Розділ 2 бюджетний менеджмент ппбф «золотий ключ»

2.1. Організаційні аспекти фінансової діяльності

Фінансовий менеджмент на підприємстві включає такі напрями управління:

- активами і зобов’язаннями;

- власним капіталом;

- прибутковістю;

- ліквідністю та резервами;

- процесом фінансового планування та формування бюджетів.

Фінансовий менеджмент діяльності підприємства спрямовано на оптимізацію управління фінансами підприємства. Решта ж складових системи управління підприємством формується з огляду на необхідність забезпечення адекватної підтримки фінансової діяльності.

Стратегії управління фінансами. Оскільки між прибутковістю та ризиком існує пряма залежність, то ринкова оцінка вартості банку підвищується за двох обставин: підвищення прибутків за постійного рівня ризику або зниження ризику за умови стабілізації прибутковості. Тому і вибір стратегій управління фінансами підприємства незначний — їх лише дві. Першу спрямовано на максимізацію прибутків, не виключаючи при цьому можливості зазнати збитків, а отже, вона є стратегією підвищеного ризику.

Друга — має на меті мінімізацію ризиків та стабілізацію прибутків. У такий спосіб підприємства вимушені постійно балансувати між прибутковістю і ризиком, вибираючи одну з цих альтернативних стратегій. Слід підкреслити, що вибір найраціональнішої стратегії управління є індивідуальним і залежить насамперед від настроїв, сподівань і преференцій власників підприємства.

У формалізованому вигляді стратегії можна описати за допомогою моделей. У першій моделі цільовою функцією є максимізація прибутку (P) за умови обмеження ризику (R) через установлення максимально допустимого його значення (R'). У другій - мінімізація ризику за утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (P').

Стратегія максимізації прибутку передбачає свідоме прийняття ризику, характеризується спекулятивними тенденціями та реалізується через застосування незбалансованих підходів до управління активами і пасивами підприємства (які не передбачають вирівнювання окремих статей балансу за обсягами чи строками).

Основне завдання управління за такого підходу недопущення ситуації переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню підприємства може призвести до банкрутства.

Стратегію мінімізації ризику вибирають тоді, коли рівень прибутковості підприємства задовольняє керівництво, а основною метою є стабілізація фінансових результатів.

Зрозуміло, що на практиці досягти повної відповідності активних та пасивних статей балансу неможливо, але ця стратегія потребує насамперед максимально можливого узгодження балансових позицій.

Об’єктом управління фінансовою діяльністю комерційного підприємства є фінансові потоки, відображені в динамічному балансі. Теоретично реальну економічну систему, якою є підприємство, можна описати, користуючись численними моделями, котрі відображають різноманітні аспекти її існування та залежать від рівня деталізації управлінських процедур. Однак з погляду доцільності та повноти інформаційного забезпечення за модель фінансової діяльності підприємства найраціональніше прийняти бухгалтерський баланс.

Отже, в процесі управління фінансами баланс розглядається як структурна модель, котра описує фінансову структуру та стан підприємства в бухгалтерських оцінках на певний фіксований момент часу. При цьому пріоритетним є вивчення властивостей балансу як генератора доходів і витрат підприємства. За такого підходу баланс трактується не як звітна форма, а елемент методу бухгалтерського обліку, характерною ознакою якого є динамізм. Таким чином, динамічний баланс підприємства розглядається як об’єкт управління з параметрами прибутковості та ризику.

Виконання бюджетів — це забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому та за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетом заходів.

Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та установи всіх форм власності, а також фізичні особи, які пов'язані з доходами та видатками бюджетів.

Основними принципами виконання бюджетів є:

1) забезпечення повного і своєчасного надходження доходів у цілому і за кожним джерелом окремо;

2) фінансування заходів у межах затверджених у бюджеті сум протягом бюджетного року;

3) надання бюджетних коштів за умови виконання кожним підприємством, організацією та установою планових завдань з урахуванням раніше виділених бюджетних коштів;

4) фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

5) дотримання режиму економії у витрачанні трудових та природних ресурсів і матеріальних коштів;

6) забезпечення ефективного контролю за правильністю використання бюджетних коштів;

7) дотримання на підприємствах і в організаціях бюджетної сфери державної планової та фінансової дисципліни.

Держаний бюджет України виконується за розписом доходів і ви датків з поквартальним розподілом, який складається Міністерством фінансів України відповідно до показників цього бюджету.

Органами, які забезпечують виконання дохідної частини Державного бюджету України, є:

1) Міністерство фінансів України, яке організовує виконання дохідної частини бюджету і здійснює контроль за його виконанням;

2) органи Державного казначейства України, які перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів;

3) Податкова адміністрація України, яка здійснює контроль за правильністю і своєчасністю розрахунків з бюджетом усіх платників податків, зборів і платежів;

4) установи банківської системи, які здійснюють приймання, зберігання та перерахування доходів.

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечується такими органами:

1) фінансовими управліннями обласних і міських державних адміністрацій та фінансовими відділами відповідних виконавчих органів, які перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів;

2) податковими адміністраціями й інспекціями України, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю розрахунків з бюджетом усіх платників податків, зборів і платежів;

3) установами банківської системи, які здійснюють приймання, зберігання та перерахування доходів.

Приймання доходів від підприємств й організацій здійснюється шляхом перерахування коштів із рахунків платників на рахунки бюджету у безготівковому вигляді в установах банківської системи за допомогою платіжних доручень, які виписують самі платники. Приймання коштів від населення у готівковому вигляді оформляють квитанцією-повідомленням. Квитанція залишається у платника, а повідомлення в установі, яка приймає платіж.

Отже, у процесі виконання бюджету держави як самостійну сферу виокремлюють касове його виконання. Під касовим виконанням бюджету слід розуміти організацію і здійснення розрахунково-касових операцій щодо виконання бюджету відповідного рівня.

Є три системи касового виконання бюджету:

1) банківська система касового виконання бюджету передбачає відкриття рахунків для виконання бюджету в установах банківської системи;

2) казначейська система касового виконання бюджету передбачає відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету в органах Державного казначейства;

3) змішана система касового виконання бюджету передбачає можливість відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету як в установах банківської системи, так і в органах казначейства.

Касове виконання державного бюджету за видатками здійснюється органами Державного казначейства в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів. Фінансування здійснюється шляхом проведення платежів безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Міністерство фінансів України у двотижневий строк після опублікування у пресі Закону України "Про Державний бюджет України" на бюджетний рік передає затверджений розпис доходів і видатків державного бюджету за головними розпорядниками бюджетних коштів Головному управлінню Державного казначейства.

Отже, фінансування та оплата витрат проводиться органами Державного казначейства за наявності даних про мережу установ, підприємств і організацій та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Кошторис доходів і видатків бюджетні установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрям і поквартальний розподіл коштів.