Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм

У сфері зовнішньоторгового арбітражу для забезпечення арбітражної процедури й у цілях створення одноманітної практики, а також для усунення можливих прогалин, розроблено ряд міжнародних Конвенцій:

Конвенція про судовий арбітраж;

Гаазька конвенція (1954) – в якій було уніфіковано наступне: надання національного режиму у питаннях звернення іноземця до суду, норми щодо компетенції національних судів й зовнішньоторгового арбітражу щодо розв’язання спорів за участю іноземних громадян або юридичних осіб, містяться норми, які врегульовують проблему відносин судів у випадках надходження доручення (здійснити відповідні дії) іноземному суду, порядок відшкодування судових витрат, винесені за кордоном судові й арбітражні рішення виконуються у національному законодавстві.

Велика кількість уніфікацій здійснюється на двосторонньому рівні. Унаслідок уніфікації процесуальних норм виробляються імперативні норми.

Уніфіковані норми рекомендаційного характеру

У загальному вигляді уніфіковані норми рекомендаційного характеру – єдині умови, наприклад, поставки товарів. Але вони є обов’язковими для виконання.

 Загальне розповсюджені здобули:

загальні умови зовнішньоторговельних угод, які розроблені на початку 60-х років у межах Європейської економічної комісії ООН. Умови, складені щодо головних груп товарів: машин й обладнання, споживчих й промислових товарів;

загальні умови щодо узгодженостей певних національних органів (національні Торговельні палати двох держав);

загальні умови за різними обставинами, розроблені під егідою певної спеціалізованої установи ООН.

7. Поняття та значення матеріальних та колізійних норми в мпп

Колізія» — слово, яке походить від латинського соШзіо, що означає «зіткнення». Колізія права полягає у різниці змісту приватноправових законів країни суду та тієї держа­ви, до якої належить іноземний елемент в даних правовідно­синах. Іншими словами, правова колізія зумовлена двома причинами: наявністю іноземного елементу в приватнопра­вових відносинах і різним змістом права різних держав, з якими ці відносини пов'язані.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даних правовідносин, «ускладнених» іноземним елементом.

Структура колізійної норми складається з двох еле­ментів: обсягу та прив'язки.

Обсягом колізійної норми називається вказівка в ній на ті відносини, які потребують правового врегулювання, а прив'язкою — вказівка на закон (тобто правову систему, правопорядок), з допомогою якого і врегульовуватимуться зазначені відносини.

В обсязі визначаються відносини, пов'язані із зобов'язан­нями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди (зобов'язан­ня з делікту).

У прив'язці визначається, правом якої країни врегульо­вуватимуться ці правовідносини, тобто «за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підста­вою для вимоги про відшкодування шкоди».

Таким чином, обсяг — це частина колізійної норми, яка вказує на коло приватноправових відносин міжнародного характеру, що підлягає правовій регламентації. Традицій­но обсяг відповідає якомусь конкретному приватноправо­вому інституту, як то: спадкові відносини, договірні зобов'я­зання, деліктні зобов'язання, взяття шлюбу і т. ін.

Класифікація колізійних норм пов'язана з особливістю колізійних прив'язок.Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм колізій­ні норми поділяються на односторонні та двосторонні.

Одностороння — це така норма, прив'язка якої прямо називає право держави, яке належить застосовувати, і найчастіше вказує на застосування права у своїй державі Двостороння колізійна норма є більш типовою і її при­в'язка не називає право конкретної держави, а формулює загальний принцип, використовуючи який, можна обрати право.

Наступний критерій, який може бути покладений в ос­нову класифікації колізійних норм — це форма виражен­ня волі законодавця (або ступінь обов'язковості для сторін). За цим критерієм колізійні норми бувають: імперативні, диспозитивні й альтернативні.

Імперативні — це норми, які містять категоричні вка­зівки щодо вибору права і не можуть бути змінені за пого­дженням сторін.

Диспозитивні — це норми, які, встановлюючи загальне правило про вибір права, залишають сторонам можливість відмовитися від нього і тим самим обрати застосовне право.

Перш ніж розглянути альтернативні колізійні норми, необхідно згадати і такий критерій, як кількість прив'я­зок, залежно від якого колізійні норми поділяються на од­нозначні та множинні. Під однозначними розуміються нор­ми, що містять одну прив'язку. Можуть застосовуватися також норми, що мають дві, три і більше колізійних при­в'язок (множинні), котрі, у свою чергу, можуть бути аль­тернативними чи кумулятивними.

Альтернативні норми розрізняються між собою залеж­но від характеру зв'язку між альтернативами. У простій альтернативній колізійній нормі всі альтернативні прив'яз­ки рівнозначні — кожна з них може бути застосована. При цьому вибір однієї з прив'язок виключає подальше викори­стання інших. Зазвичай вони з'єднуються сполучником «або».

Складна альтернативна колізійна норма — це така нор­ма, в якій альтернативні прив'язки супідрядні між собою.

Кумулятивні — це такі норми, в яких до одних право­відносин застосовується одночасно кілька прив'язок. При­чому застосування однієї з прив'язок не виключає подаль­шого використання іншої¹.

8. Характеристика договорів про правову допомогу.

Договір про правову допомогу— вид договорів міжнародних, які регулюють порядок надання установами юстиції договірних держав взаємної допомоги в галузі цивільно- та кримінально-правових відносин, суть якої полягає у виконанні певних процес, дій, пов'язаних із застосуванням права і необхідних для здійснення правосуддя в іноз. д-ві. Метою таких договорів є забезпечення однакового регулювання відносин, що виникають між гр-нами та організаціями договірних держав, встановлення певного порядку розв'язання цив.-правових спорів згідно з правилами, зазначеними в договорі, врегулювання питань, пов'язаних з крим. переслідуванням, та визначення органів, до компетенції яких належать певні питання провадження у цив. та крим. справах. У міжнародному праві під Д. про п. д. розуміють досить широке коло міжнар. угод, предметом яких є різноманітні питання цивільно- та кримінально-правового співробітництва. Це пов'язано з тим, що форми та обсяг правової допомоги зазнають у процесі співробітництва між д-вами певних кількісних і якісних змін. Так, загальновизнаними, класич. формами взаємодопомоги у крим. справах є видача злочинців, допит осіб, одержання доказів, вручення док-тів. Віднедавна співробітництво доповнюється такими формами, як передача провадження у крим. справах, передача засуджених осіб, нагляд за умовно засудженими, обмін правовою інформацією тощо. До цієї категорії договорів належать також угоди з питань цив. процесу, визнання та виконання іноз. арбітражних рішень.

Отже, предметом Д. про п. д. є широке коло питань, пов'язаних з проблемами правоздатності та дієздатності гр-н і юрид. осіб на території іноз. д-ви, укладення та розірвання шлюбів між гр-нами різних держав, вирішення спадкових справ та розпорядження спадковим майном на території ін. д-ви, встановлення опіки та піклування щодо іноз. гр-н, регулювання правовідносин подружжя, батьків і дітей у змішаних шлюбах. До обсягу правової допомоги за цими договорами входять і питання виконання суд. доручень у цив. та крим. справах, що розглядаються за кордоном, визнання та виконання суд. рішень іноз. держав, взаємодії суд.-прокур. органів держав при здійсненні крим. переслідування, екстрадиція, видача засуджених осіб, питання співробітництва у боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, обмін правовою інформацією тощо.