правильна еконміка — копия

Провівши аналіз структури посівних площ, можна зробити висновок, що загальна посівна площа у 2011 була найменшою,проте у 2013 мала високий

показник.

Таблиця 2.2.2

Структура витрат на основне виробництво у рослинництві на підприємстві ТОВ«Велике Поле» за 2013 рік

Можемо зробити висновок про те, що підприємство витрачає найбільше витрат на запасні частини, будівельні матеріали та на амортизацію основних засобів , а найменше витрат займає електроенергія.

2.3. Собівартість і рентабельність продукції зернових культур

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов’язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям,

переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках,

безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною.

Отже, товарна продукція — це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це — важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов

22

воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки [3].

Рівень товарності підприємства зображенно нижче у вигляді (таблиця

2.3.1.).

Аналізуючи таблицю (2.3.1), можна зробити висновок, що рівень товарності за досліджуваний період був найвищий у 2012 році у пшениці озимої ―

445,6%. але найменший рівень товарності гречки, який складав ― 14,77%.

Розглянемо яка структура виробничої собівартості та розмір статтей витрат 1 ц виробленої продукції зерна у ТОВ«Велике Поле» у таблиці 2.3.2

23

Таблиця 2.3.2

Структура виробничої собівартості та розмір статтей витрат на 1 ц

пшениці

Аналізуючи дані таблиці 2.3.2. щодо структури виробничої собівартості та розмір статтей витрат на 1 ц пшениці можна зробити наступні висновки. Найбільшу питому вагу у структурі витрат ТОВ «Велике Поле» на 1 ц пшениці у 2013 р.займають прямі матеріальні витрати та амортизація необоротних фондів, порівняно з 2012 роком. а найменшу питому вагу займають відрахування на соціальні заходи, в 2012-2013 роках.

Аналізуючи дані таблиці 2.3.2. щодо структури виробничої собівартості та розмір статтей витрат на 1 ц жита можна зробити наступні висновки.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат ТОВ «Велике Поле» на 1 ц жита найменшу питому вагу займають відрахування на соціальні заходи в 2012-

2013 роках ,а найбільшу питому вагу займають прямі матеріальні витрати та амортизація необоротних фондів, порівняно з 2012 роком..

Ціну реалізації 1 ц продукції та рівень товарності визначаємо за допомогою таких показників як реалізованої продукції(ц), виробленої продукції(ц), виручки від реалізації (тис. грн), і відповідно обчислюємо ціну реалізації 1 ц (грн.) та рівень товарності (%).

Рівень товарності продукції ― це відношення кількості реалізованої продукції до кількості виробленої продукції. Показник вимірюється у відсотках.

26

Рівень рентабельності — економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

Рентабельність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів

івитрат виробничих ресурсів. У сільському господарстві — це одержання максимального обсягу продукції з 1га землі з найменшими витратами засобів

іпредметів праці. Підвищення рентабельності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу.

Таблиця 2.3.4.

Рівень рентабельності ТОВ «Велике Поле»

27

Аналізуючи дані таблиці щодо рівня рентабельності, можна зробити висновок, що рівень рентабельності у 2011 має найбільший показник,

порівняно з 2013 роком.

Аналізуючи таблицю (2.3.5), можна зробити висновок, що рівень товарності за досліджуваний період був найвищий у 2012 році у пшениці озимої ― 445,6%; менший рівень товарності був у гречки (2012 рік) ―

14,77%.

Для того, щоб визначити вплив факторів на формування собівартості 1 ц

пшениці було використано метод ланцюгових підстановок. Спочатку було розраховано умовну собівартість (Сум.), тобто собівартість 1 ц при витратах звітного року до урожайності базисного року. Далі за відповідними

28

формулами було розраховано вплив кожного з факторів на собівартість за наступними етапами:

1. Вплив витрат на 1 га посіву на собівартість:

Ф1 = Сум. - Сбаз.

де Сум. – умовна собівартість 1 ц пшениці, грн./ц;

Сбаз. – базисна собівартість з 1 ц пшениці, грн.;

2. Вплив урожайності з 1 га на собівартість:

Ф2 = Сзвіт. – Сум.,

де Сзвіт. – звітна собівартість з 1 ц пшениці, грн..;

Сум. – умовна собівартість з 1 ц пшениці, грн./ц;

3. Перевірка:

Ф1 + Ф2 = С,

де Ф1 – витрати на 1 га посіву, грн.;

Ф2 – урожайність з 1 га, ц;

С – абсолютний приріст собівартості 1 ц пшениці, грн.;

Ф2 = 73111,1 – 107,7 = -73003,4 грн.

Висновок: за рахунок збільшення врожайності на 0,13 ц з 1 га,

собівартість пшениці зменшилась на 73003,4 грн.

4. Перевірка:

Ф1 + Ф2 = 72633,9 – (-73003,4) = - 369,5 грн.

Отже за досліджуваний період найвищий показник у пшениці, у 2013

році, а найменший у гречки.

30