Розділ 3. Оплата праці в Україні: сучасний стан та перспективи.

Сучасний стан економіки України, що супроводжується падінням виробництва і поглибленням кризових явищ в економіці, зниженням життєвого рівня населення, офіційним безробіттям і розпадом фінансової системи, висуває перед теорією і практикою передусім проблему пошуку раціональної організації оплати праці.

Законопроекти, та інші правові документи, які стосуються заробітної плати, змінюються та доповнюються кожного року. Наприклад Закон України «Про оплату праці», змінювався 23 рази.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання(далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Законодавство про оплату праці в Україні грунтується на Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства держави. Особливості застосування цих документів на окремих державних підприємствах або до окремих категорій працівників цих підприємств встановлюється Кабінетом Міністрів України [22].

Чинним законодавством України передбачено встановлення мінімальної заробітної плати.

«Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати» [23].

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

— вартісної величини мінімального споживчого бюджету;

— загального рівня середньої заробітної плати;

— продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Базовим показником для встановлення мінімальної заробітної плати є межа малозабезпеченості, вартість мінімального споживчого кошика, складеного з набору 22 найуживаніших продуктів харчування, доповнених вартістю таких послуг, як житлово-комунальні, транспортні, зв’язку та дитячі установи (плати батьків). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, нормативом для обчислення заробітної плати, виплат та допомоги та повинна індексуватися у залежності від інфляції [24].

Важливим показником, що характеризує рівень заробітної плати є співвідношення між мінімальною і максимальною платою. В економічно розвинених країнах воно відображається пропорцією 1 до 10, а у нашій країні із складною перехідною економікою – 1 до 50, тобто максимальна заробітна плата більша за мінімальну у 50 разів [25].

В умовах трансформаційного періоду діалектика зв’язків між динамікою зайнятості і заробітної плати має свої особливості, пов’язані з обмеже­ною дією факторів попиту і пропозиції на ринку праці, значним поси­ленням регіональної і галузевої варіації більшості соціально-економічних характеристик на фоні загальної економічної кризи, що перешкоджає дії ринкових регуляторів.

У вивченні питання взаємозв’язку між заробітною платою і за­йнятістю необхідно брати до уваги те, що, як уже згадувалося заробітна плата в умовах ринкової економіки має розглядатися як макроекономічна категорія, яка формує платоспроможний попит населення, визначає структуру і динаміку виробництва, регулює зайнятість, виві­льнення та інше.

Виконання заробітною платою функцій регулювання зайнятості в сучасних економічних умовах може бути оцінене за такими аналітично-статистичними параметрами: рівень та динаміка номінальної і реальної заробітної плати у співставленні з основними макроекономічними показниками економічного розвитку, стан та зміни структури зайнятості населення; рівень та динаміка міжгалузевої і міжрегіональ­ної диференціації заробітної плати, диференціація заробітної плати та зайнятості за формами власності; оцінка взаємодії заробітної плати і зайнятості по показниках, що аналізуються.

Ні для кого не є секретом вкрай низький рівень заробітної плати в Україні. Низький рівень заробітної плати, що склався в Україні протя­гом останніх років, негативна динаміка реальної заробітної пла­ти обумовлені в основному процесами, які відбуваються поза межами саме системи оплати праці і залежать від рівнів основних макроекономічних показників народного господарства України.

В розвинутих країнах оплата праці складає основну частину в структурі валового внутрішнього продукту (ВВП) і знаходиться в пря­мій залежності від його обсягів і обсягів випуску продукції. Рівні ре­альної заробітної плати визначають купівельну спроможність насе­лення і залежать від інфляційного навантаження на економіку та сис­теми оподаткування.

Зміни в структурі зайнятого населення відбуваються переважно через перерозподіл зайнятих в інші сфери економічної діяльності. Це зайняті в нових формах господарювання, що виникли в процесі рин­кових реформ: приватні, індивідуальні або сімейні підприємства, самозайняті та інші.

Динаміка зайнятості, обсягів виробництва, заробіт­ної плати не має системного характеру і характеризується відсутністю формальних зв’язків.

Це підтверджується динамікою обсягів продукції, зайнятості і питомої ваги фонду оплати праці у ВВП по економіці України.

Питома вага фонду оплати праці у ВВП за період з 2000 по 2015 pp. зменшилася приблизно у 2 рази. Частка оплати праці у ВВП у 2014 році становила 50,7%, тоді як у країнах Європейської союзу вона становить у середньому 65%.

Слід відмітити, що заробітна плата, і зайнятість знаходяться в рі­зних площинах соціально-економічної політики держави: перша хара­ктеризує, сферу праці, друга — соціальну сферу. В різні періоди держава може віддавати перевагу або першій, або другій сфері. Їх рівнова­га можлива тільки в державі з розвинутою стабільною економікою.

Так, у США при високому рівні заробітної плати рівень безро­біття в 2015 р. склав 5,3%. Чутливість заробітної плати до рівня за­йнятості в розвинутих країнах виявляється досить високою і при зрос­танні рівнів безробіття потребує від уряду певних дій. Так, при різко­му зростанні безробіття уряд може вжити ряд заходів для зниження грошових доходів зайнятих і безробітних, в тому числі за рахунок лі­бералізації законів щодо найму та вивільнення працівників, обмежен­им можливостей профспілок деяких галузей щодо переговорного про­цесу, зменшення допомоги по безробіттю, і, що особливо важливо, — обмеження або відміни державної мінімальної гарантії оплати праці — мінімальної заробітної плати.

З іншого боку, зазначене впливає на зменшення обсягів зайнято­сті як через зниження загального рівня інвестицій (створення робочих місць), так і через скорочення попиту на робочу силу за рахунок підвищення її вартості, а також через неможливість прийняття на роботу працівника за заробітну плату, меншу за мінімальну. Крім того, в цих умовах зменшується попит на трудомістку продукцію, то може при­звести до скорочення обсягів виробництва.

Всі ці явища є ринковими формами пристосування роботодавців до підвищення вартості робочої сили. Скорочення зайнятості в цих умовах є короткостроковим як реакція роботодавців на зростання ціни робочої сили.

Наявність взаємозв’язків між заробітною платою і зайнятістю доцільно простежити у сфері нових ринкових інститутів, виникнення яких пов’язане з існуванням різних форм власності.

Досліджуючи динаміку росту мінімальної заробітної плати за 1996-2015рр., можна зробити висновок, що вона зросла на 1363 грн., і станом на 2015 рік становить 1378 грн [27]. Але в зв'язку з інфляцією можна зробити висновок, що реальна мінімальна заробітна плата не зросла.

Нинішня система оплати праці не відповідає сучасним завданням українського суспільства, значно відстає від досягнень розвинутих країн світу і стає гальмом подальшого розвитку економіки. Тому оплата праці вимагає глибокого реформування на основі соціального партнерства в комплексі з іншими заходами.

В ринкових умовах діють переважно вільні ціни, що впливає на рух реальної заробітної плати. Тому важливою ланкою реформування заробітної плати є розробка з урахуванням міжнародних стандартів механізму визначення мінімальної заробітної плати як однієї з державних мінімальних гарантій та впровадження в дію гнучкої системи індексації грошових доходів населення залежно від зростання споживчих цін.

Розв’язання питань заробітної плати, підвищення рівня життя та соціальний захист людей можливе тільки за умови виходу держави з економічної кризи.