2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
Норма про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом підпорядкована принципові індивідуалізації покарання.Наявність у справі декількох обставин що пом’якшують покарання, дає суду змогу звільнити особу, що вчинила злочин, від відбування із випробуванням, призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією статті, в альтернативних санкціях обрати більш м’який вид покарання, та призначити мінімальний строк передбачений санкцією статті.
|
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК) |
|
За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин |
|
Суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині КК |
|
Суд також може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої КК як обов'язкове |
|
Дані умови виключають злочини невеликої тяжкості |
|
Призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено законом: |
|
Призначення покарання нижчого від найнижчої межі |
Перехід до іншого, більш м’якого виду покарання |
|
суддя обирає вид покарання, що передбачено в санкції статті (альтернативна санкція), і у разі, коли визначені мінімальний та максимальний розміри покарання, суддя може призначити покарання менше, ніж мінімальний розмір покарання, передбачений у даній статті
|
перехід до іншого, більш м’якого виду покарання, ніж передбачено законом можливий з урахуванням положень ст. 51 КК, де визначена система кримінальних покарань. Згідно даної системи суд має право перейти до більш м’якого покарання згідно ієрархічної побудови системи покарань |
3. Призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків
|
Призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) |
|
При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань |
|
Під час складання покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання |
|
Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК |
|
Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі |
|
До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною |
|
Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) |
|
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком |
|
При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК |
|
При складанні покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років |
|
При складанні покарань у вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі |
|
Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком |
|
Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків |