Норми по визначенню мінімальної висоти джерел викида, встановленню гранично допустимих викидів і визначенню меж санітарно-захисної зони підприємства

При визначенні мінімальної висоти джерел викидів і встановленні гранично допустимих викидів концентрація кожної шкідливої речовини у приземному шарі атмосфери С не повинна перевищувати максимально разову гранично допустимої концентрації даної речовини в атмосферному повітрі (ГДК).

Для речовин, для яких встановлені тільки середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДК_р), використовується приблизне відношення між максимальними значеннями разових і середньорічних концентрацій і вимагається, щоб 0,1с ≤ ГДК_р

При відсутності нормативів ГДК замість них використовується значення орієнтовано безпечних рівнів забруднення повітря (ОБРП).

Визначення мінімальної висоти джерела викиду.

Мінімальна висота поодинокого джерела викиду (труби) Н (м), якщо встановлені значення М (г/с), W₀ (м/с), V₁ (м³/с), D (м), у випадку ∆T≈0 визначається за формулою:

H= [(AMFDη)/8V₁(ГДК-С_ф)]^3/4

∆T>0 , якщо знайдене значення H>w₀√10D/∆T , то попереднє значення мінімальної висоти викидів визначається за формулою

H= √(AMFη)/(ГДК-С_ф)³√V₁∆T (знаходяться також параметри f, f_e, v_M, V'_M).

При розробці заходів з скорочення викидів, проектування, будівництві і реконструкції підприємстві треба передбачити централізацію викидів шкідливих речовин шляхом максимального скорочення числа труб, вентиляційних труб, вентиляційних шахт, дефлекторів, аераційних ліхтарів і інше.

Збільшення висоти труби для забезпечення розсіювання з ціллю відповідності ГДК у приземному шарі атмосфери допускається тільки після повного використання усіх можливих на сучасному рівні технічних засобів при скороченні викидів (у тому числі неорганізованих викидів). При цьому використання на енергетичних об'єктах труб висотою більше 250м, а на інших підприємствах – більше 200м допускається тільки по узгодженню з органами Держгідромету і Мінздраву при наявності техніко-економічного обоснування необхідності їх спорудження і розрахунків забруднення в зонах впливу споруджених об'єктів.

ГДВ встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери таким чином, щоб викиди шкідливих речовин від даного джерела і від сукупності джерел міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не створюють приземну концентрацію, що перевищує їх ГДВ для населення, рослинного і тваринного світу (ГОСТ 17.2.3.02-78).

ГДВ (г/с) встановлюється для умов повного навантаження технологічного і газоочисного обладнання і їх нормальної роботи. ГДВ не повинно перевищуватися в будь-який 20-хвилинний період часу.

Поряд з ГДВ для поодиноких джерел встановлюється ГДВ на підприємстві взагалі. При незмінності викидів вони знаходяться як сума ГДВ від поодиноких джерел і груп малих джерел. При непостійному у часі викиду від окремих джерел ГДВ підприємства менше суми ГДВ від окремих джерел і відповідає максимально можливому сумарному від усіх джерел підприємства при нормальному навантаженні технологічного і газоочисного обладнання.

ГДВ визначається для кожного джерела окремо, у тому числі і в випадках врахування сумації шкідливої дії декількох речовин.

При встановленні ГДВ враховується фонова концентрація С_ф.

ГДВ для поодинокого джерела з круглим гирлом у випадку С_ф<ГДВ

ГДВ ={ [(ГДК-С_ф)Н²]/AFmnη} ³√V₁∆T

Якщо існує сумація речовин, що складають викид, то використовується ГДК речовини і С_ф, приведений для даної речовини. Потім з урахуванням складу викиду визначається ГДВ окремих шкідливих речовин.

У випадку багато ствольної труби для усіх стволів

ГДВ= (ГДК-С_ф)/ (q"_M+d₁(q'_M-q"_M), де q'_M і q"_M – максимальні концентрації шкідливих речовин при М=1 г/с, необхідні для одного ствола при значеннях параметрів викиду.

Зона впливу підприємства оцінюється як радіус = найбільшому значенню із двох відстаней від джерела х₁і Х₂ – відстань від джерела, від якого С≤0,05 ГДК.

Для підприємств і джерел, зони впливу яких цілком розташовані на ділянках міста, де розрахована сумарна концентрація від усіх джерел міста С<ГДК, значення викидів, які використовуються при вказаних розрахунках С, приймаються в якості ГДВ.

РОЗМІРИ санітарно-захисної зони (СЗЗ) l₀ (м), встановлені в Санітарних нормах проектування промислових підприємств, повинно перевіряться розрахунком забруднення атмосфери у відповідності з ОНД з урахуванням перспектив розвитку підприємства і фактичного забруднення атмосферного повітря.

СЗЗ уточнюється в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери і середньорічної рози вітрів.

Санітарно-захисна зона – спеціально організована територія, яка встановлюється від джерела шкідливості (в тому числі від джерела забруднення атмосфери) до межі жилої забудови, ділянок оздоровчих установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших прирівняних до них об'єктів.

Для об'єктів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря , повинна бути організована санітарно-захисна зона (СЗЗ), ширина якої визначається класом розміщеного підприємства. Достатня ширина СЗЗ повинна бути підтверджена розрахунками рівня забруднення, що прогнозується, у відповідності з діючими вказівками щодо розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що вміщуються у викидах підприємств, а також результатами лабораторних досліджень атмосферного повітря у зонах розміщення аналогічних діючих підприємств.

Розмір розрахункового прямокутника повинен бути в радіусі до 50 висот найвищого джерела викиду, але не менше ніж 2 км. Залежить від класу підприємств, а саме :

• 1 ,2 –клас – 250 м;

• 3 клас – 100м;

• 4клас – 50м;

• 5 клас – 25 м.

Для визначення концентрації на межі нормативної (по СН 245-71) СЗЗ або жилої забудови, яка розташована на території СЗЗ, проводиться розрахунок у точках на межі нормативної СЗЗ. При цьому за розрахункову точку приймається точка перетину нормативної СЗЗ з координатною сіткою. Крок сітки береться залежно від класу підприємства

Побудова розрахункової СЗЗ і зіставлення її з нормативною за СН 245-71. Необхідність розрахунку СЗЗ визначається згідно п.8.6.2. ОНД-86 та діючими Санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених пунктів (1989р.)

При корегуванні ширини СЗЗ з урахуванням переважаючих напрямків вітру (р>12,5%) забороняється скорочення у напрямку , що має p<12,5%. При необхідності розміщення нових підприємств на площах існуючих підприємств, розташованих у жилих забудовах, можливість будівництва їх повинна бути підтверджена розрахунками очікуваного забруднення атмосферного повітря, а також документом з підписом керівника відповідного міністерства чи відомства о створенні СЗЗ нормативних розмірів і переселенні населення із її території до моменту закінчення будівництва у даному виробництві.

Проект організації і її розташування СЗЗ повинен бути розроблений одночасно з проектом будівництва об'єкту. СЗЗ не може бути розглянута як резервна територія об'єкту і використовуватися для розширення промислової чи селітебної території.

Вимоги з охорони атмосферного повітря, що вміщують в Державні стандарти і відомчі нормативи, повинні відповідати положенням правилам "СанП і Н 4946-89" (від 1.09.89), а нормативи якості атмосферного повітря не повинні перевищувати гігієнічні нормативи.

Санітарні правила є нормативним документом і обов'язкові для виконання підприємствами, закладами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

При розміщенні, проектуванні, будівництві і експлуатуванні нових і експлуатації діючих об'єктів повинні прийматися міри з максимально можливого зниження викиду забруднюючих речовин з використанням маловідходних і безвідходних технологій, комплексного використання природних ресурсів, а також заходів з уловлювання, обеззаражування і утилізації шкідливих викидів і відходів.

Вжиті заходи повинні забезпечувати дотримання гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі селітебних територій і 0,8 ГДК у містах масового відпочинку населення.

Забороняється викид в атмосферне повітря населених міст шкідливих речовин, на які встановлені ГДК і ОБУВ.

Оцінка ступеню забруднення атмосферного повітря населених міст проводиться санепідслужбою незалежно від відомчої належності результатів досліджень у відповідності з нормативними документами.

Згідно Постанові Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302 і відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" наказано Міністерству екології та природних ресурсів по узгодженню з Міністерством здоров'я протягом 2002 року розробити і затвердити Інструкцію про загальні вимоги до оформлення документів , в яких обґрунтовуються об’єми викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, закладів, організацій та громадян –суб'єктів підприємницької діяльності.

До 1 червня 2002 по узгодженню з Міністерством економіки і по питанням європейської інтеграції визначити вартість робіт, зв'язаних з розробкою документів щодо обґрунтування об’ємів викидів і отримання дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіціальний документ, що надає право підприємствам , установам, організаціям і громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, при умові дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів і вимог до технологічних процесів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин протягом певного в дозволі терміну.

Дозвіл видається безплатно територіальними органами Мінекоресурсів по узгодженню з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на строк не менше 5 років.

Для отримання дозволу суб’єкт господарської діяльності:

1. оформляє заяву;

2. підготовлює документи, в яких обґрунтовує об’єми викидів забруднюючих речовин;

3. проводить інвентаризацію стаціонарних джерел; видів і об’ємів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисним обладнанням;

4. проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

5. розробляє план заходів по досягненню встановлених нормативів ГДВ для найбільш поширених і безпечних забруднюючих речовин; охороні атмосферного повітря у випадку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; кінцевому закінченню діяльності у зв’язку з викидами забруднюючих речовин і приведення місця діяльності в належний стан; попередження перевищень встановлених нормативів ГДВ; здійснення контролю за дотриманням нормативів ГДВ і умов дозволу на викид;

6. обґрунтування розмірів нормативної СЗЗ, наводить оцінку витрат, зв’язаних з реалізацією заходів по їх утворенню;

7. приводить оцінку і аналіз витрат, зв’язаних з реалізацією запланованих заходів з попередження забруднення атмосферного повітря;

8. підготовлює інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості у відповідності з законодавством.

9. Для отримання дозволу у територіальні органи Мінекоресурсів і установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій і електронній формі документи, які підготовлені відповідно Інструкції Мінекоресурсів, а також розміщувати у місцевих засобів масової інформації.

10. Установи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають заяву і документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати подання документів і у випадку відсутності зауважень підготовлюють заключення про надання дозволу. У іншому випадку документи повертаються з зауваженнями і строком повторного їх подання.

11. Місцеві органи держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб’єкта на отримання дозволу на викид; повідомляє про ці зауваження територіальні органи Мінекоресурсів.

12. Територіальні органи Мінекоресурсів протягом 30 календарних днів розглядають заяву і документи на отримання дозволу і у випадку відсутності зауважень видається дозвіл на викид.

13. Строк дії переглядається, якщо:

• рівень забруднення атмосферного повітря потребує перегляду норм викиду;

• досягнення доступних технологій дозволяють зменшити викиди;

• вимоги безпечності експлуатації під час виробничого процесу чи проведення діяльності обумовлюють необхідність використання інших технологій;

• зміна виробничого процесу може призвести до негативних наслідків для здоров'я населення і стану НС;

• зміна спрямування виробничої діяльності підприємства.

14. Перегляд строку дії дозволу здійснюється установами державної санітарно-епідеміологічної служби, місцевими органами виконавчої влади , органів місцевого самоврядування і громадськості за письмовим зверненням.

15. Дозвіл анулюється територіальними органами Мінекоресурсів у випадку:

• Подачі суб’єктом господарської діяльності заяви про анулювання;

• Зміни власника стаціонарного викиду;

• Прийняття у встановленому порядку рішення про відміну державної реєстрації суб’єкта господарювання.