Життя і творчість олени теліги

Дата

Подія

21.07.1907

1912 р.

1917 р.

1918-1919 рр.

1919 р.

Навесні1922 р.

Липень 1922 р.

1929

1929—1939 р.

1932 р.

1937 р.

1937 р.

1939-1941

1941 р.

1941-1942 рр.

1942 р.

22.02.1942 рр.

Народилась в Іллінському під Москвою в інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родині: мати — донька православного священика; батько Іван Опанасович Шовгенів — знаний фахівець, гідротехнік-практик.

Коли дівчинці було п'ять років, Шовгенови переїхали до Петербурга.

Після Лютневої революції родина Шовгеневих повернулась до Києва, де батько став міністром Української Народної Республіки.

Родина мешкає в Києві. У Києві Олена навчається в Жіночій гімназії Олександри Дучинської; вивчає українську мову поряд з російською, німецькою, французькою.

Олена переходить навчатися в народну школу.

Батько, урядовець УНР, разом зі старшим сином опинилися в еміграції в Чехословаччині, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах.

Матері Олени разом з донькою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу

Оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині, де на той час ректором Української господарської академії був її чоловік.

Саме в Чехії Олена спочатку отримує атестат, а потім закінчує історико-філологічний факультет Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним.

Разом з чоловіком вона жила і працювала у Варшаві, беручи активну участь у громадському житті. З вибухом Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі — ще з 1929 року, коли у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре — і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів.

Олена почала активно співпрацювати з «Вісником» Д. Донцова.

Виступаючи перед Українською Студентською громадою у Варшаві, Теліга висловлює своє захоплення фашистськими рухами у Європі.

В Кракові Олена Теліга запізналася з Олегом Ольжичем: тоді ж вступила в Організацію Українських Націоналістів, де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі.

У Кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево».

У складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де взяла участь у заснуванні Української національної ради. У Києві організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією«Українського слова» Івана Рогача, що знаходилась на Бульварно-Кудрявській вулиці, видає тижневик літератури і мистецтва«Літаври».

Заснувала і редагувала журнал «Літаври», який знаходився під постійним наглядом фашистів.

Олену Телігу арештувало гестапо.

Олену Телігу разом із Михайлом Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.