Орнітологія

Зубаровський Віталій Михайлович (* 25 березня 1910 р., м. Харків — †12 березня 1991 р., Київ) — радянський зоолог тахімік.

Біографія

Віталій Михайлович Зубаровський народився 25 березня 1910 року у місті Харків у сім'ї юриста. Вищу освіту отримав за спеціальністю «Органічна хімія», закінчивши у 1936 р. хімічний факультет Харківського університету. У 1940 р. захистив кандидатську дисертаціюна тему: «Конденсація ізатину з фенолами». Багато років працював на кафедрі органічної хімії Харківського (до 1941), а згодом Київського (1944—1955) університетів. Суміщував педагогічну роботу з науковою — в Інституті органічної хімії АН УРСР (1943—1983), де на посаді старшого наукового співробітника (а деякий час — завідувачем відділу) займався синтезом фізіологічно активних сполук та барвників. В. М. Зубаровський відомий також як вчений-орнітолог. Ним була зібрана колекція пташиних яєць, що нараховувала 1380 кладок 378 видів птахів, яка у 1978 р. була передана ним до Зоологічного музею НАН України. Цьому музею було також передано колекцію тушок 92 птахів 41 виду. Як орнітолог В. М. Зубаровський найбільш відомий завдяки авторству класичної монографії «Хижі птахи» у серії «Фауна України».

Публікації В. М. Зубаровського з хімії. Відомо 75 публікацій

Публікації В. М. Зубаровського з орнітології

Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.

Зубаровский В. М. Новые данные по биологии бекаса-отшельника // Природа. — 1954. — № 8.

Зубаровский В. М. Из наблюдений по биологии обыкновенной кукушки // Зоологический журнал. — 1958. — Т. 37, вып. 1.

Кістяківський Олександр Богданович (*13 серпня 1904, с. Хатки, нині у межах села Малий Перевіз Шишацького району Полтавської області — †22 червня 1983 м.Київ) — видатний український біолог, орнітолог, доктор біологічних наук, професор.

Коротка біографія

Народився в родині відомого правознавця, філософа-віхівця та соціолога, академіка УАН Богдана Олександровича Кістяковського (1868—1920) та Марії Берендштам. Старший брат — Георгій (Джордж, Юрій) Богданович Кістяківський(1900—1982) — видатний американський фізик та хімік, один з учасників т.з. «Мангатенського проекту» (американської атомної бомби), помічник президента США Айзенгавера з науки та техніки. Закінчив Ленінградський державний університет в 1930 році. В 1936 працював у Канівському заповіднику, а у 1937 — асистентом в зоомузеї. З 1946 року — доцент, з 1961 — професор кафедри зоології хребетних Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1965 — завідувач кафедри зоології хребетних цього ВУЗу. Тема кандидатської дисертації — «Птахи західного Паміру» (рос.) (1946 рік). Тема докторської дисертації — «Статевий добір і видові розпізнавальні ознаки у птахів» (1960 рік). Розвивав такі наукові напрямки, як орнітогеографія, мисливствознавство, теорія статевого добору. Встановив наявність у птахів орієнтаційних та навігаційних дублюючих систем. Член вченої ради біологічного факультету та Інституту зоології АН УРСР. Член редакційної ради журналу «Вестник зоологии». Член Орнітологічного товариства ім. Кеслера. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.

Автор понад 250 наукових праць.

Основні праці

«Фауна України». Т. 4: Птахи:загальна характеристика птахів.Курині. Голуби. Пастушки. Рябки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини. - К. 1957.

Кистяковский А. Б. Половой отбор и видовые опознавательные признаки у птиц. – Киев: Изд-во Киев. гос. ун-та им Т. Г. Шевченко, 1958. – 200 с.

Воїнственський М.А., Кістяківський О.Б. Визначник птахів УРСР. – К.: Рад. школа, 1962. - 371 с.

Юлій Віталійович Костін (6 жовтня 1934 р., м. Єнакієве Донецької області — †13 березня 1982 р.) — українськийзоолог, найвідоміший дослідник орнітофауни Криму. Автор першого повновагомого зведення «Птицы Крыма» (1983). Художник-анімаліст.

Біографічні деталі

Ю. В. Костін народився у м. Єнакієве. Згодом сім'я переїхала до м. Горлівка де він навчався у школі. Закінчив Дніпропетровський університет (1958 р.). Мешкав уСімферополі. Помер у розквіті творчих сил від важкої хвороби. Син Юлія Віталійовича — Сергій Юлійович — продовжив батьківську справу, став орнітологом і художником-анімалістом. Сергій Юлійович — один з найвідоміших ілюстраторів природничих видань, що розміщують зображення птахів.

Наукові дослідження - Дисертація була присвячена загальному аналізу орнітофауни Криму. За матеріалами дисертації підготовлено згадану вище монографію, проте у видання увійшли лише розділи з описами видів, без аналізу загальних питань. На сьогодні монографія Ю. В. Костіна «Птицы Крыма» (1983) є одним з найбільш цитованих орнітологічних видань в Україні і за кордоном. Спільно з Альфредом Дулицьким та І. В. Мальцевим написав книгу «Редкие животные Крыма» (1990). Зробив внесок у розвиток методики оологічних досліджень.

Головні публікації Ю. В. Костіна

Загалом відомо близько 70 наукових публікацій дослідника. Найвідомішими є такі монографічні видання:

Костин Ю. В., Дулицкий А. И. Птицы и звери Крыма: Научно-популярный очерк. — Симферополь: Таврия, 1978. — 108 (112?) с., ил.

Костин Ю. В. Птицы Крыма. М.: Наука, 1983. 240 с.

Смогоржевський Леонід Олександрович — (28 січня 1921 р., с. Холодівка Тульчинського району Вінницької області — †21 серпня 1996 р., Київ) — український зоолог, орнітолог.

Біографія

Інтерес до природи з↓явився у Л. О. Смогоржевського вже у дитячі роки. Школярем він став юннатом у гуртку Київського зоопарку. 1939 р. працював лаборантом у Зоологічному музеї Київського університету. У 1940 р. його було призвано до лавРадянської Армії, у складі якої він воював під час Німецько-радянської війни, яку він закінчив в Угорщині. У 1945–1946 рр. — лаборант Зоомузею КДУ. В 1945–1946 роках навчається на підготовчому факультеті Київського політехнічного інституту. У 1946 р. Л. О. Смогоржевський вступає на біологічний факультет Київського університету. Дипломна робота була присвячена орнітофауні Канівського заповідника. У 1951 р., по його закінченню, працює заступником директора Зоомузею КДУ. З ІХ.1956 р. по 1.ІХ.1961 р. — асистент та в.о. доцента кафедри зоології хребетних КГУ. Протягом 1950—1970-х рр. бере участь у багатьох експедиціях — на Баренцове море, у Середню Азію, Закавказзя, Прикаспій, на Далекий Схід. Весь цей час Л. О. Смогоржевський активно поповнює колекції Зоологічного музею Київського університету. У 1960 р. Л. О. Смогоржевський захистив кандидатську дисертацію, присвячену рибоїдним птахам України. Згодом після захисту він отримав звання доцента. У 1974 р. було захищено докторську дисертацію, присвячену хомінгу. Це була перша робота на таку тему в СРСР. У 1974 р. Л. О. Смогоржевський став професором кафедри зоології хребетних Київського університету. Помер Л. О. Смогоржевський 21 серпня 1996 р. у м. Києві.

Наукові інтереси[

Перші роботи були присвячені переважно біології окремих видів.мПонад 10 років Л. О. Смогоржевський присвятив вивченню рибоїдних птахів, результати цих досліджень знайшли відображення у класичній монографії «Рибоїдні птахи України». Протягом 1950–1970 рр. у ході численних експедицій у різні куточки СРСР проводилося вивчення регіональної орнітофауни та особливостей екології птахів. У 1960–1970 рр. займався дослідженням здібності до орієнтації у птахів, результати відображені у докторській дисертації. У 1970—1980-ті рр. Л. О. Смогоржевський активно займається вивченням міграцій птахів. Важливим етапом наукової діяльності було видання фундаментальної монографії у серії «Фауна України». З середини 1980-х рр. проводить дослідження горобцеподібних птахів: міжвидових стосунків, розподілу птахів у гніздовий період, поведінка їх на водопої, вигодовування пташенят, взаємовідносини з людиною. Л. О. Смогожевський є автором ряду науково-популярних видань.

Основні публікації

Смогоржевський Л. О. Рибоїдні птахи України. — К.: Вид-во КДУ, 1959. — 122 с.

Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго / Смогоржевський Л. О. — К.: Наукова думка, 1979. — 188 с.

Смогоржевський Л. Пернаті друзі / Худож. В. Пойда. — К.: Рад. шк., 1977. — 160 с.

Стра́утман Федір Йоганович (1912 р., м. Челябінськ, Росія — † 22 грудня 1967 р., м. Київ) — доктор біологічних наук,професор, радянський зоолог, орнітолог, природоохоронний діяч.

Біографічні дані

Ф. Й. Страутман народився у 1912 р. у м. Челябінськ (Росія) у сім'ї електротехніка. У 1931 р. поступив на біологічний факультет Томського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1936 р. Протягом 1934−1935 працював у Московському зоопарку, виконуючи дипломну роботу щодо можливості інкубації яєць страуса Ему. Після завершення університету у 1936 р. він поступає до аспірантури у цьому ж ВУЗі, його науковим керівником був М. Д. Рузьскій. Тема кандидатської дисертації була: «Орнітофауна басейну озера Чани та її господарське значення». Дисертація була успішно захищена у вченій раді Казахського державного університету. У 1942 р. почав працювати у м. Алма-Ата у Алма-Атинському зоопарку у якості завідувача науковою частиною. З 1942 р. знаходився у лавах Радянської Армії. Після демобілізації Ф. Й. Страутман тривалий час працював у Львівському державному університеті, де з 1946 до 1964 р. був завідувачем кафедри зоології хребетних. Він був одним з організаторів біологічного факультету університету, протягом 1946−1961 рр. − його деканом, а у 1962−1964 рр. − проректором університету з наукової роботи. У 1953 р. у Московському університеті захистив докторську дисертацію на тему «Птахи Радянських Карпат». Наприкінці 1950−1960 рр. у Львіському університеті було проведено ряд великих наукових конференцій та нарад всесоюзного та міжнародного масштабу з питаньзоогеографії, орнітології, охорони природи Карпат, одним з головних організаторів яких був Ф. Й. Страутман. У 1964 р. перейшов на роботу до Одеського університету, де був обраний професором кафедри зоології, яку на той час очолював професор І. І. Пузанов. Ф. Й. Страутман пішов з життя 22 грудня 1967 р. у Києві.

Наукові інтереси - Науковими інтересами були орнітологія, зоогеографія. У студентські роки брав участь у дослідженні фауни тайги Західного Сибіру. Кандидатська дисертація містила детальні дані про найважливіших промислових птахів озера Чани та біологічне обґрунтування масових заготівель дичини у цьому районі. Значний внесок було зроблено у вивчення орнітофауни Карпат та прилеглих територій Західної України, результати яких лягли у основу двох монографій.

Громадська діяльність - Ф. Й. Страутман був членом ряду товариств та наукових організацій. Активно працював у Українському товаристві охорони природи.

Наукові публікації - Ф. Й. Страутман автор понад ста наукових публікацій, які присвячені різноманітним питанням зоології, зоогеографії та охорони природи. Брав участь у написанні першої Радянської української енциклопедії (1960, т. 1).

Найважливіші праці:

Страутман Ф. Й. Птицы Советских Карпат. − К.: Изд. АН УССР, 1954. − 322 с.

Страутман Ф. Й. Птицы западных областей УССР. − Львов: Изд. ЛГУ, 1963. — В 2-х т.

Костянти́н Адріа́нович Тата́ринов (*1921, Ростов-на-Дону — †2001, Львів) — професор, теріолог, палеонтолог, зоолог-фауніст, дослідник сучасної та викопної фауни хребетних Волино-Поділля та західних теренів України, член РадиУкраїнського теріологічного товариства. Член Спілки журналістів.

Біографічні відомості

Народився у місті Ростов у 1921, нині Російська Федерація. 1923—1941 — навчання у Києві. З 1938 — студент Київського державного університету; з початком військових дій в Україні продовжив навчання у місті Майкопі, де тоді знаходився у евакуації Одеський університет. Отримує диплом біолог. У Другій світовій війні бере участь у складі мінометних частин, звільняючи Крим, Західну Україну, Угорщину, Чехію, отримавши 14 військових та пам'ятних нагород.

Наукова кар'єра

Науково-педагогічна діяльність, до якої Татаринов повертається у 1947, значною мірою припадає на роботу у Львівському природознавчому музеї НАНУ, де працює до1958. Костянтин Татаринов працює над створенням біогруп, обґрунтуванням доцільності створення звірівницьких господарств, будівництвом стаціонару «Полонина Пожижевська», врятуванням від знищення спецслужбами зібрання іноземної літератури та створенням колекції шкірок ссавців, зібранням колекцій викопниххребетних.Читає лекції із зоогеографії для студентів-географів Львівського університету. Після смерті К.А. Татаринова, його вдова (Валентина Іванівна Ожирельєва) передала колекцію викопних хребетних тварин Державному природознавчому музею НАН України. 1958—1963 — Костянтин Татаринов працює викладачем та завідувачем зоологічної кафедри Кременецького педагогічного інституту. В цей час організовано щорічні виїзні польові практики майбутніх викладачів біології, створено навчальні (музейні) колекції шкірок птахів та ссавців, розгорнуто спелеозоологічні дослідження, підготовлено та видано підручники «Хрестоматія з зоології» та «Зоологія хребетних», випущено низку наукових статей про викопних птахів, дрібних ссавців та дельфінів Поділля. У 1963 Татаринов повертається до Львова та посаду доцента-лісівника Лісотехнічного інституту. Серед його випусників — фахівці А. Слободян, Б. Колісник, В. Гулай та інші. Подальші дослідження фауни неоген-антропогенових хребетних Поділля та Прикартаття завершились захистом (1970) дисертації та виданням однойменної монографії (1973), а так само отриманням професорського звання (1973) та, за конкурсом, катедри біології Львівського медичного інституту (1973). Робота завідувачем кафедри біології ЛМІ ознаменувались новим Зоологічним музеєм, новими навчальними курсами (зокрема, Генетика, Паразитологія, Еволюція систем органів), новими дипломниками, новою хвилею організаторської роботи (Мала академія наук), новим довідником «Біологія» для студентів медичних інститутів; надалі — написання нової книжки («Человек и мир зверей», 1980), продовження подорожей та поповнення мисливського досвіду, співавторство у зведеннях З лютого 1986 р. — працює у Львівському лісотехнічному інституті (кафедра лісівництва) та на курсах підвищення кваліфікації працівників Українського товариства мисливців та рибалок.

Праці

Костянтин Татаринов видав понад 800 публікацій. Дві наукові монографії, участь у понад 10 монографічних зведеннях (зокрема, розділи про тваринний світ у серіалі «Природа областей»), 13 науково-популярних та 12 навчальних та методичних книжок, серед яких зведення «Звірі (а згодом — „Хребетні…“) західних областей України», підручник та хрестоматія з зоології хребетних, кілька довідників про печери Поділля та їх викопну і сучасну фауну, чотири підручники та довідники змисливствознавства тощо.

Близько 260 друкарських аркушів популярно-наукових та навчально-методичних праць, тобто понад 6 тисяч друкованих аркушів, у тому числі посібники, довідники, зведення, підручники, путівники, енциклопедичні та суто наукові статті.

Серебряков Валентин Валентинович (*11 червня 1952, Антонівка, Черкаська область) — український орнітолог, доктор біологічних наук, професор^[1].

Біографія

1974 — Закінчив з відзнакою біологічний факультет Київського національного університету

1978 — заочну аспірантуру Інституту зоології АН УРСР

1974 — інженер лабораторії біоніки

1974—1982 — асистент

1980 — захистив кандидатську дисертацію

1982—1983 — старший викладач

1982—1987 — заступник декана біологічного факультету КНУ

1983—1985 — доцент кафедри зоології хребетних КНУ

1985—2002 — доцент кафедри зоології

2002 — захистив докторську дисертацію

2002- професор, завідувач кафедри зоології

Нині працює викладачем (професор) і завідуючим кафедри зоології. Тема кандидатської дисертації — « Деякі фенологічні закономірності осінньої міргації птахів на території Української РСР» (1980). Тема докторської дисертації — «Екологічні закономірності міграції птахів в просторі та часі» (2002). Наукові дослідження проводить в галузі вивчення орнітофауни та екології птахів України. Вперше в Україні організовував діючу мережу орнітофенологічних спостережень (1975), укладає повний список видів птахів України, окреслює їх ареали та складає фенологічні карти міграцій, започатковує та проводить всеукраїнські обліки птахів. Відкрив правило фенологічної варіації термінів міграції птахів, запропонував гіпотезу впливу зміни балансу ендо- та екзогенних факторів на міграцію птахів. Активною роботою сприяв вступу України до Міжнародного бюро вивчення водно-болотних птахів і угідь (IWRB, 1992; з 1995 — Wetlands International) та приєднання до Рамсарської конвенції (1996). Представляв Україну у найвищих керівних органах Wetlands International (1992, 1995, 2002, 2004), Рамсарської (1993, 1999, 2002, 2005, 2008) та Бонської (1999) конвенцій. Член Міжнародного орнітологічного комітету (1994), член Технічної комітету Міжн. договору AEWA (1999—2005), де представляє інтереси країн східної Європи. Президент Товариства охорони та вивчення птахів (1993) та Українського орнітологічного товариства (1999). Двічі Соросівський доцент (1995, 1997). Має 233 наук. праці, з них — 18 монографій та підручників. Співавтор підручника для загальноосвітніх шкіл «Зоологія» (7 кл.), перекладеного російською, румунською та угорською мовами. Підручник також був надрукований для слабозрячих та шрифтом Брайля для сліпих дітей. У 2008 співавтор підруч. «Біологія» (8 кл., перекладений 5 мовами).

Основні праці

The EBCC Atlas of European Breeding Birds. — London: T & A D POYSER, 1997 (у співавт.)

Екологія. Охорона природи. К, 2002. (у співавт.)

Зоологія: Підруч. для учнів 7-го класу середньої загальноосвітньої школи. К, 1996. (у співавт.)

Біологія: Підручн. для 8 кл. загальноосвт. навч. закладів. К, 2008. (у співавт.) Фесенко Геннадій Васильович — український зоолог, орнітолог.

Геннадій Фесенко (20.09.1955 р. н.) — автор кількох монографічних зведень щодо орнітофауни України і один із розробників системи українських вернакулярних назв птахів. Працює в Інституті зоології імені Івана Шмальгаузена НАН України. Велику увагу приділяє аналізу складу орнітофауни України і впорядкуванню переліків орнітофауни. Праця «Анотований список українських наукових назв птахів фауни України» (спільно з А. Бокотеєм) має вже три видання. Одна з найвідоміших праць дослідника (також спільно з А. Бокотеєм) — довідник «Птахи фауни України» (2002 рік).

Монографічні праці і збірки

Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. − К., 2002. − 416 с.^[1]

Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України (з характеристикою статусу видів). — Видання третє, доповнене. — Київ-Львів, 2007. — 111 с.

Фауна України: охоронні категорії. Довідник / ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — К., 2010. — 80 с.

Фесенко Г. Птахи садів і парків Києва. - Кривий Ріг : Мінерал, 2010. - 235 с. - ISBN 978-966-2311-29-7

Окремі спеціальні праці

Загороднюк І., Фесенко Г. Двійникові таксономічні комплекси серед птахів фауни Східної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2004. — Випуск 15. — С. 5–19.

Фесенко Г. Форми українських назв родового рівня в класифікації птахів фауни України // Вісник Львівського ун-ту. Серія біологічна. — 2007. — Вип. 43. — С. 3-12.

Фесенко Г. В. Уніфікація українських наукових назв таксонів надродового рівня у класифікації птахів світу // Наукові записки Державного природознавчого музею. — Львів, 2008. — Випуск 24. — С. 207—218.

Черничко Йосип Іванович (* 1948) — український орнітолог, доктор біологічних наук, природоохоронний діяч.

Біографічні відомості

Йосип Іванович народився 28 листопада 1948 р. Закінчив Одеський державний університет, 3 роки працював у підрозділах Мінздраву СРСР на території Узбекістану. З 1975 р. — викладач Одеського університету. З 1988 р. — керівник Азово-Чорноморської орнітологічної станції. З 1997 р. також виконує обов'язки заступника ННІ біорізноманіття наземних та водних екосистем при Мелітопольському державному педагогічному інституті, куди окремим сектором входить Орнітологічна станція. Провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. У 2011 р. захистив докторську дисертацію.

Наукова діяльність

Галузь наукових інтересів — популяційна та еволюційна екологія птахів, міграції. Головний редактор щорічного збірника наукових праць Азово-Чорноморської орнітологічної станції «Бранта», член редколегії журналу «Вестник зоологии». У рамках діяльності програм Wetlands International-AEME є координатором моніторингових робіт з навколоводних птахів в межах 7 Причорноморських країн. З 1993 р. є членом Національної комісії з рідкісних видів при Міністерстві екології та природних ресурсів України, обраний членом-кореспондентом Української екологічної Академії наук, є членом багатьох громадських орнітологічних організацій. Докторська дисертація (2011) на тему: «Значення Азово-Чорноморського узбережжя України в підтримці структури трансконтинентальних міграційних шляхів куликів у Східній Європі». Автор понад 120 наукових робіт, серед яких 6 монографій. Редактор трьох наукових збірників з орнітології.

Серед них:

Колониальные гидрофильные птицы юга Украины. — К.: Наук. думка, 1988.

Лиманно-устьевые комплексы Причерноморья. — Л: Наука, 1984.