5. Особливості професії

Основні завдання системного аналітика — аналіз бізнес-процесів з точки зору їх подальшої автоматизації, розробка технічних завдань та специфікацій, тестування програмного забезпечення, складання аналітичних звітів.

Типові функціональні обов'язки системного аналітика:

1. вивчення тієї чи іншої області на предмет впровадження і розробки прикладних інформаційних систем;

2. участь в інтерв'юванні бізнес-експертів і користувачів інформаційних систем на предмет вивчення поточних принципів організації бізнес-процесів;

3. вивчення та систематизація документації по проекту в частині виділення процесів, що підлягають автоматизації;

4. підготовка документації з опису сутностей, взаємозв'язків і процесів предметної області з використанням спеціальних нотацій;

5. участь у постановці завдань і розробці технічного завдання;

6. збір, аналіз і документування функціональних вимог до програмного забезпечення;

7. участь у підготовці схем тестування функціонала для виявлення відхилень від сформульованих бізнес-вимог і функціональних вимог;

8. участь у тестуванні прототипу розробляється системи;

9. участь у навчанні користувачів системи;

10. аналіз ризиків і причин виникнення помилок при розробці систем;

11. участь у виборі платформи для реалізації проекту.

До плюсів професії відносяться:

1. висока затребуваність на ринку праці;

2. досить високий рівень оплати праці;

3. гнучкий графік роботи, у тому числі можливість віддаленої роботи;

4. незаперечна значимість системного аналітика в очах співробітників і замовників, задоволення від реалізованого проекту, можливість поїздити по країні і за її межами;

5. можливість реалізувати свої творчі здібності;

6. результат роботи і відчутна користь видно відразу ж, як тільки робочий процес в компанії виводиться на новий рівень;

7. за рахунок навичок комунікативного спілкування під час проектів в різних організаціях відбувається розширення кола корисних знайомств.

До мінусів професії варто віднести наступні моменти:

1. розбіжності, суперечки з клієнтом як наслідок його нерозуміння відмінності однієї системи від іншої і, крім того, низької ефективності постановки ним завдання;

2. нерідко користувачі негативно ставляться до впровадження нової інформаційної системи в компанії, тоді аналітику доводитися терпляче і наполегливо пояснювати її користь і переваги, що забирає час і нерви;

3. через високий рівень суміжності з іншими спеціалізаціями (розробник, архітектор додатків, консультант) існує ризик перемикання системного аналітика на суміжні завдання, що не завжди може відповідати цілям і устремлінням фахівця;

4. ненормований робочий день, часті відрядження (хоча у таких поїздок є свої плюси: іноземні компанії люблять проводити стажування співробітників представництв — відмінний шанс за їх рахунок пожити в шикарному готелі, подивитися інші країни. Цивілізовані компанії організують не тільки навчання, а й відпочинок, в програму якого входять заняття, відвідування виставок, екскурсії).

2. Класифікаія методологічних підходів

   1. Класифікація Флада і Джексона

Зручну й досить повну класифікацію методологічних підходів запропонували Флад та Джексон [14]. Передусім проводиться класифікація методів застосовуваних до соціальних систем. Ми повинні мати на увазі, що розділення систем на прості та складні «невдячна» справа. Чому? Невідомо, де знаходиться ця роздільна лінія. Мова піде не о реальних характеристиках, а скоріше за все о сучасних тенденціях. Якщо розділення на прості та складні це звичайна справа, то класифікація по виду участі елементів и підсистем в соціальних системах застосовується рідше.

Флад та Джексон розглядають три види участі:

1. Унітаризм. Висока ступінь домовленості відносно цілей, цінностей, установок. Всі приймають участь у визначенні рішень.

2. Плюралізм. Цінності та цілі відрізняються, але домовленість досягається шляхом компромісів.

3. Примушення. Цілі, цінності та інтереси розрізняються. Що призводить до конфліктів. В результаті чого одна частина системи нав’язує свої рішення іншій.

Ця класифікація визначає шість типів соціальних систем. Для кожного виду підбирається методологія, яка найбільше враховує особливості соціальної системи. Результатами їх спільної роботи стала таблиця:

Системи	Унітаризм	Плюралізм	Примушення
Прості	Дослідження операцій, системотехніка	Методологія стратегічних рішень	Методологія критичних систем
Складні	Методологія життєздатних систем	Методологія інтерактивного планування, методологія м’яких систем

Слід зазначити, що дана класифікація є неповною. Наприклад, в її рамках не можна описати системно-синергетичний підхід з його поняттями біфуркацій та аттракторів.