зернової культури.

27.4.Упродовж вегетації гречка нерівномірно засвоює елементи живлення. Так, до цвітіння вона засвоює до 60 % азоту і калію та 40 % фосфору. Це калієфільна культура. Фосфор рослини більше використовують у другій половині вегетації.

27.5.Гною та інших органічних добрив під гречку не вносять, оскільки у вологі роки в неї подовжується вегетаційний період, затримується достигання насіння, різко збільшується вихід соломи внаслідок зниження врожайності зерна. Проте гречка добре використовує післядію гною, який вносили під попередник.

27.6.У більшості регіонів України норми добрив залежно від забезпеченості ґрунту рухомими сполуками елементів живлення становлять N30-60P45-60

K30-60.