19. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах

Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.

Розподільчий центр - це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів, поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує попов­нення запасів клієнтів. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення належної якості обслуговування або мінімі­зація логістичних витрат.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагро­мадження потрібного для постачання споживачів асортименту про­дукції. Перевага тако­го розміщення складів Полягає в тому, що підвищений рівень серві­су поширюється на весь асортимент продукції, яка постачається.

За проміжного розташування складів між виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, роз­ташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами.

20. Матеріальні запаси, причини їх створення.

Матеріальні запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обі­гу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

Основними моти­вами створення матеріальних запасів, є:

1. Імовірність порушення встановленого графіка постачань. У цьому випадку запас необхідний для того, щоб не зупи­нився виробничий процес, що особливо важливо для підприємств із безперервним циклом виробництва.

2. Можливість коливання попиту. Попит на яку-небудь групу това­рів можна передбачити з великою ймовірністю. Однак прогнозува­ти попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, можлива ситуація, коли пла­тоспроможний попит не буде вдоволений, тобто клієнт піде без по­купки.

3. Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів.

В ос­новному це стосується продукції сільського господарства.

4. Знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів.

5. Спекуляція. Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зуміло передбачати цей ріст, створює запас з ме­тою одержання прибутку за рахунок підвищення ринкової ціни.

6. Можливість рівномірного здійснення операцій з виробниц­тва і розподілу. Наявність виробничих запасів згладжує коливання в постачаннях сировини і напівфабрикатів, забезпечує рівномірність процесу ви­робництва.

7. Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсут­ність запасних частин.

8. Спрощення процесу управління виробництвом.

Мова йде про створення запасів напівфабрикатів на різних стадіях виробни­чого процесу всередині підприємства. Наявність цих запасів дозво­ляє знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних ділянках, а, отже, і відповідні витрати на організацію управління цими процесами.

Перелічені причини свідчать про необхідність створення запа­сів у логістичних системах. При цьому особливістю безпосередньо логістичного підходу до управління товарно-матеріальними запа­сами є відмова від функціонально-орієнтованої концепції в цій сфері.

21. Види матеріальних запасів.

У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

- запаси матеріальних ресурсів;

- запаси незавершеного виробництва;

- запаси готової продукції;

- запаси тари;

- запаси зворотних відходів.

2. По відношенню до базисних логістичних активностей:

- запаси в постачанні, матеріальні ресурси, які для забезпечення виробництва готової продукції;

- виробничі запаси, запаси матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, які дозволяють забезпечити безперервність виробничого процесу;

- товарні (збутові) запаси, запаси готової продукції, транспортні запаси, які знаходяться на складах готової продукції;

3. По відношенню до комплексних логістичних активностей:

- складські запаси, запаси готової продукції;

- транспортні запаси (запаси в дорозі, транзитні запаси), запаси матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції, які знаходяться в процесі транспортування;

- запаси вантажопереробки, специфічний складський запас, який формується без логістичної операції.

4. За функціональним призначенням (стосується виробничих і товарних запасів):

- поточні (регулярні) запаси - це основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту.

- страхові (гарантійні) запаси призначені для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин;

- підготовчі (буферні)запаси – це частина виробничого ( товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання;

- сезонні запаси - це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

- сезонні запаси - це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

- спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів;

22. Системи управління матеріальними запасами.

Принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами:

> плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть бути придбані за допомогою прямих договорів в оптово-торгівельних організаціях або безпосередньо у підприємств - виробників);

> самостійність підприємств-постачальників (продавців) і підприємств-споживачів (покупців) у використанні на їх розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, які знаходяться у рамках їх прав власності;

> саморегулювання на основі діючих за допомогою керованих дій (податків, процентних ставок, митних збору і т.п.) елементів у державній економічній політиці для досягнення збалансування виробництва з матеріальними ресурсами;

> ресурсозбереження (основні параметри процесу-матеріальні ресурси, матеріальні витрати, запаси - повинні знаходитися в стані рівноваги на суспільно необхідному рівні);

> інтенсифікація використання матеріальних ресурсів у результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучання у виробничий оборот, тобто повторного і багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

> комплектність (передбачає, що в системі циркулюють всі необхідні для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, в тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих і комерційних послуг);

оперативність (спроможність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому й індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);

> перетворюваність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речової форми у вартісну і навпаки);

> сприйняття науково-технічного прогресу (система повинна відшуковувати, опановувати і рекламувати найновіші види товарів і послуг, а також наповнювати ними ринок. Це ж відноситься до використання в діяльності підприємства найновішої техніки і технологій просування товарів на ринок, переробка інформації й обслуговування підприємств-споживачів);

> реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) в матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному рівні при найменших витратах).