КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим

ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань

КК України – Кримінальний кодекс України

КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

МВС – Міністерство внутрішніх справ

НМДГ – неоподаткований мінімум доходів громадян

ОВС – органи внутрішніх справ

ООН – Організація Об‘єднаних Націй

ОРД – оперативно-розшукова діяльність

РМЗП – розмір мінімальної заробітної плати

СБУ – Служба безпеки України

ЦК України – Цивільний кодекс України

гл. – глава

ст. – стаття

п. – пункт

ч. – частина

11

ПЕРЕДМОВА

Кримінальний процес України – одна із основних, фундаментальних та базових юридичних дисциплін при підготовці висококваліфікованих спеціалістів – юристів у вищих навчальних закладах. Його призначення – надати можливість студентам вивчити необхідну інформацію про те, як має здійснюватися кримінальне провадження.

13 квітня 2012 р. Верховною Радою України був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України, що і обумовило необхідність оновлення навчального посібника ―Кримінальний процес України у питаннях

івідповідях‖.

Узагальній частині курсу ―Кримінальний процес‖ розглядаються такі основні питання: поняття, суть і завдання кримінального процесу, поняття та джерела кримінального процесуального права, засади, суб‘єкти кримінального провадження, докази та доказування у кримінальному процесі, процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження та деякі інші питання кримінального провадження. В особливій частині приділяється увага детальній характеристиці стадій кримінального процесу, а саме: досудовому розслідуванню, підготовчому провадженню,

судовому розгляду, апеляційному та касаційному провадженню, виконанню судових рішень, а також слідчим діям, особливим порядкам кримінального провадження та основним положенням міжнародного співробітництва під час кримінального провадження тощо.

Посібник ―Кримінальний процес України у питаннях та відповідях‖ підготовлений у рамках чинного кримінального процесуального законодавства України і допоможе слухачам та студентам під час підготовки до складання іспитів із зазначеного курсу.

12

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ПИТАННЯ 1. Поняття кримінального процесу

Слово “процес” походить від латинського “processus” – рух,

діяльність, просування вперед.

Кримінальний процес – це врегульована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування,

прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на розслідування кримінальних правопорушень, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, а також на вирішення інших питань кримінального провадження.

Поняття “кримінальний процес” вживається в чотирьох значеннях:

–діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на досягнення завдань кримінального провадження (кримінально-процесуальна діяльність);

–галузь права, що регулює цю діяльність (кримінальне процесуальне

право);

–правова наука, що вивчає вказану діяльність і галузь права (наука кримінального процесу);

–навчальна дисципліна, предметом вивчення якої є теорія кримінального процесу, кримінальне процесуальне право, кримінально-

процесуальна діяльність.

ПИТАННЯ 2. Історичні форми кримінального процесу

Протягом усього періоду існування кримінального процесу у різних державах і у різний час він набував певних рис, властивостей, які покладені в основу виділення історичних форм кримінального процесу.

Розрізняють три історичні форми кримінального процесу:

1) Обвинувальну (змагальну). Початок кримінального провадження та весь його подальший перебіг визначаються діями та ініціативою обвинувача

13

(потерпілого) та залежать від нього. Обвинувальний процес зводиться в основному до розгляду в судовому засіданні, розслідування ж майже не ведеться.

Ознаки цієї форми: наявність кримінально-правового спору; діяльність сторін з різними за змістом інтересами; залежність вироку суду від результату змагання сторін.

2) Інквізиційну (слідчо-розшукову). Здійснення кримінального провадження значною мірою перейшло від сторін до суду; катування при цій формі вважалося звичайним засобом отримання показань і застосовувалось не тільки до свідків-рабів, а й до вільних громадян.

Ознаки цієї форми: застосування, переважно, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин; функції обвинувачення, захисту та вирішення справи зосереджено в одному державному органі; визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами; суд має право змінювати обвинувачення; відсутність змагальності; таємність провадження.

3) Змішану (континентальну). Передбачено проведення розслідування,

яке здійснювали поліція та слідчий суддя, який входив до складу суду і формально не залежав від прокурора. Кримінальне переслідування обвинуваченого перед слідчим суддею здійснював прокурор.

Історично ці форми послідовно змінювалися одна одною. Водночас вони продовжують співіснувати у сучасному суспільстві. Поєднання історичному типу та історичної форми кримінального процесу називається

видом кримінального процесу.

ПИТАННЯ 3. Завдання кримінального процесу

Завдання кримінального провадження сформульовано в ст. 2 КПК

України. Ними є:

1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних

правопорушень;

14

2)охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;

3)забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини,

жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вимога швидкості у кримінальному провадженні означає, що строки проведення досудового розслідування та судового розгляду повинні максимально наближатися до моменту вчинення кримінального правопорушення (початку кримінального провадження).

Вимога повноти проведеного досудового розслідування та судового розгляду означає, що мають бути встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.

Вимога неупередженості досудового розслідування та судового розгляду означає об‘єктивне, безстороннє дослідження обставин кримінального провадження, збирання як обвинувальних, так і виправдувальних доказів, встановлення усіх даних, які характеризують особу обвинуваченого.

ПИТАННЯ 4. Стадії кримінального процесу та їх система

Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб‘єктів процесуальної діяльності,

властивою їм кримінально-процесуальною формою та підсумковими

рішеннями.

15

Відповідно до чинного законодавства кримінальне провадження

складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему

стадій кримінального процесу, а саме:

1)досудове розслідування;

2)підготовче провадження;

3)судовий розгляд;

4)провадження в суді апеляційної інстанції (апеляційне провадження);

5)виконання судових рішень;

6)провадження в суді касаційної інстанції (касаційне провадження);

7)провадження у Верховному Суді України;

8)провадження за нововиявленими обставинами.

Кримінальний процес не завжди проходить усі ці стадії. Він може завершитися, наприклад, в стадії досудового розслідування (підготовчого провадження) шляхом прийняття рішення про закриття кримінального провадження; у разі неподання апеляційних і касаційних скарг будуть відсутні стадії апеляційного та касаційного провадження; у разі відсутності підстав для провадження у Верховному Суді України та провадження за нововиявленими обставинами – будуть відсутні і ці стадії.

ПИТАННЯ 5. Кримінально-процесуальна форма

Кримінально-процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

Основні риси процесуальної форми:

–точне встановлення в законі порядку діяльності державних органів;

–надання зацікавленим особам права безпосередньо брати участь у процесуальній діяльності з метою охорони своїх прав та законних інтересів;

–створення спеціальних гарантій дотримання прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;

16

– забезпечення прийняття рішення відповідно до закону та на підставі

фактів, які встановлені в законі.

Значення кримінально-процесуальної форми полягає в такому:

–вона забезпечує дотримання режиму законності в кримінальному

процесі;

–створює необхідні умови для швидкого, повного та неупередженого кримінального провадження;

–забезпечує захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;

–сприяє забезпеченню виховного впливу кримінального процесу;

–забезпечує єдиний порядок кримінального провадження.

Кримінально-процесуальна форма є уніфікованою (єдиною для усіх кримінальних проваджень), а у випадках, встановлених законом,

диференційованою (встановлення особливих порядків провадження).

Особливу (диференційовану) форму кримінального провадження

становлять:

–кримінальне провадження на підставі угод (гл. 35 КПК України);

–кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (гл. 36

КПК України);

–кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (гл. 37 КПК України);

–кримінальне провадження щодо неповнолітніх (гл. 38 КПК України);

–кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (гл. 39 КПК України);

–кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (гл. 40 КПК України);

–кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з

17

розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту,

розташованого в Україні (гл. 41 КПК України).

ПИТАННЯ 6. Кримінально-процесуальні функції

Кримінально-процесуальні функції – це визначені законом основні

напрями кримінально-процесуальної діяльності.

Основними кримінально-процесуальними функціями є:

1)обвинувачення;

2)захист;

3)вирішення кримінального провадження по суті (правосуддя).

Серед інших функцій у юридичній літературі виділяють: 1) функцію розслідування; 2) функцію нагляду за додержанням законності; 3) функцію кримінального переслідування; 4) функцію судового контролю;

5) профілактичну функцію.

Функції кримінального процесу завжди виконують певні суб‘єкти процесу. Функцію обвинувачення, зокрема, здійснює прокурор, слідчий,

потерпілий та ін. Функцію захисту – підозрюваний, обвинувачений, захисник та ін. Виключним суб‘єктом реалізації функції правосуддя є суд (суддя).

Форми реалізації процесуальних функцій:

–прийняття рішень;

–виконання дій;

–участь у провадженні процесуальних дій.

ПИТАННЯ 7. Кримінально-процесуальні правовідносини

Кримінально-процесуальні правовідносини – це врегульовані

кримінальним процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і

розвиваються у зв‘язку зі здійсненням кримінального провадження.

Особливості кримінально-процесуальних відносин:

–вони виступають тільки у формі правовідносин;

–органічно пов‘язані з кримінально-правовими відносинами;

18

–виникають, розвиваються, змінюються та закінчуються в нерозривному зв‘язку з кримінальною процесуальною діяльністю;

–характеризуються особливим колом суб‘єктів. Специфічною особливістю кримінально-процесуальних правовідносин є участь у них представника держави, наділеного владними повноваженнями. Без владного начала в кримінально-процесуальних правовідносинах неможливий розвиток кримінального судочинства, виконання завдань, що стоять перед ним.

Елементами кримінально-процесуальних правовідносин є:

–суб‘єкти – всі учасники кримінально-процесуальної діяльності, тобто усі державні органи, їх посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, а також інші громадяни, посадові та юридичні особи, що залучаються у сферу кримінального процесу;

–об‘єкт – поведінка суб‘єктів кримінального процесу, тобто все те, з

приводу чого виникли та існують правовідносини;

–процесуальні права і процесуальні обов‘язки суб‘єктів кримінально-

процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальні правовідносини мають фактичний та юридичний зміст.

Юридичним змістом кримінально-процесуальних правовідносин є зафіксовані у нормах кримінального процесуального права суб‘єктивні права та юридичні обов‘язки їх учасників.

Фактичний зміст кримінально-процесуальних правовідносин – це реально здійснювані дії їх суб‘єктів, спрямовані на реалізацію своїх суб‘єктивних прав та юридичних обов‘язків, що визначаються інтересами у кримінальному провадженні (публічними чи приватними).

ПИТАННЯ 8. Кримінально-процесуальні гарантії

Кримінально-процесуальні гарантії – це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального судочинства, виконання його завдань.

19

Найбільш важливою рисою кримінально-процесуальних гарантій, яка

лежить в основі їх забезпечувальної властивості є багаторівнева системність

гарантій.

Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять:

1)кримінально-процесуальна форма;

2)засади кримінального провадження;

3)процесуальний статус суб‘єктів кримінального провадження;

4)можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

5)прокурорський нагляд;

6)судовий контроль;

7)відомчий контроль;

8)інститут оскарження дій, рішень і бездіяльності органів і посадових осіб, що здійснюють кримінальне провадження;

9)юридична відповідальність учасників кримінального процесу та

інші.

ПИТАННЯ 9. Кримінально-процесуальні акти

Процесуальний акт поняття складне та включає в себе дії суб‘єктів кримінального провадження, що виконуються ними в процесі здійснення своїх повноважень, та кримінально-процесуальні документи, що складаються при цьому.

Кримінально-процесуальні документи – це письмові документи,

складені на підставі кримінального процесуального закону уповноваженими на те суб‘єктами у зв‘язку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у яких зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.

Основні види кримінально-процесуальних документів:

-постанова;

-протокол;

20