6. Було здано на зберігання перевізникові

7.не було здано на зберігання перевізникові

Відповідно до Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року перевізник і пасажир можуть укласти угоду про те, що відповідальність може бути покладено на перевізника тільки за вирахуванням франшизи, яка не перевищує ________у разі пошкодження автомашини і ________на пасажира в разі втрати або пошкодження іншого багажу, причому цю суму має бути вирахувано з розміру втрати або пошкодження.

1. 1.650 франків

2. 1.850 франків

3. 1.750 Франків

4. 2.750 франків

5.300 франків

6.250 франків

7. 200 франків

Хто із суб’єктів є відповідно до Закону України “Про режим іноземного інвестування” іноземними інвесторами:

1.спільні підприємства

2. юридичні особи, створені відповідно до законодавства України

3.держави

4. юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України

5. фізичні особи – громадяни України, які не мають постійного місця проживання на території України і обмежені у дієздатності

6. фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності

7.фізичні особи – громадяни України, які мають постійне місце проживання на території України і не обмежені у дієздатності

Хто із суб’єктів є відповідно до Закону України “Про режим іноземного інвестування” іноземними інвесторами:

1.держава Україна

2.держави

3. іноземні держави

4. неурядові утворення

5.політичні партії

6. спільні урядові організації

7. міжнародні урядові та неурядові організації

Відповідно до ЗУ «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в:

1. цінних паперах;

2. дорогоцінних металах;

3. іноземній конвертованій валюті ;

4. об’єктах іноземного інвестування;

5. банківських металах іридієво-платинової групи;

6. валюті України;

7. відсутня правильна відповідь.

ЗУ «Про режим іноземного інвестування» передбачені наступні гарантії у разі зміни законодавства:

1. зазначені гарантії поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля;

2. якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в другому розділі даного Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі;

3. до прав і обов’язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент внесення відповідних змін;.

4. якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в другому розділі даного Закону, то протягом п’яти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі;

5. до прав і обов’язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент її укладення.

6. зазначені гарантії поширюються на зміни законодавства, що не стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля;

7. до прав і обов’язків сторін, визначених договором застосовується законодавство України, чинне на момент внесення відповідних змін.

ЗУ «Про режим іноземного інвестування» передбачені наступні гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб:

1. іноземні інвестиції в Україні підлягають націоналізації;

2. державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій;

3. державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції у випадках здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій;

4. державні органи мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій;

5. іноземні інвестиції в Україні підлягають реквізиції;

6. реквізиція у випадку здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій не може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України;

7. іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

ЗУ «Про режим іноземного інвестування» передбачені наступні гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності:

1. інвестор має право на повернення своїх інвестицій в сумі фактичного внеску зі сплатою мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України;

2. інвестор має право на повернення не пізніше одного року з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування;

3. інвестор не має право на повернення своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування;

4. інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій виключно у натуральній формі;

5. інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування;

6. інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня початку цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування;

7. інвестор має право на повернення своїх інвестицій в сумі фактичного внеску без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюються:

1. Міністерством юстиції України;

2. Урядом Автономної Республіки Крим;

3. Кабінетом Міністрів України;

4. Міністерством закордонних справ України;

5. обласними, Київською та Севастопольською міськими радами народних депутатів;

6. обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

7. органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ЗУ «Про режим іноземного інвестування», в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України, підлягають розгляду спори:

1. усі спори за участю іноземного інвестора;

2. між іноземними інвесторами та юридичними особами, зареєстрованими на території України;

3. між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій;

4. між іноземними інвесторами;

5. між іноземними інвесторами та фізичними особами- підприємцями, зареєстрованими на території України;

6. діяльності підприємств з іноземними інвестиціями;

7. відсутня правильна відповідь.

Міжнародно-правове регулювання питань, пов’язаних із інвестиційною діяльність, складають:

1. Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р.;

2. ЗУ «Про інвестиційну діяльність»;

3. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

4. Віденська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р.;

5. Бернська конвенція про застосування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій 1985р.;

6. Договори про правову допомогу при здійсненні інвестиційної діяльності;

7. Сеульська конвенція про застосування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій 1985 р.

8. Відповідно до ЗУ «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

1. інноваційної діяльності;

2. інвестування в майбутньому;

3. іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

4. спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав;

5. взаємного інвестування;

6. одноособового інвестування;

7. відсутня правильна відповідь.

Відносини, пов’язані з іноземними інвестиціями регулюються:

1. 1.ЗУ «Про інвестиційну діяльність» 1991 р.;

2. ЗУ «Про режим іноземного інвестування» 1996;

3. ЗУ «Про іноземні інвестиції» 1992 р.;

4. ЗУ «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» 1994 р.;

5. ЗУ «Про режим іноземного інвестування» 2000 р.;

6. ЗУ «Про іноземне інвестування»;

7. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Правильними положеннями щодо відмови в державній реєстрації іноземних інвестицій згідно ЗУ «Про режим іноземного інвестування» є наступні:

1. відмова не може бути оскаржена у судовому порядку;

2. відмова може бути здійснена в усній формі;

3. відмова має бути здійснена не пізніше ніж через 2 дні після подачі документів для державної реєстрації;

4. відмова з мотивів її недоцільності не допускається;

5. відмова можлива з мотивів її недоцільності;

6. відмова можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації;

7. відсутні правильні відповіді.

Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів застосовуються:

1. до будь-якого договору залізничного перевезення пасажирів за плату або безоплатно, якщо місце відправки і призначення розміщені в двох різних державах-членах;

2. до будь-якого договору залізничного перевезення, якщо місце відправки і призначення розміщені в двох різних державах-членах;

3. до будь-якого договору залізничного перевезення, якщо місце відправки і призначення розміщені в однакових державах-членах;

4. до договорів перевезення, в яких вантажовідправник та вантажоодержувач зареєстровані в різних державах;

5. до договору залізничного перевезення пасажирів залежно від місця проживання або місця роботи і національності сторін, що укладають договір;

6. якщо міжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає окрім міжнародного залізничного перевезення, ще й автомобільні перевезення або перевезення внутрішніми судноплавними лініями всередині держави-члена;

7. на перевезення між станціями сусідніх держав, якщо інфраструктура цих станцій керується одним або кількома підприємствами , що управляють інфраструктурою , що належить до однієї й тієї самої держави.

Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів застосовуються:

1. до будь-якого договору залізничного перевезення вантажів;

2. до договорів залізничного перевезення вантажів між двома країнами, без транзиту через третю;

3. до будь-якого договору залізничного перевезення вантажів за плату, якщо місце приймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані в двох різних державах-членах;

4. якщо міжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, крім залізничного перевезення через кордон, ще й автомобільні перевезення або перевезення внутрішніми судноплавними лініями всередині держави-учасниці;

5. залежно від місцезнаходження або національної належності сторін, що укладають договір;

6. до договорів перевезення, в яких вантажовідправник та вантажоодержувач зареєстровані в різних державах;

7. на перевезення між станціями сусідніх держав, якщо інфраструктура цих станцій знаходиться в управлінні одного або кількох підприємств, які управляють інфраструктурою і належать до однієї держави.

Держави-члени можуть укласти угоди, що передбачають відступи від Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів:

1. щодо перевезень, що здійснюються виключно поміж двома станціями, розміщеними по один і інший бік кордону, якщо між ними і кордоном немає іншої станції;

2. щодо перевезень, що здійснюються виключно поміж двома станціями, розміщеними по один і інший бік кордону, якщо між ними і кордоном є інша станція;

3. щодо перевезень, які здійснюються не рідше як раз на тидень;

4. щодо перевезень, що здійснюються двома державами-учасницями і проходять транзитом через державу, що не є учасником;

5. щодо перевезень, що здійснюються двома державами-учасницями і проходять транзитом через державу, що є учасником;

6. у випадках, які передбачені документом, що підтверджує укладення договору міжнародного перевезення пасажира;

7. у випадках, які передбачені національним законодавством перевізника.

Женевська конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року застосовується до:

1. будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться в одній країні, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін;

2. будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у різних країнах;

3. якщо транспортний засіб, що містить вантаж, частину шляху здійснює іншими видами транспорту та вантаж вивантажується з транспортного засобу;

4. будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін;

5. якщо транспортний засіб, що містить вантаж, частину шляху здійснює по морі, залізниці, внутрішнім водним шляхом або повітряним транспортом, вантаж з транспортного засобу не вивантажується;

6. до перевезень обстановки і меблів при переїздах;

7. до перевезень, які здійснюються відповідно до будь-якої міжнародної конвенції.

Правила перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав - учасниць Співдружності Незалежних держав (Додаток до Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу 1997 року) передбачають наступні колізійні норми:

1. порядок зберігання багажу регулюється чинним законодавство держави, в якій здійснюється зберігання;

2. у разі повернення квитка автовокзалу не пізніше ніж за дві години до відправлення автобуса міжнародного сполучення пасажиру повертається вартість квитка за вирахуванням передбаченого збору за попередній продаж квитка;

3. порядок зберігання багажу регулюється чинним законодавство держави, в якій має постійне місце проживання чи реєстрації пасажир;

4. видача, продовження та анулювання ліцензій на виконання міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до законодавства у державі місці відправлення автобусів;

5. сума оголошеної вартості багажу повинна бути визначена пасажиром у національній валюті держави-відправника та зазначена у багажній квитанції;

6. водій і пасажири автобуса міжнародного сполучення повинні мати належним чином оформлені документи на право перетину кордону;

7. видача, продовження та анулювання ліцензій на виконання міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до законодавства у державі реєстрації автобусів.

Положення Конвенції ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 року застосовуються до всіх договорів змішаного перевезення із одного місця в інше, які знаходяться в двох державах, якщо:

1. вказане в договорі змішаного перевезення місце, в якому вантаж приймається оператором змішаного перевезення, та місце доставки вантажу знаходяться в одній із Договірних держав;

2. вказане в договорі змішаного перевезення місце, в якому вантаж приймається оператором змішаного перевезення, знаходиться в одній із Договірних держав;

3. оператор змішаного перевезення є громадянином однієї з Договірних держав;

4. вантажовідправник має відмінне місце реєстрації від вантажоодержувача, але хоча б один із них зареєстрований у Договірній державі;

5. договір перевезення вантажу був укладений на території однієї із Держав учасниць;

6. вказане в договорі змішаного перевезення місце доставки вантажу оператором змішаного перевезення знаходиться в одній з Договірних держав;

7. сторони договору змішаного перевезення вантажу є громадянами однієї з Договірних держав.

Положення Женевської конвенції про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом 1990 року застосовуються:

1. до шкоди, спричиненої радіоактивними речовинами;

2. до шкоди, завданої на території держави – учасниці і в результаті інциденту, який відбувся на території держави-учасниці;

3. до шкоди, завданої на території держави – учасниці і в результаті навмисних винних дій перевізника чи вантажовідправника, які відбулися на території держави-учасниці;

4. до заходів щодо допомоги при зменшенні такої шкоди;

5. до попереджувальних заходів, прийнятих для попередження або зменшення такої шкоди;

6. до шкоди, завданої під час перевезення небезпечного вантажу морськими суднами;

7. до шкоди, завданої під час перевезення небезпечного вантажу повітряними суднами.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), багаж видається:

1. при його оплаті;

2. незалежно від наявності у пассажира його квитка;

3. при відсутності у ньому небезпечних та заборонених для перевезення речовин;

4. при оплаті за перевезення;

5. відсутня правильна відповідь;

6. при пред’явленні багажної квитанції;

7. при оплаті (при необхідності) витрат, пов’язаних з перевезенням багажу.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), до видачі багажу власнику багажної квитанції прирівнюється:

1. передача вантажу митним органам або податковій установі в їхніх експедиційних приміщеннях або складах, якщо вони не знаходяться під охороною перевізника;

2. передача багажу митним властям або податковій установі в їхніх експедиційних приміщеннях або складах, якщо вони не знаходяться під охороною перевізника;

3. видача товаророзпорядчих документів;

4. видача документів, що підтверджують право пасажира на отримання його багажу;

5. передача пасажиру пояснювальної записки про втрату багажу з вини первізника;

6. передання тварин третій особі на зберігання, якщо ця передача здійснюється згідно з настановами, чинними в місці призначення;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), перевізник несе відповідальність:

1. у разі смерті пасажира через пов'язаний з залізницею нещасний випадок під час перебування в рухомому стані або при посадці чи висадці;

2. .у разі смерті пасажира через пов'язаний з залізницею нещасний випадок лише при посадці чи висадці;

3. у разі, якщо фізичному або психічному стану пасажира заподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадок під час перебування в рухомому стані або при посадці чи висадці;

4. у разі, якщо фізичному або психічному стану пасажира заподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадок лише під час перебування в рухомому стані;

5. у разі, якщо фізичному або психічному стану пасажира заподіюється шкода через не пов'язаний з залізницею нещасний випадок під час перебування в рухомому стані або при посадці чи висадці;

6. у разі, якщо фізичному або психічному стану пасажира заподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадок виключно під час перебування в рухомому стані;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), у випадку загибелі пасажира відшкодування збитків включає:

1. необхідні витрати, зокрема витрати на лікування і перевезення;

2. майнові збитки, яких зазнає пасажир з причини повної або часткової непрацездатності або з причин збільшення його потреб;

3. відшкодування моральної шкоди, родичам загиблої особи;

4. відшкодування збитків по втраті годувальника і надання допомоги особам, що перебували на утримання загиблої з вини перевізника особи;

5. необхідні витрати, пов’язані зі смертю пасажира, зокрема перевезення тіла і похорон;

6. якщо смерть настала не миттєво – відшкодування збитків у випадку поранення;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), у випадку поранення або іншого завдання шкоди фізичному або психічному стану пасажирів, відшкодування збитків включає:

1. необхідні витрати, зокрема витрати на лікування і перевезення;

2. майнові збитки, яких зазнає пасажир з причини повної або часткової непрацездатності або з причин збільшення його потреб;

3. необхідні витрати, пов’язані зі смертю пасажира, зокрема перевезення тіла і похорон;

4. відшкодування моральної шкоди постраждалій особі;

5. витрати на реабілітацію особи після травми та на оздоровлення в санаторії протягом року після отримання травми;

6. якщо смерть настала не миттєво – відшкодування збитків у випадку поранення;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), перевізник несе відповідальність за:

1. затримку в доставці;

2. збитки, спричинені у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажо-багажу, на момент отримання його перевізником;

3. збитки, спричинені у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу, з моменту отримання його перевізником і до моменту видачі;

4. дострокову доставку;

5. збитки, спричинені у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням ручної поклажі та особистих речей, з моменту отримання його перевізником і до моменту видачі;

6. збитки, спричинені у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням багажу, з моменту отримання його перевізником і до моменту видачі;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), позови в судовому порядку, які ґрунтуються на Єдиних правилах, можуть пред’являтися:

1. судам держав-членів, призначеним за згодою сторін;

2. суду держави-члена, на території якого відповідач має своє постійне місце проживання або своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення;

3. лише до Міжнародного комерційного арбітражу;

4. до будь-яких судів на розсуд сторін договору;

5. до господарських судів держави-члена, на території якого позивач має своє постійне місце проживання або своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення;

6. суду держави-члена, на території якого позивач має своє постійне місце проживання або своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення;

7. лише до третейських судів.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), строк давності на відшкодування збитків стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі і травмувань пасажирів закінчується:

1. для позову пасажира – після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після випадку;

2. для позову інших правомочних осіб – після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після смерті пасажира, але не більше року з першого дня після випадку;

3. для позову інших правомочних осіб – після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після смерті пасажира, але не більше п’яти років з першого дня після випадку;

4. для позову пасажира – після закінчення року, починаючи з першого дня після випадку;

5. для позову пасажира – після закінчення двох років, починаючи з першого дня після випадку;

6. для позову пасажира – після закінчення трьох років, починаючи з дня випадку;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (додаток В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року), перевізник несе відповідальність за:

1. збитки, заподіяні у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу з моменту приймання його до перевезення до моменту видачі;

2. за прострочення доставки вантажу;

3. збитки, заподіяні у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням багажу з моменту приймання його до перевезення до моменту видачі;

4. за прострочення доставки багажу;

5. за дострокову доставку вантажу;

6. збитки, заподіяні у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу з моменту його видачі;

7. відсутня правильна відповідь.

Трудові відносини іноземців, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:

1. громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

2. іноземці працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

3. таке передбачено трудовим договором;

4. громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота;

5. це передбачено законом або міжнародним договором України;

6. іноземці за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичним особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договором чи міжнародним договором України;

7. не зазначено правильної відповіді.

Трудові відносини осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:

1. громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

2. це передбачено трудовим договором;

3. особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

4. громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота;

5. це передбачено законом або міжнародним договором України;

6. особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичним особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договором чи міжнародним договором України;

7. не зазначено правильної відповіді.

Відповідно до Порядку видачі, продовження строку дії на анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМ України від 08.04.2009 р., дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства, що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі:

1. відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи;

2. дешевшої робочої сили іноземців, порівняно з громадянами України;

3. наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця;

4. якщо це передбачено міжнародними договорами України;

5. якщо дозвіл на це наданий органами місцевого самоврядування;

6. якщо це не суперечить інтересам України;

7. відсутності заперечень з боку держави, громадянином якої є іноземець.

Відповідно до Порядку видачі, продовження строку дії на анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМ України від 08.04.2009 р., дозвіл на використання праці іноземця видається на строк:

1. до одного року, за загальним правилом;

2. до трьох років, за загальним правилом;

3. до шести місяців, за загальним правилом;

4. не більше ніж на три роки, у випадку використання праці іноземця, який належить до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» або «особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні»;

5. в окремих випадках, до двох років;

6. в окремих випадках до трьох років;

7. не більше ніж на п’ять років, у випадку використання праці іноземця, який належить до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» або «особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні».

Відповідно до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:

1. лише спори з договірних відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

2. спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

3. лише спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених за межами території України, між собою;

4. спори між учасниками підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених за межами території України, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України;

5. спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційні підприємство двох сторін знаходяться за кордоном;

6. спори юридичних осіб щодо здійснення іноземного інвестування;

7. спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

Відповідно до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода може бути укладена у вигляді:

1. договору про правову допомогу;

2. мирової угоди;

3. позовної заяви до суду;

4. клопотання до міжнародного комерційного арбітражу;

5. арбітражного застереження в контракті;

6. окремої угоди;

7. заяви до міжнародного комерційного арбітражу.

Відповідно до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» кількість арбітрів визначається:

1. сторонами за власним розсудом;

2. міжнародним комерційним арбітражем;

3. однією із сторін на власний розсуд;

4. якщо сторони не визначать кількості арбітрів, то призначаються три арбітри;

5. якщо сторони не визначать кількості арбітрів, то призначаються п’ять арбітрів;

6. якщо сторони не визначать кількості арбітрів, то призначаються десять арбітрів;

7. не зазначено правильної відповіді.

Відповідно до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» відвід арбітру може бути заявлено, якщо:

1. з причин, які стали відомі до або після його призначення;

2. з будь-яких причин;

3. існують обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо його моральних якостей;

4. арбітр сам не хоче здійснювати розгляд такої справи;

5. існують обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості або незалежності;

6. стан здоров’я арбітра не дозволяє йому розглядати справу;

7. він не має кваліфікації, обумовленої угодою сторін.

Підставами припинення повноважень (мандата) арбітра згідно ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» є:

1. арбітр юридично або фактично виявляється неспроможним виконувати свої функції;

2. невиправдано довго не виконує їх з інших причин;

3. арбітр неналежно виконує свої функції;

4. невідповідність арбітра вимогам законодавства;

5. арбітр не виконує свої повноваження без поважних причин протягом року;

6. арбітр не виконує свої повноваження без поважних причин протягом двох років.

7. не зазначено правильної відповіді.

Арбітражне рішення може бути скасоване судом лише у разі, якщо суд визначить, що:

1. особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

2. рішення не може бути виконане на території України;

3. сторони уклали мирову угоду;

4. справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

5. арбітражне рішення суперечить публічному порядку України;

6. об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України;

7. спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

Відповідно до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише, якщо суд визнає, що:

1. особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

2. рішення не може бути виконане на території України;

3. справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

4. арбітражне рішення суперечить публічному порядку України;

5. об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України;

6. спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

7. сторони уклали мирову угоду.

Відповідно до Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій платі України, до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватися на вирішення:

1. спори підприємств з іноземним інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій,створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України;

2. спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених за межами території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

3. спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційні підприємство двох сторін знаходяться за кордоном;

4. спори лише з договірних відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

5. лише спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених за межами території України, між собою;

6. спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном;

7. правильна відповідь не зазначена.

Відповідно до Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій платі України, зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду стосуються :

1. відносин купівлі-продажу (поставки) товарів;

2. вичерпний перелік передбачений у ЗУ «По міжнародне приватне право»;

3. відносин купівлі-продажу з розстроченням платежу;

4. вичерпний перелік передбачений у Положенні про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій платі України;

5. вичерпний перелік передбачений у Положенні про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України.

6. торгового представництва і посередництва;

7. відносин франчайзингу.

Відповідно до Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій платі України, зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду стосуються, зокрема:

1. вичерпний перелік передбачений у ЗУ «По міжнародне приватне право»;

2. перевезення вантажів і пасажирів;

3. відносин купівлі-продажу з розстроченням платежу;

4. вичерпний перелік передбачений у Положенні про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій платі України;

5. ліцензійних операцій;

6. вичерпний перелік передбачений у Положенні про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій платі України;

7. відносин франчайзингу.

В міжнародному приватному праві виділяють такі системи визнання і виконання іноземних судових рішень:

1. система так званого сумарного розгляду справи;

2. система контролю;

3. система плюралізації;

4. система експлуатації;

5. система інкорпорації;

6. система екзекватури

7. не зазначено правильного варанту.

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін і, що вступили в законну силу рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови, якщо:

1. установи юстиції запитуваної Договірної Сторони винесли раніше по цій справі рішення, що не вступило в законну силу;

2. установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу;

3. справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони;

4. установи юстиції винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу;

5. справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони;

6. установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення;

7. не зазначено правильної відповіді.

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається:

1. в суд за місцем знаходження позивача;

2. в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню;

3. в суд з місцем знаходження відповідача;

4. у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню;

5. в суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд буде компетентним винести рішення по клопотанню;

6. в суд, що виніс рішення в справі в другій інстанції. Цей суд буде компетентним винести рішення по клопотанню;

7. в суд, що виніс рішення в справі в апеляційній інстанції. Цей суд буде компетентним винести рішення по клопотанню.

Джерелами правового регулювання питання щодо визнання та виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є:

1. ЗУ «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» 2001 р.;

2. Цивільний кодекс України;

3. Цивільний процесуальний кодекс України;

4. Конституція України;

5. ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

6. Конвенція ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р

7. Господарський процесуальний кодекс.

Відповідно до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 р., у виконанні судового доручення може бути відмовлено лише в тій мірі, в якій:

1. законодавство запитуваної держави не передбачає виконання відповідних дій;

2. виконання цього рішення неможливе на території України;

3. виконання цього рішення суперечить нормам внутрішнього законодавства України;

4. в запитуючій Державі виконання доручення не належить до компетенції судової влади;

5. в запитуваній Державі виконання доручення не належить до компетенції судової влади;

6. в запитуваній Державі виконання доручення належить до компетенції судової влади;

7. запитувана Держава вважає, що цим може бути завдана шкода її суверенітету або безпеці.

Правильними положеннями про визначення права, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, відповідно до ЗУ «Про міжнародне приватне право», є:

1. до зобов’язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується особистий закон набувача;

2. до зобов’язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце;

3. до зобов’язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави суду;

4. до зобов’язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується особистий закон власника;

5. сторони зобов’язання у будь-який час після його виникнення можуть домовитися про застосування до нього права держави суду;

6. сторони зобов’язання у будь-який час після його виникнення можуть домовитися про застосування до нього обраного ними права;

7. сторони зобов’язання не можуть домовитися про застосування до нього права держави суду.

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), компетентним судом по справах про відшкодування шкоди є:

1. суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди;

2. Міжнародний комерційний арбітраж;

3. суд Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідача;

4. суд Договірної Сторони, на території якої має місце проживання позивача;

5. суд Договірної Сторони, на території якої має місце проживання однієї із сторін;

6. суд Договірної Сторони, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого

7. будь-який суд, до якого звернуться із позовом про відшкодування шкоди.

Міжнародними документами, які регулюють деліктні відносини, є:

1. ЗУ «Про міжнародне приватне право»;

2. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, 1989 р.;

3. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.;

4. ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

5. Договори про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах;

6. Конституція України;

7. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, 1963 р.

Міжнародними документами, які регулюють деліктні відносини, є:

1. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, 1972 р.;

2. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.;

3. Договори про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах;

4. Конституція України;

5. Міжнародна Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою, 1969 р.

6. ЗУ «Про міжнародне приватне право»;

7. ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до Зведеного тексту Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року, Конвенція застосовується виключно:

1. до шкоди, завданої космічним об’єктом запускаючої держави;

2. до шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі, незалежно від її місця знаходження;

3. до шкоди від забруднення, заподіяної на території договірної держави, включаючи її територіальне море, та у виключній економічній зоні Договірної держави;

4. до шкоди від забруднення, заподіяної на території договірної держави, за винятком її територіального моря, та виключної економічної зони Договірної держави;

5. до шкоди, спричиненої ядерним інцидентом;

6. до шкоди, завданої стихійним лихом;

7. до попереджувальних заходів, вжитих для відвернення або зменшення такої шкоди, де б вони не вживалися.

Відповідно до Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами 1972 року, запускаюча держава несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за:

1. шкоду, завдану особам без громадянства;

2. шкоду, завдану його космічним об’єктом на поверхні землі;

3. шкоду, завдану повітряному судну в польоті;

4. шкоду, завдану державному майну;

5. шкоду, завдану навколишньому середовищу;

6. шкоду, завдану громадянам запускаючої держави;

7. шкоду, завдану іноземцям.

Положення Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, 1972 року не застосовуються до випадків шкоди, завданої космічним об’єктом запускаючої держави:

1. його космічним об’єктом на поверхні землі;

2. громадянам цієї запускаючої держави;

3. повітряному судну в польоті;

4. шкоду, завдану державному майну;

5. шкоду, завдану навколишньому середовищу;

6. іноземним громадянам у той час, коли вони беруть участь у операціях, пов’язаних з цим космічним об’єктом, з часу його запуску або на будь-якій наступній стадії аж до його спуску, або в той час, коли вони знаходяться на запрошення цієї запускаючої держави у безпосередній близькості від району запланованого запуску або повернення об’єкта;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963р., оператор ядерної установки несе відповідальність за ядерну шкоду, якщо доведено, що така шкода спричинена ядерним інцидентом:

1. будь-якому майну на цій площадці, яке використовується або повинно бути використане у зв’язку з будь-якою установкою;

2. самою ядерною установкою або будь-якою іншою ядерною установкою, включаючи ядерну установку в стадії спорядження, на площадці, де розташована вказана установка;

3. шкоду, завдану державному майну;

4. шкоду, завдану навколишньому середовищу;

5. на його ядерній установці;

6. пов’язаним з ядерним матеріалом, який поступив з такої установки або який виник в його ядерній установці;

7. відсутня правильна відповідь.

Відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963р., оператор не несе відповідальності відповідно до даної Конвенції за ядерну шкоду, спричинену:

1. ядерним інцидентом на його ядерній установці;

2. самою ядерною установкою або будь-якою іншою ядерною установкою, включаючи ядерну установку в стадії спорядження, на площадці, де розташована вказана установка;

3. стихійним лихом;

4. форс-мажорними обставинами;

5. відсутня правильна відповідь;

6. ядерний інцидент пов’язаний з ядерним матеріалом, який поступив з такої установки або який виник в його ядерній установці;

7. будь-якому майну на цій площадці, яке використовується або повинно бути використане у зв’язку з будь-якою установкою.

Відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963р., оператор не несе відповідальності відповідно до даної Конвенції за ядерну шкоду:

1. якщо він доведе, що ядерна шкода спричинена безпосередньо в результаті збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання;

2. спричиненої ядерним інцидентом, пов’язаним з ядерним матеріалом, який поступив з такої установки або який виник в його ядерній установці;

3. якщо він доведе, що ядерна шкода виникла повністю в результаті грубої необережності особи, якій спричинена шкода;

4. форс-мажорними обставинами;

5. відсутня правильна відповідь;

6. спричиненої ядерним інцидентом на його ядерній установці

7. відсутня правильна відповідь.

Міжнародне перевезення, що здійснюється морським транспортом, регулюється такими міжнародними нормативно-правовими актами :

1. Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 1957 р.

2. Конвенція про дорожній рух 1949 р.

3. Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 р

4. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 р.

5. Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення пасажирів і багажу 1973 р.

6. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.

7. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р.

Міжнародне перевезення, що здійснюється морським транспортом, регулюється такими міжнародними нормативно-правовими актами :

1. Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 1957 р.

2. Конвенція про дорожній рух 1949 р.

3. Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності власників морських суден 1924 р

4. Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів і їх багажу 1974 р.

5. Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення пасажирів і багажу 1973 р.

6. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.

7. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р.

Згідно з Афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. перевізник відповідає за шкоду, завдану в результаті смерті пасажира або заподіяння йому тілесного ушкодження, якщо подія, внаслідок якої було завдано шкоду

1. сталася через необережність пасажира

2. сталася через умисел пасажира

3. сталася під час перевезення

4. була наслідком вини перевізника

5. сталася під час посадки на судно

6. була наслідком вини пасажира

7. сталася через погодні умови

Згідно з Афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. перевізник відповідає за шкоду, завдану в результаті смерті пасажира або заподіяння йому тілесного ушкодження, якщо подія, внаслідок якої було завдано шкоду:

1. сталася через необережність пасажира

2. сталася через умисел пасажира

3. була наслідком недбалості службовців перевізника

4. була наслідком недбалості перевізника

5. сталася під час посадки на судно

6. була наслідком вини пасажира

7. сталася через погодні умови

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року коносамент повинні бути включені, зокрема, наступні дані:

1. ім’я спадкоємця вантажовідправника

2. ім’я спадкоємця вантажоотримувача

3. місце видачі коносамента

4. число оригіналів коносамента, якщо їх більше одного

5. домашня адреса власника вантажу

6. домашня адреса відправника вантажу

7. домашня адреса перевізника вантажу

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року коносамент повинні бути включені, зокрема, наступні дані:

1. спадкоємця вантажовідправника

2. ім’я спадкоємця вантажоотримувача

3. найменування вантажовідправника

4. найменування вантажоодержувача, якщо він зазначений вантажовідправником

5. домашня адреса власника вантажу

6. домашня адреса відправника вантажу

7. домашня адреса перевізника вантажу

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року коносамент повинні бути включені, зокрема, наступні дані:

1. ім’я спадкоємця вантажовідправника

2. ім’я спадкоємця вантажоотримувача

3. підпис перевізника або особи, що діє від його імені;

4. дата або період здачі вантажу в порту розвантаження, якщо вони прямо погоджені сторонами

5. домашня адреса власника вантажу

6. домашня адреса відправника вантажу

7. домашня адреса перевізника вантажу

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року коносамент повинні бути включені, зокрема, наступні дані

1. ім’я спадкоємця вантажовідправника

2. ім’я спадкоємця вантажоотримувача

3. найменування перевізника і місцезнаходження його основного комерційного підприємства

4. дата або період здачі вантажу в порту розвантаження, якщо вони прямо погоджені сторонами

5. домашня адреса власника вантажу

6. домашня адреса відправника вантажу

7. домашня адреса перевізника вантажу

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року коносамент повинні бути включені, зокрема, наступні дані:

1. ім’я спадкоємця вантажовідправника

2. ім’я спадкоємця вантажоотримувача

3. дата прийому вантажу перевізником у порту навантаження

4. зовнішній стан вантажу

5. домашня адреса власника вантажу

6. домашня адреса відправника вантажу

7. домашня адреса перевізника вантажу

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року коносамент повинні бути включені, зокрема, наступні дані:

1. ім’я спадкоємця вантажовідправника

2. ім’я спадкоємця вантажоотримувача

3. порт навантаження згідно з договором морського перевезення

4. місце видачі коносамента

5. домашня адреса власника вантажу

6. домашня адреса відправника вантажу

7. домашня адреса перевізника вантажу

Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1929 р. застосовується до перевезень, що здійснюються

1. приватними фірмами

2. державою

3. громадянами України

4. іноземцями

5. законно створеними суб'єктами публічного права

6. суб’єктами міжнародного приватного права

7. особами без громадянства

Згідно з Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1929 року авіавантажна накладна або квитанція на вантаж містить

1. домашню адресу відправника

2. зазначення пунктів відправлення

3. домашню адресу перевізника

4. адресу місцезнаходження офісу перевізника

5. зазначення пунктів призначення

6. вимоги відправника щодо особливостей перевезення вантажу

7. контактний телефон одержувача вантажу

Згідно з Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1929 року авіавантажна накладна або квитанція на вантаж містить

1. домашню адресу відправника

2. зазначення ваги відправленого вантажу

3. домашню адресу перевізника

4. адресу місцезнаходження офісу перевізника

5. зазначення пунктів призначення

6. вимоги відправника щодо особливостей перевезення вантажу

7. контактний телефон одержувача вантажу

Які частини містить Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.?

1. Завершальний розділ

2. Міжнародний повітряний транспорт

3. Організація польотів

4. Організація повітряних сполучень між державами

5. Аеронавігація

6. Аеродинаміка

7. Цивільні перевезення

Які частини містить Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.?

1. Завершальний розділ

2. Прикінцеві положення

3. Організація польотів

4. Організація повітряних сполучень між державами

5. Міжнародна організація цивільної авіації

6. Аеродинаміка

7. Цивільні перевезення

Які частини містить Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.?

1. Завершальний розділ

2. Аеронавігація

3. Організація польотів

4. Організація повітряних сполучень між державами

5. Міжнародна організація цивільної авіації

6. Аеродинаміка

7. Цивільні перевезення

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. ______

1. застосовується до військових повітряних суден

2. застосовується тільки до цивільних повітряних суден

3. застосовується до цивільних і військових повітряних суден

4. застосовується до державних повітряних суден

5. не застосовується до державних повітряних суден

6. не застосовується до цивільних повітряних суден

7. може застосовуватись до всіх суден без винятку

Згідно з Повітряним Кодексом України повітряні судна поділяються на

1. військові

2. державні

3. невійськові

4. іноземні

5. цивільні

6. приватні

7. національні

Згідно з Повітряним Кодексом України повітряні судна поділяються на

1. військові

2. експериментальні

3. невійськові

4. іноземні

5. державні

6. приватні

7. національні

Документами на перевезення згідно з Повітряним Кодексом України є:

1. коносамент

2. квиток – при перевезенні пасажира

3. накладна – при перевезенні пасажира

4. авіаційна накладна – при перевезенні пасажира

5. багажна квитанція – при перевезенні речей пасажира як багажу

6. багажна квитанція – при перевезенні пасажира

7. квитанція – при перевезенні речей пасажира як багажу

Основними колізійними нормами, які застосовуються в галузі міжнародних перевезень, є:

1. закон місця відправлення вантажу (багажу, пасажира);

2. закон місця призначення вантажу;

3. закон країни транзиту;

4. закон прапору;

5. закон суду;

6. особистий закон пасажира;

7. закон місця видачі квитка.

Відносини за договорами морського перевезення пасажира і морського круїзу за загальним правилом регулюються:

1. законодавством держави за згодою сторін;

2. законодавством держави, де зареєстроване судно;

3. законодавством держави, де зареєстрований судновласник;

4. законодавством держави, місця реєстрації сторони договору, що виконує обов’язки перевізника, фрахтувальника, лізингодержувача тощо;

5. законодавством держави, під прапором якої ходить судно-перевізник;

6. законодавством будь-якої держави;

7. положеннями, що зазначені у пасажирському квитку.

Доповніть визначення договору морського перевезення, дане Кодексом Торгівельного мореплавства: «За договором морського перевезення вантажу перевізник або ___________ зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або ________ зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (______)».

1. фрахтівник;

2. зобов’язана за договором перевезення особа;

3. фрахт;

4. фрахтувальник;

5. чартерний перевізник;

6. чартеродавець;

7. чатер.

Особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер) називаються:

1. фрахтівник;

2. зобов’язана за договором перевезення особа;

3. фрахтувальник;

4. чартерний перевізник;

5. чартеродавець;

6. фрахтоодержувач;

7. фрахтоприймач.

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір_________ ( ______ ) :

1. фрахтування судна;

2. перевезення;

3. морського перевезення;

4. повітряного перевезення;

5. чартер;

6. поставки;

7. постачання.

Доповніть положення Кодексу торгівельного мореплавства щодо міжнародних перевезень: «Перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як ___________, так і за умови взаємності _______________ .

1. суднами, що плавають під іноземним прапором;

2. будь-якими іншими суднами;

3. судновласниками;

4. суднами, що плавають під Державним прапором України;

5. фрахтувальниками;

6. перевізниками;

7. лише суднами, що плавають під іноземним прапором.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності полягає у:

1. можливості громадян України укладати зовнішньоекономічні договори (контракти)

2. виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України

3. можливості народу України здійснювати господарсько-виробничу діяльність на території України

4. праві громадян України на оформлення договорів у вигляді обміну пропозиціями та їх підтвердженням

5. можливості оскаржувати дії та рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

6. обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин

7. обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародно-правових відносин

Принцип верховенства закону полягає у:

1. можливості громадян України укладати зовнішньоекономічні договори (контракти)

2. регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

3. можливості народу України здійснювати господарсько-виробничу діяльність на території України

4. праві громадян України на оформлення договорів у вигляді обміну пропозиціями та їх підтвердженням

5. можливості оскаржувати дії та рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

6. забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України

7. обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародно-правових відносин

Види зовнішньоекономічної діяльності:

1. організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів

2. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили

3. організація та здійснення діяльності в галузі проведення симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів

4. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау

5. діяльність по орендних, в тому числі лізингових, операціях

6. операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку

7. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна діяльність

Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:

1. бланк зі зразками підписів керівника представництва

2. заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі

3. ліцензію, яка посвідчує право на зайняття господарською діяльністю

4. реєстраційну картку суб’єкта підприємницької діяльності

5. довідку про несудимість керівника представництва

6. виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору

7. статутний договір іноземного суб'єкта господарської діяльності

Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:

1. бланк зі зразками підписів керівника представництва

2. довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності

3. ліцензію, яка посвідчує право на зайняття господарською діяльністю

4. реєстраційну картку суб’єкта підприємницької діяльності

5. довідку про несудимість керівника представництва

6. довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця

7. статутний договір іноземного суб'єкта господарської діяльності

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

1. актів органів місцевого самоврядування

2. законів України

3. актів Міністерства зовнішніх справ України

4. підзаконних нормативно-правових актів

5. законів іноземних держав

6. економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України

7. міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів

1. без будь-яких обмежень

2. крім тих, які прямо заборонені законами України

3. крім тих, які заборонені міжнародними договорами України

4. крім тих, які не заборонені законами України

5. крім тих, які заборонені нормами міжнародних звичаїв

6. крім тих, які у виключній формі заборонені законами України

7. крім тих, які заборонені підзаконними нормативно-правовими актами

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він

1. не відповідає нормам моралі

2. не відповідає вимогам міжнародних договорів України

3. не є відповідно оформленим

4. не є зареєстрованим у Міністерстві юстиції України

5. містить міжнародно-правові норми

6. не відповідає вимогам законів України

7. може порушувати права людини

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року не поширюється на

1. ідеї

2. літературні твори

3. музичні твори

4. процеси

5. архітектурні твори

6. кінофільми

7. художні твори

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року не поширюється на

1. методи діяльності

2. літературні твори

3. музичні твори

4. математичні концепції

5. архітектурні твори

6. кінофільми

7. художні твори

На які об’єкти не поширюється охорона, надавана Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів

1. повідомлення про новини дня

2. слова музичних пісень

3. авторські вірші

4. повідомлення про різні події, що мають характер простої прес-інформації

5. малюнки

6. твори прикладного мистецтва

7. архітектурні твори

Країни, до яких застосовується Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх … і … твори.

1. літературні твори

2. слова музичних пісень

3. авторські вірші

4. художні твори

5. малюнки

6. твори прикладного мистецтва

7. архітектурні твори

Згідно із Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів термін "літературні і художні твори" охоплює

1. книги

2. винаходи

3. корисні моделі

4. брошури

5. торговельні марки

6. промислові зразки

7. географічні зазначення

Згідно із Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів термін "літературні і художні твори" охоплює

1. книги

2. винаходи

3. корисні моделі

4. інші письмові твори

5. торговельні марки

6. промислові зразки

7. географічні зазначення

Згідно із Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів термін "літературні і художні твори" охоплює

1. лекції

2. винаходи

3. корисні моделі

4. проповіді та інші подібного роду твори

5. торговельні марки

6. промислові зразки

7. географічні зазначення

Згідно із Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів термін "літературні і художні твори" охоплює

1. драматичні і музично-драматичні твори

2. винаходи

3. корисні моделі

4. пантоміми

5. торговельні марки

6. промислові зразки

7. географічні зазначення

Згідно із Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів термін "літературні і художні твори" охоплює

1. фотографічні твори

2. винаходи

3. корисні моделі

4. твори прикладного мистецтва

5. торговельні марки

6. промислові зразки

7. географічні зазначення

Згідно із Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року під "виконавцями" маються на увазі

1. автор пісні

2. особа, якій автор передав свої авторські майнові права

3. актор

4. співак

5. спадкоємець автора твору

6. близький родич автора твору

7. особа, якій спадкоємець автора передав свої авторські майнові права

Згідно із Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року під "виконавцями" маються на увазі

1. автор пісні

2. особа, якій автор передав свої авторські майнові права

3. музикант

4. танцюрист

5. спадкоємець автора твору

6. близький родич автора твору

7. особа, якій спадкоємець автора передав свої авторські майнові права

Згідно із Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року під "фонограмою" мається на увазі

1. запис звучання пісні

2. запис голосу особи

3. будь-який виключно звуковий запис звучання виконання

4. будь-який виключно звуковий запис звучання інших звуків

5. будь-який звуковий запис

6. запис звучання музичних інструментів

7. запис розмови осіб

Згідно із Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року організації мовлення користуються правом дозволяти або забороняти

1. виготовлення телерадіопередач

2. продаж своїх телерадіопередач

3. ретрансляцію своїх телерадіопередач

4. запис своїх телерадіопередач

5. трансляцію своїх телерадіопередач по інших каналах

6. зняття телерадіопередач з ефіру

7. випускати нові телевізійні програми

Згідно із Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року організації мовлення користуються правом дозволяти або забороняти

1. виготовлення телерадіопередач

2. продаж своїх телерадіопередач

3. ретрансляцію своїх телерадіопередач

4. публічне сповіщення своїх телепередач, якщо воно здійснюється в місцях, доступних для публіки за вхідну плату

5. трансляцію своїх телерадіопередач по інших каналах

6. зняття телерадіопередач з ефіру

7. випускати нові телевізійні програми

Знак охорони суміжних прав складається з таких елементів:

1. латинська літера "А", обведена колом

2. латинська літера "Х", обведена колом

3. латинська літера "P", обведена колом

4. імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права

5. ім’я автора твору

6. рік першої публікації твору автором

7. імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) патентні права

Знак охорони суміжних прав складається з таких елементів:

1. латинська літера "А", обведена колом

2. латинська літера "Х", обведена колом

3. латинська літера "P", обведена колом

4. рік першої публікації фонограми (відеограми)

5. ім’я автора твору

6. рік першої публікації твору автором

7. імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) патентні права

Знак охорони суміжних прав складається з таких елементів:

1. латинська літера "А", обведена колом

2. латинська літера "Х", обведена колом

3. імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права

4. рік першої публікації фонограми (відеограми)

5. ім’я автора твору

6. рік першої публікації твору автором

7. імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) патентні права

Вкажіть правильні законодавчі положення щодо строку дії суміжних прав

1. майнові права виконавців охороняються протягом 10 років від дати першого запису виконання

2. майнові права виконавців охороняються протягом 20 років від дати першого запису виконання

3. майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання

4. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

5. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 20 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

6. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 10 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

7. всі суміжні прав діють безстроково

Вкажіть правильні законодавчі положення щодо строку дії суміжних прав

1. майнові права виконавців охороняються протягом 10 років від дати першого запису виконання

2. майнові права виконавців охороняються протягом 20 років від дати першого запису виконання

3. особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково

4. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

5. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 20 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

6. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 10 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

7. всі суміжні прав діють безстроково

Вкажіть правильні законодавчі положення щодо строку дії суміжних прав

1. майнові права виконавців охороняються протягом 10 років від дати першого запису виконання

2. майнові права виконавців охороняються протягом 20 років від дати першого запису виконання

3. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.

4. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

5. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 20 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

6. права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 10 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми)

7. всі суміжні прав діють безстроково

Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є:

1. оригінальною

2. новою

3. творчою

4. корисною

5. промислово придатною

6. схваленою науковцями

7. безпечною

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є:

1. оригінальним

2. новим

3. творчою

4. корисною

5. промислово придатним

6. схваленим науковцями

7. безпечним

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є:

1. оригінальним

2. має винахідницький рівень

3. творчою

4. корисною

5. промислово придатним

6. схваленим науковцями

7. безпечним

Державна реєстрація патенту (деклараційного патенту) на винахід та деклараційного патенту на корисну модель здійснюється за наявності

1. заявки на реєстрацію

2. документів про сплату державного мита за його видачу

3. формули винаходу (корисної моделі)

4. реєстраційної картку заявника

5. документів про сплату збору за публікації про видачу патенту

6. висновків про випробування винаходу (корисної моделі)

7. автобіографії винахідника

Згідно з Договором про патентну кооперацію від 19 червня 1970 року опис повинен розкривати винахід досить … та …, щоб винахід міг бути здійснений фахівцем у даній галузі.

1. зрозуміло

2. ясно

3. всесторонньо

4. точно

5. повно

6. стисло

7. конкретно

Правова охорона згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не поширюється на такі об'єкти технології

1. винаходи

2. топографії інтегральних мікросхем

3. корисні моделі

4. штам мікроорганізму

5. сорти рослин

6. культура клітин рослини

7. процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу

Правова охорона згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не поширюється на такі об'єкти технології

1. винаходи

2. породи тварин

3. корисні моделі

4. штам мікроорганізму

5. топографії інтегральних мікросхем

6. культура клітин рослини

7. процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу

Правова охорона згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не поширюється на такі об'єкти технології

1. винаходи

2. біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів

3. корисні моделі

4. штам мікроорганізму

5. результати художнього конструювання

6. культура клітин рослини

7. процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу

Згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявник – це особа, яка

1. має намір подати заявку

2. подала заявку

3. опублікувала відомості про свій винахід

4. повідомила громадськість про свій винахід

5. набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку

6. провела випробування свого винаходу

7. подала прохання про видачу їй патента

Згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що

1. є безпечним

2. не суперечить публічному порядку

3. є відповідно випробуваним

4. є корисним для суспільства

5. не суперечить принципам гуманності

6. є економічно вигідним

7. є високоефективним

Згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що

1. є безпечним

2. відповідає умовам патентоздатності

3. є відповідно випробуваним

4. є корисним для суспільства

5. не суперечить принципам моралі

6. є економічно вигідним

7. є високоефективним

Принципом зовнішньоекономічної діяльності є:

1. принцип невтручання держави в зовнішньоекономічну діяльність

2. принцип суверенітету народу України у здійсненні

3. зовнішньоекономічної діяльності

4. принцип рівності сторін у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

5. принцип вільного експорту та імпорту при здійсненні

6. зовнішньоекономічної діяльності

7. принцип вільного розвитку ринків зовнішньоекономічної діяльності

Принципом зовнішньоекономічної діяльності є:

1. принцип невтручання держави в зовнішньоекономічну діяльність

2. принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної

3. діяльності

4. принцип рівності сторін у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

5. принцип вільного експорту та імпорту при здійсненні

6. зовнішньоекономічної діяльності

7. принцип вільного розвитку ринків зовнішньоекономічної діяльності