Тема 5. Гроші та їх функції. Грошовий обіг

Безготівкові гроші — гроші, грошові засоби на банківських рахунках, що використовуються для оплати, взаємних розрахунків за допомогою перерахунку з одного рахунку на інший.

Біметалізм — використання двох благородних металів (частіше всього срібла і золота) для чеканки монет, що застосовуються в якості грошей.

Валюта — 1) Грошова одиниця країни (наприклад, гривня України, долар США); 2) Грошові знаки іноземних держав, а також кредитні кошти обігу і платежу (векселі, чеки), які використовуються в міжнародних розрахунках. Валюти поділяються на такі, що конвертуються — вільно обмінюються на інші валюти; що частково конвертуються і не конвертуються.

Валютна система — сукупність валют, правил і норм їх використання і взаємного обміну, застосування як платіжних засобів, а також грошово—кредитних відносин, пов’язаних їз застосуванням валюти.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютний паритет — тверде, офіційно встановлене співвідношення обміну однієї валюти на іншу.

Відкрита інфляція — це інфляція, яка відбувається за рахунок підвищення цін споживчих товарів і виробничих ресурсів.

Галопуюча інфляція — інфляція у вигляді стрибкоподібного зростання цін, темп зростання цін сягає 10—100 відсотків на рік.

Гіперінфляція — інфляція з дуже високим темпом зростання цін, річні темпи приросту цін перевищують 100 відсотків на рік.

Готівка — 1) грошові засоби в їх першопочатковій форми, у вигляді паперових грошей і монет, грошових знаків; 2) перехідний залишок грошових засобів підприємства, фінансові засоби, призначені для витрат, але не витрачені.

Готівковий розрахунок — оплата товарів і послуг зі сторони покупця готівкою одразу після продажу, передачі або надання продавцем документів на отримання цих товарів покупцю.

Гроші — особливий вид універсального товару, що використовується в якості загального еквівалента, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. Гроші являють собою товар, що виконує функції засобу обміну, платежів, вимірювання вартості, накопичення багатства і світових грошей.

Грошова одиниця — законодавчо встановлений грошовий знак, що служить загальним еквівалентом цін усіх товарів.

Грошова реформа — це глибоке перетворення грошової системи держави, що проводиться державою у зв’язку із розладом грошового обороту і в цілях зміцнення національної валюти, стабілізації грошової одиниці.

Грошова система — функціонування грошей у державі, що інтегрує карбування монет, емісію грошей, монетарні резерви, узаконені платіжні засоби, регулювання купівельної спроможності монет і паперових грошей.

Грошові агрегати — види грошей і грошових засобів, що відрізняються один від одного ступенем ліквідності, тобто можливістю швидкого перетворення у готівку, показники структури грошової маси. В різних країнах виділяються грошові агрегати різного складу. Найчастіше використовуються агрегати МО (готівка), М1 (готівка, чеки, вклади до запитання), М2 (готівка, чеки, вклади до запитання і невеликі термінові вклади), М3 (готівка, чеки, будь—які вклади), α (готівка, чеки, вклади, цінні папери).

“Грошовий голод” — одне з явищ, характерних для грошово—кредитних криз, що виражається у нестачі готівки.

Грошовий обіг — процес перманентного руху грошей, капітальні вкладення, оплата праці, реалізація товарів і послуг, платежі населення тощо.

Грошовий ринок — один із різновидів ринку купівлі—продажу товарів у вигляді грошових засобів, частина ринку позичкових капіталів.

Грошовий стандарт — цінність або матеріал (метал), що приймаються за загальною згодою за основу грошової системи однієї чи ряду держав. Виділяють: металічний стандарт, золотий, золотозлитковий, золотодевізний, золотовалютний.

Девальвація — означає зниження обмінного курсу (ціни) грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

Дезінфляція — це одночасне скорочення темпів безробіття та інфляції.

Дефляція — це вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції з метою зменшення платоспроможного попиту населення через фінансові і грошово—кредитні механізми.

Емісія — випуск в обіг грошей та цінних паперів.

Закон грошового обігу — закон, згідно з яким кількість грошових одиниць, яка необхідна для забезпечення товарно—грошового обігу, прямопропорційна кількості товарів і послуг, їхній ціні та оберненопропорційна швидкості обігу грошей.

Золотий запас — резервний фонд золота в злитках і монетах, що належить центральному емісійному банку.

Інфляційні очікування — передбачувані рівні інфляції, на основі яких виробники і споживачі, продавці та покупці формують свою майбутню грошову і цінову політику, оцінюють доходи, витрати, прибуток, кредити.

Інфляція — знецінення грошей, яке проявляється у формі зростання цін на товари і послуги, не обумовлені підвищенням їх якості. Інфляція пов’язана з переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної пропозиції.

Інфляція витрат (спіраль “зарплата—ціни”) — це загальне підвищення цін в економіці, яке неминуче призводить до падіння реальних доходів населення.

Конвертована валюта — це національна грошова одиниця, що має здатність вільно (через купівлю—продаж) обмінюватись на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, тобто вільно використовуватися у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.

Масштаб цін — суто технічна функція грошей. Вона являє собою законодавчу фіксацію кількості (за масою) монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею.

Механізм адаптивних інфляційних очікувань — полягає в тому, що, по—перше, споживачі, твердо повіривши в незмінність тенденції до підвищення цін, скорочують заощадження, нагнітають поточний попит і таким чином самі провокують чергове подорожчання товарів і послуг. По—друге, дефіцит заощаджень, який виникає в результаті першої акції, негативно відбивається на розмірах кредитних ресурсів, що перешкоджає зростанню капіталовкладень і виробництва.

Міра вартості — функція грошей, яка полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, і за її допомогою порівнюються вартості різних товарів.

Монометалізм — грошова система, в якій один метал слугує загальним еквівалентом і основою грошового обігу.

Нуліфікація — означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними.

Паперові гроші — грошові знаки, надруковані на спеціальному папері, яким держава надає роль і силу офіційних грошей.

Повзуча інфляція — проявляється у тривалому поступовому зростанні цін, коли її темп не перевищує 10 відсотків річного зростання цін.

Ревалоризація — це повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам.

Ревальвація — означає підвищення обмінного курсу (ціни) грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

Стагфляція — це одночасне зростання безробіття та інфляції.

Стримувана (прихована) інфляція — виникає внаслідок товарного дефіциту, що супроводжуються прагненням державних органів утримати ціни на попередньому рівні.

Темп інфляції — розмір знецінення (зниження купівельної спроможності) грошей у визначений період; визначається у відсотках до їхнього номіналу на початок даного періоду.

Чеки — письмові розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної у ньому суми грошей.