Висновки

1. Альтернатива аліментам

З огляду на наведене, можна зробити висновок, що під час укладення договору в порядку ст. 190 СК України потрібно чітко дотримуватись законодавчо встановленого порядку, а саме відповідності його, як загальним вимогам чинності правочину, встановленим Цивільним кодексом України, так і спеціальним, визначеним Сімейним кодексом, а саме: укладення договору за волевиявленням обох батьків; участі в його укладенні дитини з досягнення нею 14-ти років; отримання від органу опіки та піклування дозволу на укладення договору в порядку, визначеному пунктами 65-68 Постанови КМУ України №866 від 24.09.2008; нотаріального посвідчення договору; державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до закону за дитиною або дитиною і тим із батьків, з ким вона проживає.

2. Закон і етика

На сьогодні в Україні відсутній єдиний для всього ринку документ, який би комплексно та з урахуванням міжнародного досвіду визначав етичні стандарти взаємодії між фармацевтичними компаніями та спеціалістами охорони здоров’я. Лише в дуже загальних рисах окремі аспекти згадуються у Етичному кодексі лікаря та Етичному кодексі фармацевтичних працівників України, які були прийняті у 2009–2010 роках. У 2013 році була здійснена спроба врегулювати деякі ключові питання у Настанові «Лікарські засоби. Належна практика промоції». Настанова була затверджена наказом МОЗ, але згодом скасована, фактично через місяць після її прийняття.

Передові напрацювання у цій сфері містить Кодекс фармацевтичної маркетингової практики Асоціації виробників інноваційних ліків (АПРАД). АПРАД об’єднує 18 провідних міжнародних фармацевтичних компаній та є членом Європейської федерації фармацевтичних виробників та асоціацій (EFPIA). Саме на основі кодексу EFPIA і базується Етичний кодекс АПРАД, з огляду також на особливості українського законодавства. Кодексом встановлені стандарти етичної промоції лікарських засобів серед фахівців охорони здоров’я, у тому числі в розрізі таких актуальних питань, як організація та спонсорування фармацевтичними компаніями конференцій, семінарів та інших заходів для фахівців охорони здоров’я, межі гостинності в рамках таких заходів, надання фахівцям охорони здоров’я подарунків, інформаційних та освітніх матеріалів, винагорода за послуги, які надаються фахівцями охорони здоров’я, тощо.

Слід зазначити, що Етичний кодекс АПРАД у багатьох аспектах встановлює вимоги суворіші, ніж це передбачено українським законодавством. Наприклад, він повністю забороняє надання подарунків фахівцям охорони здоров’я за деякими дуже обмеженими винятками (зокрема, дозволена передача лише небрендованих інформаційних та просвітницьких матеріалів, а також деяких предметів медичного призначення). Безпрецедентною для українського ринку є й вимога щодо щорічного публічного розкриття фармацевтичними компаніями інформації про передачу цінностей спеціалістам охорони здоров’я та організаціям охорони здоров’я. Кодекс передбачає оприлюднення відповідної інформації на сайті фармацевтичної компанії або на центральній платформі АПРАД. Планується, що такі публікації почнуть здійснюватися в 2016 році із відображенням даних за 2015 рік.

Етичний кодекс АПРАД є обов’язковим для застосування компаніями, які є членами асоціації. Аналогічні або подібні стандарти є також актуальним для інших фармацевтичних компаній, головні офіси яких дотримуються міжнародних кодексів IFPMA, EFPIA, PhRMA та/або інших та інкорпорують їх вимоги до своїх глобальних політик, обов’язкових для виконання у тому числі і їх дочірніми компаніями або представництвами в Україні. На жаль, поки що в українських реаліях необхідність дотримання таких етичних норм певною мірою ставить міжнародні компанії в нерівні умови порівняно, зокрема, з вітчизняними виробниками. Тим не менш, з огляду на впевнений курс України на європейську інтеграцію, будемо сподіватися, що в найближчому майбутньому вони стануть невід’ємною частиною взаємодії з фахівцями охорони здоров’я для всього фармацевтичного ринку.

3. Відмова від спадщини та наслідки її застосування

Незалежно від наявності заповіту до процедури спадкування мають залучатись також і спадкоємці з правом на обов’язкову частку в спадщині. У нормах Цивільного Кодексу України про відмову від прийняття спадщини не вказується, чи може спадкоємець, який успадковує обов’язкову частку, відмовитися від неї. Дане питання є досить важливим, а тому, потребує законодавчого врегулювання. На мою думку, такий спадкоємець не може відмовитися на користь інших спадкоємців, оскільки його право є виключно особистим. Зважаючи, що право на обов’язкову частку в спадщині зумовлене неповноліттям чи непрацездатністю особи, то відмова від нього буде суперечити основному його призначенню – забезпечення захисту уразливих категорій населення.

Прийняття або відмова від прийняття спадщини – це особисте рішення, а не обов’язок спадкоємця. Доцільність відмови залежить від конкретної життєвої ситуації, як то: небажання успадковувати майнові зобов’язання, що значно перевищують вартість залишеного спадкодавцем майна та грошових коштів; оптимізація оподаткування спадщини (як відомо, спадкоємці першої черги звільнені від оподаткування спадщини) тощо. При цьому слід завжди пам’ятати, що життєві обставини іноді кардинально змінюються, тому особа, що відмовляється від спадщини, завжди може відкликати свою заяву в межах загального строку прийняття спадщини та скористатись усіма правами спадкоємця, що передбачені законом.

4. Порядок прийому дитини до дошкільного навчального закладу

Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується лікарсько-консультативною комісією, згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України N 434 29.11.2002 та затвердженого цим наказом Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу.

Враховуючи вище зазначене, відмова керівника дошкільного навчального закладу у прийнятті дитини до закладу без відповідних профілактичних щеплень суперечать діючому законодавству України. За наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком лікаря, у якому зазначено, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, керівник закладу зобов'язаний прийняти дитину до закладу.

Зміст листа просимо довести до відома місцевих органів управління освітою, керівників дошкільних навчальних закладів.

5. Конкуренція «фактичних шлюбів»

Розбіжність поглядів щодо вирішення проблеми конкуренції кількох «фактичних шлюбів» призводить до поширення неоднорідної судової практики та своєрідного визнання множинного шлюбу, що суперечить моральним засадам українського суспільства. У зв’язку з цим необхідним видається узагальнення вищими ланками судової системи судової практики у справах про правові наслідки проживання осіб однією сім’єю без шлюбу, в яких було б висловлено правову позицію не лише щодо вирішення конкуренції кількох «фактичних шлюбів», але й щодо інших питань застосування ст. 74 Сімейного кодексу України.

6. Контроль по-екологічному

Після запровадження Урядом постанов №491 та №492 Держекоінспекція здійснює екологічний контроль суден виключно у тих випадках, коли з судна скидаються видимі плавучі частки або з’являються видимі сліди нафти чи інших забруднюючих речовин у районі їх викидів, що призводить до фактичного погіршення якості води. Так, п. 4, 5 «Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення», затвердженими постановою КМУ від 29.02.1996 №269 заборонено скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України вод, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин. Додаток до вказаних Правил встановлює нормативи допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин у внутрішніх морських водах і територіальному морі України. Держекоінспекцією, на підставі зібраної та узагальненої інформації, із залученням наукових установ, інститутів з питань моніторингу та оцінки забруднення Чорного моря, ініціюється проведення дослідницьких робіт, з метою встановлення відповідності чинних нормативів гранично допустимій концентрації.

На жаль, чинним законодавством і нормативними актами не врегульовано порядок визначення фактичного погіршення якості води в акваторії морських портів. Не регламентований законодавчо і порядок взяття проб ізольованих баластних вод та проведення їх аналізу. Тому Держекоінспекцією розробляються і будуть внесені на розгляд Уряду проекти постанов щодо порівняння вод при контролі забруднення з фоновими показниками, про порядок взяття проб ізольованих баластних вод та проведення їх аналізу.

Сьогодні перед нами стоїть завдання, у рамках Угоди про асоціацію з Євросоюзом, гармонізувати наше природоохоронне законодавство таким чином, щоб воно одночасно сприяло створенню всеосяжної Зони торгівлі та забезпечувало дієвий контроль за переміщенням через кордон екологічно та радіаційно небезпечних вантажів.

7. Щодо набрання законної сили ухвалою суду в цивільній справі

Незважаючи на відсутність єдиного підходу до правового регулювання питання набрання законної сили ухвалою суду (що, безумовно, є суттєвим недоліком процесуального законодавства України), норми КАС України та положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» все-таки дають змогу визначити момент набрання законної сили цим судовим рішенням в адміністративних та господарських справах, на відміну від ЦПК України, який це питання взагалі не регулює.

Очевидно, що зазначені різні підходи щодо визначення порядку набрання законної сили ухвалою суду мають бути уніфіковані, а до процесуальних кодексів слід внести відповідні зміни і доповнення.

Логічним є врегулювати це питання так, щоб ухвали суду, якими закінчується розгляд справи чи вирішується питання по суті заявлених до суду вимог (наприклад, ухвали про визнання мирової угоди, закриття провадження у справі, відстрочка і розстрочка, зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення, заміна сторони виконавчого провадження, виправлення помилки у виконавчому листі тощо) набирали законної сили в порядку, передбаченому для рішення суду, тобто після спливу строку для апеляційного оскарження такої ухвали чи після закінчення апеляційного перегляду, а процедурні ухвали суду (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи, витребування доказів, залучення третіх осіб і т.д.) – в день їх постановлення судом.

8. Боротьба із затягуванням справи

Заочне провадження застосовується, передусім для забезпечення ефективного та оперативного розгляду судових справ, а також для «боротьби» з недобросовісними відповідачами, які намагаються уповільнити розгляд справи. Враховуючи специфіку цього правового інституту, велика відповідальність лежить саме на судах першої інстанції, які найчастіше приймають заочні рішення. Отже, індикатором ефективності та обґрунтованості таких рішень є відсутність (або принаймні незначна кількість) їхнього перегляду та скасування судами вищих інстанцій. Тому нам залишається сподіватись, що українська судова система й надалі буде до цього прагнути.

9. Позбавлення батьківських прав

Верховним Судом України надано роз’яснення щодо підстав позбавлення батьківських прав у розумінні статті 163 Сімейного кодексу України.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками, а засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини – вироком суду, який набрав законної сили.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

10. Аналіз актуальних питань спадкування за законодавством України

З наведеної у статті інформації можна стверджувати про більші переваги укладення договору дарування, ніж заповіту, основними плюсами якого є: право власності на майно переходить від дарувальника до обдаровуваного одразу після підписання договору або після проведення державної реєстрації (для нерухомого майна); до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в 1 рік; претензії на предмет договору дарування може бути пред’явлені лише у випадку, якщо дарувальник не був власником майна.