Тема 10. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення

Вартість життя — вартість товарів, життєвих благ і послуг, необхідних людині для життя, обчислених у діючих цінах.

Доход національний — частина сукупного суспільного продукту, в якому представлено новостворена протягом року в тій чи іншій країні вартість (V+m).

Доход чистий — різниця між валовою виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг та їх повною собівартістю.

Доходи від власності — доходи, які породжуються правом власності на землю капіталом, майном. Це дивіденди від акцій, доходи від облігацій тощо.

Доходи від індивідуальної трудової діяльності — доходи, одержані громадянами від суспільно необхідної корисної діяльності з виробництва товарів, надання послуг, що не пов’язані їхніми трудовими відносинами з державними, кооперативними, іншими громадськими підприємствами, установами, організаціями, громадянами. Розраховують їх як залишок після вилучення з грошової виручки виробничих витрат — амортизація, витрат матеріалів, електроенергії, транспорту тощо.

Доходи номінальні — вся сума доходів у грошовій формі, одержаних з різних джерел упродовж певного періоду.

Доходи працівників на колективних підприємствах — це особлива форма винагороди, яка відрізняється від заробітної плати, тому що працівники колективних підприємств не продають робочої сили, а є співвласниками підприємств, де вони працюють. Їхні особисті доходи виникли у результаті реалізованих товарів і послуг, що створені колективною працею.

Доходи реальні — це кількість матеріальних і духовних благ та послуг, які реально можна придбати на номінальні грошові доходи.

Доходи сімейні — показник реальних доходів населення, який найповніше відображає рівень життя населення. Використання сімейних доходів характеризує структуру споживання.

Заробітна плата — 1) грошовий вираз вартості й ціни робочої сили; 2) ціна, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці. Вона враховує вартість робочої сили, кількісні та якісні результати трудової діяльності, конкуренцію, яка склалася на ринку праці.

Заробітна плата відрядна — форма заробітної плати, що встановлюється згідно з кількістю виробленого продукту, кількістю трудових операцій.

Заробітна плата номінальна — 1) сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили; 2) це сума, яку працівник одержує за годину, день, місяць.

Заробітна плата реальна — виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.

Міра праці — це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в кількісному і якісному вираженні. Вона є основою для нарахування матеріальної винагороди учасникам виробництва.

Необхідний продукт — частина суспільного продукту, необхідного для нормального відтворення фізичних і духовних здібностей робітника і членів його сім’ї.

Погодинна форма заробітної плати — встановлює розмір винагороди залежно від кваліфікації та фактично відпрацьованого часу.

Прожитковий мінімум — відображає мінімальну допустиму межу споживання. Включає набір матеріальних послуг та благ, які дозволяють задовольняти лише наймінімальніші потреби сім’ї (людини).

Рантьє — особа, яка живе на доходи (відсотки) від наданих у позику грошей або на дивіденди від цінних паперів.

Рівень життя — забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними і духовними благами та ступінь задоволення людей цим благами.

Розподіл доходів — це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням.

Споживчий кошик — це набір товарів і послуг, розрахований за нормами і нормативним споживанням для забезпечення людини першочерговими життєвими засобами. Його ще називають прожитковим мінімумом.

Структура заробітної плати — основна й додаткова частина та види винагороди, що входять до кожної з них.

Тарифна система — сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень постійної частини заробітної плати зайнятих працівників на підприємствах, у галузях, регіонах залежно від видів виробництва, кваліфікації та умов праці.

Фонд життєвих засобів — сукупність предметів споживання — послуг, які об’єктивно необхідні для задоволення особистих потреб людини. Забезпечують відтворення і розвиток її здібностей до праці, утримання непрацездатних членів сім’ї.

Фонд заміщення — частина сукупного продукту, спрямованого на відновлення зношенних в процесі створення матеріальних благ засобів виробництва.

Фонд нагромадження — частина національного доходу, яка використовується для розширення виробництва (збільшення речових і особистих його факторів), будівництва об’єктів соціального та культурно—побутового призначення, а також для створення суспільних резервів і страхових запасів.

Фонд споживання — частина національного доходу, яка використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб членів суспільства. Інша частина національного доходу, спрямовується на розширення виробництва і утворює фонд нагромадження.

МОДУЛЬ 4. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ І МЕХАНІЗМ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ