Навчальні питання і розподіл часу:

1.	Вступна частина		5 хв.
2.	Основна частина		70 хв.
	2.1.	Поняття та загальна характеристика організаційно-правових засобів забезпечення законності у ЗС Ук­раїни.	15 хв.
	2.2.	Державний надвідомчий контроль за виконанням законів у ЗС України. Внутрішньовідомчий контроль у ЗС України.	20 хв.
	2.3.	Форми прокурорського нагляду за дотриманням законів у ЗС України.	20 хв.
	2.4.	Оскарження незаконних дій посадових осіб і поря­док розгляду скарг у військових частинах та інших військових організаціях.	15 хв.
3.	Висновки		5 хв.

Оpганізаційно - методичні pекомендації:

До початку заняття викладачу потрібно уяснити навчальну та виховну мету, питання які розглядатимуться на лекції та продумати методику проведення заняття, застосування навчальних прийомів, використання технічних засобів та наочних посібників. Розробити та затвердити план проведення заняття.

У вступній частині лекції необхідно відмітити актуальність даної теми, її значення для майбутньої професійної діяльності, показати зв’язок з попередньою та майбутніми темами. Назвати тему заняття, питання лекції (доцільно підготувати та показати слайд). Довести до аудиторії навчальну тему заняття.

Основна частина заняття проводиться шляхом усного викладення навчального матеріалу. Викладач, враховуючи особливості аудиторії, загальний рівень підготовки студентів застосовує різноманітні навчальні прийоми (інтерактивні акції, використання підготовлених слайдів, відеофільмів, наочних посібників та ін.) Зосереджує увагу на складних питаннях, при необхідності вдається до повтору.

Заключна частина містить підсумки, що випливають із основної частини лекції, а також рекомендації щодо подальшого вивчення основних питань самостійно. Зазначається тема і вид наступного заняття та ставиться завдання на самостійну підготовку. При цьому, якщо по даній темі не передбачається самостійної підготовки під керівництвом викладача, обов’язково, за рахунок збільшення часу на заключну частину лекції.

Вимоги пpогpами:

Роль та значення законності для зміцнення Збройних Сил України. Поняття, система і загальна характеристика організаційно-правових засобів забезпечення законності в Збройних Силах України. Відомчий та надвідомчий конт­роль в Збройних Силах України. Особливості прокурор­ського нагляду за виконанням законів у Збройних силах України. Взаємозв’язок по забезпеченню законності у Збройних силах України. Форми прокурорського реагування на вияв­лення незаконних актів органів військового управління. Оскарження незаконних дій посадових осіб та порядок розгляду скарг у військових частинах, інших військових організаціях. Особливості порядку подачі і вирішення скарг військовослужбовців.

вступна частина

10 хв.

На початку заняття викладач перевіряє наявність особового складу, оголошує тему, навчальні питання та доводить загальний порядок проведення заняття.

У вступному слові викладач звертає увагу на необхідність вивчення даної теми, пов’язує її з раніше вивченим матеріалом.

Основна частина

70 хв.

Перше питання

Поняття та загальна характеристика організаційно-правових засобів забезпечення законності у ЗС України.

15 хв.

В умовах побудови незалежної правової держави найбільш послідовно і повно реалізується принцип законності, який забезпечує верховенство права. Це знайшло своє відображення в ст. 8 Конституції: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права». Він діє у всіх без винятку областях і сферах життя та діяльності суспільства, включаючи і область військового будівництва ЗС України.

Законність прийнято розглядати як принцип державного та суспільного життя, що визначається в точному, непохитному та одноманітному розумінні виконання законів всіма державними органами, посадовими особами, громадянами.

Виконання законів всіма державними органами, посадовими особами, громадянами. Враховуючи важливу роль та велике значення законності і державної дисципліни, держава і уряд приділяють неослабну увагу зміцненню законності.

Вимоги зміцнення законності в повній мірі відносяться до органів військового управління, посадових осіб, усього особового складу. Суворе дотримання законності - запорука успішного втілення в життя державної політики у військо­вій сфері, одноманітного вирішення питань військового будівництва, підтриман­ня твердого військового порядку та дисципліни в ЗС України, забезпечення прав, свобод та інтересів військовослужбовців, злагодженості військового організму, правильної діяльності військових посадових осіб та усіх військовослужбовців і працівників ЗС України.

Безпосередній обов'язок по виконанню законів, зміцненню військової дисципліни в ЗС України, забезпечення законності покладається на органи військового управління, структури юридичної служби, командирів і начальників. Саме командир несе особисту відповідаль­ність за всі сторони життєдіяльності підпорядкованої йому частини.

Проявляючи турботу про зміцнення законності та правопорядку, держава затверджує державно-правові інститути, головним призначенням яких є забезпечення законності, контроль та нагляд за її виконанням. Ці державно-правові інститути прийнято називати організаційно-правовими засобами забезпечення законності. До їх числа належить контроль, нагляд, а також право на скарги, які мають загальнодержавне поширення. Діють вони і в ЗС України.

Як засіб забезпечення законності широко застосовується різноманітна контрольна діяльність. Контроль у ЗС здійснюється системою різних органів /державних, громадських/ і організується з урахуванням специфіки військового будівництва.

Державний контроль здійснюється вищими органами влади і управління як безпосередньо, так і створеними ними постійно діючими контрольними органами /наприклад ДАІ/, деякими центральними органами державного управління /Державна контрольно-ревізійна служба. Міністерство охорони навколишнього середовища/, а також органами військового управління та спеціально заснованим контрольно-ревізійним апаратом військового відомства /Головна контрольно-ревізійна інспекція МО України /. Такий контроль пов'язаний з процесом здійснення державного керівництва і управління ЗС України і має єдиний державний характер. Цей вид контролю поділяється на державний надвідомчий та державний внутрішньовідомчий.

Друге питання

Державний надвідомчий контроль за виконанням законів у ЗС України. Внутрівідомчий контроль у ЗС України.

20 хв.

Державний надвідомчий контроль здійснюється тими органами , які за своїм характером і правовим положенням є загальнодержавними. По відношенню до військового відомства вони носять надвідомчий характер. До них відносяться вищі органи державної влади і управління України, деякі міністерства та державні інспекції. Відповідно і контроль цих органів виступає як державний, надвідомчий, що здійснюється в інтересах вирішення загальнодержавних завдань. Найбільшими, фактично всеохоплюючими контрольними повноваженнями володіє Верховна Рада України. Верховна Рада України, яка є вищим органом дер­жавної влади має відповідно і вищі контрольні повноваження. Контроль Верхов­ної Ради обумовлений її положенням як постійно діючого законодавчого та конт­ролюючого органу державної влади. Для здійснення контролю Верховною Радою створена Рахункова палата, до завдань якої віднесено здійснення контролю за ви­конанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов, ви­конання Державного бюджету України. Верховною Радою контроль проводиться по найважливішим питанням військового будівництва.

Верховна Рада України здійснює контрольні функції в сесійному порядку, об­говорюючи і приймаючи на своїх сесіях закони, постанови, що стосуються ЗС, вирішуючи інші питання, які відносяться до військового будівництва.

У практиці контрольної діяльності вищого законодавчого органу країни має місце заслуховування Президента України про стан оборони України, звіти Міністра оборони України та інших посадових осіб з питань оборони.

Контроль Верховної Ради України проводиться також при розробці проектів законів та постанов. В цьому розумінні підвищується роль постійних комісій та комітетів Верховної Ради України, які попередньо розробляють найважливіші питання, які виносяться на засідання сесій і у межах своїх повноважень здійснюють контроль і за виконанням рішень уряду. Комітети і комісії мають право готувати висновки з питань, що виносяться на розгляд Верховної Ради; контролювати діяльність міністерств, державних комітетів та відомств України, місцевих органів і організацій по втіленню в життя законів України, інших рішень Верховної Ради.

Контрольні повноваження з окремих питань у військовій сфері ВР може здійснювати через діяльність народних депутатів. Народні депутати за дорученням ВР чи її органів можуть перевіряти роботу державних органів, підприємств, організацій та установ.

Разом з тим депутати вправі обговорювати у ВР та її органах питання про необхідність проведення перевірок роботи державних органів, підприємств та установ.

Крім того важливе місце в здійсненні контрольних функцій має депутатський запит. Депутат ВР має право звернутися з зверненням до Президента України, Кабінету Міністрів, до міністрів та керівників інших органів державного управління. Державний орган або посадова особа , до яких звернувся з депутатським запитом депутат зобов’язані у встановлений строк /10 діб, але не більше ЗО діб/ дати відповідь. Всі ці повноваження народних депутатів розповсюджуються і на ЗС, які на рів­ні з іншими державними органами можуть бути об'єктом контролю з боку депута­та.

Верховна Рада крім того призначає, коли це вона вважає необхідним тимчасові слідчі чи ревізійні комісії з будь-яких питань.

Президент України як Верховний Головнокомандуючий ЗС України, Голова Ради Національної безпеки та оборони здійснює контрольні повноваження згідно Конституції України та закону України «Про оборону України», координуючи діяльність державних органів вищого військового командування і призначає вищих посадових осіб, приймає участь при розробці проектів законів та інших важливих документів.

Кабінет Міністрів, який є вищим органом в системі органів виконавчої влади, реалізує свої контрольні повноваження в ході керівництва загальним будівництвом ЗС України, що закріплено в законі України «Про оборону України». Кабінет Міністрів направляє діяльність МО, інших центральних органів військового управління. На основі та на виконання діючого законодавства Кабінет Міні­стрів видає постанови і розпорядження з різноманітних питань військового управ­ління, забезпечення ЗС усіма видами матеріальних засобів і організує контроль за виконанням таких постанов і рішень.

Таким чином , вищі органи державної влади і управління України, кожний в межах своїх повноважень, здійснюють різнобічну контрольну діяльність в області будівництва ЗС, життя та діяльності армії та флоту.

Контроль державних інспекцій.

При організації надвідомчого контролю визначне місце відводиться контролю державних інспекцій. Державні інспекції розвиваються і діють як органи спеціалізо­ваного /функціонального/ контролю в різноманітних галузях і сферах народногосподарської, соціальне - культурної і адміністративної діяльності. Органи, що здійс­нюють спеціалізований контроль, наділені правом перевіряти /контролювати/ діяль­ність інших органів тільки по визначеному, спеціальному колу питань. Як відомо, організація народногосподарської та інших видів діяльності та управління ними здійснюється диференційовано. У зв'язку з цим вельми важно правильне визначення рамок і меж, умов функціонування кожного господарського підприємства, організа­ції, установи з тим, щоб їх діяльність та інтереси відповідали загальнодержавним. З цією метою держава в особі компетентних органів встановлює загальнообов'язкові правила направлені на забезпечення збалансованого співвідношення загальнодер­жавних і «відомчих» інтересів.

З метою найбільш ефективного контролю за виконанням таких правил і створюються державні інспекції, які наділяються контрольними повноваженнями по колу однорідних питань. Державні інспекції діють в інтересах держави, всупереч будь-яких вузьковідомчих, місцевих інтересів.

Дії значної кількості державних інспекцій розповсюджуються і на ЗС, органи військового управління, військовослужбовців.

Діяльність ЗС вельми широка та багатогранна. Військові організації, посадо­ві особи та інші військовослужбовці являються суб'єктами відносин, що складають­ся у всьому суспільстві. Іншими словами, на військові організації розповсюджують­ся норми і правила, що є за своїм характером загальнообов'язковими, загальнодержавними. Як загальнообов'язкові , такі норми підлягають виконанню, впровадженню в життя і дотриманню відповідними організаціями військового управління, поса­довими особами і військовослужбовцями, яких вони стосуються. Визначна роль в їх забезпеченні і контролі відводиться органам спеціального контролю в особі, го­ловним чином, державних інспекцій.

Повноваження державних інспекцій по відношенню до військових організацій здійснюється з урахуванням специфіки військової справи і як правило доповнюється відповідним внутрішньовідомчим наглядом. Представники державних інспекцій контрольно-наглядову діяльність здійснюють шляхом різного роду переві­рок, оглядів, обстежень. У разі встановлення порушення діючих норм і правил у військовій сфері посадові особи державних інспекцій використовують ті ж форми реагування , що і в інших сферах. Ці органи вправі виносити обов'язкові приписи про усунення порушень законності і обставини, що їм сприяють. Конкретні повноваження закріплюються в положеннях про них.

Внутрішньовідомчий контроль у ЗС України

Внутрішньовідомчий контроль у МО України здійснюється органами військо­вого управління /вищими по відношенню до нищих /, а також спеціально для цього встановленими посадовими особами і контрольно-ревізійним апаратом військово­го відомства.

Внутрішньовідомчому контролю притаманні такі якості, як постійний зв'язок і близькість з суб'єктами, що перевіряються, оперативність у прийнятті необхідних заходів по усуненню виявлених недоліків, володіння у ряді випадків командними чи іншими владними повноваженнями, що дає йому високу об'єктивність.

У ЗС України внутрішньовідомчий контроль організує Міністр оборони України, його перші заступники, командири /начальники/ всіх ступенів.

За характером контрольних повноважень органи, що здійснюють внутрішньо відомчий контроль, можна розрізнити контроль органів загальної компетенції /загальний чи всебічний/ і спеціалізований контроль.

Загальний /всебічний/ внутрішньовідомчий контроль - це такий контроль у ЗС, який проводиться вищими органами військового управління, командирами, на чальниками як безпосередньо, так і за дорученням компетентними посадовими особами, комісіями або спеціально для цього заснованими структурними підрозділами у складі органів військового управління. За обсягом перевірених питань цей контроль є, як правило, всебічним.

У МО України внутрішньовідомчий контроль з боку центральних органів військового управління організують і проводять МО і його заступники. Правовою осно­вою здійснення контрольної діяльності цими органами є: Конституція України, По­ложення про Міністерства України, Положення про Міністерство оборони України та про Генеральний штаб ЗСУ. Міністр оборони керуючи дорученою йому галуззю державного управління, видає у межах своєї компетенції відповідні правові акти на підставі і за для виконання дію­чих законів, а також постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України і перевіряє їх виконання

Як активна форма організації контролю у військових частинах їх здібного інспектування використовується участь у маневрі військ. При їх проведенні виявляються результати підготовки військ. При їх проведенні виявляються результати підготовки військ. Для здійснення систематичного контролю практикується тради­ційне інспектування військ. При інспектуванні перевіряється стан бойової і мобіліза­ційної підготовки військ, рівень їх бойової підготовки, стан військової дисципліни, за­безпечення озброєнням, бойовою технікою і іншими матеріалами. Інспектування військ організовується керівництвом МО України.

У період інспектування використовуються різні прийоми і способи виявлення фактичного стану справ. Серед них практикується і опитування особового складу. Інспектуючи зобов'язані також приймати скарги в усній і письмовій формі.

Також керівництво військами, організаціями і установами здійснюється командуючими. Головним органом командуючого по управлінню військами є штаб, через який командуючий і здійснює повсякденне керівництво підлеглими йому військами. Найважливіші питання життя, діяль­ності військ розглядають і вирішують військові Ради їх ланок. Зважаючи на правове положення названі органи також організовують і здійснюють контроль відносно військових частин, з'єднань, інших військових формувань і організацій.

Помітну роль у вирішенні питань дотримання законності покликана відіграва­ти юридична служба МО України та ЗСУ, її органи і посадові особи, які за своїм правовим положенням є складовою частиною органів військового управління ЗС України Контроль командирів /начальників/ в доручених їм з'єднаннях, частинах /підрозділах/, організаціях, установах і закладах обумовлені їх положенням як органів військового управління, діючих на основі повного єдиноначалія.

Командир повинен всебічно знати дійсний стан ввіреної йому частини /підрозділу/ і приймати міри до підвищення її бойової і мобілізаційної готовності і забез­печенню всім необхідним З цих правових приписів зрозумілі обов'язки по здійсненню контролю що охоплює всі питання життя та діяльності частини , тому що без з'ясування, вивчення, перевірок командир не може бути всебічно інформований про дійсний стан справ в частині.

Таким чином контрольні повноваження командирів - складовий елемент їх постійного і повсякденного керівництва підлеглими їм частинами, підрозділами.

Усі напрямки організації контролю частини з боку командира підпорядкова­ні вирішенню головного завдання військ - постійного підвищення боєздатності і боєготовності частин і з'єднань , зміцнення військової дисципліни, організованості і правопорядку у них.

Спеціалізований внутрішній контроль.

При здійсненні контролю в галузі фінансово-господарської діяльності командири частин використовують також внутрішні перевірочні комісії /ВПК/, які утворю­ються для контролю служб постачання і перевірки фінансового господарства у вій­ськових частинах.

Він охоплює, як правило, однорідні спеціальні питання діяльності військ, окремі функції в роботі військового апарату чи визначені питання в зв'язку з функціону­ванням і повсякденним життям військових частин, військових організацій, установ, підприємств і закладів.

Мова йде про контроль постачальних органів, служб, і контроль що здійснюється органами і посадовими особами внутрішньовідомчого нагляду.

Контрольна діяльність постачальних органів і служб організовується відповід­но до всіх видів постачання і забезпечення ЗС практично кожною службою, що відає тим чи іншим видом забезпечення матеріальними чи грошовими засобами.

Оснащення військ озброєнням і технікою вимагає значних витрат грошових коштів. Цільове і економічне їх витрачення здійснює фінансовий контроль у ЗСУ. Загальне керівництво організа­цією фінансового контролю покладено на відповідні центральні і нижчі органи військового управління, які організовують такий контроль у підлеглих військах, організа­ціях і установах. Безпосереднє керівництво здійснюється фінансовими органами.

Немале місце займає і контроль за господарською діяльністю, основним завданням якого є перевірка правильності і своєчасності виконання за­конодавства, інших правових норм з питань господарської і виробничої діяльності. Цей контроль охоплює всі служби матеріального і технічного забезпечення, виробни­чу діяльність підприємств, будівельних, проектних і інших організацій МО. Внутріш­ньовідомчу контрольну діяльність проводять органи внутрішньовідомчого нагляду.

Принципової різниці між контрольними органами постачальних служб і тими, що віднесені до внутрішньовідомчого нагляду немає. Але в ЗС є установи, які здійс­нюють спеціалізований своєрідний контроль, дещо відмінний від розглянутого вище. Мова йдеться про ті органи внутрішньовідомчого контролю, які в своїй основі як би доповнюють нагляд з сторони інспекцій надвідомчого державного контролю. До них можна віднести , наприклад , органи санітарного нагляду , протипожежного нагляду, ВАІ ВСП. Головною метою і основним їхнім завданням є здійснення нагляду за дотриманням єдиних загальнообов'язкових правил всіма війсь­ковими частинами, організаціями, установами незалежно від їх належності до того чи іншого виду ЗС чи роду військ або характеру діяльності.

Третє питання

Форми прокурорського нагляду за дотриманням законів у ЗС України.

20 хв.

Прокурорський нагляд є одним з найбільш важливих способів забезпечення законності у ЗС України. Сутність та призначення прокурорського нагляду зводиться до того, щоб слідкувати за встановленням єдиного поняття законності, забезпечити однакове застосування законів в державі. Загальний нагляд за точним виконанням законів в ЗС здійснює Генеральний прокурор України і підпорядкова­ні йому військові прокурори, кожен в межах своєї компетенції.

Стаття 13. Система органів прокуратури (ЗУ Про прокуратуру)

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Військова прокуратура в своїй діяльності сприяє вихованню посадових осіб ЗС України, всіх військовослужбовців в дусі точного і неухильного виконання Конституції України, законів, військової присяги, військових статутів. Для здійснення наглядових функцій війсь­кові прокурори наділені відповідними повноваженнями.

Ряд напрямків прокурорського нагляду в юридичній літературі і на практиці іменується галузями прокурорського нагляду. Під галуззю прокурорського нагляду розуміється спеціалізована діяльність прокуратури по здійсненню вищого нагляду в різних випадках державної діяльності. Закон України «Про прокуратуру» законодавче закріплює 4 галузі прокурорського нагляду:

Прокуратура України становить єдину систему, на яку

1. Нагляд за виконанням законів органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами /загальний нагляд).

2. Нагляд за дотриманням законів органами, що ведуть боротьбу з злочин­ністю.

3. Участь прокурора в розгляді справу судах.

4. Нагляд за дотриманням законів в місцях застосування заходів примусового характеру.

У вирішенні завдань забезпечення законності у військовому управлінні важливе місце належить загальному нагляду військових прокуратур. Загальнонаглядові заходи по забезпеченню законності в ЗС здійснюється у таких сферах:

• нагляд за відповідністю законам і військовим статутам правових актів, що видаються органами військового управління;

• нагляд за виконанням законів в ЗС,

• нагляд за законністю утримання арештованих (затриманих) на гауптвахтах;

• важливою сферою загальнонаглядової діяльності військових прокурорів являється нагляд за виконанням законодавства про розгляд і розв'язання листів, скарг і заяв органами військового управління, командирами /начальниками / та іншими посадовими особами ЗС України.

В цілях забезпечення законності згідно ст. 20 Закону «Про прокуратуру України» прокурор має право:

• безперешкодно входити у державні чи громадські установи і мати доступ до документації і матеріалів, необхідних для перевірки;

• вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази і інші акти та документи;

• вимагати від посадових осіб, державних органів проведення перевірок, ре­візій діяльності підконтрольних і підлеглих підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для проведення перевірок і експертиз;

• викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних і письмових пояснень відносно порушень закону.

Для усунення правопорушень, причин і умов, що сприяли їм, виявлених в діяльності органів військового управління, командирів /начальників/, військовослуж­бовців і інших осіб, військові прокурори в залежності від конкретних підстав і умов приймають заходи по притягненню винних до дисциплінарної, адміністративної, ма­теріальної чи кримінальної відповідальності. Про що виносять мотивовану постано­ву / ст.24 Закону ..../.

Однією з основних форм прокурорського реагування на виявлені незаконні акти органів військового управління є принесення протесту /ст.21 Закону «Про про­куратуру »/, в якому військовий прокурор ставить питання про відміну акту чи приве­денню його у відповідність до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора призупиняє дію спростова­ного акту і підлягає обов'язковому розгляду відповідними органами чи посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. З метою усунення порушень закону і сприяючих їм причин та умов прокурор виносить командирам /начальникам/ подання /ст. 23 Закону «Про прокуратуру»/. Військовий прокурор має право виноси­ти письмові подання про усунення порушення закону органу чи посадовій особі у ви­падках, коли порушення закону носить очевидний характер і може спричинити істо­тну шкоду, якщо не буде негайно усунене. Ефективність прокурорського нагляду під­вищується, якщо ця діяльність проводиться у взаємодії з іншими засобами забезпечен­ня законності.

четверте питання

Оскарження незаконних дій посадових осіб і поря­док розгляду скарг у військових частинах та інших військових організаціях.

15 хв.

Стаття 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління, посадо­вих і службових осіб. Громадянам України надається право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організа­цій, членом або учасником яких є Україна.

Військовослужбовці, які є громадянами України, мають в цьому питанні рівні з усіма права.

Звертаючись з заявами, скаргами, пропозиціями військовослужбовці, працівники ЗС України, члени їх сімей вказують на недоліки, правопорушення, порушення їх прав та законних інтересів. Тому своєчасний розгляд листів, пропозицій, заяв, скарг має велике значення для зміцнення військової та трудової дисципліни, правопо­рядку і законності у військах.

При розгляді права військовослужбовців на подачу скарги як засобу участі в забезпеченні військової дисципліни, статутного порядку і законності можна відзначити дві обставини.

По-перше, військовослужбовці вправі звернутися з скаргами і заявами не тільки до посадових осіб органів військового управління, але й на рівні з іншими гро­мадянами в інші державні органи і установи.

По-друге, пропозиції і заяви та скарги військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби , подаються , розглядаються і вирішуються у відповідності з Дисциплінарним статутом ЗС України та Статутом внутрішньо служби, якими передбачено деякі особливості у порядку надання і вирішення скарг і заяв.

Детальна правова регламентація порядку подання і вирішення скарг військовослужбовців знаходить відображення у главі 5 Дисциплінарного статуту ЗС та в Інструкції про порядок розгляду і прийняття рішень щодо пропозицій, скарг та прий­мання відвідувачів у ЗС України, що була введена в дію Наказом МО України № 96 від 5.04. 1994 р.

Кожний військовослужбовець має право подавати скаргу на незаконні дії чи розпорядження командирів /начальників /, на порушення встановлених законом прав та переваг. Скаргу подають безпосередньому начальнику тієї особи, чию дію оскар­жують, а якщо той, хто подає скаргу, не знає, по чий вині порушено його права, то скаргу подають по команді.

Військовослужбовець має право подавати скаргу особисто або уповноважувати іншу особу. Подання скарги військовослужбовцем не звільняє його від виконання нака­зів командира і своїх службових обов'язків. Заборонено подавати скаргу під час бойового чергування, перебування в строю, за винятком скарг, що подані під час опитуван­ня військовослужбовців, на чергуванні, в добовому наряді, під час занять. Рішення зборів прапорщиків, офіцерів оскарженню не підлягають.

Під час опитування військовослужбовців скарга може бути подана усно чи у письмовій формі безпосередньо особі, яка проводить опитування. Згідно дисциплінарного статуту, пропозиція, заява чи скарга можуть бути заявлені в письмовій формі або усно. Якщо скарга подана у письмовій формі, то вона повинна бути підписана військовослужбовцем з вказаням його прізвища, ім'я та по-батькові, військового звання, даних про місце проживання або місця служби. Скарга, в якій відсутні вище вказані дані є анонімною і не підлягає розгляду.

Всі листи, заяви, пропозиції, що поступили у військову частину, підлягають обов’язковому розгляду командиром. Звернення військовослужбовців розглядають і приймають рішення щодо них протягом 15 днів з дня одержання, а ті, що не потребу­ють додаткового вивчення і перевірки - невідкладно, але не пізніше ніж через 7 днів з дня надходження. Що стосується всіх інших звернень, крім анонімних, то вони розг­лядаються протягом місяця, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки-невідкладно, але не пізніше ніж через 15 днів. Депутатський запит розглядається про­тягом 10 днів, а якщо необхідна перевірка - протягом не більш як 30 днів.

Якщо командир /начальник/, який одержав пропозицію /скаргу, заяву/ не має достатніх прав для їх вирішення, то він повинен негайно, але не пізніше 3 діб відіслати їх по команді або до відповідної установи.

Заборонено відсилати скарги для розгляду тим особам, чиї дії оскаржують­ся.

Командири військових частин зобов'язані не менше одного разу на квар­тал проводити внутрішню перевірку стану роботи щодо розгляду і прийняття рішень з приводу звернень і прийому відвідувачів, для чого призначаються комісії. За резуль­татами перевірки складається акт, який затверджується командиром. Всі пропозиції, заяви і скарги в день їх прибуття заносяться в книгу пропозицій, заяв і скарг.

Помітне місце у системі заходів по забезпеченню законності в роботі з скаргами належить прокурорському нагляду за виконанням законів про порядок вирішен­ня скарг громадян. Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням діючо­го законодавства при вирішенні скарг у всіх органах військового управління.

І підводячи підсумок треба відмітити що 2 жовтня 1996 року був прийнятий За­кон України «Про звернення громадян ». Цей закон регулює питання практичної реа­лізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в орга­ни державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про по­ліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Згідно цього закону, військовослужбовці мають право подавати звернення, які не стосують­ся їх службової діяльності.

Заключна частина

5 хв.

Викладач підводить підсумок проведеного лекційного заняття, відмічає позитивні моменти і недоліки, оцінює загальний рівень активності аудиторії і дає загальну оцінку заняття. Викладач ставить завдання на самостійне доопрацювання студентам навчального матеріалу. Оголошує тему і вид наступного заняття.

Обговорено та затверджено

на засіданні кафедри

від „____”_____________20 ___ р.

Протокол № _____

Старший викладач кафедри загальновійськових та правових дисциплін

підполковник Л.в. зіняк