Вступ

Сільське господарство є важливою галуззю національної економіки. Агропромислова політика сьогодні направлена на те, щоб зробити її високоефективною і істотно підвищити надійність забезпечення країни продукцією сільського господарства, поліпшити її якість. Ставиться завдання провести корінну перебудову економічних відносин в сільському господарстві. Сенс економічної реформи в сільському господарстві полягає в тому, щоб дати сільським жителям можливості для прояву самостійності, підприємництва і ініціативи, подолання відчуження сільських працівників від власності.

Передбачається відкрити широку дорогу найрізноманітнішим формам господарювання: колгоспам, радгоспам, агрофірмам, акціонерним, фермерським і особистим підсобним господарствам. Всі господарські формування можуть тісно взаємодіяти в соціально-економічній структурі суспільства, конкурувати між собою і на ділі доводити свою ефективність і перспективність.

Основні шляхи рішення цих завдань: демократизація господарського життя, приватизація державного майна, розвиток орендних відносин, вдосконалення форм управління, перехід до ринкової економіки.

Велику роль в рішенні цих завдань грає аналіз господарської діяльності підприємств, методика якого направлена на обґрунтування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використанню можливостей підвищення ефективності виробництва. За своїм змістом і завданням аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях національної економіки, проте він має деякі особливості в методиці його проведення, які обумовлені специфікою цієї галузі виробництва.

Предмет дослідження – фінансова і статистична звітність господарської діяльності аналізованого підприємства.

Об'єкт дослідження є діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок».

Джерела інформації:

1. «Баланс» (Форма №1);

2. «Звіт про фінансові результати» (Форма №2);

3. «Звіт про рух грошових коштів» (Форма № 3);

4. «Звіт про власний капітал» (Форма № 4);

5. «Примітка до річної фінансової звітності» (Форма №5);

6. «Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства» (Форма № 50 сг);

7. Статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок».

Розділ 1. Виробничо – економічні умови підприємства і ефективність їх використання.

1. Природні умови і організаційна структура.

Підприємство СТОВ «Світанок», виробничу діяльність якого я аналізуватиму, розміщене в Калинівському районі Вінницької області, приблизно 230 км від Києва.

Для дослідження діяльності СТОВ «Світанок» слід врахувати природні умови в яких розвивається дане господарство, для цього потрібно згадати, що Вінницька область розташована в центральній частині України, на правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин.

На Заході Вінницька область межує з ЧернівецькоютаХмельницькою, на Півночі – з Житомирською, на Сході - зКиївською,КіровоградськоютаЧеркаською, на Півдні - зОдеськоюобластями та зМолдовою.

У Вінницькій області – густа мережа річок, що належить до басейнів трьох великих рік – Південного Буга (приблизно 62% території), Дністра (28%) та Дніпра (10%). Вони мають переважно снігове й дощове живлення і належать до типу рівнинних. Взагалі у області протікає 241 річка. Найбільшою річкою, що на значному протязі (317 км) протікає по території області і ділить її на дві майже рівні частини, є Південний Буг, який у межах області приймає 14 приток з лівого боку і стільки ж з правого. Найбільші притоки: Згар, Рів, Дохна, Соб, Снивода, Постолова, Десна. 

Клімат області помірно-континентальний, з м’якою зимою і теплим літом. Пересічна температура січня –4°С - –6°С; липня +18,6°С, +20,5°С. Період температури понад +10°С становить 155–180 днів, вегетаційний період – близько 200 днів. Річна кількість опадів 440–590 мм. Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм). Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм. 

Ґрунти області переважно опідзолені. На Північний Схід переважають чорноземи, є лучні ґрунти. Ґрунтово-кліматичні умови Вінницької області сприяють овочівництву, садівництву й виноградарству. 

У тваринництві переважає молочно-м’ясне скотарство й свинарство. Розвинені птахівництво, ставкове рибництво та бджільництво. Тваринництво має сприятливу кормову базу, яку забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової), кормові культури. 

Підприємство створено з метою забезпечення народного господарства України сільськогосподарською продукцією і діє на підставі Статуту та чинного законодавства України.

Основними напрямками дiяльностi пiдприємства згiдно статуту є:

— виробництво i реалiзацiя продукції рослинництва та тваринництва;

— надання послуг населенню та стороннім організаціям;

—проведення торговельної діяльності;

— виробництво та реалізація несільськогосподарської продукції.

До складу господарства входять виробничі (1 тракторна бригади, Молочно товарна ферма, ферма по вирощуванню молодняка ВРХ. свиноферма), а також обслуговуючі та допоміжні підрозділи ( автопарк, склади, тік, млин, деревообробний цех ) які розташовані в межах одного населеного пункту.

Клімат сприяє вирощуванню зернових культур , цукрового буряку , а також інших технічних культур.

На території області відкриті джерела мінеральних вод — в Хмільнику (радонові води), с.Житники, поблизу м.Козятин і в с.Липовці. Таким чином, мінерально-сировинні ресурси Вінницької області створюють хорошу базу для швидкого розвитку її промисловості.

2. Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання. Спеціалізація підприємства.

Основою матеріального і духовного виробництва є земельні ресурси. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона — головний засіб виробництва.

Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, крім уже розглянутих, має ще ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання для виробництва продукції. Так, земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створенні якої вони брали участь. У процесі виробництва вона за правильного її використання підвищує свою родючість, а тому є вічним засобом виробництва. Однак вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється. Як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва землю не можна замінити жодними іншими засобами праці.

Крім того, в сільському господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах.

Проаналізуємо структуру угідь в СТОВ «Світанок».

Таблиця 1.2.1.

Сільськогосподарські угіддя та їх структура в СТОВ «Світанок»

Угіддя	2009			2011			2011 у % до 2009
	га	%	га		%
Всього с.-г. угіддь,га	1741	100	1667		100	95,75
у тому числі рілля	1699	97,59	1667		100	98,12

Аналізуючи структуру земельних угідь підприємства можна зробити висновки, що складову частину сільськогосподарських угідь господарства займає рілля, що свідчить про високий ступінь розораності. Також структурі сільськогосподарських угідь спостерігаються незначні коливання. Площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно з 2009 зменшилася майже на 4,2%, або на 74 га.

Трудові ресурси – важливий фактор виробництва. Від кваліфікації працівників, їх професійної підготовки залежить і результат виробництва, і його економічна ефективність. Проаналізуємо динаміку трудоввих ресурсів в СТОВ «Світанок».

Таблиця 1.2.2.

Динаміка трудових ресурсів і їх використання в СТОВ «Світанок»

Показники	2009	2010	2011	2011 у % до 2009
Середньорічна чисельність працівників, осіб	155	133	101	65,16
У тому числі : рослинництва	52	53	48	92,31
тваринництва	103	48	85	85,52
Відпрацьовано у с.-г. виробництві вього, тис. люд.-год.	370,623	318,018	241,503	65,2
У тому числі : рослинництва	124,338	126,729	114,773	92,3
тваринництва	246,285	114,773	203,245	82,5
Відпрацьовано одним працівнико за рік, люд.-год.	1,27	1,09	0,82	65,2
У тому числі : рослинництва	0,42	0,43	0, 39	62,3
тваринництва	0, 84	0,39	0,69	82,5
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього	1,3	1,1	0,8	61,5
У тому числі : рослинництва	0,4	0,4	0,3	75
тваринництва	0,8	0,3	0,7	87,5

Аналізуючи дані таблиці відзначимо, що йде скорочення працівників всіх категорій. Особливо різке зниження спостерігається в кількості працівників тваринництва.

В цілому по підприємству за досліджуваний період середньооблікова чисельність працівників зменшилась на 34,8 % (54 чол.). В тому числі: у рослинництві вона зменшилась на 7,7 % ( 4 чол.); у тваринництві – зменшилась на 14,5 % ( 18 чол.). Коефіцієнт використання трудових ресурсів зменшився на 38,5 %.

Здійснення процесу виробництва неможливе без використання засобів праці. Засобами праці на підприємстві виступають основні фонди. Основні фонди - це економічна форма сукупності матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду, які цілком і в незмінній натуральній формі споживаються у виробничих і невиробничих процесах і постійно втрачають свою вартість по частинам, переносячи її на готову продукцію. Вони характеризують рівень розвитку продуктивних сил, матеріальною основою організаційно-технологічних процесів. За роллю у процесі виробництва і способом перенесення вартості на створюваний продукт засоби виробництва поділяють на засоби праці і предмети праці.

Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, динаміка основних фондів, озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), розмір та структура енергетичних засобів, забезпеченість енергоресурсами (енергоозброєність), забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості.

Капіталозабезпеченність вимірюється як відношення середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Капіталоозброєність праці знаходиться діленням середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на середньорічну чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Капіталовіддача в сільському господарстві визначається, як відношення вартості валової сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (виробнича фондовіддача). Розмір цього показника залежить як від виходу, так і від розміру і складу основних засобів. Так, недостача окремих видів основних засобів, наприклад збиральної техніки, складських приміщень, позначається на використанні інших їх видів у виробництві та збереженні продукції.

Капіталомісткість в сільському господарстві визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 грн. до вартості валової сільськогосподарської продукції.

Норма прибутку визначається відношенням прибутку до суми основних і оборотних фондів, виражена у відсотках.

Таблиця 1.2.3.

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник	2009	2010	2011	2011 у % до 2009 рр
Вартість основного капіталу, тис. грн.	1776,7	1949	2115,5	119,1
на 1 га с.-г. угідь	1,02	1,2	1,1	107,8
на 1 середньорічного працівника	11,5	14,6	20,9	181,7
Капіталомісткість продукції, грн.	3,8	4,6	5,4	142,1
Норма прибутку, %	0,04	0,05	0,03	Х

Виходячи з даних таблиці, бачимо, що, за досліджуваний період часу, середньорічна вартість основного капіталу господарства збільшилась на 19,1% або на 338,8 тис. грн. У порівнянні з 2009 роком. Капіталомісткість збільшилася в даному підприємстві на 42,1 %. Потрібно також відмітити незначне зменшення норми прибутку – на 0,01% порівняно з 2009 роком.

Одним із важливих напрямів підвищення економічної ефективності аграрного сектора є оптимальна спеціалізація та концентрація виробництва. Конкретні форми цього процесу постійно змінюються й удосконалюються залежно від розвитку продуктивних сил сільськогосподарського виробництва і підвищення рівня його усуспільнення.

Дослідженнями встановлено, що великі спеціалізовані господарства мають можливість широко впроваджувати нові науково-технічні досягнення, здійснювати найвигідніший розподіл і кооперацію праці між окремими внутрішньогосподарськими структурами, вдосконалювати технологію виробництва та організацію праці. Тут значно ефективніше використовується основний засіб виробництва — земля, матеріально-технічні та трудові ресурси.

Всі галузі на основі технологічних, виробничих і економічних зв'язків структуруються і об'єднаються в одну галузь, яка називається сільське господарство. Однак крім багатогалузевих господарств, які займаються виробництвом багатьох видів продукції виділились окремі підприємства, які спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції.

Для визначення спеціалізації розглянемо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції СТОВ «Світанок» в таблиці 1.2.4.

Таблиця 1.2.4.

Структура грошових надходжень від реалізації с.-г. продукції у СТОВ «Світанок»

Види продукції	2009		2011		2011 р. до 2009 р. %
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові і зернобобові	1253,4	68,2	1418,4	71,6	113,2
Соняшник	-	-	154,9	8,4	-
Картопля	-	-	-	-	-
Цукровий буряк	571,1	30,9	273,9	16,9	47,9
Інша продукція рослинництва	3,9	0,9	23,8	3,1	610,2
Усього по рослинництву	1842,7	54,3	2131,1	71,4	115,7
Тваринництво:
ВРХ	1052,8	70,7	359,4	42,0	34,1
Молоко	285,0	19,9	264,5	30,9	92,8
Продукція свинарства	101,2	6,8	59,1	6,9	58,4
Інша продукція тваринництва	39,5	2,6	172,2	20,2	435,9
Усього по тваринництву	1491,9	45,7	855,2	28,6	57,3
Разом по тваринництву і рослинництву	3390,6	100	2986,3	100	88,1

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що у СТОВ «Світанок» галузями спеціалізації були вирощування зернових і ВРХ. Так, у 2009-2011 роках зернові займали 68,2%, 71,6% а розведення ВРХ 70,7% , 42% відповідно. Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реалізація зернових порівняно з 2009 роком зросла на 13,2%, а загальна частка рослинництва зросла на 15,7% .

Серед тваринницьких галузей динаміка показала, що молочне скотарство знизилося на 7,2% . Галузь свинарства зменшилася на 41,6 %.

Економічна ефективність – це кінцевий корисний результат використання виробничих ресурсів у підприємстві у порівнянні із витратами на це виробництво. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію це зробити неможливо. Тому використовують систему показників за допомогою яких проведемо аналіз і зробимо висновки щодо напрямків і резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 1.2.5

Результати господарської діяльності підприємства СТОВ «Світанок»

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. до 2009 у %
Вартість валової продукції,тис. грн. в т.ч.:
на 1 працівника
на 1 грн. виробничих витрат
Операційний прибуток, грн.	336,1	324	115
на 1 середньорічного працівника
на 1 га с.-г. угідь
Рівень рентабельності, %

Розділ 2. Організація фінансів підприємства.

2.1. Характеристика капіталу підприємства.

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Управління власним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами.

Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти, одержані від продажу майна, стійкі пасиви). Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників і величина якого регулюється законодавством.

Зовнішнє фінансування - це кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства. До них належать:

1) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:

· продаж акцій, облігацій;

· кредит;

· операції з валютою та дорогоцінними металами;

· проценти і дивіденди за цінними паперами інших емітентів.

2) кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:

· державні бюджетні субсидії;

· страхові відшкодування;

· фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

Кредит - це надання відповідних грошових сум в борг на певний час за відповідну плату (проценти).

Майновий кредит - передача в борг нерухомості або інших матеріальних цінностей. Тому такі форми фінансування як оренда і лізинг є спільними формами довгострокового фінансування.

Оренда  - засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння та користування майном.

В оренду можуть бути передані:

· земля та інші природні ресурси;

· структурні підрозділи або підприємство в цілому;

· окремі будівлі, транспортні засоби, обладнання;

· інші матеріальні цінності.

Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.

Довгострокові зобов’язання включають до свого складу: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

До поточних зобов’язань звичайно належать:

- заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших платежах;

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги;

- заборгованість з оплати праці;

- заборгованість зі страхування;

- авансові платежі замовників;

- короткострокові кредити банку;

- нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

2.2. Виручка від реалізації продукції.

Для фінансової діяльності підприємства будь-якого галузевого спрямування та частина його валового доходу, що являє собою виручку від реалізації (як власної товарної продукції, так і іншої реалізації), має величезне значення під кутом зору забезпечення умов для нормальної життєдіяльності. З цього погляду особливий інтерес для підприємств має обсяг реалізації продукції, за якою завершені розрахунки з покупцями, тобто за якою одержані кошти за відвантажену (відпущену) продукцію покупцям або завершені розрахунки в інший спосіб (бартер, залік тощо). Саме обсяг такої реалізації є важливим об'єктом внутрішнього господарського планування.

Планування обсягу реалізації і надходження виручки від реалізації фінансова служба підприємства здійснює з залученням відповідної інформації, якою володіють інші функціональні підрозділи — планово-економічний відділ, відділ збуту, бухгалтерія.

Плановий обсяг виручки від реалізації товарної продукції (Р) обчислюється за всіх відомих методів планування з використанням так званого «рівняння товарного балансу» за формулою:

Р = ОП + Т – ОК, де (1)

Т – обсяг товарної продукції на рік (квартал, місяць тощо) за планом підприємства;

ОП і ОК – перехідні залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції відповідно на початок і на кінець планового періоду.

Якщо у формулі (1) елементи ОП і ОК включають лише перехідні залишки готової продукції на складах підприємств, вона використовується для планування обсягу реалізації товарної продукції у законодавчо встановленому розумінні терміна «реалізація» («продаж»). Ці елементи включають також залишки реалізованої, але не оплаченої продукції, бо саме такий показник обсягу виручки від реалізації найнеобхідніший для організації фінансової роботи.

Дані для розрахунку про плановий обсяг виробництва товарів і послуг фінансовий відділ отримує від планово-економічного відділу, а перехідні залишки нереалізованої продукції у готовій продукції на складах, відвантаженої, але не оплаченої продукції обчислює самостійно, залучаючи необхідну інформацію бухгалтерського обліку й відділу збуту.

Виручку від іншої реалізації більшість підприємств не планує, бо вона найчастіше має разовий характер. Якщо ж підприємство має сталі надходження (наприклад від надання автотранспортних послуг своїм працівникам і на сторону, відпуску теплової енергії для опалення й подачі гарячої води у житлові будинки та об'єкти комунального господарства, або від продажу продукції свого підсобного сільського господарства тощо), вони плануються тими ж методами, які використовуються в плануванні обсягів виручки від реалізації основної продукції підприємства.