- •В. В. Бедь
- •§ 1. Предмет ізавдання юридичної психології
- •§ 2. Історія розвитку юридичної психології2
- •§ 3. Система юридичної психології
- •§ 1. Методологічні принципи в юридичній психології
- •§ 2. Методи пізнання в юридичній психології
- •§3. Методи психологічного впливу на особистість
- •§ 1. Поняття про психіку ісвідомість особистості
- •§ 2. Психічні процеси
- •Середні значення абсолютних порогів відчуттів для різних органів відчуття людини
- •§3. Психічні властивостіособистості
- •Співвідношення темпераменту і типу нервової системи
- •§ 4. Психічністаниособистості
- •§ 1. Правова соціалізація
- •§ 2. Правова соціалізація
- •§ 3. Психологічніумовидієвостіправових норм
- •§ 1. Поняттяособистостізлочинця ітипологіязлочинців
- •§ 2. Соціально-демографічна характеристика особистостізлочинця
- •§ 3. Психологія неповнолітніхзлочинців
- •§ 4. Психологіяорганізованоїзлочинності
- •§ 1. Психологічні причинизлочинної поведінки
- •§ 2. Психологічна структура злочинного діяння
- •§ 3. Психологічні наслідкискоєногозлочину
- •§ 1. Психологіяогляду місця події
- •§ 2. Психологіяобшукуі вилучення
- •§ 3. Психологія впізнання
- •§ 4. Відтворенняобстановки іобставин події
- •§5. Психологія перевірки свідчень на місці
- •§6. Судово-психологічна експертиза
- •§ 1. Психологіяформування показань
- •§2. Психологіядопиту потерпілого
- •§3. Психологіядопиту підозрюваного іобвинуваченого
- •§4. Психологіядопиту свідків
- •§5. Психологічніособливості допиту неповнолітніх
- •§6. Психологіяочної ставки
- •§ 1. Психологічна характеристика судової діяльності(при розгляді кримінальних справ)
- •§2. Психологіясудді
- •§3. Психологічні особливостісудового допиту
- •Психологічні особливості допиту
- •Підсудного, який на попередньому слідстві визнавав себе винним, а в суді провину заперечує
- •§4. Психологіясудових суперечок і винесення вироку
- •§ 1. Психологія прокурорської діяльності
- •§2. Психологічніособливостідіяльностіадвоката
- •Характеристика різноманітних тактичних варіантів захисту підсудного1
- •§3. Психологічніаспекти відносинадвоката і прокуроравсуді
- •§4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката
- •§ 1. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
- •§2. Психотехніка судової промови
- •§3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді
- •§2. Психологічна характеристика цивільного процесу
- •§3. Психологічніособливостідіяльності господарськогосуду
- •§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі
- •§2. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі
- •§3. Судово-психологічна експертиза в цивільному та адміністративному праві
- •§ 1. Психологіязасудженого, завдання іумови ресоціалізації
- •§2. Психологічніаспекти організації життєдіяльностізасуджених
- •§3. Методи вивчення особистостізасудженого і психологічного впливу на нього впроцесі перевиховання
- •Типи акцентуацій характеру
- •Психологічні правила забезпечення інтенсивності, осмисленості і стійкості спостереження при огляді місця події
- •Підготовка слідчого до обшуку1
- •Психодіагностика причетності особи до правопорушення за відсутності доказів1
- •Рекомендації для подолання психологічного бар'єра у спілкуванні захисника і підзахисного1
- •Засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в спілкуванніз людьми
- •Структура судової промови
- •1 Вступна частина
- •Логічні помилки в доказі висунутого юристом положення1
- •Психологічні елементи підготовки до привселюдного виступу1
- •Типи професійної мотивації
- •Списоквикористаної та рекомендованої літератури
- •§1. Предмет і завдання юридичної психології 5
- •Юридична психологія
- •Psychology of law
§4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката
Етика — наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини. Етика забезпечує моральний характер тих взаємовідносин між людьми, які випливають насамперед із їхньої професійної діяльності.
Юрист із професійними знаннями, навичками й уміннями повинен мати морально-вольові якості, додержуватися у своїй діяльності певних принципів і правил поведінки. Етика змушує юриста аналізувати свої вчинки, брати на себе відповідальність за них, оцінювати власні дії.
Якісна характеристика етичного розвитку особистості юриста виявляється в її моральній культурі, а саме:
культурі моральної свідомості, що виражається в знанні моральних вимог суспільства, у спроможності людини свідомо обґрунтовувати цілі і засоби діяльності;
культурі моральних почуттів, яка припускає багатство емоційної сфери особистості, здатність до співчуття, співпереживання;
культурі поведінки, котра характеризує здатність особистості до вибору форм і засобів поведінки в різних ситуаціях.
Від юридичних працівників етика потребує непідкупності, вірності духу і букві Закону, дотримання рівності всіх перед Законом. Одним із гуманних принципів права є презумпція невинності — вимога вважати обвинуваченого невинним доти, доки провина його не доведена судом.
Судова етика як наука про моральні принципи судочинства покликана сприяти моральному вихованню суспільства і посадових осіб, які здійснюють правосуддя. Не викликає сумніву твердження про те, що моральні принципи, які визначають стосунки учасників судочинства, є суттєвою гарантією суб'єктивних прав особистості. Це пояснюється тим, що судочинство стосується честі і гідності людини.
Не випадково в працях прогресивних юристів минулого звертається велика увага на моральні позиції прокурора й адвоката.
Судовий процес, який проходить в умовах гласності, вимагає від прокурора — державного обвинувача стриманості, коректного і ввічливого ставлення до кожного, хто постає перед судом і дає показання. Він не повинен перетворювати судові суперечки в цькування підсудного, збуджувати в нього неприязні почуття, перебільшувати важливість доказів. Виконуючи свій обов'язок перед суспільством, прокурор повинен дотримуватися суворої моральної дисципліни, виявляти однакову турботу про інтереси суспільства і людську гідність. От як писав про моральну відповідальність прокурора П. Сергеїч: " Якщо злочин скоєний негідником, обвинувачення може бути суворе, захисту залишається піклуватися про пом'якшення відповідально -сті. Якщо злочинець, навіть убивця, — добра, чесна людина, усі труднощі на стороні прокурора. Але в обох випадках оратор, який знаходиться в невигідних умовах, повинен дотримуватися реалій. Це надзвичайно важко, особливо для обвинувача. Сказати: так, я знаю, що це хороша людина, упевнений, що, будучи виправданою, вона стане піклуватися про дітей убитого, як про власних; я знаю, що каторга не буде для нього більшим покаранням, ніж усвідомлення свого злочину і вічні докори сумління; знаю, що вдова убитого пробачила його, і все-таки потребую каторги — сказати це нелегко. Звинувачувати... у такій справі неймовірно важко, і охоче послухав би всякого, хто міг би навчити мене цьому, але підтверджую, що обвинувач повинен визнавати моральні достоїнства підсудного"1 (виділено мною. — В. Б.).
Уміння прокурора вести себе на судовому процесі, його загальна і професійна культура визначають виховний вплив суду. Обов'язок честі і гідності прокурора усією своєю поведінкою виявляти повагу до суду як до органу правосуддя і до всіх учасників судового розгляду.
Така ж вимога, безумовно, пред'являється і до адвоката — захисника. Адвокат насамперед є служителем правосуддя, і етика адвоката — одна з важливих складових його професійної майстерності. Один із славнозвісних представників цієї шляхетної професії П. Александров (1836-1893) писав: "Я бажав би виконати обов'язок мій не тільки як захисник, але й як громадянин, тому що немає сумніву, що на нас, як суспільних діячах, лежить обов'язок служити не тільки інтересам, що захищаються нами, але і вносити свою лепту, якщо для того є можливість, із питань суспільного інтересу"2.
Спеціалісти справедливо зазначають, що проблема судової етики в діяльності адвоката має особливу значущість і важливість. Дійсно, як узгодити внутрішнє переконання і професійний обов'язок надати допомогу підзахисному, який обрати шлях захисту в разі повної доведеності злочину або тоді, коли підсудний у довірливій бесіді признається захисникові про скоєний злочин, а на суді усе заперечує? Моральні сумніви адвоката в цих питаннях дуже глибокі і їхнє вирішення спирається на високі моральні принципи.
Головний суддя адвоката — його власна совість. Саме вона має підказати йому допустимість тих прийомів, які він використовує, виконуючи свої обов'язки захисту підсудного. "Кримінальний захисник повинен бути людиною доброю, досвідченою у слові, озброєною знанням і глибокою чесністю, безкорисливою і незалежною в суджен-
Сергеич П. Искусство речи на суде. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 110. Речи известных русских юристов. — М.: Юрид. лит., 1985. — С. 3.
нях; він правозаступник, але не слуга свого клієнта і не знаряддя його піти від заслуженої кари правосуддя"1.
Особливу складність етичного характеру представляє випадок, коли підсудний визнає свою провину перед захисником, але рішуче відмовляється від скоєного в суді. Уміння поєднати в захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, — важка задача адвоката, яка потребує високої професійної майстерності і моральної культури.
Одним із елементів культури прокурора й адвоката є їх зовнішній вигляд. " Варто вдягатися просто і пристойно. У костюмі не повинно бути нічого вигадливого і крикливого (різкі кольори, незвичайний фасон). Брудний, неохайний костюм справляє неприємне враження. Це важливо пам'ятати, бо психологічний вплив на тих, що зібралися в залі, починається ще до промови, із моменту появи перед публікою"2 .
Це стосується одягу і суддів, і народних засідателів, і секретаря судового засідання, інших учасників судового процесу.
Кони А. Ф. Избр. произведения. — Т. 1. — С. 72.
Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Собр. соч. — Т. 4. — С.56.
Розділ 11
ПСИХОЛОГІЯ СУДОВО ПРОМОВИ
Мова є втіленням думки, процесу мислення і засобом передачі, ідей, поглядів, оцінок іншим людям. Значна частина професійних дій юридичного працівника в суді здійснюється через виголошення промови. Такі психологічні феномени, як намір, ставлення, пропозиція, рішення тощо, передаються суддею, прокурором і захисником за допомогою мови, через зміст і форму вираження.
До основних психологічних засобів мови належать: власне мовні (вербальні) засоби, що включають слово; немовні (невербальні) засоби — міміка, жести, поза, соціальна дистанція спілкування між юристом і слухачами та ін.
Кожен із засобів певним чином впливає на ефективність мови, а їхнє вміле використання підвищує дієвість мови в тому або іншому конкретному випадку. Успіх приходить тоді, коли вони використовуються юридичним працівником взаємопов'язано, коли враховуються основні психологічні закономірності впливу слова і неверба-льних засобів.
Мова судового оратора має чітке цільове призначення — переконливо і вірогідно довести винність або невинність людини. Це покладає на оратора велику відповідальність за зміст мови, за ті аргументи, якими він оперує. Річ у тім, що його слова можуть вплинути на долю людини, про яку він говорить. Крім того, судова промова покликана представити суду в найбільш переконливій формі докази або контрдоводи і тим самим допомогти йому прийняти правильне рішення. Тому висока мовна культура юридичного працівника — одна зі складових його професійної майстерності.