Лекція 4 суб'єкт злочину

Ознаки суб’єкта злочину

1. Фізична особа

2. Осудність

3. Вік

КК України відповідальність юридичних осіб не передбачена, хоча в деяких країнах вона існує

здатність особи усвідомлювати свої дії, їх суспільне значення і керувати ними, а також здатність відповідати за вчинені дії

особа повинна досягти передбаченого в законі віку (ст.22 КК України)

Різні категорії осіб, що є спеціальними суб'єктами, можна класифікувати на визначені групи залежно від спеціальних ознак, що визначають суб'єкта конкретних видів злочинів:

- громадянство визначає відповідальність за державну зраду (ст.111 КК) і шпигунство (ст.114 КК)

- посадове положення визначає суб'єктів значного числа злочинів, таких, як злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII КК України), певні злочини проти правосуддя

- професійна діяльність є необхідною ознакою суб'єкта таких злочинів, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст.139 КК)

- військова служба визначає коло суб'єктів злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (розділ XIX КК України)

- особливе відношення до потерпілого характеризує суб'єктів таких злочинів, як залишення в небезпеці (ст. 135 КК), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК)

- особливий правовий статус характерний для визнання суб'єктом засуджених, що втекли з місця позбавлення волі або з-під варти, чи дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 393, 392 КК)

-особливий стан визначає суб'єкта таких злочинів, як зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК) чи зараження венеричною хворобою (ст.133 КК)

Змішана формула неосудності

1. Медичний (біологічний) критерій неосудності передбачає наявність у особи всіх можливих психічних захворювань, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 КК України визначено чотири види психічних захворювань: а) хронічна психічна хвороба; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки

2. Юридичний критерій неосудності включає відсутність у особи здатності усвідомлювати свої дії (інтелектуальна ознака) чи керувати ними (вольова ознака). Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто медичного критерію. У частині 2 ст. 19 КК України юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками: 1) інтелектуальною – особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність); 2) вольовою – особа не могла керувати ними

1. Медичний (біологічний) критерій неосудності передбачає наявність у особи психічних захворювань, що істотно впливають на свідомість і волю людини, а саме:

хронічної психічної хвороби (досить поширений вид захворювання психіки, до якого належать: шизофренія, епілепсія, параноя, прогресивний параліч, маніакально-депресивний психоз та ін. (захворювання, що мають тенденції до прогресування, у тому числі і ті з них, що протікають в формі приступів)

тимчасового розладу психічної діяльності ( гостре, нетривале психічне захворювання, що відбувається у вигляді нападів. Це захворювання раптово виникає (часто як наслідок тяжких душевних травм) і за сприятливих обставин раптово минає. До таких захворювань належать різного роду патологічні афекти, патологічне сп’яніння, алкогольні психози, біла гарячка та ін.)

недоумства (олігофренії) (найтяжче психічне захворювання, що є постійним, природженим видом порушення психіки, що вражає розумові здібності людини. Існують три форми слабоумства: ідіотія (найбільш глибокий ступінь розумового недорозвитку), імбецильність (менш глибокий), дебільність (найлегша форма)

іншого хворобливого стану психіки (такі хворобливі розлади психіки, що їх не охоплюють вищезазначені три види психічних захворювань. До них належать явища абстиненції при наркоманії (наркотичне голодування) та ін. Це не психічні захворювання в чистому вигляді, але за своїми психопатичними порушеннями вони можуть бути прирівняні до них

Юридичний критерій неосудності

Інтелектуальна ознака критерію неосудності знаходить свій вияв у тому, що особа вчинивши те чи інше діяння, небезпечне для суспільства, “не усвідомлювала фактичну сторону своїх дій, або не могла розуміти їх суспільний зміст”, а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю)

Обмежена осудність

значення обмеженої осудності, як вказано в ч. 2 ст. 20 КК України, полягає в тому, що вона враховується судом під час призначення покарання і є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру

1) обмежена осудність пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу, психічної аномалії

2) внаслідок цього психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння. Однак, на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається

3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і кримінальної відповідальності за вчинене