21. Імунодефіцитний стан. Методи діагностики та лікування. Класифікація імуномодуляторів.

 Некоторые лабораторные тесты, используемые для диагностики иммунодефицитов животных

Тип клеток	Количественные методы определения	Методы определения функциональной активности
Т	Лейкограмма Метод спонтанного розеткообразования	· Реакция гиперчувствительности замедленного типа (in vivo) · Реакция бласттрансформации · Реакция отторжения трансплантата (экспериментальная)
В	· Метод иммунофлюоресценции · Метод комплементарного розеткообразования · Метод гемолитических бляшек · Радиальная иммунодиффузия · Ракетный иммуноэлектрофорез · Иммуноферментный анализ · Радиоиммунный анализ · Реакция бласттрансформации (с митогеном лаконоса)	Иммунизация (иммунный ответ in vivo на введение вакцин)
Нейтрофилы	Лейкограмма Световая микроскопия Электронная микроскопия	·Метод исследования миграции лейкоцитов с использованием камеры Бойдена · Определение фагоцитарного индекса · Определение бактерицидной активности · Реакция восстановления нитросинего тетразолия · Хемилюминесценция
Комплемент	Радиальная иммунодиффузия	Определение гемолитической активности комплемента (СН50)

Ниже приведены некоторые общие принципы применения иммуномодуляторов у больных с вторичной иммунологической недостаточностью.

• Иммуномодуляторы назначают в комплексной терапии одновременно с антибиотиками, противогрибковыми, противопротозойными или противовирусными средствами.

• Целесообразно как можно раньше, с первого дня применения химиотерапевтического этиотропного средства, назначать иммуномодуляторы.

• Иммуномодуляторы, действующие на фагоцитарное звено иммунитета, можно назначать больным как с выявленными, так и с невыявленными нарушениями иммунного статуса, т. е. основанием для их применения является клиническая картина.

• При наличии в данном лечебно-профилактическом учреждении соответствующей материально-технической базы применять иммуномодуляторы целесообразно на фоне иммунологического мониторинга, который следует осуществлять вне зависимости от наличия или отсутствия исходных изменений в иммунной системе.

• При проведении иммунореабилитационных мероприятий, в частности при неполном выздоровлении после перенесенного острого инфекционного заболевания, иммуномодуляторы можно применять в виде монотерапии.

• Понижение какого-либо параметра иммунитета, выявленнoe при иммунодиагностическом исследовании у практически здорового человека, не обязательно является основанием для назначения ему иммуномодулирующей терапии.

12. Основи узд за патології нирок і сечового міхура.

Нирки. Розташовані в місці оптичного перетину нижньої реберної дуги з прямим м’язом спини. Бобоподібні, з чіткими рівними контурами. Виділяють: капсулу, паренхіму (кірковий шар), мозковий шар, ниркову миску.

Топографічні аномалії нирок

Нефроптоз – зміна положення нирки. Буває 1- і 2-сторонній.

Вогнищеві порушення паренхіми нирок

Прості кісти – окремі анехогенні утворення з рівними чіткими контурами і тонкими стінками.

Полікістоз – скупчення простих кіст. Нирки збільшені, капсула нерівна.

Абсцес – окреме анехогенне утворення з рівними чіткими контурами і товстими гіперехогенними стінками. В порожнині – опалесцюючий осад. Нирка збільшена.

Гематома – «свіжа» - анехогенне утворення неправильної форми з тонкими стінками → ущільнення стінок, опалесцюючий осад → солідні гіперехогенні утворення неправильної форми (через 2 тиж) → зникає через 4 тиж.

Вогнищева неоплазія – нирка збільшена, капсула нерівна, різна ехогенність пухлини, візуалізуються кровоносні судини до пухлини.

Дифузні порушення паренхіми нирок

Гострий нефрит – орган збільшений, форма збережена, контури рівні і чіткі, паренхіма гіпоехогенна, поступово яскравіше візуалізується капсула, ЧМС розширена, добре візуалізуються сечоводи.

Хронічний нефрит – орган збільшений або N, рівні чіткі контури, бобоподібна форма, паренхіма гіперехогенна, капсула погано візуалізується, ЧМС значно розширена, миска дає тінь.

Нефроз – Nрозмір, контури рівні чіткі, округлої форми, паренхіма гіперехогенна, ЧМС без змін.

Гідронефроз – розширення мисок, збільшення нирок, округла форма → округле або овальне утворення з рівними чіткими контурами, тонкий шар паренхіми гіперехогенний, капсула погано диференціюється, майже весь об’єм нирки займає анехогенний рідкий вміст, добре візуалізуються звивисті сечоводи.

Нефросклероз – розмір нирок неспецифічний, форма округла, паренхіма гіперехогенна, капсула не диференціюється, ЧМС зменшена → нирка як окреме гіперехогенне утворення з рівними чіткими контурами, капсула не диференціюється, в центрі окремі анехогенні структури.

Забій нирки – нирка збільшена, паренхіма гіпоехогенна, не диференціюється від ЧМС, капсула диференціюється добре (крім розриву → в черевній порожнині вільна рідина, контури нирки нечіткі), гематоми.

Патологія акумулюючої системи

Нирковокам’яна хвороба – окремі гіперехогенні утворення, дають сильну тінь, камені в паренхімі, мисці, проксимальному відділі сечовода, при мінералізації ЧМС – яскрава тінь від миски.

Сечовий міхур. Сканується між лобковою кісткою і пупком. Умови – помірне наповнення міхура, звільнення прямої кишки. Лежачи на спині або на боці (ДВ- та Л-проекції), або стоячи (ВД-проекція). В сагітальній та сегментарній площинах.

Патологія сечового міхура

Розрив сечового міхура – в черевній порожнині вільна рідина і обривки сечового міхура.

Згустки крові – нерівні контури, гіпоехогенні, рухливі і легко переміщаються адекватно переміщенню тварини, не дають тіней.

Уроцистит (тільки сильний) – стінка потовщена, в порожнині опалесцюючий осад (лейкоцити, кров’яні згустки).

Хронічний уроцистит – відшаруваня стінки (2-контурна гіперехогенна стінка).

Камені в сечовому міхурі – камені як добре окреслені гіперехогенні структури, дають чітку тінь.

Новоутворення в сечовому міхурі – прилягаючі до стінки утворення різної форми і ехогенності, не дають тінь.