Укр.в період застою-25 / Укр.в період застою-3

Суспільне життя в середині 1960-х – на початку 1980-х рр.

Ідеологічна криза комуністичного режиму

• Головним ідеологом партії був М. Суслов, який був натхненником перевороту 1964 р.; він залишався сталіністом і вважав непохитними й непорушними принципи марксизму-ленінізму; у модернізацію суспільства він не вірив, систему авторитарної влади розглядав як єдино можливу для СРСР.

• М. Суслов накреслив генеральну лінію розвитку, яка стала руйнівною і згубною для СРСР та всього світового комуністичного руху; він вважав, що переваги соціалізму перед капіталізмом є безперечними та беззастережними.

• Характерні ознаки генеральної лінії розвитку, яку накреслив М. Суслов: консерватизм; авторитарність; підвищення керівної ролі партії; мілітаризація; агресивність.

• Абсолютно нереальними виявилися завдання комуністичного будівництва, передбачені новою Програмою КПРС до 1980 р.; це загрожувало крахом комуністичного міфу, який обґрунтовував усю внутрішню й зовнішню політику СРСР.

• В результаті, з’явився термін «розвинений соціалізм» як перехідний етап до комунізму, а побудова комунізму ставала справою віддаленого майбутнього, заповітною мрією людства, його світлим майбутнім; посилювалась «залізна завіса» з капіталістичними країнами; через радіо, телебачення, пресу поширювалася пропагандистська агітація про тяжке життя в капіталістичних країнах (зростання цін, низька заробітна платня, безробіття, відсутність соціального захисту тощо) і високий рівень життя в СРСР.

• Офіційна пропаганда показувала СРСР оплотом демократії та прогресу; велася пропаганда про зростання ролі партії «як керівної та спрямовуючої сили суспільства»; на всі керівні посади призначалися тільки комуністи.

• У 1967 р. в структурах КДБ було створено спеціальне «п’яте управління», на яке поклали обов’язки боротьби з «ідеологічними диверсіями», а по суті – з інакомисленням.

Етносоціальний склад населення України

• Зростання чисельності міського населення України; на початку 80-х рр. воно складало 2/3 населення республіки.

• Зменшення темпів приросту населення України; скорочення тривалості життя; у 1979 р. вперше за тривалий період української історії смертність серед сільського населення перевищила народжуваність.

• Зростання чисельності робітничого класу та інтелігенції при зменшенні кількості сільських працівників.

• Зростання кількості росіян, представників національностей Закавказзя, Середньої Азії.

• Поширення алкоголізму; цьому сприяло розширення реалізації алкогольних напоїв.

• Несправедливий характер розподілу суспільних благ; номенклатурні верхи утворили власну закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, в якій не було дефіцитів і спекулятивних цін; номенклатура мала закриті кращі санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, мисливські господарства; для чиновників партійно-державного апарату будувалось покращене житло, існувала спеціальна прислуга; діти номенклатурних працівників навчалися в кращих школах та в престижних вищих навчальних закладах.

• В суспільстві поширювалися настрої зневіри, подвійної моралі, апатії й цинізму.

Рівень життя населення:

Досягнення:

• Майже вдвічі зросла кількість фахівців із вищою освітою.

• З 1971 р. по 1985 р. виробництво товарів народного споживання збільшилось удвічі, але ці товари були низькоякісними й помітно поступалися закордонним зразкам; проте населення було забезпечене найнеобхіднішим.

• Значно зріс рівень заробітної платні; вперше регулярно протягом року почали отримувати зарплату колгоспники; з 1964 р. колгоспникам виплачували пенсії в розмірі 12 – 30 крб. на місяць.

• Збільшення майже в 5 разів загальної суми виплат та пільг за рахунок громадських фондів; призначення грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям із неповнолітніми дітьми;

• Відносно зросла купівельна спроможність населення; люди почали більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки.

• У 1965 – 1980 рр. в Україні було побудовано 5,6 млн. квартир; 25,2 млн. осіб отримали житло; низькі ціни на житло та комунальні послуги;

• безкоштовні медицина та навчання; можливість безкоштовного користування підручниками у середній школі;

• В середині 80-х рр. завершено електрифікацію села, кожне двадцяте село було газифіковано.

• Поліпшення транспортного обслуговування населення (дешевий проїзд, нові маршрути, відкриття метрополітену в Харкові тощо)

Кризові явища:

• У 70 – 80-х рр. сповільнювалися темпи зростання реальних доходів трудящих, хоча рівень заробітної платні у грошовому розрахунку зростав; прихована інфляція.

• Відбувалося падіння купівельної спроможності населення внаслідок зростання цін на товари, різні послуги.

• Характерний гострий дефіцит товарів.

• Гострою залишалася житлова проблема, хоча в республіці будувалося багато житлових об’єктів; якість будівельних робіт була надзвичайно низькою; після отримання квартири її одразу ж потрібно було ремонтувати; розподіл квартир в умовах відсутності дійсного громадського контролю;

• У складному становищі перебувало комунальне господарство; 60 міст і 500 селищ міського типу не мали каналізації.

• Склався залишковий принцип виділення ресурсів на соціальні потреби.

• Великий розрив між рівнями соціального забезпечення села та міста;

• Зростання розриву між життєвими рівнями звичайних громадян та «номенклатури»; уповільнення темпів зростання прибутків населення.