
- •Спецкурс «Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика її застосування»
- •1. Становлення європейської системи захисту прав людини.
- •2. Ратифікація Україною Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (єкпл). Правові наслідки ратифікації.
- •3. Принципи, на яких ґрунтується єкпл.
- •4. Принцип ефективного і динамічного тлумачення.
- •5. Принцип забезпечення правової визначеності.
- •6. Принцип автономного тлумачення.
- •7. Принцип пропорційності та забезпечення рівності інтересів.
- •8. Звернення Європейського суду з прав людини до національного права держав-учасників єкпл.
- •9. Суб’єкти звернення до Європейського суду з прав людини (єспл).
- •10. Правові підстави звернення до Європейського суду з прав людини фізичних осіб.
- •11. Правові підстави звернення до Європейського суду з прав людини неурядових організацій, груп (приватних) осіб.
- •12. Юрисдикція Європейського суду з прав людини.
- •13. Загальна характеристика організаційної структури Європейського суду з прав людини.
- •14. Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини в Україні: правові підстави діяльності.
- •15. Функції Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини: ст. 35 Конвенції.
- •16. Загальні умови подання заяви до Європейського суду з прав людини.
- •17. Вичерпання усіх внутрішньодержавних засобів правового захисту як одна з умов прийнятності заяви.
- •18. Характеристика шестимісячного строку з дати винесення національними органами кінцевого рішення у справі як одна з умов прийнятності заяви.
- •19. Загальна характеристика змісту заяви до Європейського суду з прав людини.
- •20. Витрати заявника при зверненні до Європейського суду з прав людини.
- •21. Загальна характеристика правового регулювання виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •22. Заходи загального характеру по виконанню рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •23. Заходи індивідуального характеру по виконанню рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •24. Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •25. Конвенція і практика Європейського суду як джерела права під час розгляду справ національними судами України.
- •26. Право на життя: стаття 2 Конвенції.
- •27. Питання про смертну кару в контексті статті 2 та 15 Конвенції.
- •28. Заборона смертної кари відповідно до Протоколів № 6 та 13 Конвенції.
- •29. Заборона катувань: стаття 3 Конвенції.
- •30. Заборона рабства та примусової праці: стаття 4 Конвенції.
- •31. Право на свободу та особисту недоторканність: стаття 5 Конвенції
- •32. Кримінально-правові підстави позбавлення волі: підпункти «а» та «с» пункту 1 статті 5 Конвенції
- •33. Цивільно-правові підстави позбавлення волі: підпункти «b», «d», «e» та «f» пункту 1 статті 5 Конвенції.
- •34. Процесуальні гарантії у випадку позбавлення волі: пункти 2, 3 та 4 статті 5 Конвенції.
- •35. Компенсація за незаконий арешт або затримання: пункт 5 статті 5 Конвенції.
- •36. Сфера застосування статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Право на справедливий суд
- •37. Поняття «суду», що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції
- •38. Критерії «справедливого» судового розгляду, що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •39. Поняття «розумного строку» розгляду справ, що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •40. Виконання внутрішньодержавних судових рішень як невід’ємний елемент права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції.
- •41. Гарантії від неправомірного застосування кримінального покарання: стаття 7 Конвенції.
- •42. Право на повагу приватного і сімейного життя, до житла і кореспонденції: стаття 8 Конвенції.
- •43. Право на шлюб і сім’ю, рівноправність кожного з подружжя: стаття 12 Конвенції, стаття 5 Протоколу № 7.
- •44. Свобода думки, совісті та релігії: стаття 9 Конвенції.
- •45. Свобода вираження поглядів: стаття 10 Конвенції.
- •46. Свобода зібрань та об’єднання: стаття 11 Конвенції.
- •47. Поняття «власність» («майно»), що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 1 Першого Протоколу.
- •48. Умови позбавлення власності, визначені пунктом 1 статті 1 Першого Протоколу.
- •49. Право на освіту: стаття 2 Першого Протоколу.
- •50. Заборона дискримінації: стаття 14 Конвенції. Ст. 14. Заборона дискримінації
16. Загальні умови подання заяви до Європейського суду з прав людини.
Громадянин має право звернутися до Суду, якщо вважає, що стосовно нього особисто було порушення однією з держав одного або кількох, основних прав, які гарантовані Конвенцією та протоколами до неї, шляхом направлення заяви або заповнення формуляру суду. Така заява повинна містити наступну інформацію: короткий виклад фактів, які оскаржують ся; які права, гарантовані Конвенцією, порушені; відомості про засоби правового захисту, якими вже скористались, перелік офіційних рішень у справі, із зазначенням дати кожного із них; короткий виклад змісту таких рішень. Заява повинна бути підписана особисто або представником.
Європейський суд з прав людини приймає будь-які звернення, тому заявник може написати до Суду, виклавши свою ситуацію так, як йому представляється необхідним це зробити рідною мовою. Але, як правило, після одержання такого листа, Секретаріат Суду висилає заявникові формуляр звернення, текст Конвенції і записку з поясненням про те, як заповнювати формуляр. Попереднє звернення перериває перебіг 6-місячного терміну.
Якщо заява подається більш ніж одним заявником, необхідно надати всю необхідну інформацію про кожного з них (якщо потрібно – на окремому аркуші).
При викладенні предмета заяви необхідно вказати бажану мету звернення до Суду. Необхідно буде також скласти перелік і додати до заяви копії всіх судових вироків та інші документи, які суд міг би прийняти до уваги як докази (протоколи слухань, заяви свідків тощо). Надсилати необхідно виключно ті документи, які стосуються скарги, представленої суду.
Якщо заява підписана представником заявника, до нього додається належним чином оформлена довіреність, підписана заявником (якщо вона не була надана раніше).
Заявники, які не хочуть розкривати свою особу перед громадськістю, повинні це вказати, а також викласти причини, які б виправдали такий відступ від звичайного порядку доступу громадськості до інформації щодо проведення процесу Судом. Голова Палати Суду може дати дозвіл на анонімність у виняткових і належним чином виправданих випадках. Недотримання вимог, викладених вище, може спричинити відмову в реєстрації і розгляді справи судом. Датою прийняття заяви, як правило, вважається дата першого повідомлення від заявника, в якому був викладений, принаймні в короткій формі, предмет заяви. Проте за наявності достатніх підстав. Суд може вирішити, що датою прийняття заяви може вважатися інша дата.
Суд не розглядає заяву, якщо вона анонімна чи за своєю суттю порушує питання, що вже було розглянуте або вже подане на розгляд за іншою процедурою міжнародного розслідування чи врегулювання, і якщо вона, не містить відповідної нової інформації.
Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних організацій. Згідно зі ст. 35 Конвенції Суд може прийняти заяву до розгляду тільки після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту – відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення.