2.7. Безготівкові і готівкові грошові операції підприємства.

Грошовий оборот – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. Грошовий оборот – це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

Грошовий оборот ділиться на 2 взаємопов’язані частини:

• сфера готівкового обігу;

• сфера безготівкового обігу.

Готівка, як правило використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщення коштів у банківських внесках, тощо.

У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється більшість операцій, в тому числі і розрахунки між підприємствами.

Готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова сфери обслуговують різні кола народно-господарського обороту, вони мають виконувати різні економічні завдання і працювати по-різному.

Структура грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримує саме з внутрішніх джерел. Їх частка становить 60-70% у загальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку та звітності, включають:

• виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;

• виручку від іншої реалізації;

• доходи від позареалізаційних операцій

Грошові розрахунки, які здійснюються підприємствами усіх форм власності, можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств, у якому можна виділити такі напрямки:

• розрахунки, пов’язані з процесом виробництва;

• розрахунки за результатами діяльності;

• внутрішньогосподарські розрахунки;

При виконанні господарських операцій, пов’язаних з продажем продукції, інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов’язання підприємства щодо розпорядження отриманими надходженнями в грошовій та інших формах виникають з моменту:

• зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства;

• оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства або інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує підприємство;

• оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання товарів при розрахунках кредитними або дебетовими картками та чеками.

При здійсненні товарообмінних операцій зобов’язання підприємства виникають з моменту:

• оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг;

• оприбуткування товарів;

• оформлення документа, що засвідчує факт отримання замовником робіт, послуг.

Безготівкові розрахунки не обмежуються лише банківськими операціями. В грошовому обороті можуть мати місце взаємні розрахунки. Основою організації безготівкових розрахунків у господарському обороті України є Інструкція “Про безготівкові розрахунки в національній валюті” затверджена постановою Правління Національного банку №135 від 29.03.2001 року, а готівкових – Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 року, а також Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Позичкові рахунки відкриваються юридичними і фізичними особами у банку. Такі рахунки призначаються для обліку кредиту, який здійснюється шляхом оплати розрахункових документів і нарахування на поточний рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитування.

1. Депозитні рахунки відкриваються на основі депозитного договору між власниками рахунка і установою банку на термін, затверджений у договорі. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка і після закінчення терміну зберігання повертаються на нього.

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженнями його власника, крім випадків безспірного стягнення та безакцетного списання коштів. Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так:

1. Щодо факту здійснення угоди:

• попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт та послуг;

• оплата за фактом реалізації угоди.

2. З точки зору умов оплати угоди.

• акцентна форма розрахунків;

• безакцентна форма розрахунків;

• акредитивна форма розрахунків;

• планові платежі;

• зарахування взаємної заборгованості;

3. За використовуваними платіжними засобами

• розрахунок платіжними вимогами, дорученнями;

• чекова форма розрахунків;

• вексельна форма розрахунків.

4. За джерелами коштів, які залучаються для фінансування угоди:

• за рахунок власних коштів підприємства;

• за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

• за рахунок коштів клієнта.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами розрахункових документів:

• платіжне доручення;

• платіжна вимога-доручення;

• чеки, векселя;

• акредитиви;

• інкасові доручення.

Платіжні доручення – це документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта на перерахування визначеної суми коштів доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів від дати оформлення. Доручення використовуються при розрахунках за товари та послуги, з бюджетом, банками, страховими компаніями, тощо.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня – вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість робіт, послуг, товарів; нижня – доручення платника своєму банку сплатити визначену суму коштів.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за продукцію (товари, роботи, послуги).

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження чекодавця (власника рахунка в установі банку-емітенту), сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму. Чеки з чекової книжки виписують в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ними товари та надання послуги.

В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами. Акредитив – це форма розрахунків, при яких банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний виконати платіж третій особі за поставлені товари. Виконані роботи та надані послуги, надати повноваження іншому виконуючому банку здійснити цей платіж.

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів у грошовому обороті взаємопов’язаний. Однак у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими ці переваги проявляються передусім у прискоренні та зручності роз рахунків, в економії витрат, пов’язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням.

Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, при безготівкових розрахунках грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Таблиця 2.7.1

Безготівкові і готівкові грошові операції у СВК «Поділля»

№	Показники	2008	2009	2010	2010 у % до 2008
1	Каса	-	4	1	-
2	Поточний рахунок в банку	8	20	12	150,0
3	Грошові кошти	8	24	13	162,5

Бачимо, що грошовий оборот СВК «Поділля» змінюється по роках, але порівнянно з 2008 роком грошові кошти значно зросли – на 62,5%.