правильна еконміка — копия

РОЗДІЛ 3. Шляхи зниження собівартості виробництва продукції

3.1. Беззбитковість виробництва зернових культур

Відомо, що метою діяльності фірми (підприємства) у сучасній економіці є отримання прибутку. Саме за цієї умови фірма може стабільно існувати і забезпечувати собі основу для росту. Стабільний прибуток фірми виявляється у виді дивіденду на вкладений капітал, сприяє залученню нових інвесторів і,

отже, збільшенню власного капіталу фірми. Тому стає ясним інтерес до проблем прибутковості діяльності фірми. Дуже важливим аспектом цього питання є концепція беззбитковості діяльності фірми, як першого кроку до отримання бухгалтерської, а надалі і економічного прибутку. У цьому параграфі ми розглянемо проблему беззбитковості діяльності фірми з точки зору економічної теорії з тим, щоб у наступних параграфах вивчити питання визначення точки беззбитковості фірми, аналізу беззбиткової діяльності фірми та планування беззбитковості в короткостроковому і довгостроковому періодах.

З точки зору економічної теорії беззбитковість є нормальний стан фірми на сучасному конкурентному ринку, що перебуває в стані довгострокової рівноваги. При цьому ми приймаємо до розгляду економічний прибуток, тобто те визначення прибутку, при якому у витрати фірми включається середньоринкова ставка доходу на інвестований капітал, а також нормальний дохід підприємства. За таких припущеннях визначення беззбитковості звучить наступним чином:

Точка беззбитковості у натуральному вираженні для певної продукції розраховується за формулою:

ПВ Тбнат = Ц−ЗВ

де Тбнат – точка беззбитковості у натуральному виразі;

ПВ – розмір постійних витрат на 1 га посіву/ голову худоби, грн.;

Ц – ціна реалізації одиниці продукції, грн.;

31

ЗВ – розмір змінних витрат на одиницю продукції, грн.

У вартісному вираженні точку беззбитковості розраховують за формулою:

Тбварт = Тбнат × Ц

де Тбварт - точка беззбитковості у вартісному вираженні,

Ц – ціна реалізації одиниці продукції.

Таблиця 3.1.1.

Розрахунок точки беззбитковості при виробництві зернових у 2012-

2013 роках

Проаналізувавши дані таблиці 3.1.1. ми бачимо, що запас міцності у зернових культур пшениці та жита міцний, але точка безбитковості у жита є досить низькою,порівнюючи з пшеницею у 2012 році.

3.2. Інтенсифікація виробництва продукції рослинництва та підвищення

її економічної ефективності

Забезпечення стабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлює необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Для розв'язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюється тільки поле виробництва, та інтенсивний, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

32

Розуміння суті інтенсифікації буде неповним, якщо не враховувати того, що з нею пов'язані прогресивні методи організації праці та виробництва, які треба розглядати як найважливіші напрями інтенсифікації. Таким чином, під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці,

вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.

Загальні принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що використовуються для характеристики даного процесу.

Інтенсифікацію сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень засобів виробництва на одиницю земельної площі,

використанням різних технічних удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Інтенсифікація сільського господарства -- це об'єктивний і закономірний процес його розвитку, зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основі додаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головне в ній -- підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничих ресурсів -- земельних угідь,

трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Реалізація цього вимагає широкого використання досягнень науки і передового досвіду,

інтенсивних технологій і прогресивних форм організації виробництва.

33

У сучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не може бути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва.

Для проведення аналізу інтенсифікації сільського господарства визначають і детально вивчають дві групи показників: 1). показники, що характеризують рівень інтенсивності виробництва; 2). показники, що характеризують економічну ефективність інтенсифікації.

3.3. Підвищення продуктивності праці

Продуктивність праці – одна з найважливіших економічних категорій,

в якій найбільш повно відображається ефективність суспільного виробництва.

Тут акумулюється в тісному поєднанні ефективність використання робочої сили, земельних, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Підвищення продуктивності праці належить до вирішальних умов розвитку аграрного виробництва, і на цій основі забезпечення значного поліпшення матеріального добробуту українського народу, здійснення соціальних перетворень на селі.

Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці. Враховуючи, що кількість працюючих у сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а робочий день законодавчо регулюється і в історичному плані спостерігається скорочення його тривалості, то стає очевидним, що маса праці в цій галузі також має тенденцію до зменшення.

Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних і психічних можливостей людини. Тому зрозуміло, що збільшити виробництво сільськогосподарської продукції можна насамперед завдяки підвищенню продуктивності праці.

34

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему економічних показників. Це зумовлено особливостями даної галузі і, насамперед, незбігом робочого періоду з періодом виробництва.

У багатьох галузях аграрних підприємств продукцію одержують лише раз на рік, а працю витрачають цілорічно. Тому, застосовуючи систему показників продуктивності праці, можна, не очікуючи кінцевих результатів, враховувати проміжні, що характеризують затрати живої праці на окремих операціях, за

окремі проміжки часу, завантаженість працівників тощо.

Підвищення продуктивності праці прямо і безпосередньо пов'язане з досягненнями науково-технічного прогресу, із здійсненням всебічної інтенсифікації виробництва. Інтенсифікація, а отже, і підвищення фондо-і

енергоозброєності праці дозволяють в першу чергу заощаджувати живу працю, знижувати його витрати. На практиці це виражається у зростанні оброблюваних площ і поголів'я тварин на працівника, у зниженні затрати праці на одиницю земельної площі і на голову худоби і т.д. Один з основних шляхів зростання продуктивності праці полягає у прискоренні переходу до

комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів.

Комплексна механізація дозволяє різко скоротити витрати на одиницю продукції. Так, фактичні витрати праці на 1 ц приросту живої маси свиней складають 22 людино-годин, а при комплексній механізації, за розрахунками фахівців, їх можна скоротити до 2 людино-годин [27, c.203].

В одержанні максимальної кількості сільськогосподарської продукції при мінімальних затратах праці на її одиницю важливу роль відіграє раціональне розміщення виробництва по території країни, насамперед у тих природних зонах, де при інших рівних умовах забезпечується більш висока продуктивність праці. Важливе значення для сільськогосподарського виробництва має підвищення інтенсивності праці, що дозволяє заощадити не тільки живий і уречевлену працю, а й час.

В умовах безперервного зміцнення і вдосконалення матеріально-

технічної бази сільського господарства важливе значення мають кваліфіковані

35

кадри, здатні забезпечити високоефективне використання складних машин і

впровадження інших досягнень науково-технічного прогресу.

3.3. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Комплексна механізація ― основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки,

яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві.

Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність

36

сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних за-

конів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур,

мінеральних добрив, гербіцидів.

37

ВИСНОВКИ

Розглянувши статистичну звітність ТОВ «Велике Поле» та узагальнення теоретичних і методологічних положень про сучасний стан зерна України та обґрунтування шляхів зниження його собівартості можна зробити наступні висновки: аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденцію зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи господарства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

Подальший розвиток аналізу собівартості в теоретичному і практичному плані тісно пов’язан з розвитком суміжних наук, в першу чергу математики,

статистики, бухгалтерського обліку та інші. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-

економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків;

а також усіх складових собівартості.

Тобто , можемо сказати, що зниження собівартості забезпечує не тільки зростання прибутку підприємства, а і дає державі додаткові засоби, як для подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва, так і для поліпшення матеріального становища працівників.

38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1.Економіка сільського господарства: Навч. посібник / Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А. та ін.; за ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори.

- К.: Каравелла, 2009.

2.Економіка сільського господарства П.П. Руснак, В.В. Жебрак, М.М. Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П. Руснака. - К.: Урожай, 1998.

3.Лайко П.А., Борщ А.Г., Довженко І.І. Фінанси підприємств: Методичні рекомендації. - К.: НАУ, 2007.

4.Реформування та розвиток підприємництва агропромислового виробництва / За ред. П.Т. Саблука. - К: ІАЕ, 1999.

5.Дієсперов В. Визначення ефективності в сільськогосподарському підприємстві // Економіка України. - 2007. - №10.

6.Іванова Н.Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика. -

К.: Лібра, 2002. - 72 с.

7.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. - К.: Знання,

2005. - 662 с

8.Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник.-К.: Знання, 2005. – С. 316-354.

9.Калина А.В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. –

К.: МАУП, 2004.- С.92-111.

10.Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С.145-158.

11.Ковальов В.М., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Черненко І.М., Атаєва О.А. Економіка праці і соціально-трудові відносини. Навчальний посібник / За ред. В.М, Ковальова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С.62120.

12.Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник.- Львів: «Новий світ-2000», 2004.-С.86-127

39

13.Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.

Посіб. – К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2002. С. 157 – 160, 163 – 166. 14.Грибалев Н.П., Ігнатьєва І.Г. Бізнес-план. Практичне керівництво по

складанню. - СПб: «Белл», 1994.

15.Долан Едвін Дж. Мікроекономіка. - СПб: АТ «Санкт Петебург оркестр»,

1994.

16.К. Друрі Введення в управлінський і виробничий облік. - М: «Аудит»,

1994.

17.Ковальов В.В. Фінансовий аналіз - М: «Фінанси та статистика», 1996.

18.Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл Принципи бухгалтерського обліку. -

М: «Фінанси та статистика», 1994.

40