конспект лекций 2011

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 20. ПРИЙОМИ, СТРОКИ, СПОСОБИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ

20.1.Розрізняють три прийоми внесення добрив: основне удобрення (допосівне, передпосівне), рядкове і підживлення. Вносити добрива можна восени, навесні, влітку, у певні місяці тощо.

20.2.Способи внесення: суцільний (розкидний), місцевий (гніздовий, рядковий), локально-стрічковий, у запас, механізований, наземний, з повітря.

20.3.Способи закладення: під плуг, під культиватор, під дискову борону.

20.4.Норма добрива - загальна кількість добрива, застосовувана під сільськогосподарську культуру на весь період вегетації рослин. Має вираз в кг/га діючої речовини або в т/га. Доза - кількість добрива, внесених під сільськогосподарську культуру за один прийом.

20.5.Основне (до посівне) удобрення забезпечує живлення рослин протягом всієї вегетації, особливо в період інтенсивного зростання. Його можна вносити восени або навесні. Вибір оптимальних строків внесення основного добрива визначається гранулометричним складом ґрунту, умовами зволоження та властивостями добрив.

20.6.Азотні добрива нітратної й аміачно-нітратної форм в умовах надлишкового та достатнього зволоження вносять навесні із закладенням під культивацію зябу. Це пов’язано з тим, що нітратний азот швидко мігрує по ґрунтовому профілю з опадами. Аміачний азот у теплий весняний період протягом двох тижнів перетворюється в нітратний азот і легко просувається вниз по ґрунтовому профілю із атмосферними опадами або поливною водою. У зонах недостатнього зволоження на ґрунтах непромивного режиму азотні добрива вносять із осені під зяб. Рідкі аміачні добрива (аміачна вода, безводний аміак) у зоні достатнього зволоження вносять із осені під плуг. Фосфорні добрива у всіх випадках варто заорювати більш глибоко, під оранку на зяб або навесні під його культивації. Калійні добрива застосовують навесні тільки на піщаних та су-

Агрохімія. Конспект лекцій.

піщаних ґрунтах вологої зони (або при зрошенні). На інших ґрунтах їх краще вносити восени під зяб, особливо хлор місткі добрива. За осінньо-весняний період хлор вимивається з верхніх шарів ґрунту.

20.7.Гній (компост) вносять під зяб або весняне переорювання. Весняне внесення гною практикується в тому випадку, якщо до осені його нагромадилося в господарстві недостатньо, а також на піщаних і супіщаних ґрунтах через можливі втрати азоту й калію.

20.8.Основне добриво можна вносити врозкид і локально. Вносять основне добриво й у запас. На тих ґрунтах, де відбувається сильне закріплення фосфору добрив і сильна необмінна фіксація калію, запасне внесення добрив уступає щорічному внесенню.

20.9.Припосівне (рядкове) удобрення. При цьому способі добриво роз-

міщається в ґрунті локально. Поліпшується ріст молодих рослин, стійкість сходів до несприятливих умов. Норми внесення припосівного добрива невеликі (5- 20 кг/га кожного елемента живлення). Це пов'язане з тим, що при прямому контакті добрив з насінням висока концентрація розчину солей може негативно позначитися на їхній схожості, а також зі слабким пересуванням фосфору й калію

зміста внесення.

20.10.Підживлення (післяпосівне удобрення). Підживлення має позитив-

ний результат при наявності вологи. Післяпосівне удобрення виправдує себе при наступних обставинах: підживлення озимих зернових і багаторічних трав азотними добривами; підживлення азотними й калійними добривами просапних культур на легких ґрунтах при зрошенні та у зоні достатнього й надлишкового зволоження; при плануванні високих річних норм мінеральних добрив під культури, які чутливі до підвищеної концентрації солей; для багаторічних трав у польових сівозмінах, коли всю норму фосфорних і калійних добрив не вдалося внести від разу під покривну культуру.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 21. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ПІД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ

21.1.Оптимальна – це норма, яка забезпечує одержання високого врожаю гарної якості при максимальному чистому доході з 1 га за умови поступового підвищення або створення оптимального рівня родючості ґрунту за ротацію сівозміни.

21.2.Раціональна норма - це така норма, яка при сформованих органі- заційно-господарських умовах виробництва дозволяє одержати можливо більший вихід продукції задовільної якості з 1 га ріллі та інтенсивно підвищувати родючість ґрунту при обов'язковому економічному ефекті від застосування добрив

21.3.Гранична норма – це норма, яка забезпечує максимально високий урожай припустимої якості за умови, як мінімум, самоокупності від добрив.

21.4.Для визначення норми добрив, потрібно знати потенційну продуктивність сорту й установити можливу його фактичну врожайність залежно від метеорологічних показників, родючості ґрунтів, можливого рівня агротехніки. Потенційна продуктивність сорту вказується в сортовому свідченні або береться за даними випробувань по держсортоділянках або визначається по приходу фотосинтетичної активності радіації (ФАР) і коефіцієнту її використання.

21.5.На основі узагальнення даних польових дослідів науководослідними установами розроблені рекомендації із внесення середніх норм добрив під різні культури. Норми фосфорних й, що рекомендують, калійних добрив коректують залежно від забезпеченості ґрунту рухомим формами фосфору

йкалію з використанням орієнтовних певних поправочних коефіцієнтів. Норми азотних добрив, як правило, корегують по картограмі фосфору (найчастіше саме фосфор перебуває в мінімумі після азоту в ґрунті), тому що по азоту картограм не створюють.

Агрохімія. Конспект лекцій.

21.6.Розрахункові методи визначення норм мінеральних добрив на запланований урожай (метод елементарного балансу) використаються дані по виносу поживних речовин на одиницю основної продукції врожаю (на 1 т або на 10 т) з обліком побічної, коефіцієнти використання поживних речовин рослинами із ґрунту, добрив і пожнивно-кореневих залишків (зокрема, залишків бобових культур).

21.7.Метод розрахунку норм поживної речовини на планову урожайність дає непогані результати при плануванні середніх рівнів урожаю при середній забезпеченості ґрунту поживними речовинами. Розрахунок враховує винос поживної речовини, урожайність основної продукції, вміст доступної поживної речовини в орному шарі ґрунту, норму органічних добрив, в тому числі і під попередник.

21.8.Балансово-розрахунковий метод визначення норм добрив слід вва-

жати умовним і треба корегувати одержані результати

21.9.Головний принцип методу на плановане збільшення врожаю по-

лягає в наступному. Знаючи врожай культури в даних природно-кліматичних умовах на не удобреному фоні, визначають збільшення врожаю від застосування органічних і мінеральних добрив. Установлені норми мінеральних добрив коректують по вмісту в ґрунті рухомих поживних речовин з використанням відповідних поправочних коефіцієнтів.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 22. УДОБРЕННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

22.1.Пшениця озима була і залишається провідною зерновою культурою

вУкраїні. Серед зернових колосових культур пшениця озима найвибагливіша до умов живлення.

22.2.Восени основна маса коренів зосереджується в орному шарі ґрунту, а до зими, особливо на чорноземах, деякі первинні корені проникають до глибини 1 м, вторинні — до 0,6 м, а іноді глибше ніж 1 м. Формування кореневої системи пшениці озимої триває до молочної стиглості зерна. До цього часу вона проникає в ґрунт на глибину 1,5, іноді — до 2,5 м і більше.

22.3.Залежно від ґрунтово-кліматичних умов і сортів на кожну тонну зерна і відповідну масу соломи пшениця озима виносить з ґрунту, кг: N - 25-35; Р205 - 10-12; К20 - 20-30. Ці величини значно залежать від вмісту рухомих елементів живлення в ґрунті, попередників, режиму вологості ґрунту, сортів. Вони є основою для розрахунку норм добрив і співвідношення елементів живлення, які істотно впливають на осінній розвиток озимини, перезимівлю рослин і врожай.

22.4.У розвитку пшениці озимої виділяють два критичні періоди забезпеченості рослин елементами живлення: перший — від появи сходів до припи-

нення осінньої вегетації, коли рослини доволі чутливі до нестачі азоту та фосфору, другий — від початку відновлення весняної вегетації до виходу в трубку, коли рослини доволі чутливі до нестачі азоту.

22.5.Величина врожаю зерна та його якість залежать насамперед від забезпечення рослин азотом. У силу своїх біологічних особливостей вона не витримує високих доз азотних добрив, які вносять до початку сівби. Це змушує

проводити підживлення в період найбільшої потреби рослин в азоті.

22.6.Зазвичай розрізняють чотири строки внесення азотних добрив під пшеницю озиму: основне і підживлення— ранньовесняне, у фазу виходу рослин у трубку, позакореневе (у фазу колосіння). Це пов'язано з тим, що пшениця чут-

Агрохімія. Конспект лекцій.

ливо реагує на запаси рухомих сполук елементів живлення в ґрунті на початку вегетації восени та у весняний період, коли спостерігаються три максимуми потреби в посиленому азотному живленні: у початковій фазі весняного кущіння (III етап органогенезу), у фазу виходу рослин у трубку (кінець V і VI та початок VII етапів органогенезу), а також у фазу колосіння (VIII — початок IX етапів органогенезу).

22.7.У південних районах, де період між збиранням попередника і сівбою пшениці озимої триває 2-3 міс, напівпарове утримання ґрунту сприяє накопиченню у ньому рухомих форм елементів живлення, зокрема й азоту. При цьому мінерального азоту може накопичуватись надмірна кількість. Це може призвести до несприятливої як перезимівлі рослин, так і подальшої вегетації. Щоб зм'якшити негативну дію надмірного однобічного живлення пшениці азотом, що особливо часто спостерігається після чистого пару, до початку сівби вносять лише фосфорні й калійні добрива. В інших умовах (в разі пізніх строків сівби та на бідних ґрунтах після гірших попередників) вносять невисокі норми азоту - 20–30 кг/га.

22.8.Загальноприйнятим прийомом у системі удобрення пшениці озимої

єазотне ранньовесняне підживлення (напровесні, по мерзлоталому ґрунту). Високу ефективність внесених напровесні азотних добрив (традиційно це аміачна селітра) пояснюють тим, що після перезимівлі пшениця буває слабкою і потребує посиленого азотного живлення для інтенсивного відростання і формування надземної маси. В ґрунті в цей час недостатньо накопичено мінеральних сполук азоту. Напровесні, коли температура ґрунту буває низькою, а вологість — високою, процеси амоніфікації та нітрифікації відбуваються повільно. Тому у верхньому шарі ґрунту майже відсутні рухомі форми азоту, що може істотно впливати на ефективність строків внесення азотних добрив.

22.9.Азот добрив засвоюватиметься пшеницею у період відновлення вегетації, оскільки навесні вона починає відростати за температури 5 °С, тобто через два—три тижні після танення снігу. У значно пізніші строки рекоменду-

Агрохімія. Конспект лекцій.

ють вносити азотні добрива дисковою сівалкою (метод Бузницького). Однак він має низку недоліків, зокрема агрегат вузькозахватний. Рослини пшениці мають бути без роси, ґрунт - фізично спілим, щоб не прилипав до коліс і дисків сівалки. Під час її проходу під колесами і сошниками гине до 20 % рослин пшениці.

22.10.Серед відомих прийомів підвищення якості зерна внаслідок зміни азотного підживлення велике значення має позакореневе підживлення. Це складний енергоємний технологічний прийом, позитивна дія якого виявляється лише за певних умов. Ефективність позакореневого підживлення насамперед залежить від форми добрива. Найкращим азотним добривом для позакореневого підживлення є карбамід. На відміну від інших форм азотних добрив розчин карбаміду у воді має нейтральну реакцію навіть у підвищених концентраціях (20 - 30 і навіть до 40 %), не обпікає. Завдяки амідній формі азоту карбамід поглинається клітинами листків не лише внаслідок попереднього розщеплення з виділенням аміаку під дією ферменту уреази, а й прямим включенням цілих молекул у цикл перетворення речовин. Він не тільки є джерелом азотного живлення, а й фізіологічно активною речовиною, яка значно посилює процес фотосинтезу і, збільшуючи розщеплення білків у листках, сприяє повнішому відпливу азотних речовин і сірки.

22.11.Позакореневе підживлення можна поєднувати із застосуванням пестицидів лише тоді, коли доведено їхню сумісність. В іншому разі їх використовують окремо. Розчин карбаміду (15 — 30 %) згубно діє на попелицю і клопачерепашку, знищує або пригнічує розвиток деяких бур'янів, що поліпшує умови збирання врожаю.

22.12.Основну кількість фосфору пшениця озима засвоює до початку колосіння. Достатня забезпеченість фосфорним живленням позитивно впливає на формування кореневої системи і генеративних органів рослин та поліпшує озерненість колоса, тоді як нестача фосфору призводить до його череззерниці. У Лісостепу й особливо Степу в умовах недостатнього зволоження спостерігається висока ефективність фосфорних добрив. Це пов'язано з тим, що чорноземи

Агрохімія. Конспект лекцій.

звичайні, південні й особливо карбонатні мають низький вміст рухомих сполук фосфору. За цих умов поліпшення фосфорного живлення рослин сприяє інтенсивному розвитку кореневої системи, що в подальшому забезпечує отримання вищого врожаю пшениці. Традиційно в рядки при сівбі вносять суперфосфат гранульований. Вважають, що норма його 10 кг/га Р2О5 підвищує врожайність пшениці озимої в середньому на 2,5 - 3,0 ц/га. Особливо ефективне внесення фосфору під час сівби пшениці озимої після чистого пару, бобових багаторічних трав, зернобобових культур. Слабку дію суперфосфату за сівби пшениці після зернових культур та інших непарових попередників пояснюють низьким вмістом мінеральних сполук азоту в ґрунті.

22.13.Калій, як і інші елементи живлення, надходить із ґрунту з перших днів росту пшениці озимої до початку цвітіння, але найбільше його засвоюється

уфази виходу в трубку і колосіння. Він підвищує холодостійкість рослин, міцність стебел, що особливо важливо для схильних до вилягання сортів. За нестачі калію стебло пшениці озимої вкорочується, тканини на краях листків буріють і відмирають, унаслідок чого змінюється обмін речовин та затримується реакція синтезу білка, що призводить до зменшення врожайності й погіршення якості зерна. Роль калійних добрив найкраще виявляється на легких ґрунтах. Загалом райони ефективності калійних добрив збігаються з районами дії азотних добрив. Найслабкіше реагує пшениця озима на них на чорноземах звичайних і південних. Проте калійні добрива, хоч і в невеликих нормах, потрібно вносити на всіх типах ґрунтів, оскільки калій сприяє підвищенню зимостійкості рослин..

22.14.Пшениця озима досить чутлива до реакції ґрунтового розчину. Найкраще пшениця росте і розвивається на ґрунтах з показником рНС0Л 6-7, тому вона добре реагує на вапнування ґрунту.

22.15.Пшениця озима ефективно реагує на внесення мікродобрив. Найважливішими мікроелементами для неї є манган, молібден, мідь, цинк, бор. Їх вносять у ґрунт разом з мінеральними добривами, а також позакореневим підживленням та передпосівним обробленням насіння солями мікроелементів.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 23. УДОБРЕННЯ ЖИТА ОЗИМОГО

23.1.Жито озиме серед злакових хлібів менш вибагливе до родючості

ґрунту..

23.2.В жита озимого коренева система розвинена краще, ніж у пшениці озимої. Жито озиме має потужну кореневу систему, здатну проникати на значну глибину і повніше засвоювати елементи живлення. Крім того, воно краще за інші зернові культури засвоює елементи живлення з важкорозчинних сполук, наприклад фосфор із фосфориту. З осені воно краще кущиться і розвиває кореневу систему, а навесні досить швидко відновлює вегетацію, що дає змогу рослинам інтенсивно використовувати вологу.

23.3.Залежно від умов вирощування за формування 1 т зерна і відповідної маси соломи жито виносить з ґрунту 25 – 30 кг/га N. 12 - 14 — Р205, 25 -30

кг К20.

23.4.Закладання стебла і колоса в жита відбувається ще восени у фазу кущіння рослин. Подальше формування колоса продовжується навесні. Тому критичні періоди в живленні жита озимого - від появи сходів до входження в зиму, а також відновлення вегетації навесні.

23.5.Азотні добрива під жито озиме, як і під пшеницю, вносять роздрібно впродовж вегетаційного періоду.

23.6.Вносити чи не вносити азотні добрива восени — залежить від низки чинників. Частину норми азоту (20 – 30 кг/га) вносять під передпосівну культивацію або в рядки після небобових попередників, а також на супіщаних і суглинкових ґрунтах із вмістом гумусу менш як 2,0 %. На добре окультурених ґрунтах, після бобових культур, при внесенні органічних добрив безпосередньо під жито азотні добрива не додають, оскільки надмірне азотне живлення знижує стійкість рослин узимку.

23.7.Доцільним є внесення азоту напровесні у дозі 30 кг/га та у фазі виходу в трубку — 60 кг/га. Жито відновлює вегетацію навесні дуже рано. Мікро-

біологічні процеси в ґрунті в цей час відбуваються досить слабо і мобілізація

Агрохімія. Конспект лекцій.

азоту значно відстає від зростаючих потреб у ньому рослин. Тому підживлення жита невисокою дозою азоту навіть за достатнього внесення добрив з осені і доброго попередника дає високий ефект.

23.8.При внесенні підвищених норм азотних добрив у зерні жита, як і в зерні пшениці, істотно зростає вміст білка. Проте у цьому разі потрібно підтримувати певне співвідношення між вмістом білка і крохмалю, оскільки високий вміст білка в зерні супроводжується підвищенням амілолітичної активності.

23.9.Восени засвоюється значна кількість фосфору і калію і існує потреба посиленого живлення ними. Фосфор інтенсивно засвоюється рослинами і стимулює розвиток кореневої системи, калій сприяє процесу кущіння. За достатнього фосфорного і калійного живлення рослини добре зміцнюються і накопичують велику кількість цукрів, що має велике значення для перезимівлі.

23.10.Жито озиме є культурою, що посередньо реагує на внесення калійних добрив. За оптимального калійного живлення рослини краще розвиваються, вони сильніші, мають міцні, менш схильні до вилягання стебла. Нестача калію призводить до пригнічення асиміляційної діяльності рослин. Значна нестача в живленні рослин калію з осені призводить до зниження енергії кущіння, формування стебел зі слабко розвиненою механічною тканиною й ослабленням їх стійкості до вилягання. Рослини при цьому сильніше ушкоджуються хворобами. Особливо важливе значення має застосування калійних добрив на піщаних і супіщаних ґрунтах.

23.11.Крім того, на бідних ґрунтах жито озиме може відчувати нестачу кальцію, магнію, заліза, міді, мангану, бору тощо.

23.12.Оптимальне значення рНС0Л для жита 5-6, на його врожай негативно впливає сильнокисла реакція ґрунтового розчину. Оскільки жито висівають переважно на кислих дерново-підзолистих ґрунтах, то їх вапнування - один із заходів підвищення його врожаїв