Вірус чуми великої рогатої худоби

Чума великої рогатої худоби (Pestis bovum)-гостра вірусна септична хвороба, що протікає з високою температурою і запально-некротичним ураженням слизових оболонок, переважно шлунково-кишкового тракту. Перші відомості про хворобу відносяться до початку нашої ери, вірус відкритий Ніколь та ін в 1902 р. (рис. 23). Рис. _____23. Вірус чуми великої рогатої худоби До чуми особливо сприйнятливі велика рогата худоба, зебу, яки і буйволи, менше-вівці, кози, верблюди і дикі жуйні. Зараження відбувається через травний тракт, слизову оболонку носової порожнини і кон'юнктиву. Хвороба реєструється в будь-яку пору року, протікає у вигляді епізоотій і супроводжується у свіжих вогнищах 90-100%, а в стаціонарних - 5-20% летальністю.

Інкубаційний період чуми досягає 3-17 днів, хвороба зазвичай протікає гостро. Першою ознакою є підйом температури до 41-42⁰С. На 2-3-й день з'являються вогнища гіперемії на слизовій оболонці ротової порожнини, потім сірувато-жовті цятки (вузлики). Останні спочатку тверді, пізніше розм'якшуються і розпадаються з утворенням яскраво-червоних ерозій і виразок з нерівними поїденими краями. Виникає рясна слинотеча. Слизові оболонки очей набувають яскраво-червоного забарвлення, повіки опухають, спостерігається слезотеча. Іноді рогівка мутніє, в передній камері ока скупчення ексудату. На початку хвороби спостерігають запор, що змін профузним поносом. Фекалії з наявністю слизу, крові, плівок омертвілої слизової оболонки. Тварини пригнічені, з'являються задишка, кашель, стогони, скреготіння зубами, швидко худнуть і гинуть на 5-12-й день хвороби.

Патологоанатомічні зміни характеризуються наявністю набряків і вогнищевих крововиливів в підшкірній клітковині. Кров водяниста, темного кольору, погано згортається. На слизовій оболонці ротової порожнини та гортані виявляють сіро-жовті накладення, під якими знаходяться ерозії та виразки яскраво-червоного кольору. У черевній порожнині червонувата рідина, множинні крововиливи на слизовій оболонці сичуга, тонкого кишечника, прямої кишки і під капсулою селезінки. Печінка глинистого кольору, в'яла, слизова жовчного міхура гіперемійована і покрита дрібними виразками. Легкі набряклі, гіперемірмійовані, іноді з вогнищами запалення, на ендо-і епікар- ді крововиливи. У головному мозку виявляють гіперемію і набряк мозкової речовини.

Стійкість вірусу. Вірус чутливий до ефіру і хлороформу, ультрафіолетові промені і сонячне світло інактивують його протягом 40 хв. – 5 годин. При-20^оС він зберігає життєздатність до 5 років, +20 ^оС -4-6 днів, +55 ^оС -20 хв. У сечі та калі вірус гине через 30 год, в шкурах -24 год, в трупах-кілька годин; чутливий до дії дезінфікуючих засобів (2% карболова кислота, 2%крезол і лізол та ін.)

Антигенні властивості вірусу. У структурі вірусу встановлено 5 вірусспецифічних поліпептидів, антигенних варіантів вірусу немає. Він має антигенну та імунологічну спорідненість з вірусом чуми м'ясоїдних і вірусом кору. В організмі тварин вірус індукує утворення нейтралізуючих, комплементзвязуючих, антигемаглютинуючих і преципітуючих антитіл.

Експериментальна інфекція легко вдається зазвичай у великої рогатої худоби при введенні вірусвмісної крові реr os, підшкірно або внутрішньом'язово. Сприйнятливі також верблюди і олені.

Локалізація і виділення вірусу. Вірус накопичується у багатьох органах і тканинах, але високої концентрації досягає в лімфовузлах, слизовій оболонці сичуга, легенях і нирках, також присутній в крові, мозковій тканині, спинномозковій рідині. Виділяється переважно з виділеннями з носа і очей. Вірусоносійство у тварин-реконвалесцентів практично не доведено.

Гемаглютинуючі властивості. Концентрований вірус аглютинує еритроцити мавп і в меншій мірі-кроликів, морських свинок, мишей, щурів.Для культивування вірусу використовують первинні культури клітин нирки теляти, ягняти, ембріона корови і перещеплювані клітини МДВК, СНЕВ, ПТП. ЦПД вірусу розвивається повільно і характеризується появою цитоплазматичних включень в інфікованих клітинах, в тому числі і симпластах.

Лабораторна діагностика. Матеріал для дослідження беруть від хворих (кров, пунктат лімфовузлів) або загиблих (предлопаткові лімфовузли, селезінка) тварин. Лабо- торна діагностика передбачає: - Виділення вірусу в культурі клітин і його ідентифікацію в РН; - Виявлення вірусного антигену в органах і тканинах в РЗК, РДП, РНГА, ІФА; - Виявлення специфічних антитіл у парних пробах сироватки в РЗК, РН, РДП, РЗГА, ІФА. Вірус чуми м’ясоїдних тварин